ТДП_Теорія держави і права в системі наук

Réussis tes devoirs et examens dès maintenant avec Quizwiz!

Ідеологічна (грец. idea - уявлення) функція.

Ідеологія - це система основоположних ідей, понять, поглядів, відповідно до яких формуються світогляд і життєва позиція особи, соціальних груп, усього суспільства. Без базових інтегруючих ідеологічних настанов і мотивів ні особа, ні держава, ні суспільство існувати не можуть. Отже, не випадково гострі кризові періоди у суспільному житті, як правило, супроводжуються втратою ідеологічних орієнтирів, бездуховністю і розбратом. Ідеологія говорить про те, що повинно бути і чого не повинно бути в суспільстві.

Історія та теорія держави і права.

Історія вивчає розвиток людської цивілізації в усій її різноманітності та на всіх історичних етапах. Держава і право сьогодні - це результат історичного розвитку суспільства. Спираючись на дані історичної науки, теорія держави і права досліджує найбільш загальні закономірності виникнення, функціонування і розвитку державно-правових явищ. У той же час історична наука, звертаючись до питань держави і права, користується відповідними положеннями і поняттями, які напрацьовані теорією держави і права.

Теорія держави і права має спільний із іншими юридичними науками об'єкт дослідження

- державно-правову дійсність.

Зарубіжні

- конституційне право зарубіжних країн, порівняльне правознавство, правові системи сучасності та ін. Міжнародні - публічне міжнародне право, приватне міжнародне право, консульське і дипломатичне право, європейське право та ін.

Прикладні юридичні науки

- кримінологія, криміналістика, судова медицина, судова психіатрія, судова бухгалтерія, правова статистика, оперативно-розшукова діяльність та ін. Для вирішення правових питань ці дисципліни використовують положення і висновки суміжних юридичних дисциплін, а також гуманітарних (історії, політології, соціології та ін.) і природничих наук (фізики, хімії, біології, медицини та ін.).

Теорія держави і права тісно пов'язана із соціологією

- наукою про суспільство, яка вивчає його структурні елементи та окремі інститути, процеси, групи, включає у свій об'єкт пізнання і державно-правові явища. Конкретні соціологічні дослідження дають можливість вивчати правові й державні явища (пізнання причин і умов правопорушень), які існують у суспільстві, і на цій основі вдосконалювати правову систему і державні інституції. Вони сприяють розвитку і удосконаленню норм, законодавства, державного апарату тощо. На стику цих наук утворилася соціологія права як система знань про соціальні умови існування, розвитку і дії права, зв'язок права з явищами соціального життя. Соціологія права досліджує дію права в реальних обставинах, які постійно змінюються.

Політична функція (від грец. polis - держава, політика - державні або суспільні справи, мистецтво управління державою)

- оскільки держава і право займають центральне місце в політичній системі суспільства, то наукова доктрина безпосередньо впливає на політичний курс держави та тенденції розвитку її законодавства.

Розмежування теорії держави і права з іншими юридичними науками відбувається за предметом дослідження

- певного кола явищ, які вивчаються цією наукою. Кожна юридична наука має свій предмет дослідження, яким може виступати той або інший бік об'єктивної державно-правової дійсності.

Міжгалузеві юридичні науки

- повітряне право, аграрне право, транспортне право, митне право та ін., що тісно пов'язані з галузевими, виникли на стику кількох галузей права, проте мають самостійний предмет вивчення.

Практична (прикладна) (від грец. organon - знаряддя, інструмент)

- полягає в тому, що теорія держави і права і юридична наука в цілому, вирішуючи поточні завдання теорії і практики правового регулювання і державного будівництва, являють собою певний інструмент, за допомогою якого ефективно здійснюються і вдосконалюються нормотворча, правозастосовна та правоохоронна діяльність.

Прогностична (від грец. prognosis - прогноз)

- полягає у виробленні науково обґрунтованих прогнозів щодо перспектив і тенденцій розвитку державно-правових явищ, наприклад правової системи, системи права, на основі дійсного відображення їх об'єктивних закономірностей.

Гносеологічна (пізнавальна, інформаційна) (від гр. gnoseos - знання + logos - вчення) функція

- пізнання фактів (явищ і процесів) правового і державного життя суспільства, закономірностей їх розвитку.

Історико-теоретичні (фундаментальні) науки

- теорія держави і права, історія політичних і правових учень, історія держави і права України та зарубіжних країн, філософія та соціологія права. Наприклад, історія держави і права та вчень про державу і право - вивчають загальні закономірності розвитку державно-правових форм життя конкретних країн на певних етапах їх розвитку. Досліджують і висвітлюють історію виникнення і розвитку теоретичних знань про державу і право. Історично закономірний процес нагромадження людьми уявлень про державно-правові явища відображається у вченнях, теоріях, ідеях мислителів різних народів світу (Аристотеля, Монтеск'є, Руссо, Канта та ін.).

Юридична наука

- це сукупність об'єктивних знань про загальні закономірності виникнення, функціонування та розвитку державно - правової дійсності.

Об'єкт

- це ті явища, котрі вивчаються наукою

Риси науки:

- істинність, тобто відображення істинних знань про оточуючу соціальну дійсність; - цілеспрямованість, тобто отримання нових знань та вдосконалення існуючих; - об'єктивність, тобто отримання системи знань про об'єктивні закономірності виникнення, функціонування та розвитку оточуючої дійсності; - систематизованість, що обумовлюється наявністю різноманітних теорій, концепцій, гіпотез; - наступність, тобто заснованість отриманих результатів на основі існуючих, науково - обґрунтованих ідей, поглядів, концепцій.

Теорія держави і права та економічна теорія

- їх поєднує спрямованість на вивчення закономірностей: економічна теорія осягає закономірності економічних явищ, теорія держави і права - державно-правових. Теорія держави і права використовує положення і висновки економічної теорії, її категорії - виробничі відносини, продуктивні сили, власність, статутний капітал та ін. У свою чергу економічні відносини вимагають найбільш адекватних собі правових інститутів (наприклад, приватна власність на землю, статутний капітал, фонд майна, фондовий ринок тощо).

Предмет теорії держави і права випливає з її ознак:

забезпечує зв'язок юридичної науки з іншими суспільними науками, оскільки вивчає суспільні явища, якими є право і держава; користується досягненнями різних суспільних наукових дисциплін та міждисциплінарних галузей знання (філософія права, соціологія права, психологія права тощо); 2) вивчає в єдності та органічному зв'язку право і державу, як юридичні явища. Це означає, що право формується в суспільстві у вигляді певних стандартів поведінки чи моделей вирішення конфліктів. Ці стандарти закріплюються державою у визначених офіційних формах (нормативно-правові акти, правовий прецедент). Держава встановлює, охороняє і захищає правопорядок через використання правових заходів (засобів та способів) і правових форм діяльності (нормотворча, правозастосовна, установча, правоохоронна тощо). 3) вивчає право і державу, як юридичні явища в узагальненому вигляді. Досліджує право як систему в цілому, тобто виробляє теорію системи всієї юриспруденції. Ґрунтується на узагальненні даних і висновків інших юридичних наук та юридичної практики. Розробляє теоретичні моделі нормотворчої, правозастосовної, інтерпретаційної, правоохоронної та інших правових форм діяльності держави. 4) вивчає загальні визначальні закономірності становлення, оформлення, функціонування держави і права, без яких буття права і держави є неможливим (закономірності формування права та виникнення держави; закономірності дії механізму правового регулювання тощо). 5) вивчає методологічні питання - підходи, методи, принципи пізнання держави і права, привносить нові концепції, виробляє вихідні типові юридичні поняття і категорії, через які розкриваються об'єктивні властивості державно-правових явищ і процесів (сутність держави, форма держави, тип держави, функції держави, форма права, система права, правовідносини, механізм правового регулювання та ін.). Суміжні загальні й абстрактні поняття, що відображають закономірності, становлять єдиний для всієї юриспруденції понятійно-категоріальний апарат. У такий спосіб теорія держави і права виконує методологічну, базову функцію щодо інших юридичних наук; 6) дає прогнози і рекомендації щодо вдосконалення та розвитку держави і права на основі здобутків юридичної науки.

Теорія держави і права особливо тісно пов'язана з політологією

яка вивчає політику і політичні системи світу. Ґрунтуючись на політологічних даних про політичну систему суспільства, теорія держави і права розглядає її з точки зору місця і ролі в ній держави, характерних ознак і особливостей, що відрізняють її від партій, громадських організацій та інших елементів політичної системи, правових форм виникнення і діяльності держави. Політологія ж використовує положення і висновки теорії держави і права з питань розуміння політичної влади, функцій та механізму держави, форм державного правління і національно-державного устрою, політичного режиму, законності та правопорядку тощо.

Організаційні

вивчають організацію та діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, судових і правоохоронних органів.

Систему юридичних наук становлять:

історико-теоретичні науки, галузеві, міжгалузеві та спеціальні (прикладні).

Види юридичних наук:

історико-теоретичні юридичні науки, галузеві юридичні науки, спеціально-прикладні юридичні науки.

Об'єкт теорії держави і права

- державно-правова реальність, як абстрактне творіння суспільного життя, що не пов'язана з конкретною історичною епохою і пізнається через узагальнені про них уявлення, - право та його явища і процеси; держава у зв'язку з правом.

Онтологічна (пізнавальна) (від грец. on, род. відм. ontos - те, що існує, і logos - слово, вчення) функція

- вивчає і пояснює сутність реально існуючих державно-правових явищ.

Евристична (від грец. heurisko - знаходжу, евристика - мистецтво знаходження істини, нових відкриттів) функція

- глибинне пізнання основних закономірностей розвитку держави і права, відкриття нових закономірностей, збагачення новими знаннями (нарощення знань).

Аксіологічна (від грец. ахіа - цінність + logos - вчення)

- оцінювання фактів (явищ і процесів) державного і правового життя суспільства, співвідношення права і моралі, міри гуманності тощо. Відповідна функція допомагає виявити цінності права як міри справедливої свободи і рівності, його залежність від суспільства і значення в житті людей.

Функції теорії держави і права

- це основні напрями її діяльності, через які реалізується соціальне призначення цієї науки, а саме вплив на розвиток юридичної науки та практики.

Теорія держави і права відносно інших юридичних наук є:

1) узагальнюючою загальнотеоретичною наукою, яка поєднує і використовує дані і висновки юридичних наук з метою більш глибоких загальнотеоретичних узагальнень; 2) інтегруючою - вона об'єднує в систему знання, здобуті галузевими і спеціальними юридичними науками та дані, здобуті при вивченні юридичної практики, з метою власного вдосконалення і розвитку. Практика надає теорії можливість робити теоретичні узагальнення та висновки. Останні перевіряються тільки практикою; 3) базовою, фундаментальною - досліджує (описує, аналізує, пояснює) основні і загальні закономірності розвитку права і держави. Її висновки, загальнотеоретичні положення є основою для вирішення спеціальних питань галузевих наук. Вона сприяє збагаченню юридичних наук, оскільки переносить досвід однієї в іншу; 4) методологічною - виробляє загальні методи і принципи пізнання, поняття і категорії, на які спираються інші юридичні науки. Виробляючи свою галузеву теорію, ці юридичні науки керуються методологічними положеннями теорії права і держави. Так, модель правового статусу підозрюваного (дисципліна кримінального процесу) ґрунтується на загальнотеоретичній моделі правового статусу особи; 5) системо-утворюючою - сприяє оформленню нових міждисциплінарних галузей знань у загальнотеоретичній юриспруденції - філософія права, соціологія права, загальне порівняльне правознавство та ін.; 6) пропедевтичною (вступною) навчальною дисципліною - вводить суб'єкта навчання у світ юриспруденції, закладає юридичні підвалини для подальшого оволодіння юридичними науками і практикою. Завдяки теорії права і держави забезпечується цілісність уявлень про державно-правові явища. Відбувається оволодіння понятійно-категоріальним апаратом юриспруденції, оскільки поняття та категорії теорії права і держави є загальними для всіх юридичних наук і навчальних дисциплін.

Філософія права та теорія держави і права.

В осмисленні державно-правових явищ вагому роль відіграє філософія права. Вона вивчає фундаментальні принципи буття права, онтологічну природу права, його людську і соціальну сутність. Вона вивчає також філософсько-правове осмислення правової організації держави, правових форм здійснення функцій держави, правової держави. Можна сказати, що філософія права - це система знань про зміст права та обґрунтування розуміння цього змісту, місця і ролі права у сучасному світі, пізнанні правової матерії в ціннісному аспекті і вимірі. З нею пов'язані уявлення про право як сукупність природних прав і свобод людини - невід'ємних умов її вільного і творчого існування і розвитку. Сьогодні ці положення закріплені у багатьох конституціях демократичних держав світу, в тому числі в Конституції України.

Історія створення юридичної науки - ТДП.

Давні часи не існувало глибокої диференціації наук за предметом їх дослідження. Існували такі науки як астрономія, медицина, математика, етика, логіка інші. Дослідження питань, пов'язаних із виникненням, розвитком та функціонуванням держави і права, відбувалися в рамках філософії (грец. phileo - люблю і Sophia - мудрість). Вона вивчає загальні закономірності, яким підпорядковані буття (природа і суспільство), процеси мислення та пізнання людини. В рамках філософії накопичувалися і осмислювалися емпіричні знання (знання які відображають дійсність на основі досвіду і спостережень) про довкілля, природу і суспільство. Чим більше накопичувалося знань про право і державу, закономірності їх розвитку, тим досконалішою ставала наука, що й дозволило вченим вже не тільки пояснювати навколишній світ, а й вибудовувати наукові гіпотези, в яких вони намагалися сформулювати ідеальні моделі побудови держави і висловити своє бачення права як справедливого і дієвого регулятора соціального життя. З часом, приблизно у XVII ст., коли в рамках філософії накопичилося досить знань про державу і право, з філософії виділився окремий напрям - філософія права (яскраві представники Кант, Гегель, Фіхте, Гроцій, Руссо, Спенсер, Шершеневич, Гоббс та ін.). Її завдання вже не обмежувалися лише пізнанням оточуючої людину дійсності, а й включали в себе вироблення нових конструктивних пропозицій щодо вдосконалення суспільства, порядку і способів управління ним, реформування державно-правової матерії. Її завдання вже не обмежувалися лише пізнанням оточуючої людину дійсності, а включали в себе вироблення нових конструктивних пропозицій щодо вдосконалення суспільства, порядку і способів управління ним, реформування державно-правової матерії. Проте філософія не є точною наукою, вона лише ставить перед собою загальні, глобальні питання, не торкаючись специфічних проблем, які цікавлять правознавство. Тому постійно відбувався пошук науки, яка б задовольняла потреби юристів-практиків, узагальнювала теоретичні і практичні знання у галузі юриспруденції. Наступним кроком на шляху створення науки про державу і право стала поява соціології права. Як випливає вже з самої назви даної науки, вона є симбіозом соціології і правових дисциплін, наукою, що спроектована на дослідження соціальної природи права, його соціальної спрямованості. Далі відбулося створення політології права - науки, що об'єднала в собі знання про державу і право. Але наголос було зроблено на вивченні ролі держави в політичній системі суспільства, права як регулятора політичних процесів. В результаті подальших наукових пошуків з'являлися такі науки як загальна теорія права, загальне вчення про державу і право та ін. Внаслідок узагальнення знань про державу і право, зібраних вказаними науками, приблизно у 20-х роках XX століття виникла наука, що отримала назву теорія держави і права. Ця назва залишалася незмінною протягом усієї «радянської» доби існування науки, продовжує існувати і теперішній час.

Теорія держави і права та соціальна психологія.

Остання вивчає закономірності, механізми і факти психічного життя людини, соціальної групи, суспільства; закономірності поведінки людей, зумовленої їх участю в соціальних групах. Психологічні феномени - потреби, цінності, інтереси, воля - є необхідними елементами процесу формування права, правозастосування і правореалізації. Досягнення соціальної психології враховуються юридичною наукою при вивченні правосвідомості, ефективності впливу права на поведінку людей тощо. На стику соціальної психології і права успішно розвивається правова психологія, що вивчає психічні закономірності практичної юридичної діяльності. Широкого розвитку набула антропологія права, що виникла на стику соціальної антропології і права та розглядає людину як творця державної і правової реальності.

Філософія та теорія держави і права.

Філософія, предметом якої є загальні закономірності розвитку природи, суспільства, мислення, виступає як підґрунтя теорії держави і права, її методологічний базис. Вона виробляє загальні, філософські категорії та підходи до наукових досліджень, що використовуються теорією держави і права (сутність, зміст і форма, частина і ціле, можливість і дійсність, система і структура).

Види науки

за сферою дослідження (природничі, технічні та соціальні); за співвідношенням з практикою (фундаментальні та прикладні).

Галузеві юридичні науки

конституційне, адміністративне, цивільне, господарське, кримінальне, трудове право, процесуальне право, та інші. Це основний за своїм обсягом блок юридичних наук, що вивчають і пояснюють певні явища, частини, інститути єдиної системи держави і права. Їх призначення полягає у виокремленні із системи державно-правової дійсності певних галузей або сфер із властивими тільки їм специфічними закономірностями розвитку та вивченні їх у відносній самостійності щодо держави і права в цілому.

Предмет теорії держави і права

основні закономірності становлення, оформлення, функціонування права і держави (як юридичного явища), виражені в узагальненому вигляді в поняттях, категоріях, принципах, теоретичних конструкціях, через які розкриваються об'єктивні властивості праводержавних явищ і процесів.

Методологічна (метод - спосіб вивчення, планомірний шлях пізнання)

полягає в тому, що теорія держави і права є основоположною юридичною наукою, яка досліджує і розробляє загально-правові категорії, понятійний апарат, які використовуються у всій системі юридичних наук. Від рівня розвитку теорії держави і права залежить і рівень розвитку інших галузевих і міжгалузевих наук, що врешті-решт позначається на рівні і якості правового регулювання.

Наука

це сфера людської діяльності, яка виробляє та систематизує об'єктивні знання про матеріальний і духовний світ.

Предмет

це те, що цікавить дану науку в конкретному об'єкті.


Ensembles d'études connexes

General Internal Medicine Board Review

View Set

Combination of Division of Functions, Composing Functions

View Set