Філософія (екзамен)

11.1. Італійський гуманізм (Данте Аліг'єрі, Франческо Петрарка).

Італійський гуманізм - це культурний рух, що почався в XV столітті, зокрема, в місті Флоренції. Гуманізм культивував людську особистість та її потребу у знаннях і мудрості. Особливе місце в історії гуманізму Італії займає поет Данте Аліг'єрі. Із залишених творів Данте відчувається пристрасть до вивчення граматики, риторики та філософії. В його "Божественній комедії" зображені твориця у всій своїй величі та могутності, італійці з першої руки познайомилися зі світом, де вершину визнис- таною людиною трактували як здатність розуміти світ, здійснювати опікунство над людьми і дотримувати справедливості.

18.3. Англійська емпірична традиція XVII ст. Її особливості в творчості Дж. Локка, Т. Гоббса, Дж. Берклі, Д. Д. Юма

Девід Г'юм (Юм): • Був переконаний, що наші знання спираються на відчуття, а не принципи або ідеї. • Наголошував на тому, що наступне знання повинно базуватися на доказах та спостереженнях. • Підкреслював, що немає відношення між фактами та принципами, які лежать в основі знань. Він сформулював ідею про каузальність як мислительну конструкцію, яка не витікає із заданої фізичної дійсності. Усі ці ідеї та концепції, запропоновані відомими філософами, були засадними для розвитку науки та філософії в цілому. Вони надали матеріал для подальшого розгортання розуміння взаємозв'язку між об'єктивною реальністю та суб'єктивним уявленням в людському усвідомленні.

17.2. Раціоналізм Рене Декарта, особливості вирішення ним проблеми методу пізнання.

Декарт називав вищу правду "когіто ерго сум", що означає "я мислю, отже, я є". Цей підхід допоміг Декартові ствердити, що єдина незаперечна істина полягає у тому, що людина існує і мислить. Він вважав, що розум може перевершити наші чуттєві досвіди та дає нам доступ до знань про світ. Таким чином, Декарт вирішував проблему методу пізнання, запропонувавши революційний метод сумніву, який заперечував будь-який фактор знання, який не може бути заперечено, і визнавав єдину незаперечну істину - присутність розуму, що дає людині допуск до знань про світ шляхом дедуктивного розумового аналізу. Цей підхід започаткував раціоналізм в Європі та відіграв важливу роль у розвитку науки та філософії.

6.2. Своєрідність давньоіндійської філософії. «Ведична» та епічна література про людину, її походження та існування

У індійській філософії також присутня ідеологія реінкарнації, згідно з якою людська душа проходить через цикл перевтілень та включається в загальну космічну енергію. Ця циклічність світу та існування, коли одне існування доповнює та следує за іншим, присутня в усіх аспектах давньоіндійської філософії. Таким чином, давньоіндійська філософія відрізняється своєю духовною спрямованістю, повагою до природи та мудрості ведичних текстів. Вона стала базою формування культури та традицій Індії та продовжує впливати на світове мислення та нашу сьогоденність.

5.2. Специфіка філософського освоєння дійсності.

Філософське знання має свою специфіку, яка полягає в його плюралістичному, діалогічному й водночас толерантному стосовно інших точок зору характері. Зазначене дає змогу розглядати філософію як «мудрість», як знання «софійного» (від грец. «софія»-мудрість) типу. Цим і зумовлений процесуальний характер філософського знання, його діяльно-активний характер. ​

27.2. Українська філософія XIX - XX ст.

2. Інтуїція та емпіричність. Укр. філософи вважали, що філос. знання можуть бути отримані не тільки через розумову аналітику, але й через інтуїтивне сприйняття світу. Вони пропагували ідею, що дослідження соц. та історичних явищ має базуватися на емпіричних даних. 3. Єдинство з природою. Укр. філософи активно обговорювали проблеми екології та екологічної етики. Вони наголошували на взаємозв'язку між людиною та природою, а також на необхідності збереження еко балансу. 4. Вчення про культуру. Укр. філософи прагнули розглядати філософію як вчення про культуру. Вони аналізували вплив культурних факторів на формування світогляду та поведінки людей, а також на розвиток наукових та технічних досягнень.

20.2. Кант як родоначальник німецької класичної філософії.

3. "Критика практичного розуму": у цій праці він досліджував питання етики та моралі, тому що, як він вважав, без етики взагалі неможливо зрозуміти життя та світ. Ці та інші праці Канта відіграли важливу роль у формуванні основ класичної німецької філософії, розглнутої його наступниками, Гегелем і Фіхте. Кант також спрямовував увагу на ідеї про свободу та розвиток особистості, які стали центральними ідеями німецької класичної філософії. Кант був не тільки винахідником нового філософського підходу, але й його творчість надихнула наступне покоління філософів до розвитку філософії.

24.2. Філософські ідеї в культурі Київської Русі.

3. Аскетизм: Більшість філософів Київської Русі практикували аскетизм (відмову від матеріальних спокус), цінували скромне життя і доброчесність. 4. Крилаті слова і моралі: Багато з героїчних оповідань Київської Русі включають в собі моральні та етичні проблеми. Крилаті слова, цитати, прислів'я, прислів'я та інші словесні висловлювання використовувалися, щоб наголосити моральну вагу ситуації. 5. Персоналізм: Персоналізм — філософська ідея, що віддає перевагу індивідуальності над формальною структурою. В давній Русі практикували персоналізм більше, ніж саме федеративне зав'язування більшості наших предків (наприклад, в недалекій Європі).

34.2. Гносеологія. Основний зміст пізнавальної діяльності. Гносеологія як сфера філософського знання, її предмет та основні категорії.

3. Знання - результат пізнавальної діяльності людини, що використовуються для інтуїтивно-логічного осмислення світу навколо нас. 4. Метод пізнання - засіб, який використ. людина для отримання знань, такі як вивчення, дослідження, порівняння, дедукція, індукція та інші. 5. Істинність - основна категорія гносеології, бо процес пізнання пов'язаний зі створенням ідеї про щось, що є правильним, вірним та справедливим. Отже, гносеологія досліджує процес пізнання з точки зору практ. Використ. знань та їхньої правильності. Основні категорії гносеології, які включають об'єкт, суб'єкт, знання, метод та істинність, дозволяють розуміти принципи та процеси, які допомагають нам розуміти світ навколо нас.

26.2. Філософські ідеї Г. Сковороди.

3. Релігійність. Сковорода був відданим православному християнству, і це часто залишало свій слід на його філос. мисленні. Він вважав, що Бог - це джерело всього знання та істинності, і людина повинна шукати духовний розвиток. 4. Екзистенціалізм. Сковорода був одним із перших філософів, який відчував необхідність досліджувати питання про буття та існування людини в світі. Він завжди наголошував на тому, що людина має звернутися до свого внутрішнього світу, щоб зрозуміти себе та своє місце в світі. 5. Соціальна проблематика. Сковорода висловлював занепокоєння станом укр. суспільства та соц. нерівноправства. Вважав, що правильна філософія має бути корисною для людини, а не відокремленою від сусп.

41.3. Суспільство як система, що розвивається. Проблеми та особливості соціального пізнання у філософії. Основні філософські концепції суспільства.

4. Культурологічний підхід - вважає, що культура визначає соціальний розвиток та трансформацію суспільства, і культурні процеси є ключовими для розуміння соціальних відносин. 5. Теорії соціальної дії - зосереджені на індивідах і їхній ролі в соціальних відносинах, і вважають, що соціальні процеси визначаються дією окремих індивідів та їхньої взаємодії. Отже, філософські концепції суспільства допомагають зрозуміти ключові фактори та процеси, що визначають розвиток та трансформацію сучасного суспільства.

45.3. Стратегічні вектори змін та трансформації в освіті дітей шкільного віку з різними видами порушень в Україні. Проблеми освітньої галузі в Україні.

4. Проблеми з корупцією: корупція та недотримання законів призводять до незаконного збагачення окремих осіб та складнощів в забезпеченні якісної освіти для всіх учнів. Отже, Україна має чимало проблем в освітній галузі, однак з розвитком інклюзивної освіти та цифрових технологій, а також з уважністю до проблем з кадрами і корупцією, наша країна може досягти значного прориву в якості надання освіти для всіх учнів.

27.3. Українська філософія XIX - XX ст.

5. Соціальна проблематика. Українські філософи зосереджувалися на проблемах соціальної інтеграції та злиття історичних та культурних досвідів українського народу з західноєвропейською культурою. Вони висвітлювали питання політичної та економічної влади, питання суспільного порядку та соціальної справедливості. До видатних українських філософів XIX-XX століть належать Григорій Сковорода, Володимир Соловйов, Михайло Грушевський, Петро Чаадаєв, Михайло Драгоманов та інші. Майже всі ці філософи розвивали свої ідеї в контексті боротьби за національну свободу та ідентичність.

24.3. Філософські ідеї в культурі Київської Русі.

6. Суспільство належить простим людям: Подібна ідея відображалася у різних літературних творах того часу. Був застрелений акцент ставився на поклонення православної церкви, простих людей і живих переживаннях бід, болю і сорому, що виникали через конкретні місце і час. Культура Київської Русі у період Середнього віку була складною і має різноманітні філософські ідеї. Багато з цих ідей мали глибоку історичну значимість і продовжують впливати на світ сьогодні.

20.1. Кант як родоначальник німецької класичної філософії.

Іммануїл Кант може бути вважаний родоначальником німецької клас. філософії. Він жив і творив у XVIII-XIX ст. і ввів новий підхід у філософію, орієнтований на розум та етику. Його праці є важливим внеском у філософію, а особливо до його внеску належать: 1. "Критика чистого розуму": у своєму виданні в 1781 році Кант видав працю, в якій він намагався довести, що існують обмеження наше розумні знання. Він стверджував, що є речі, які об'єктивно існують, але про які нам неможливо теоретично та безпосередньо знати. 2. "Моральні засади імперативу": у цій праці Кант розглядав питання етики та норми поведінки в моральному світі. Добро саме по собі повинно бути метою нашого життя, незалежно від користі та задоволень.

7.2. Давньокитайська філософія. Філософія даосизму про проблему співвідношення особистісного, суспільного і космічного. Етико-політичні основи конфуціанства.

Іншою важливою школою було конфуціанство, яке наголошує на етико-політичних аспектах. Основна ідея полягає в тому, що лише добре управління та дотримання основних принципів, таких як праведність, милосердя та шанобливість, може забезпечити гармонію у суспільстві і покращення якості життя всіх істот. Окрім того, у конфуціанстві великий акцент ставиться на вихованні та розвитку людини, щоб вона могла досягнути гармонії зі світом і стати справедливим та мудрим лідером. В загальному, давньокитайська філософія мала великий вплив на світову культуру та надала людям можливість знайти гармонію та розуміння в різних аспектах життя.

3.1. Філософія і міфологія

Історично першою формою світогляду був міф, а вихідною формою суспільної свідомості - міфологія. Міф(грец.) - сповідь, переказ. Але власне його значення полягає в тому, що міф є способом усвідомлення і персоніфікації природних сил, наділення їх людськими за характером, але фантастично зміненими властивостями. Міф - це уявлення про історію природи і суспільства, як наслідок діяльності фантастичних істот (для первісних народів міф був єдиним способом усвідомлення власної історії і зв"язків з навколишнім світом). Міф складався в умовах первісного ладу, і сприймався, як цілком реальний "світ". Він одночасно сприймався і як наочний, даний у відчуттях людини, і як казковий, і як достовірний, практично дійовий, і як надприродний. Такими виступають образи фантастичних істот у "Лісовій пісні" Л. Українки. Людина спостерігала як середовище перетворювалось на навколишній світ. Так народжувалась міфологія - первісна світоглядна форма.

18.1. Англійська емпірична традиція XVII ст. Її особливості в творчості Дж. Локка, Т. Гоббса, Дж. Берклі, Д. Д. Юма

Англомовна емпірична традиція XVII століття була філософською школою, яка наголошувала на важливості досвіду в процесі набуття знань. Ця традиція відіграла значну роль в розвитку сучасної науки та філософії. Особливості творчості кожного з представників англомовної емпіричної традиції: Джон Локк: • Вважав, що розум людини є "порожнім аркушем", який заповнюється досвідом. • Розвинув ідею про первинні та вторинні якості, які перебувають у предметі і в нашій свідомості відповідно. • Підкреслював, що лише те, що може бути випробоване досвідом, може бути вважатися знанням. • Акцентував увагу на необхідності упорядкування досвіду і узагальнення його в концепти, елементами яких є імена та прості ідеї.

21.1. Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха.

Антропологічний матеріалізм - це філософська доктрина, яку розробив німецький філософ Людвіг Фейєрбах у середині XIX століття. Він зосередився на вивченні впливу матеріальних умов життя на людину та її свідомість. Фейєрбах відкинув ідею існування Бога та побутування духа, які, на його думку, є плодом фантазії та релігійної індульгенції. Фейєрбах бачив людину як частину природи, яка постійно знаходиться взаємозв'язку з оточуючим світом. Тому, його вивчення матеріальних умов життя і було спрямовано на пошук законів, які регулюють взаємодію між людиною та природою. Фейєрбах особливу увагу приділяв біологічним та фізичним факторам, які формують тіло людини та визначають її емоції та почуття.

9.2. Атомістичний матеріалізм Демокріта. Суб'єктивна діалектика Сократа, філософська система Арістотеля.

Арістотель вважав, що світ складається з різних рівнів існування, які взаємодіють між собою. Його філософська система базується на розумінні, що сутність всього у світі полягає у пошуку внутрішньої гармонії. Він рекомендував досягати рівноваги у житті, бо це відкриває дорогу до справжнього задоволення та внутрішнього спокою. Арістотель вважав, що людина повинна розвивати свій розум та вміння, які дозволяють зрозуміти світ навколо себе. У цілому, атомістичний матеріалізм Демокріта, суб'єктивна діалектика Сократа та філос. система Арістотеля є важливими складовими філософської спадщини Греції та започаткували розвиток різних філософських шкіл, які визначили розвиток цієї науки в подальшому.

14.3. Філософія Нового часу та епохи Просвітництва. Особливості епохи: розвиток буржуазних відносин, промисловий переворот, наукова революція XVII ст. Механізм новочасного світогляду і філософії

Вони (філософи) прагнули знайти раціональний шлях для створення справедливого суспільства, де права та свободи кожного громадянина були справедливо захищені. Філософія Просвітництва продовжила ці тенденції, зосередившись на практичних питаннях, таких як освіта, права чоловіка та громадянина, наукова та технологічна революція. Головний принцип - було вважається, що всі люди можуть досягти розуміння світу шляхом раціонального мислення та наукових досліджень, а релігійна віра має підкорятися розуму. Наукова революція дала поштовх до розвитку науково-технічного прогресу, що мало значний вплив на життя людей і до цих пір продовжує реформувати наш світ.

26.1. Філософські ідеї Г. Сковороди.

ГС був одним з провідних філософів XVIII століття, який розвивав свої ідеї в середовищі Києво-Могилянської академії. Його філософія має низку специфічних рис, серед яких можна виділити такі: 1. Антропологічний підхід. Сковорода вважав, що головним об'єктом філософії є людина, її природа та місце в світі. Він дотримувався етичного підходу до філософських питань, орієнтуючись на гуманістичні та моральні цінності. 2. Філософський схоластичний підхід. Сковорода був глибоко знайомий з ідеями середньовічного схоластичного мислення, особливо з працями Томаса Аквінського та Августина. Він часто використовував схоластичні техніки аргументації та методи логіки в своїх філософських трактатах.

34.1. Гносеологія. Основний зміст пізнавальної діяльності. Гносеологія як сфера філософського знання, її предмет та основні категорії.

Гносеологія - це розділ філософії, який вивчає питання про пізнавальну діяльність людини та способи отримання знань. Основний зміст пізнавальної діяльності полягає в тому, щоб сприймати, вивчати, розуміти та описувати різні явища та об'єкти у світі. Гносеологія як сфера філософського знання вивчає процес, який дозволяє людині отримувати знання про світ. Предмет гносеології полягає в пізнанні самого процесу пізнання, а також у вивченні способів та методів отримання знання. Основними категоріями гносеології є: 1. Об'єкт пізнання - все, що можна пізнати, в тому числі реальний світ, явища в природі та людському житті, а також ідеї та концепти. 2. Суб'єкт пізнання - сама людина, яка прагне отримати знання.

25.2. Філософія в Києво-Могилянській академії.

Григорій Сковорода був одним з провідних філософів XVIII сторіччя в Україні та за її межами. Він працював як вчитель з філософії, а також письменником. Однією з найбільш відомих та цікавих його праць є "Розмови двох психів", де він обговорював питання добра та зла. Іоанн Якович Ягич був внесеним до списку святих, канонізованим Українською православною церквою, а його праці в галузі філософії стали важливим внеском в українську культуру. Він займався дослідженнями у галузі метафізики та онтології, де порівнював ідеї різних філософів. Отже, Києво-Могилянська академія стала одним з приводів, який дозволив Україні внести внесок в розвиток філософії не лише в Україні, а й у світовій науці в цілому.

7.1. Давньокитайська філософія. Філософія даосизму про проблему співвідношення особистісного, суспільного і космічного. Етико-політичні основи конфуціанства.

Давньокитайська філософія має довгу історію, протягом якої розвивалися різноманітні школи та вчення. Однією з найвідоміших є філософія даосизму. Це вчення базується на уявленнях про природні закони, які керують світом та життям. Основна проблема, яку даосисти ставлять перед собою полягає в співвідношенні між особистісним, суспільним та космічним. Згідно з даосистською концепцією, все у світі гармонійно поєднане між собою, і ця гармонія слід зберігати для забезпечення розвитку та процвітання кожної істоти. Наприклад, віра в дзень та йін (два абсолютні протилежності) засновується на розумінні того, що для збереження балансу у всьому світі. потрібно зберігати рівновагу між цими двома проявами.

6.1. Своєрідність давньоіндійської філософії. «Ведична» та епічна література про людину, її походження та існування

Давньою філософською традицією Індії є ведична, що базується на священних текстах Ригведа, Яйурведа, Самаведа та Атхарваведа. У цих трактатах розглядається питання людини та її походження, важливість ритуалів та жертовоприношень, а також про богів та героїв індійської міфології. Пізніше з'явилась епічна література, така як Махабхарата та Рамаяна, де філософські та духовні ідеї відображені у вигляді епічних сюжетів, героїв та богів. Головною особливістю давньоіндійської філософії є її нахил до духовного та метафізичного мислення. Вона представляє собою не лише систему світогляду, а й світотворення, у якому все існуюче тісно пов'язане та взаємопронизуюче.

9.1. Атомістичний матеріалізм Демокріта. Суб'єктивна діалектика Сократа, філософська система Арістотеля.

Демокріт був одним із найвідоміших античних атомістів, який розвивав філос. матеріалізм. Він вважав, що світ складається з недільних та незмінних частинок - атомів, які взаємодіють між собою у процесі руху. Цей матеріалістичний підхід базується на припущенні, що все у світі може бути розкладене на окремі складові частинки, атоми. Сократ розвинув суб'єктивну діалектику, яка стала фундаментом моралі та етики. Цей підхід базується на розумінні того, що істина може бути знайдена лише через внутр. пошук та дослідження. Він вірив, що кожна людина має в собі моральні принципи, і шлях до знання полягає в осмисленні цих принципів. Результатом цього підходу є розвиток моралі та етики як основи людської поведінки.

12.2. Пантеїзм натурфілософії Ренесансу (Микола Кузанський, Дж. Бруно).

Джордано Бруно пішов далі, признавши, що Всесвіт не тільки існує в Богові, але і є Богом самим по собі. Він стверджував, що Всесвіт є живим і розумним, і що людина повинна шукати зв'язок з ним через медитацію та інтуїцію. Пантеїзм натурфілософії Ренесансу відображав бажання людей знайти своє місце в Всесвіті та зрозуміти його природу. Він відокремлювався від традиційної християнської концепції Бога як окремої істоти і ставив у центр уваги природу та розум людини. Це вплинуло на культуру того часу, зокрема, на мистецтво, науку та філософію, і сприяло розвитку індивідуалізму та гуманізму.

19.2. Місце німецької класичної філософії в історії, її основні проблеми, досягнення, особливості.

Досягнення: • Кантівське краще світове будівництво; • Філософія Східної Азії та Індії була предметом досліджень школи Фрідріха Шлегеля; • Гегелівські поняття про формальну та матеріальну логіку. Особливості: • Відверте використ. повільного темпу та ритмічного відділу розмови; • Гостре використ. опозицій, відставок та нарощування слова; • Широке використ. наукових фактів для підтримки філ. тверджень. Зусилля класичних німецьких філософів були спрямовані на створення філософії, яка б проробляла всі головні проблеми людського буття, від формальної істини до морального добра. Діалектику, феноменологію та метафізику використовували як методології для досягнення цього.

5.1. Роль філософії в житті суспільства і особистості

Думку про те, що кожна людина постійно відчуває потребу в філософії, потрібно додатково пояснити. Доти, доки у людини є можливість діяти у рамках здорового глузду, звичних, напрацьованих стереотипів діяльності, вона не відчуває потреби в філософії. Потреба в безпосередньому застосуванні філософії виникає тільки тоді, коли від готових «рецептів» доводиться переходити до створення нового бачення світу, нових висхідних принципів діяльності. Можна твердити, що людина вільно обходиться без філософії тією мірою, якою її діяльність є формалізованою, запрограмованою. Але без філософії не обійтись людині, яка розмірковує, творить і орієнтується на відповідальність перед світом, а не на владу над ним. Для різних соціальних організацій і суспільства в цілому філософія виступає іншою своєю стороною. Ні одна держава не може обійтися без узагальненої філософської стратегії розвитку. Справа тут в тому, що філософія виступає накопиченим і узагальненим духовним досвідом людства. Тим досвідом, з якого необхідно брати уроки.

31.1. Екзистенціальна філософія XX ст. (М. Хайдеггер, Ж.-П. Сартр, А. Камю, К. Ясперс).

Екзистенціальна філософія XX століття - це філософський напрямок, який зосереджується на проблемах людського існування і прагне зрозуміти його значення та цінність. Вона розвивалася під впливом великих культурних змін, що відбувалися у ХХ сторіччі, таких як Перша світова війна, наступ нацизму, Голокост, соціальні та політичні перевороти. Одним із провідних представників цього напрямку став Мартін Хайдеггер, який прагнув знайти сенс існування на підставі розуміння сутності буття людини. Він розвинув поняття «буття», зазначаючи, що людина не може бути розглянута окремо від свого існування. Також він розглядав те, що людина завжди є відособленим існуванням, яке живе в світі, який їй невідомий.

31.2. Екзистенціальна філософія XX ст. (М. Хайдеггер, Ж.-П. Сартр, А. Камю, К. Ясперс).

Жан-Поль Сартр продовжив думки Хайдеггера, зробивши акцент на свободі людини. Він писав, що людина - це існування, яке знаходиться в діалозі з оточенням і долею, а також що свобода є головним аспектом людського існування. Сартр відзначав, що людина постійно повинна вибирати свій шлях і діяти, задля того, щоб здобуті знання приносили задоволення та глибинний сенс життя. Альбер Камю підняв питання про значення абсурдності світу та життя. Він написав, що людина знаходиться відокремлено від всього, що її оточує, і що світ не має сенсу, проте в житті є великі цікавинки, які дають життю зміст.

10.3. Філософія епохи Відродження та Реформації. Ідейний зміст світогляду Ренесансу, його зв'язок з процесами формування буржуазних відносин в західній Європі

З Реформацією пов'язуються ідеї релігійної реформи та розвитку протестантизму. Реформатори вважали, що церква повинна бути перетворена та зроблена більш світською, щоб забезпечити віруючим більше свободи в духовному і моральному житті. Така світоглядна зміна пов'язувалася з появою нових обрядів та нової форми індивідуальної релігійності. У загальному, філософія епохи Відродження та Реформації була характерна в більшій мірі раціоналізмом та гуманізмом, які є обов'язковими складовими буржуазної культури та що проявляють орієнтацію на індивідуальну свободу та знання, а також активну роль людини в суспільстві.

21.2. Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха.

Згідно з антропологічним матеріалізмом, релігія є витвором людського розуму та способом уникнення реальності, що призводить до більш глибокого розділу між людьми. Фейєрбах вважав, що визнання матеріальної природи людини є важливим кроком до визнання внутрішньої свободи і можливості людей створювати власну дійсність. Хоча ідеї Фейєрбаха не були новими для його часу, він працював над популяризацією ідей матеріалізму та сприяв розвиткові доктрини наступними поколіннями філософів. Він використовував свій антропологічний підхід до матеріалізму та релігії як основу для розвитку соціології та народної науки, що дало імпульс до подальших практичних досліджень людської поведінки та образу життя.

28.1. Філософія національної ідеї Кирило-Мефодіївського товариства (М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко).

К-М товариство було створене в Києві в 1846 році з метою піднесення культурного та політичного рівня укр. народу. Філософія національної ідеї К-М товариства, яка була розроблена М. Костомаровим, П. Кулішем та Т. Шевченком, пропагувалася через їх літературні твори, наукові праці та громадську діяльність. Ця ідея об'єднувала піднесення укр. мови та нац. культури, створення самостійної укр. держави та зміцнення духовної єдності укр. народу. В їхніх працях ідея національного відродження була співвіднесена з розвитком укр. національної ідентичності, активним використанням укр. мови та розумінням важливості збереження укр. культурної спадщини.

25.1. Філософія в Києво-Могилянській академії.

КМА - це старовинний ВНЗ України, заснований у XVII ст. митрополитом Петром Могилою. Завданням академії було навчання молоді служби церкви та культурних наук. У своїй історії Києво-Могилянська академія стала не лише університетом церковного спрямування, але і науковим центром України (філософія, література, історія, політика та ін. сфери діяльності). Філософська школа КМА була досить розвиненою та багатоаспектною. Найбільш відомі представники - Іов Боровчанин, Григорій Сковорода та Іоанн Якович Ягич. Іов Боровчанин був філософом та письменником, займався дослідженнями у філософській антропології та християнській етиці. Основні праці - людська свобода та відповідальності перед Богом.

31.3. Екзистенціальна філософія XX ст. (М. Хайдеггер, Ж.-П. Сартр, А. Камю, К. Ясперс).

Карл Ясперс вивчав екзистенційну філософію давніх греків та релігійних ідеалів, з метою зрозуміти значення людського існування. Він розвивав поняття «екзистенціальний страх», тобто почуття депресії та відчуття небайдужості до життя. Ясперс вважав, що можливість вибору та розуміння власної сутності відіграють велику роль у формуванні нашого світогляду та сприяють розвитку свідомості. Екзистенціальна філософія XX сторіччя характеризувалася прагненням зрозуміти сутність та значення людського існування в умовах складної соціально-політичної дійсності. Вона внесла важливий внесок у розвиток філософії та визначила наш підхід до проблем, пов'язаних з людським існуванням.

33.1. Філософський зміст і структура категорій буття та місце в ній людини. Буття матеріального і духовного.

Категорії буття є фундаментальними у філософії і досліджуються різними філософськими школами та напрямками. У загальному розумінні, буття - це існування чогось, що може бути сприйняте зовнішніми спостерігачами. Структура категорії буття може бути представлена так званою "тріадою буття", що складається з наступних категорій: 1. Виявлення (існування в часі і просторі) - зовнішнє проявлення існування та розвитку, що дозволяє спостерігачам фіксувати динаміку його змін. 2. Сутність - той спосіб, яким щось існує, його найголовніші властивості та принципи, які визначають ту чи іншу сутність. 3. Існування - стосовно індивідуальних реалій, це є самобутність і їх присутність або участь у структурі буття.

8.2. Філософія античності. Натурфілософські школи Стародавньої Греції та їх космоцентрична спрямованість.

Космоцентрична спрямованість натурфілософських шкіл полягала в прагненні зрозуміти природу як велику єдину систему. Наприклад, мілетська школа вважала, що всі речі мають одне початкове речове ядро, з якого вони прийшли. Згідно з елейською школою, кожен предмет незмінний в своєму вигляді, а змінюється тільки його стан. Піфагорійська школа вважала, що світ відображає закупорену в ньому гармонію У загальному, натурфілософські школи дали початок урбанізованій науці, яка стала фундаментом для майбутніх філософських напрямків. Вони надали ключові принципи, розвиток яких забезпечив успіх наук про природу, а також сприяли досягненню нових рівнів пізнання та розуміння світу

33.2. Філософський зміст і структура категорій буття та місце в ній людини. Буття матеріального і духовного.

Крім того, категорії буття можуть бути класифіковані на матеріальне та духовне буття. Матеріальне буття описує все, що можна сприймати за допомогою органів чуттів: тіло, природу, предмети. Духовне буття описує нематеріальні речі, такі як ідеї, поняття, мораль. Відмінність матеріального та духовного буття полягає у тому, що аспекти виявлення та сутності виявляються по-різному в цих двох категоріях. У категорії буття людини місце визначається як соціальний конструкт, що формується взаємодією між людьми та соціальними структурами. Людина є частиною матеріального та духовного буття, і її місце в цих категоріях залежить від її ролі та сприйняття суспільства, в якому вона є активним учасником.

16.3. Розробка нової моделі науки: емпіричного методу, вияв причин гносеологічних помилок Френсісом Беконом.

Крім того, нова модель науки повинна дозволяти комбінувати в роботі емпіричний метод з іншими методами, такими як раціоналізм і моделювання. Це дозволить збільшити точність та надійність отриманих знань. Отже, нова модель науки, яка базується на емпіричному методі з додаванням раціоналізму та наукового моделювання може допомогти уникнути гносеологічних помилок та збільшити точність та надійність отриманих знань про світ.

24.1. Філософські ідеї в культурі Київської Русі.

Культура Київської Русі була досить розвиненою на свій час і пов'язана з релігією та філософськими ідеями. Нижче наведені деякі з ключових філософських ідей того періоду. 1. Православ'я: Церква була центром культури на часі Київської Русі, а філософські ідеї, пов'язані з християнством, були розроблені і розглядалися загалом. Зокрема, монастирі були центрами науки та освіти, де викладали філософію, теологію тощо. 2. Червона трава: Цей документ, прийнятий князем Ярославом Мудрим, закріплює права та свободи один до одного, іноземців і "внутрішніх" жителів, у тому числі мирних місцевих жителів і працюючих. Такі ідеї заради свободи та рівності можна вважати філософськими.

40.1. Культура як об'єкт філософського аналізу. Основні ознаки культури. Культура і цивілізація.

Культура є важливим об'єктом філос. аналізу, оскільки вона визначає як елементи, так і функції людського життя. Вона розуміється як сукупність соц., мор. та матер. цінностей, які визначають спосіб життя та стосунки між людьми в конкретному культ. контексті. Основні ознаки культури - це спільність, історичність, суб'єктивність, творчість та індивідуальність. Культура є спільною для великої кількості людей, які ділять певні соц., етичні, мистецькі, релігійні та інші цінності. Культура є історичною, тобто її елементи виникають та змінюються в часі, відображаючи соціальні процеси та історичні зміни.

40.2. Культура як об'єкт філософського аналізу. Основні ознаки культури. Культура і цивілізація.

Культура є суб'єктивною, тому що вона відображає погляди та переконання конкретних індивідів, які входять у соц. групи. Культура є творчою, оскільки вона виникає в результаті інд. творчого процесу та реалізації ідей. Індивідуальність - це ще одна властивість культури, оскільки різні культури можуть відрізнятися одна від одної завдяки особливостям менталітету, соц. умов, релігійно-філос. світогляду тощо. Цивілізація - це більш загальне поняття, яке охоплює велику кількість народів, їхній рівень розвитку та окремі вияви культурного життя. Культура ж - це більш конкретне поняття, яке описує специфіку національних культур та артефактів (література, мистецтво, традиції тощо).

42.2. Філософія «людини економічної» та «людини культурної».

Люди, які вважають себе культурними, не обмежують свою діяльність матеріальними благами, а намагаються більше розвивати свою культуру, духовність та моральні цінності. Філософія "людини економічної" та "людини культурної" можуть взаємодіяти та доповнювати один одного, але також можуть конфліктувати та стикатися зі своїми принципами та цінностями. В будь-якому випадку, філософія людей економічних та культурних демонструє те, що люди розуміють себе та світ з різних точок зору, і завдяки цьому можуть знаходити власний шлях, розвиватися та знаходити власну роль у суспільстві.

28.2. Філософія національної ідеї Кирило-Мефодіївського товариства (М. Костомаров, П. Куліш, Т. Шевченко).

Михайло Костомаров, зокрема, виділяв в історичному процесі укр. народу періоди культурного піднесення та морального занепаду. Він вірив в унікальну спроможність укр. народу до культурної та інтелектуальної самореалізації. Пантелеймон Куліш розвивав ідею нац. гідності та відродження укр. мови. Тарас Шевченко через свої твори передавав укр. національне світовідчуття. Усі вони прагнули відродити укр. культуру, а також дати укр. народу реальну, не просто символічну, можливість самовизначення, включення до світової спільноти на рівноправних засадах. Метою їхньої філософії було створення нац. держави з власними культурними та історичними традиціями і збереженням власної нац. ідентичності.

43.1. Морально-етичні складові сучасного українського суспільства. Свобода як основа добробуту в Україні.

Морально-етичні складові сучасного українського суспільства включають у себе такі важливі аспекти, як повага до прав людини, гуманізм, взаємодопомога, прозорість, відповідальність та багато інших. Ці цінності є базовими для нашого суспільства та впливають на його розвиток і процеси в ньому. Свобода також є невід'ємною складовою сучасного українського суспільства. Свобода в Україні означає право кожної людини на вільний вибір, на вільне висловлення своїх думок і переконань, на свободу слова, на свободу зібрань і т.д. Свобода є основою добробуту в Україні, оскільки вона дає можливість кожній людині розвиватися, здійснювати свої мрії, діяти відповідно до власної волі та незалежності.

35.2. Характерні риси наукового пізнання. Поняття наукового методу. Аналіз і синтез. Спостереження. Експеримент.

Науковий метод - це сукупність підходів, методів та інструментів, які використовуються для проведення наукових досліджень та забезпечення об'єктивності та достовірності їх результатів. Аналіз та синтез - це засоби наукового пізнання, що дозволяють розглядати об'єкти та явища як складну систему, яка залежить від взаємодії різних частин та процесів. Аналіз дозволяє проводити розчленування об'єкта на його окремі складові, а синтез - злиття цих складових в єдину систему.

4.2. Співвідношення філософії, науки та мистецтва

Науку та філософію споріднює те, що вони базуються на дискурсивному мисленні та прагнуть пояснювати дійсність, проте кожна наука має відносно чітко окреслений предмет свого вивчення та дослідження, який постає частиною реальної дійсності, а предмет філософії постає значною мірою невизначеним, майже безмежним, та ще й історично змінним. Філософія та мистецтво схожі між собою у тому, що вони подають дійсність через людське до неї відношення, а не відсторонено: окрім того, для філософії і мистецтва немає нецікавих або заборонених тем: вони проникають усюди і усюди знаходять предмет своєї уваги.

19.1. Місце німецької класичної філософії в історії, її основні проблеми, досягнення, особливості.

Німецька класична філософія пройшла через культурний ренесанс від кінця XVIII до початку XIX століття і стала однією з найвпливовіших філософських течій в історії. Вона зустріла суспільне перевтілення в німецькому Ідеальному романтизмі в середині XIX століття та народження наукової філософії в кінці XIX століття. Основні проблеми, досягнення та особливості цієї філософської течії наступні: • Діалектика: від багатозначного терміну "діалектика" до уявлення, що вона може використовуватись як метод та ідеал; • Феноменологія: заснована на прив'язці до інтуїції та концепції суб'єкт-об'єктного поділу; • Метафізика: пошук сенсу у надприродному і включає елементи дуалізму.

16.2. Розробка нової моделі науки: емпіричного методу, вияв причин гносеологічних помилок Френсісом Беконом.

Однак, за допомогою сучасних методів наукового дослідження та розумового аналізу, можна розробити нову модель науки, яка базується на емпіричному методі, але при цьому уникає гносеологічних помилок. Нова модель науки повинна передбачати ретельний аналіз даних та їх сполучення з існуючими знаннями. Замість ставлення до даних за певними стереотипами, необхідно дозволяти даним самим розкривати закономірності. При цьому, варто враховувати, що недостатня кількість даних може призвести до некоректних висновків. Тому необхідно постійно збільшувати обсяги даних, на яких базується наука.

15.2. Проблема методів наукового пізнання: емпіризм і раціоналізм.

Однак, оскільки і емпіричний, і раціон. підхід можуть бути застосовані в науковому дослідженні, найбільш ефективним підходом є поєднання обох методів. Наукові дослідження, як правило, починаються з емпіричного дослідження, але раціональний аналіз та логіка є так само необхідними для досягнення правильних висновків. Здебільшого, наукові дослідження включають в себе різні методи (використання емпіричних даних, біометрії, експериментів, статистичного аналізу та математ. моделювання). Важливо використовувати ті методи, які найбільше підходять для даного дослідження, та завжди робити при цьому досвідчені спостер. та розумовий аналіз для отримання найбільш точних і надійних знань про світ.

43.2. Морально-етичні складові сучасного українського суспільства. Свобода як основа добробуту в Україні.

Однак, свобода вимагає від нас відповідальності та поваги до прав інших людей. Для збереження свободи важливо дотримуватися принципів правової держави, боротьби з корупцією, захисту прав людини та принципу рівності перед законом. Тож, морально-етичні складові та свобода в Україні взаємопов'язані і спільно роблять наше суспільство кращим місцем для життя. Вони визначають наші цінності та принципи, допомагають утримувати належний рівень моралі та закладати фундамент для розвитку країни в майбутньому.

10.2. Філософія епохи Відродження та Реформації. Ідейний зміст світогляду Ренесансу, його зв'язок з процесами формування буржуазних відносин в західній Європі

Одним із ключових понять епохи Відродження було поняття «гуманітарії». Гуманітарії були людьми, які займалися вивченням гуманітарних наук, таких як філософія, література та історія. Гуманітарії акцентували увагу на людській особистості та її розвитку, а не на комплексі вірувань. Епоха Відродження також пов'язана зі зростанням буржуазії та формуванням буржуазних відносин. Буржуазія на той час ставила перед собою завдання піднесення свого статусу та становлення незалежного класу від аристократії. У цьому контексті ідеї Ренесансу відображали прагнення буржуазне класу до розумового визволення, а також до зміни світогляду та стилю життя.

46.1. Основні завдання щодо організації інклюзивного середовища на сучасному етапі. Переваги та недоліки інклюзивної освіти.

Основні завдання щодо організації інклюзивного середовища на сучасному етапі включають: 1. Забезпечення доступності освіти для всіх учнів з незалежно від їхніх потреб та можливостей. 2. Надання підтримки та стимулу вчителям у їхній роботі з учнями з різними видами порушень розвитку, щоб забезпечити якісні знання та навички. 3. Створення сприятливого навчального середовища, щоб забезпечити належний розвиток та навчання учнів з різними видами порушень розвитку. 4. Розвиток інфраструктури та матеріально-технічної бази навчальних закладів, щоб забезпечити пересування та навчання учнів з різними видами порушень розвитку.

41.2. Суспільство як система, що розвивається. Проблеми та особливості соціального пізнання у філософії. Основні філософські концепції суспільства.

Основні філософські концепції суспільства: 1. Конфліктологічна концепція - вважає, що соціальні відносини засновані на конфлікті між різними соціальними групами та інтересами, і тільки подолання цих конфліктів може призвести до істинного соціального розвитку. 2. Функціоналізм - висуває гіпотезу, що суспільство є системою, в якій кожна соціальна структура виконує певну функцію для підтримки цілісності системи та її розвитку. 3. Марксистська концепція - аналізує соціальні відносини та структури капіталістичного суспільства, висунула теорію класової боротьби та розвитку історії як боротьби між капіталістами та пролетаріатом.

39.2. Цінності як ядро духовного світу людини. Структура цінностей.

Особистісний рівень цінностей включає цінності, пов'язані з особистою самореалізацією, розвитком та досягненням успіху в житті. Цінності, які входять до цього рівня, можуть бути різними у кожної людини, оскільки вони пов'язані з індивідуальними потребами та прагненнями. Таким чином, структура цінностей включає різні рівні, які представляють різні аспекти нашого духовного світу. Знання про структуру цінностей може допомогти людині зрозуміти себе та свій духовний світ, які можуть бути важливі для розуміння власної ідентичності та місця у світі.

12.1. Пантеїзм натурфілософії Ренесансу (Микола Кузанський, Дж. Бруно).

Пантеїзм - це філософське вчення, яке стверджує, що Всесвіт і Бог є одне ціле, іншими словами, Бог існує не поза Всесвітом, а в його усіх аспектах. Ця концепція була розвинута в натурфілософії Ренесансу, зокрема, в творчості Миколи Кузанського та Джордано Бруно. Микола Кузанський, також відомий як Кюзен, був одним з найвпливовіших філософів ранньої Ренесансу. У своїй праці "О Божественному" Кюзен стверджував, що Бог не має жодних частин, а насправді, він є всеосяжним та цілісним. Він розвинув цю концепцію далі, зробивши висновок, що Всесвіт існує в Богові і є Його проявом.

46.2. Основні завдання щодо організації інклюзивного середовища на сучасному етапі. Переваги та недоліки інклюзивної освіти.

Переваги інклюзивної освіти полягають у тому, що вона забезпечує рівні можливості навчання для усіх учнів, незалежно від їхнього стану здоров'я та рівня здібностей, а також збільшує соціальну інтеграцію учнів з різними видами порушень розвитку. Інклюзивна освіта також сприяє розвитку толерантного та рівноправного суспільства. Недоліки інклюзивної освіти полягають у тому, що не всі вчителі та школи готові до роботи з учнями з різними видами порушень розвитку, що може призвести до негативного впливу на якість навчання. Також інклюзивна освіта вимагає додаткових витрат на оснащення шкіл технічними засобами та підготовку вчителів, що може бути недосяжним для деяких шкіл та регіонів.

23.2. Особливості української філософської думки. Основні періоди розвитку філософії в Україні.

Періоди: 1. Середньовіччя. Укр. філ. була пов'язана з Візантією та Римською імперією. Віз. філ. досліджували літописці та інші духовні автори. 2. Нововік. Виникло багато укр. філ. шкіл, зокрема "київська філ. школа", де досліджували проблеми нац. свідомості та історії. 3. ХІХ-ХХ століття. Укр. філ. відігравала важливу роль у розвитку укр. культури та нац. свідомості. Вчені-філософи досліджували теми етнічної самостійності, укр. культури та інших соціокульт. та політ. проблем. 4. Сучасність. Суч. укр. філ. - вивчення та дослідження ключових тем сучасної філ. (етика, політика, наука та релігія). В рамках сучасної укр. філ. досліджуються проблеми сучасного світу та їх вплив на укр. сусп. та культуру.

3.2. Проблематика визначення предмету філософії

Предмет філософії можна визначити як систему знань про світ як ціле, універсальну основу світу, місце людини у світі та смисли її існування. Отже, предметом філософії є система відношень "людина - світ". Впродовж тривалого часу вона сприймалась як своєрідна «цариця наук». Формуваннння предмету філософії - тривалий. Процес історичної трансформації предмету філософії обумовлений як об'єктивними, так і суб'єктивними причинами. До об'ективних причин слід віднести стан, рівень накопичених конкретних і філософських знань про навколишній світ (природу, людину і суспільство), про духовні, в першу чергу пізнавальні особливості, можливості як окремої людини, так і суспільства в цілому. До суб'єктивних причин відносять своєрідність насамперед форми осягнення предмета філософії тим чи іншим філософом, філософською школою або течією. ​

15.1. Проблема методів наукового пізнання: емпіризм і раціоналізм.

Проблема методів наукового пізнання полягає у виборі підходу до отримання знань про світ. Два основних підходи - емпіризм і раціоналізм - мають різні підходи до цієї проблеми. Емпіризм - це підхід, який стверджує, що знання можуть бути отримані шляхом спостереження та досліджень фактів, що є відомими на даний момент. Цей підхід вважає, що наші знання про світ засновані на наших досвідчених спостереженнях та дослідженнях, а не на розумовому роздумі. Раціоналізм, з іншого боку, підтримує, що знання можуть бути отримані за допомогою розумових актів та логіки. Цей підхід стверджує, що знання можуть бути отримані шляхом роздумів та роздумів, без необхідності в емпіричних дослідженнях.

38.1. Проблема свободи. Свобода і необхідність. Свобода як моральний імператив.

Проблема свободи є однією з найважливіших у філософії. Свобода зазвичай розуміється як здатність людини діяти вільно та відповідально за свої вчинки. Проте, у такому розумінні свободи часто виникає питання про обмеження цієї свободи. Свобода та необхідність є протилежностями. Необхідність означає те, що певні події або факти не можуть статися інакше, ніж вони відбуваються в даний момент. Свобода ж означає можливість вибору того, як ми хочемо діяти, незалежно від умов та обставин.

45.2. Стратегічні вектори змін та трансформації в освіті дітей шкільного віку з різними видами порушень в Україні. Проблеми освітньої галузі в Україні.

Проблеми освітньої галузі в Україні стосуються наступних аспектів: 1. Недостатнє фінансування освіти: відсутність достатнього фінансування призводить до недостатньої матеріально-технічної бази шкіл та нездатності забезпечити якісну освіту для всіх учнів. 2. Проблеми з кадрами: в Україні недостатньо кваліфікованих вчителів, а також відсутність стабільного ринку праці для вчителів. 3. Недостатня розробка національних стандартів: відсутність національних стандартів, які б відповідали сучасним вимогам, призводить до неконсистентності в навчальних програмах та неспроможності забезпечити рівноправне навчання для всіх учнів.

29.1. Просвітницька течія XIX -ХХ ст. (О. Потебня, М. Драгоманов, І. Франко, В. Вернадський. М. Грушевський, В. Винниченко).

Просвітницька течія XIX - ХХ ст. укр. культури і філософії відіграла важливу роль у подальшому розвитку укр. нац. свідомості та державотворенні. Вона пов'язана з іменами видатних укр. громадських і політичних діячів, філософів та культурологів (Олександр Потебня, Михайло Драгоманов, Іван Франко, Володимир Вернадський, Михайло Грушевський, Володимир Винниченко і багато ін.). Представники просвітницької течії виступали за нац. відродження укр. народу, відстоювали права українців на самовизначення та нац. самостійність. Головним завданням просвітників було зробити укр. народ культурно активним.

17.1. Раціоналізм Рене Декарта, особливості вирішення ним проблеми методу пізнання.

Раціоналізм - це філософський підхід, який стверджує, що знання родяться зі стосування розумового аналізу та дедукції, відірвані від досвіду або спостереження. Рене Декарт, французький філософ, відомий своїми внесками у раціоналізм та філософію. Однією з ключових проблем філософії для Декарта була проблема методу пізнання, яка питання про те, як можна було б досягти абсолютної істини шляхом розумової діяльності. У своїй "Дискурсії про метод" Декарт запропонував підхід, який став відомий як "методове сумніву". Цей метод полягав у тому, що Декарт запропонував покласти сумнів на все, що можна заперечити, щоб дійти до істини, не залежно від зовнішнього світу або культурних стандартів.

35.1. Характерні риси наукового пізнання. Поняття наукового методу. Аналіз і синтез. Спостереження. Експеримент.

Риси наукового пізнання: 1. Об'єктивність - наукове пізнання базується на фактах та даних, отриманих шляхом спостереження та експериментів, і не залежить від особистих вподобань чи переконань дослідника. 2. Системність - наукове пізнання базується на системі теорій та концепцій, які пояснюють певний явища та процесів в природі та суспільстві. 3. Прогресивність - наука розвивається та розширює свої знання завдяки постійній взаємодії між науковими дослідженнями та новими технологіями. 4. Спрямованість на досягнення певної мети - наукове пізнання має на меті розв'язування конкретних проблем та пошук відповідей на питання, що стоять перед науковим співтовариством.

13.1. Соціальні теорії Ренесансу (Ніколо Макіавеллі, Томас Мор, Томазо Кампанелла).

Соціальні теорії Ренесансу були розвинені відомими філософами того часу, такими як Ніколо Макіавеллі, Томас Мор та Томазо Кампанелла. Вони у своїх творах пропонували нові підходи до соціальних та політичних проблем свого часу. Ніколо Макіавеллі був італійським політичним теоретиком і філософом, який писав у XVI столітті. Він пропонував новий підхід до політики і стверджував, що керівники держави мають використовувати будь-які засоби для досягнення своїх цілей. У своїй праці "Хижий князь" Макіавеллі рекомендує, щоб правительство було небезпечним для своїх ворогів, але не для своїх громадян. Його думки стали цінним внеском у розвиток політичної науки та політичної філософії.

35.3. Характерні риси наукового пізнання. Поняття наукового методу. Аналіз і синтез. Спостереження. Експеримент.

Спостереження - це науковий метод, який полягає в уважному, систематичному та об'єктивному спостереженні явищ у природі чи суспільстві. Експеримент - це науковий метод, що полягає в освітленні певного явища шляхом використання контрольованого і піддається повторенню експерименту з метою дослідження наслідків. Експеримент дозволяє підтвердити гіпотези та теорії, скласти нові дослідження та практично використовувати знання у різних галузях науки та технологій.

45.1. Стратегічні вектори змін та трансформації в освіті дітей шкільного віку з різними видами порушень в Україні. Проблеми освітньої галузі в Україні.

Стратегічні вектори змін та трансформації в освіті дітей шкільного віку з різними видами порушень в Україні охоплюють такі аспекти: 1. Інклюзивна освіта: створення умов для навчання учнів з різноманітними потребами, включаючи учнів з порушеннями розвитку, забезпечення рівної доступності до навчальних програм та матеріалів. 2. Розвиток цифрових технологій: використання сучасних технологій для підтримки навчального процесу та забезпечення взаємодії між учнями та вчителями. 3. Розвиток професійної компетентності вчителів: забезпечення вчителям необхідних знань та навичок для роботи з учнями з різними видами порушень розвитку, а також надання їм підтримки та стимулів для подальшого розвитку.

41.1. Суспільство як система, що розвивається. Проблеми та особливості соціального пізнання у філософії. Основні філософські концепції суспільства.

Суспільство - це знакова система, в якій взаємодіють люди, їхні соціальні ролі, інтереси, стосунки між собою та з оточуючим середовищем. Суспільство розвивається, змінюється та адаптується до нових умов, що визначаються політичними, економічними, соціальними та культурними чинниками. Проблеми соціального пізнання у філософії пов'язані з тим, що суспільство складне та багатоаспектне явище, яке не можна обмежити деякими однозначними концепціями. Соціальний пізнавальний процес вимагає інтердисциплінарного підходу та використання різних методів, які допомагають описати, пояснити та попередити соціальні явища в суспільстві.

30.1. Сучасна філософська думка в Україні.

Сучасна філос. думка в Україні відображає нові реалії та виклики, з якими стикається укр. сусп.. Вона розвивається під впливом глобалізації, наукових та технологічних змін, еволюції політичних та економічних систем, а також зростання ролі людської особистості та її прав у світі. Сучасна укр. філософія обґрунтовує свої ідеї та концепції на наукових та методологічних підходах, використовуючи високотехнологічні засоби та міжнародний досвід. Філософське мислення концентрується на теоретичних та практичних проблемах, пов'язаних з соц. та культ. ідентичністю, екологією, демократією, розвитком науки та технології, глобалізацією культури та економіки, міжнародними відносинами та геополітикою.

36.2. Форми наукового пізнання: гіпотеза, концепція, теорія.

Теорія - це наукове уявлення про певне явище або систему, яке підтверджене емпіричними даними та може бути застосоване в практичних завданнях. Теорія полягає у створенні системи концепцій та гіпотез, що пов'язані з певним явищем та роз'яснюють його, а також має велику вагу в науковому співтоваристві, яке приймає її за певну основу під час подальших наукових досліджень та розробок нових технологій. Отже, гіпотеза, концепція та теорія - це різні форми наукового пізнання, які дозволяють досліджувати світ навколо нас та розуміти його фундаментальні принципи та закономірності.

18.2. Англійська емпірична традиція XVII ст. Її особливості в творчості Дж. Локка, Т. Гоббса, Дж. Берклі, Д. Д. Юма

Томас Гоббс: • Вважав, що пізнання світу приховано в досвіді, здобутих відчуттях. • Наголошував на важливості спостереження та експеримента в процесі набуття знань. • Акцентував увагу на механічному описі світу, описуючи його як складну систему матерій, що рухаються та взаємодіють між собою в певному порядку. Джордж Берклі: • Вважав, що ідеї матеріального світу є уявними конструкціями, які пов'язані зі відчуттями людини. • Припустив, що світ існує тільки в тому випадку, якщо його сприймає свідомість. • Вважав, що єдиним поясненням світу є Бог, який сприймає існування світу.

13.2. Соціальні теорії Ренесансу (Ніколо Макіавеллі, Томас Мор, Томазо Кампанелла).

Томас Мор, англ. правозахисник, філософ та політик, написав працю "Утопія" (ідеальне сусп., де всі люди рівні, а притулок та підтримку забезпечує держава). Мор сприймав сусп. як колективне ціле, незалежне від окремих осіб, і вважав, що держава має стати на захист цілого сусп., а не окремих осіб. Томазо Кампанелла, італ. філософ, висунув у своїй праці "Сонна Республіка" ідею про нац. державу, де всі люди живуть у єдності та співпраці. Він вірив, що це можливо досягти шляхом реформування державного устрою та політ. інститутів. Ці соц. теорії внесли значний внесок у розвиток політ. та соц. філософії, сприяли появі нових ідей та концепцій, які враховували інтереси всього сусп.

14.2. Філософія Нового часу та епохи Просвітництва. Особливості епохи: розвиток буржуазних відносин, промисловий переворот, наукова революція XVII ст. Механізм новочасного світогляду і філософії

У філософських дискусіях будь-якого виду з'явилась породжена прагненням до раціонального пізнання і раціональної організації суспільних відносин, суспільство поетапно рухалося до ідеалів раціонального й ціннісно-смислового усвідомлення дійсності, зокрема, завдяки філософам Вольфу, Лейбніцю, Декарту, Френсіс Бекон, Джон Локку, Жан-Жаком Руссо, Вольтеру, Монтеск'ю, Крістоферу Геррі та іншим. Важливою темою філософії Нового часу була людська свобода та рівність, а також релігійна свобода. Філософи цього періоду вважали, що людина має бути вільною від будь-яких обмежень, таких як деспотизм, феодалізм чи невігласництво.

32.2. Філософська герменевтика ідеї постмодернізму.

У філософії постмодернізму цінність закладена не в загальноприйнятих поняттях і нормах, а відображена в особистому досвіді та інд. переживаннях. Окремий індивідуалізм та плюралізм були підтримані як місце існування свободи та самореалізації. У філософії постмодернізму було стверджено, що історія, сусп. та культура - це цілком умовні поняття, які надаються розумом. Постмодернізм підірвав відомі уявлення про визначеність та незмінність культури та науки, а також показав посібність завжди змінюватися та розвиватися. У цілому, філос. герменевтика та постмодернізм представляють 2 основних напрямки, де було розв'язано багато складних проблем, пов'язаних з реалізацією нових форм культури та сусп.

38.2. Проблема свободи. Свобода і необхідність. Свобода як моральний імператив.

У філософії часто обговорюється також поняття свободи як морального імперативу. Це означає, що людина зобов'язана діяти вільно та відповідально, керуючись не тільки своїми особистими інтересами, але й загальною моральною закономірністю. З цього погляду, свобода не може бути абсолютною, а здійснюється на основі певної системи моральних принципів та правил, якими керується суспільство. Отже, проблема свободи становить важливу складову філософії, яка досліджує питання про те, як людина може жити вільно та відповідально в умовах обмежень, а також про можливе звучання свободи як морального імперативу.

23.1. Особливості української філософської думки. Основні періоди розвитку філософії в Україні.

Українська філософська думка має свої особливості, пов'язані з історією та культурою України. Основними рисами української філософії є: • Пов'язаність з історією та культурою України. Українські філософи досліджують проблеми, пов'язані з історією та культурою України, а також з її місцем у світі. • Виділення етнічного аспекту. Українська філософія звертає особливу увагу на проблеми національної та етнічної ідентичності, а також на окремі аспекти української культури. • Розвиток в контексті загальноєвропейської філософської традиції. Українська філософія взаємодіє з іншими традиціями філософії, в тому числі з західноєвропейською та російською філософською думкою.

27.1. Українська філософія XIX - XX ст.

Українська філософія XIX-XX століть народжувалася в контексті боротьби за національну свободу та ідентичність. Вона поєднувала ідеї західноєвропейської філософії з українською культурою та історією. Для української філософії того періоду характерні наступні риси: 1. Національна орієнтація. Українські філософи розвивали свої ідеї відповідно до національних потреб та інтересів українського народу. Вони розуміли, що філософія має вплинути на формування української ідентичності, а також розвиток соціально-економічної та політичної ситуації в Україні.

30.2. Сучасна філософська думка в Україні.

Українські філософи зосереджують увагу на питаннях національної ідентичності та становлення національної культури, на теоретичних підходах до розуміння особистості, науковій та технічній революції, питаннях збереження довкілля та сталого розвитку. Вони аналізують роль технологій у сучасному світі, вплив інформаційної та культурної медіа на формування свідомості людей. Серед відомих укр. філософів можна назвати Миколу Жулинського, Олександра Лозового, Сергія Легостаєва, Ігоря Губермана, Марину Березовську, Миколу Капітана, Петра Степанчука та інших. Вони активно долучаються до наукових дискусій в Україні та за її межами, співпрацюють з вітчизняними та зарубіжними науковими центрами.

22.2. Традиції та особливості розвитку філософської думки України.

Учені-філософи (Дмитро Чижевський, Леся Українка), досліджували теми етнічної самостійності, укр. культури та інших соціокульт. та політ. проблем. У XX столітті укр. філософія постраждала від політ. агресії періоду радянської влади, однак Іван Франко та Григорій Сковорода, продовжували працювати та досліджувати філос. теми. В сучасному світі укр. філос. є мінливою та динамічною, відображаючи сучасні проблеми та зміни в укр. сусп. та культурі. Більшість сучасних укр. філософів зосереджені на вивченні та дослідженні ключових тем сучасної філософії (етика, політика, наука та релігія). Укр. філос. думка продовжує розвиватися як цінний внесок до загальноєвропейської та світової філософії.

2. Філософія як світоглядна наука. Філософія і святогляд

Ф - загальносвітоглядна теорія. Об'єктом є взаємовідношення людини і світу, причому людина і світ розглядаються в своїх найзагальніших хар-ках. Світо́гляд — сукупність переконань, оцінок, поглядів та принципів, які визн. найзагальніше бачення та розум. світу і місце особистості у ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльн. Світогляд людини зумов. особливостями сусп. буття та соц. умовами.Структуру світогляду визначають: досвід (індивідуальний, сімейний, груповий, національний, клановий, суспільний, загальнолюдський), на основі якого форм. світовідчуття - основа світогляду; - знання (досвідні, емпіричні та теоретичні), на основі яких форм. світорозуміння;- мета, яка усвідомлюється через універс. форми діяльн., такі як: нужда, потреба, інтерес, мета, засоби, результати, наслідки. На її основі форм. світоспоглядання; цінності (щастя, любов, істина, добро, краса, свобода тощо).

44.1. Філософія інклюзивної освіти. Освітня філософія шкіл до потреб учнів з порушеннями розвитку.

Ф ІО базується на принципі, що кожна дитина має право на навчання та розуміння відповідальності усіх учасників серед. навколо дитини у наданні їй відповідних умов для розвитку й самореалізації. Освітня філософія шкіл, спрямована на задоволення потреб учнів з поруш. розвитку, включає в себе різні методи та підходи. Тут важливо враховувати конкретні потреби кожного учня в індивід. порядку, створюючи для них найкращі умови для навчання. Це означає, що заняття плануються на основі індивід. можливостей та потреб учнів, учителі повинні розуміти і підтримувати самовизначення учнів, давати інструкції у відповідних формах та предметах, а також забезпечувати дотримання прав іншими учасниками навч. процесу.

36.1. Форми наукового пізнання: гіпотеза, концепція, теорія.

Форми наукового пізнання включають гіпотезу, концепцію та теорію. Гіпотеза - це твердження або припущення, яке ставиться дослідником з метою перевірки та доведення або спростування його шляхом наукової експериментації та спостережень. Концепція - це більш широке теоретичне уявлення про явище або систему, яке зазвичай містить в собі декілька гіпотез та термінів. Концепція може становити основу для подальшого наукового дослідження та розвитку теорії.

11.2. Італійський гуманізм (Данте Аліг'єрі, Франческо Петрарка).

Франческо Петрарка. Він був популярним не лише як поет-філософ, але й як письменник та історик. У своїх творах він багато уваги приділяв самовдосконаленню та пробудженню потенціалу у багатьох людях, він пропагував ідеал краси, моралі та розуму. Основні принципи італійського гуманізму засновані на ідеях гражданського гуманізму: любов до краси, любов до мислення та знань, розумове досконалення, звернення до культури давнини. Італійський гуманізм вплинув на всю культуру Західної Європи, зокрема на літературу, мистецтво, науку, право та філософію. Він став поштовхом для розвитку мистецтва Ренесансу та створення багатьох прекрасних творів, які розцвітали у період Відродження.

16.1. Розробка нової моделі науки: емпіричного методу, вияв причин гносеологічних помилок Френсісом Беконом.

Френсіс Бекон, англійський філософ, засновник наукового методу та промислової революції, відомий своїми працями з філософії та науки. Він розвивав тезу про те, що наука повинна бути спрямована на практичну користь і що пряме спостереження та експериментування є найкращими джерелами знань про світ. Проте, Бекон не допоміг розкрити гносеологічні помилки, пов'язані з емпіричним методом, такі як загальналізація недостатньої кількості даних, ставлення до фактів за певними шаблонами, які порушують можливість знаходження нових законів. Таким чином, спроба створення суто емпіричної моделі науки не могла бути успішною.

22.1. Традиції та особливості розвитку філософської думки України.

Філософ. думка в Україні розвивалася як в контексті загальноєвропейських філософських напрямів, так і в зв'язку з власними культурними, історичними та політичними обставинами. Одним з найважливіших етапів розвитку української філософської думки було Середньовіччя, коли духовна культура України була споріднена з духовною культурою Римської імперії та Візантії. Візантійська філософія займала важливе місце в українському культурному середовищі, зокрема у творчості літописця Нестора Літописця та інших духовних авторів того часу. У XIX столітті в Україні розпочався розвиток різних філософських шкіл, зокрема "київської філос. школи", що була своєрідним внеском у розвиток філос. думки в Україні.

37. Філософська антропологія. Поняття індивіда, індивідуальності і особистості.

Філософська антропологія - це галузь філософії, яка вивчає людину та її місце у всесвіті. Вона досліджує фізичні та моральні аспекти людської природи, її ставлення до світу, до інших людей та до самої себе. Індивід - це окрема людина, що має своє життя та своїй особливості. Індивідуальність - це унікальність кожної окремої людини, її індивідуальні риси, що роблять її неповторною. Особистість - це складний психологічний феномен, який включає в собі систему цінностей, переконань, ставлення до світу та до інших людей, набір інтелектуальних та розумових здібностей. Особистість визначається індивідуальністю та культурними чинниками.

32.1. Філософська герменевтика ідеї постмодернізму.

Філософська герменевтика почала розвиватися на початку XX століття та отримала назву "другого знання". Герменевтика - це напрямок в філософії, який зосереджується на розумінні текстів та людського досвіду, де головним завданням є вивчення інтерпретації тексту та розуміння його належного контексту. У 60-х роках XX століття на основі філософської герменевтики з'явився постмодернізм, який почав розвиватися у напрямку культурної та соціальної теорії. Постмодернізм - це напрямок, який розглядає сучасну культуру і суспільство як складний, розпливчастий та багатоплановий хаос, де немає чітко визначених стандартів.

4.1. Характерні риси філософського мислення

Філософське мислення характеризується такими ознаками: - гранично широкий рівень узагальнення, що виходить на межу буття і небуття; - постає формою людського самоусвідомлення, мисленням під кутом зору людини, її життєвого вибору; - окреслює дійсність не лише такою, якою вона є, але й такою, якою має бути; - філософське мислення постає внутрішньопов'язаним, логічно послідовним, аргументованим та обґрунтованим; - прагне поставити і розв'язати граничні, абсолютні проблеми людського буття. Зазначені риси філософського мислення обумовлені тим, що саме у філософії та за допомогою філософії людина заявляє про своє бажання взяти на себе відповідальність за свідоме вирішення своєї життєвої долі. Тобто тією мірою, якою людина здатна на сьогодні осмислити та зрозуміти себе і своє становище у світі, тією мірою, якою вона просякнута рішучістю пройти усю можливу дистанцію розумового прояснення своєї життєвої ситуації, — саме тією мірою вона філософствує або постає філософом.

44.2. Філософія інклюзивної освіти. Освітня філософія шкіл до потреб учнів з порушеннями розвитку.

Філософський підхід до інклюзивної освіти передбачає дотримання принципів гуманізму та рівності. Він враховує потреби кожного учня, пропонуючи найкращі умови для їхнього розвитку, перешкоджає дискримінації та створює середовище, де кожен може бути зрілий та забезпечується широкий доступ до освіти. Отже, інклюзивна освіта та філософія, що стоїть за ним, спрямовані на підтримку розвитку кожної дитини, незалежно від її потреб та можливостей. Вони передбачають створення умов для розвитку та самореалізації кожного учня, дотримання їх прав та забезпечують продовження розвитку людства з урахуванням всіх потреб і різноманітності.

42.1. Філософія «людини економічної» та «людини культурної».

Філософія "людини економічної" базується на тезі, що люди розмірковують про свої дії і вчинки в контексті матеріальних ресурсів і нагород. Цей підхід акцентує увагу на фінансовій стійкості, процентній ставці та обсягах доходів та прибутків. Він допомагає пояснити, чому люди віддають перевагу матеріальним благам, а також як можна мотивувати їхні дії та вчинки на основі економічних факторів. Філософія "людини культурної" зосереджується на цінностях, які відображають культурні та історичні традиції. Цей підхід вважає, що людина не обов'язково визначає себе в манері економіки, але вона визначається через свої цінності, ідеали та духовність.

1. Філософія, її призначення, зміст та функції в суспільстві

Філософія -наука про загальні закони розвитку природи, суспільства, мислення і людини Своїм основним завданням філософія має встановлення перших, основних істин, які слугують першопочатком або принципами для інших істин. Як наука філософія встановлює свої істини шляхом дослідження і доведення. Тобто філософія прагне раціональними засобами створити гранично узагальнену картину світу і місця людини у ньому, досліджуючи пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне й естетичне ставлення людини до світу Основні функції філософії:- світоглядна філософія допомагає людині знайти й обґрунтувати свої життєві орієнтири, з'ясувати зміст і значення життєвих пріоритетів та цінностей - гносеологічна; - методологічна; - логічна. Ф сприяє форм. культури мислення, виробл. критичної позиції у міжіндивідуальних та соціально-культурних діалогах.

14.1. Філософія Нового часу та епохи Просвітництва. Особливості епохи: розвиток буржуазних відносин, промисловий переворот, наукова революція XVII ст. Механізм новочасного світогляду і філософії

Філософія Нового часу та епохи Просвітництва виникла у XVI-XVIII столітті в Західній Європі. Це була епоха, коли розвивалися буржуазні відносини, промисловий переворот та наукова революція. Особливістю цього періоду стала розуміння важливості науки та раціонального підходу до світу, а також рівності та свободи людини. Механізм новочасного світогляду та філософії базується на раціоналізмі та емпіризмі. Раціоналізм - це підхід, який стверджує, що знання можуть бути отримані шляхом розумової діяльності, обгрунтованої на основі логіки і аргументації. Емпіризм, натомість, вважає, що знання можуть бути отримані шляхом спостереження та експериментів.

8.1. Філософія античності. Натурфілософські школи Стародавньої Греції та їх космоцентрична спрямованість.

Філософія античності - це період в історії філософії, що охоплює період з VI ст. до н.е. до V ст. н.е. На цей період припадає розвиток філософських шкіл у Стародавній Греції, зокрема натурфілософських шкіл, таких як мілетська, елейська, піфагорійська, демокрітівська та інших. Натурфілософські школи об'єднувало спільне бачення світу як місця, у якому рух та зміна є універсальними законами. Школи виходили з припущення, що світ усіх існуючих речей можна пояснити розумінням природних законів, що ці закони можна вивчати науковими методами та що наука може змінюватися в часі на основі нових відкриттів.

10.1. Філософія епохи Відродження та Реформації. Ідейний зміст світогляду Ренесансу, його зв'язок з процесами формування буржуазних відносин в західній Європі

Філософія епохи Відродження та Реформації (XV-XVII ст.) була часом великого культурного та інтелект. розмаху в Європі. Ця епоха була пов'язана з певною зміною в світогляді людей, яка базувалася на раціоналізмі та здатності розуміти світ навколо себе. Епоха Відродження була часом переродження культури та науки, пов'язаним зі зростанням буржуазії та її культури. Одним з ключових аспектів світогляду Ренесансу була переконаність у важливості самовираження та творчості, яка базувалася на ідеях людиноцентризму та гуманізму. Це означало, що ЛЮДИНА була розглянута як центр Всесвіту, а не Бог. Для Ренесансу характ. було зацікавлення у науці, філософії та мистецтві, а також у практ. застосуванні цих знань.

39.1. Цінності як ядро духовного світу людини. Структура цінностей.

Цінності є важливим елементом духовного світу людини, визначають її моральні орієнтації, погляди на життя та ставлення до світу навколо. Цінності можуть бути різні для різних людей і культур, але вони представляють собою фундаментальні складові духовного світу. Структура цінностей може бути різною залежно від філос. шкіл та культур. Однак, переважно вона включає три рівні: духовний, соц. та особист. Духовний рівень: високі моральні та духовні цінності, які пов'язані з вірою, справедливістю, мудрістю, істинністю тощо. Соц. рівень: цінності, пов'язані зі стосунками між людьми та суспільними відносинами (свободу, рівність, солідарність, відповідальність, толерантність, демократію).

29.3. Просвітницька течія XIX -ХХ ст. (О. Потебня, М. Драгоманов, І. Франко, В. Вернадський. М. Грушевський, В. Винниченко).

• Михайло Грушевський, укр. історик, який розвинув укр. історіографію та створив нову концепцію історії України, відіграв важливу роль у формуванні нац. ідентичності та самовизначенні укр. народу. • Володимир Винниченко, укр. письменник та громадський діяч, прагнув до відстоювання демократичних та нац. інтересів укр. народу та розвитку укр. культури. Усі вони спрямовували своє зусилля на вирішення історичних завдань укр. народу, на створення самостійної держави та нац. відродження. Просвітницька течія значно вплинула на розвиток української національної культури та зростання національної свідомості українців.

29.2. Просвітницька течія XIX -ХХ ст. (О. Потебня, М. Драгоманов, І. Франко, В. Вернадський. М. Грушевський, В. Винниченко).

• Олександр Потебня, відомий укр. філософ, лінгвіст та культуролог, розглядав важливість нац. мови та культури як один з основних елементів формування нац. ідентичності. • Михайло Драгоманов, укр. історик та політик, прагнув до створення самостійної укр. держави, розвитку укр. нац. культури та освіти. • Творчість та ідеї Івана Франка, відомого укр. письменника та громадського діяча, пов'язані з активною боротьбою за національне відродження укр. народу, розумінням важливості нац. самосвідомості. • Володимир Вернадський, видатний укр. науковець та культуролог, відомий своїми ідеями про значення культури в житті людини та суспільства взагалі.