анат 6

Réussis tes devoirs et examens dès maintenant avec Quizwiz!

МІЖСИСТЕМНИІ ВЕНОЗНІ АНАСТОМОЗИ

Вени людини, як й артерії, з'єднуються між собою численними анастомозами. У венозній системі додатковими шляхами відтоку крові, крім основних глибоких вен та їх приток, є поверхневі, або підшкірні вени, а також широко розвинені венозні сплетення, що утворюють потужне обхідне русло відтоку венозної крові. Деякі з них грають роль особливих венозних депо. Найбільше значення мають міжсистемні венозні анастомози, за допомогою яких пов'язані між собою системи верхньої та нижньої порожнистих та ворітної вен. У результаті утворюються портокавальні, кава-кавальні, а також кава- кавапортальні анастомози. Всі ці анастомози мають значення окольного (колатерального) шляху відтоку крові в обхід основних вен. Завдяки цим анастомозам в організмі людини забезпечується окольний відтік крові: у разі утруднення відтоку крові по одній судині в якій-небудь області, посилюється її відтік за допомогою інших венозних судин. Підсистеми верхньої та нижньої порожнистих вен з'єднуються анастомозами, які складають групу кава-кавальних анастомозів. Найбільш значимі кава-кавальні анастомози розташовуються в хребетному каналі та на передній черевній стінці. Система ворітної вени з'єднується з системами верхньої та нижньої порожнистих вен за допомогою анастомозів, які складають групу порто- кавальних анастомозів. Порто-кавальні анастомози в нормі у людини розвинені слабко. Однак, при порушеннях відтоку крові по системі ворітної вени, вони значно розширюються. Вони починають особливо активно функціонувати при патологічних станах, зокрема при портальній гіпертензії (підвищення тиску крові в системі ворітної печінкової вени), коли виникають перешкоди для течії крові по основних магістралях в системах порожнистих вен і ворітної печінкової вени. У цьому випадку порто-кавальні анастомози забезпечують процес «скидання» крові в обхід печінки з системи ворітної вени в систему верхньої та нижньої порожнистих вен. Крім основних порто-кавальних анастомозів існують сполучення між притоками селезінкової та брижових вен, з одного боку, та парними вісцеральними притоками нижньої порожнистої вени (ниркові, яєчкові- яєчникові вени) та корнями непарної та напівнепарної вен - з іншого. Наведені анастомози локалізуються в заочеревинному просторі.

Вени хребтового стовпа

Вени хребтового стовпа (vv. columnae verterbralis) утворюють навколо хребта та всередині хребтового каналу передні і задні зовнішні та внутрішні хребтові венозні сплетення, для яких характерні численні анастомози між собою. Ці сплетення розмішені вздовж усього хребтового стовпа від рівня великого отвору потилич-поіюстюі до верхівки крижової кістки.

Внутрішня клубова вена

Внутрішня клубова вена (v. іliaca interna), як правило, не має клапанів, лежить на бічній стінці малого таза позаду однойменної артерії. Області, з яких збирають кров її притоки, відповідають (за винятком пупкової вени) розгалуженням однойменних артерій. Внутрішня клубова вена має парієтальні та вісцеральні притоки. Останні, за винятком вен сечового міхура, безклапанні. Як правило, вони починаються від венозних сплетінь, оточуючих органи малого тазу. Паріетальні (пристінкові) притоки: верхні та нижні сідничні вени (vv. glutealis superiores et inferiores), затульні вени (vv. obturatoriae), парні бічні крижові вени (vv. sacrales laterales), непарна клубово-поперекова вена (v. iliolumbalis). Ці вени мають клапани, прилежать до однойменних артерій та збирають кров з областей їх кровопостачання. Вісцеральні (нутрощеві) притоки: Крижове венозне сплетення (plexus venosus sacralis) утворюється за рахунок анастомозів коренів крижових латеральних та cерединной вен; Передміхуровозалозове венозне сплетення (plexus venosus prostaticus) у чоловіків являє собою густе сплетення великих вен, що оточують передміхурову залозу та сім`яні бульбашки. У це сплетення впадають глибока дорсальная вена статевого члена (v. dorsalis profunda penis), глибокі вени статевого члена (vv. profundae penis) та задні вени калитка (vv. scrotales posteriores), проникаючі в порожнину таза через сечостатеву діафрагму; Піхвове венозне сплетення (plexus venosus vaginalis) у жінок оточує сечівник та піхву. Догори воно переходить у маткове венозне сплетення (plexus venosus uterinus). У ці сплетення збирається кров від піхви, сечівника, матки, маткових труб і широких маткових зв'язок, а також впадають крупні вени: глибока спинкова вена клітора (v. dorsalis profunda clitoridis), глибокі вени клітора (vv. profundae clitoridis) та задні губні вени (vv. labiales posteriores). Від дна і тіла матки кров відтікає по маткових венах (vv. uterinae) у внутрішні клубові вени, від шийки матки і піхви - у внутрішні соромітні вени (притоки внутрішньої клубової вени). Cечоміхурове венозне сплетення (plexus venosus vesicalis) охоплює сечовий міхур з боків та в області дна. Кров з цього сплетення відтікає по сміхурових венах (v. vesicales) у внутрішню клубову вену; Прямокишкове венозне сплетення (plexus venosus rectalis) прилягає до прямої кишки ззаду та з боків, а також розгалужується в її підслизовій основі. Воно складається з днох частин - внутрішнього і зовнішнього нрямокишкових сплетень. Найбільш воно розвинене в нижньому відділі прямої кишки. Наявність трьох різних шляхів відтоку венозної крові від сплетення, обумовлює анастомоз між системою ворітної вени та нижньої порожнистої вени. Верхня прямокишкова вена (v. rectalis superior) впадає в нижню брижову вену. Середні ректальні вени (v. rectalis mediae) парні, збирають кров від середнього відділу прямої кишки та впадають у внутрішню клубову вену. Нижні прямокішкові вени (v. rectalis inferiores) парні, по них кров відтікає у внутрішню соромну вену (v. pudenda interna) (притока внутрішньої клубової вени).

Внутрішні хребетні венозні сплетення

Внутрішні хребетні венозні сплетення, переднє та заднє (plexus venosi ver- tebrales interni, anterior et posterior), знаходяться всередині хребетного каналу між твердою оболоною спинного мозку та окістям (в епідуральному просторі). Вени утворють багато анастомозів між собою. Ці сплетення розташовані на всьому протязі хребетного каналу від великого потиличного отвору до верхівки крижів. У ці внутрішні хребетні сплетення впадають спинномозкові вени та ве- ни губчастої речовини хребців. З внутрішніх хребетних сплетінь кров відтікає по міжхребетним венам, що проходять через міжхребетні отвори (поруч зі спинномозковими нервами) в непарну, напівнепарну та додаткову напівнепарну вени, а також в зовнішні венозні хребетні сплетення, переднє та заднє (plexus venosi vertebrales externi, anterior et posterior). Ці сплетення розташовуються на передній поверхні хребців, а також обплітають дуги та відростки хребців. Ці сплетення значно краще розвинені в шийному та поперековому відділах хребта. Кров від зовнішніх хребетних сплетінь відтікає в задні міжреброві, поперекові та крижові вени (v. іntercostales posteriores, lumbales et sacrales), а також безпо- середньо в непарну, півнепарну та додаткову півнепарну вени. На рівні верхнь- ого відділу хребетного стовпа вени зовнішніх хребетних сплетінь впадають в хребетні та потиличні вени (v. vertebrales et occipitales).

Ворітна вена (печінки)

Ворітна вена (печінки) v. portae (hepatis) - найбільша вісцеральна вена довжиною 5-6 см, діаметром 11-18 мм, головна судина так званої ворітної системи печінки. Ворітна вена збирає кров від всіх непарних органів черевної порожнини (шлунка, тонкої та товстої кишки, селезінки та підшлункової залози), за винятком печінки та нижньої третини прямої кишки. Від цих органів венозна кров через ворітну вену відтікає в печінку, а з неї по печінковим венам в нижню порожнисту вену. Воротна вена проходить в товщі печінково- дванадцятипалокишкової зв'язки позаду печінкової артерії та загальної жовчної протоки разом з нервами, лімфатичними вузлами та судинами. Ворітна вена зазвичай формується зі стовбурів 3 вен - селезінкової (v. li- enalis) , верхньої та нижньої брижових (v.mesenterica superior et inferior), що зливаються один з одним позаду головки підшлункової залози. Увійшовши у ворота печінки, воротная вена ділиться на більш велику праву гілку (r. exter) та ліву гілку (r. sinister). Кожна з цих гілок розпадається спочатку на сегментні вени, а потім на гілки все меншого діаметру, які переходять у міжчасточкові вени. Від них всередину часточок печінки відходять синусоїдні судини, що впадають в центральну вену часточки. З кожної часточки виходять підчасточкові вени, які, зливаючись, формують зазвичай 3 печінкові вени (vv. hepaticae). Таким чином, кров, що притікає в нижню порожнисту вену по печінковим венам, проходить на своєму шляху через дві капілярні сітки: розташовану в стінках травного тракту, де беруть початок притоки ворітної вени, та утворену в паренхімі печінки з капілярів її часточок. У товщі печінково- дванадцятипалокишкової зв'язки в ворітну вену впадають міхурова вена (v. сystica), права та ліва шлункові вени (vv. gastricae dextra et sinistra) та передворотарна вена (v. prepylorica). Ліва шлункова вена утворює анастомоз з стравохідними венами - притоками непарної вени з системи верхньої порожнистої вени. У товщі круглої зв'язки печінки до неї підходять припупкові вени (vv. paraumbilicales) у кількості 4-5 штук, які починаються в пупковій ділянці, де утворюється анастомоз з верхніми надчеревними венами - притоками внутрішніх грудних вен (з системи верхньої порожнистої вени) та з поверхневими та нижньою надчеревною венами (vv. epigastricae superficiales et inferior) - притоками стегнової та зовнішньої клубової вен з системи нижньої порожнистої вени.

Додаткова півнепарна вена

Додаткова півнепарна вена (v. hemiazygos accessona) - непостійна, утворюється з 3 - 4 (рідше - 6 - 7) верхніх задніх міжреберних вен лівого боку та йде зверху вниз уздовж бічної поверхні верхніх грудних хребців. Утворює анастомоз з лівою плечеголовною веною та впадає безпосередньо в непарну вену на рівні VII-VIII грудних хребців, рідше - впадає в півнепарну вену. Найбільш значущими притоками непарної та півнепарної вени є задні міжреброві вени (v. іntercostales posteriores), що проходять в борозні під відповідним ребром в міжреберних проміжках, разом з однойменною артерією та нервом. Ці вени збирають кров з тканин стінок грудної порожнини, а нижні задні міжреберні вени - з передньої черевної стінки. У кожну з задніх міжреберних вен впадають вена спини (v. dorsalis), що формується в шкірі та м'язах спини, та міжхребцева вена (v. sntervertebralis), яка утворюється з вен зовнішніх та внутрішніх хребетних сплетінь та знаходяться в міжхребцевих отворах, супроводжуючи корінці спинного мозку та спинномозкові нерви.

Загальна клубова вена

Загальна клубова вена (v. іliaca communis) велика, безклапанна, утворюється на рівні крижово-клубового суглоба завдяки злиттю внутрішньої та зовнішньої клубових вен. Права загальна клубова вена проходить спочатку позаду, а потім латеральніше однойменної артерії; ліва, в яку впадає серединна 55 крижова вена (v. sacralis mediana) - медіальніше. На рівні міжхребцевого диска між IV та V поперековими хребцями права та ліва загальні клубові вени зливаються, утворюючи нижню порожнисту вену.

Зовнішня клубова вена

Зовнішня клубова вена (v. sliaca externa) безклапанна, є продовженням стегнової вени (межею між ними служить пахвинна зв'язка). Зовнішня клубова вена приймає кров з усіх вен нижньої кінцівки. Вона іде вгору поруч з однойменною артерією (медіальніше від неї) та прилягає з медіальної сторони до великого поперекового м'яза. На рівні крижово-клубового суглоба з'єднується з внутрішньої клубової веною (v. iliaca interna), утворюючи загальну клубову вену (v. iliaca communis). Безпосередньо над пахвинною зв'язкою в зовнішню клубову вену впадають нижня надчеревна вена (v. epigastrica inferior), парні притоки якої мають численні клапани, та глибока згинальна вена клубової кістки (v. circumflexa iliaca profunda), положення та притоки яких відповідають розгалуженням однойменних артерій. Остання вена утворює анастомоз з клубово-поперековою веною - притокою внутрішньої клубової вени.

Непарна вена

Непарна вена (v. azygos) відноситься до системи верхньої порожнистої вени та є продовженням в грудну порожнину правої висхідньої поперекової вени (v. lumbalis ascendens dextra), яка проникає в грудну порожнину з заочеревинного простору через щілину в правії ніжці діафрагми, після чого вже носить назву непарної вени. Права висхідна поперекова вена на своєму шляху до цього анастомозує з правими поперековими венами (vv. lumbales), що впадають в нижню порожнисту вену. Непарна вена іде на правій або передній поверхні тіл XII - IV грудних хребців. Позаду та ліворуч від неї розташовані хребетний стовп, грудна частина аорти та грудної протоки, а також праві задні міжреберні артерії, попереду - стравохід. На рівні IV-V грудних хребців непарна вена огинає ззаду та зверху корінь правої легені, прямує вперед та вниз та впадає у верхню порожнисту вену. У гирлі непарної вени є два клапана. У непарну вену впадають напівнепарна вена та вени задньої стінки грудної порожнини: права верхня міжреброва вена (v. іntercostales superiores dextra, яка збирає кров від трьох верхніх міжреберних проміжків), задні міжреброві вени (IV-XI), а також стравохідні, бронхіальні, перикардіальні (осердні) та середостінні вени.

Нижня порожниста вена

Нижня порожниста вена (v. cava inferior) - найбільша безклапанна вена. Вона збирає венозну кров від нижньої половини тіла. Розташовується зачервенно та починається на рівні міжхребцевого диска між IV та V поперековими хребцями завдяки злиттю лівої та правої загальних клубових вен праворуч та трохи нижче біфуркації аорти. Нижня порожниста вена прямує вгору по передній поверхні правого великого поперекового м'яза праворуч від черевної частини аорти. Проходить позаду горизонтальної частини 53 дванадцятипалої кишки, головки підшлункової залози та кореня брижі, потім в однойменній борозні печінки, де в неї впадають печінкові вени. Вийшовши з борозни, нижня порожниста вена проходить через однойменний отвір сухожилкового центру діафрагми в заднє середостіння, входить в порожнину перикарда і, будучи покрита епікардом, впадає в праве передсердя. У черевній порожнині позаду нижньої порожнистої вени розташовані правий симпатичний стовбур, початкові відділи правих поперекових артерій та права ниркова артерія. Нижня порожниста вена має парієтальні та вісцеральні притоки.

Парієтальні (пристінкові) притоки нижньої порожнистої вени.

Поперекові вени (vv. lumbales) (3-5 пар) відповідають розгалуженням поперекових артерій. Перша та друга поперекові вени часто впадають в непарну вену, а не в нижню порожнисту вену. У поперекові вени впадають задні гілки (ramus posterior), що збирають кров від м'язів спини. Також в неї впадають спинномозкові вени (v.spinalis), по яких кров відтікає від хребетних венозних сплетінь. У хребті поперекові вени утворюють анастомоз між собою поздовжньоми гілками, які утворюють собою праву та ліву висхідну поперекову вену. Знизу останні утворюють анастомоз з клубово-поперековою веною. Нижні діафрагмові вени (v. phrenicae inferiores), праві та ліві, по 2 з кожного боку, збирають кров від діафрагми, прилягають до однойменної артерії, впадають в нижню порожнисту вену після її виходу з борозни нижньої порожнистої вени печінки.

Півнепарна вена

Півнепарна вена (v. hemiazygos) є продовженням лівої висхідної поперекової вени (v. lumbalis ascendens sinistra), яка проходить в грудну порожнину з черевної між м'язовими пучками лівої ніжки діафрагми в заднє середостіння, прилягаючи до лівої поверхні грудних хребців. Пройшовши крізь діафрагму, вона отримує назву півнепарної вени. Ліва висхідна поперекова вена на своєму шляху анастомозує з лівими поперековими венами (vv. lumbales), що впадають в нижню порожнисту вену. Півнепарна вена тонша, ніж непарна вена, в неї впадають тільки 4-5 нижніх лівих задніх міжреберних вен. Праворуч від півнепарної вени знаходиться грудна частина аорти, позаду - ліві задні міжреберні артерії. На рівні VII-X грудних хребців вона круто звертає праворуч, перетинає спереду хребетний стовп, розташовуючись позаду аорти, стравоходу та грудної протоки, та впадає в непарну вену. У цю вену вевпадають стравохідні (w. aesophageales) та середньостінні (vv. mediastinales) вени. Найбільш великими притоками непарної та напівнепарної вен є задні міжреброві вени (vv. Intercostales posteriores), кожна з яких з'єднується з передньою міжребровою веною своїм переднім кінцем. Завдяки цьому можливий відтік венозної крові від стінок грудної порожнини назад в непарну та півнепарну вени, а також уперед - во внутрішні грудні вени (vv. thoracicae internae) - на передній стінці грудної порожнини.

Притоки ворітної вени

Селезінкова вена (v. lienalis) проходить вздовж верхнього краю підшлункової залози нижче селезінкової артерії, перетинаючи спереду аорту. Позаду голівки підшлункової залози вена зливається з верхньою брижовою веною. У вену впадають: підшлункові вени (vv. pancreaticae), короткі шлункові вени (vv. gastricae breves) та ліва шлунково-чепцева вена (v. gastroepiploica sinis- tra). Остання утворює анастомоз по великій кривизні шлунка з правою одной- менною веною. Селезінкова вена збирає кров від селезінки, частини шлунка, підшлункової залози та великого чепця. Верхня брижова вена (v. mesenterica superior) проходить в корені брижі тонкої кишки праворуч від однойменної артерії. Її притоками є порожньокишкові та клубовокишкові вени (vv.jejunales et ileales), підшлункові вени (vv. pancreaticae), підшлунково-дванадцятипалокишкові вени (vv. рancre- atico-duodenales), клубово-ободовокишкова вена (v. ileocolica), права шлунково- чепцева вена (v. gastroepiploica dextra), права та середня ободова вени (vv. соlliсае media et dextra), вена червоподібного відростка (v. appendicularis), пo яких відтікає кров від стінок тонкої та клубової кишок, висхідній та поперечної ободової кишки, частково від шлунка, дванадцятипалої кишки та підшлункової залози, великого чепця. Нижня брижова вена (v. mesenterica inferior) утворюється в результаті злиття верхньої прямокишкової вени (v. rectalis superior), лівою ободової вени (v. сolica sinistra) та сигмоподібної вен (vv. sigmoideae). Нижня брижова вена прямує вгору, розташовуючись поряд з лівою ободовою артерією, проходить позаду підшлункової залози та впадає в селезінкову вену (іноді в верхню брижову вену). Нижня брижова вена збирає кров від стінок верхньої частини прямої кишки, сигмоподібної, лівої частини ободової кишки.

Вісцеральні (нутрощеві) притоки

Яєчковая вена (v. testicularis) є тільки у чоловіків, парна, починається від заднього краю яєчка численними венами, які обплітають однойменну артерію, утворюючи лозоподібне сплетення (plexus pampiniformis), яке у чоловіків входить до складу сім'яного канатика. Зливаючись між собою, дрібні вени по виході з пахвинного каналу формують з кожного боку по одному венозному стовбуру. Права вена впадає під гострим кутом у нижню порожнисту вену, а ліва під прямим кутом впадає в ліву ниркову вену. Яєчникова вена (v. ovarica) є тільки у жінок, парна, починається від воріт яєчника. У брижі яєчника ці вени, анастомозуючі між собою, утворюють яєчкове сплетення. гна. Ці вени з кожного боку спочатку проходять у товщі підвішувальної зв'язки яєчника, а потім заочеревинно прямують вверх. Права вена впадає під гострим кутом у нижню порожнисту вену, а ліва під прямим кутом впадає в ліву ниркову вену. У черевній порожнині в кожну яєчкову чи яєчникову вену впадають дрібні вени, що збирають кров від стінок сечоводу. Ниркова вена (v. renalis) парна вена, козна з котрих утворюється в ділянці ниркових воріт після злиття 3-4, а інколи й більшої кількості вен, що виходять із ниркових воріт. Обидві ниркові вени йдуть горизонтально попереду ниркових артерій. На рівні міжхребцевого диска між I та II поперековими хребцями вена впадає в нижню порожнисту вену. Ліва ниркова вена, що проходить попереду аорти, та є довшою за праву. Обидві вени утворюють анастомоз з поперековими, а також з правої та лівої висхідними поперековими венами. Надниркова вена (v. suprarenalis) парна, коротка, безклапанна вена, виходить з воріт наднирника. Ліва надниркова вена впадає в ліву ниркову вену, а права - в нижню порожнисту вену. Частина поверхневих надниркових вен впадає в нижні діафрагмові, поперекові та ниркову вени, а інша частина - в підшлункові, селезінкову та шлункові вени. Печінкові вени (vv. hepaticae) (найчастіше 3 - права, проміжна та ліва, рідше 2 або 4-7 штук), розташовані безпосередньо в паренхімі печінки, впадають в нижню порожнисту вену в місці, де вона лежить в борозні печінки. Клапани в них не завжди виражені. Одна з печінкових вен (частіше права) перед впаданням в нижню порожнисту вену з'єднана з венозною зв'язкою печінки (lig. venosum) - зарослою венозною протокою, функціонуючою у плода.


Ensembles d'études connexes

Physical Activity and Flexibility FVS

View Set

AP Psych - Ch. 10 Thinking & Language

View Set

Humerus & Shoulder Girdle & hands exam 3 positioning

View Set