Свідомість як фундаментальна категорія філософії та психології

Ознаки свідомості

1)Ідеальність 2)Опосередкованість мовою 3)Інтенціональність 4)Здатність творити і відтворювати ідеї

Концепції свідомості

1) Індивідуалістські 2) Колективістські

У контексті проблеми свідомості мова виконує дві важливі функції:

1) є способом вияву ідеального змісту свідомості 2) мова є специфічним буттям, що формує свідомість

Ідеальність

За своїм змістом свідомість - це буття, яке репрезентоване в ній в ідеальних формах. Поза ідеальністю свідомості не існує.

Компонентний

Структура свідомості - це складові, необхідні для діяльності людини

Інтенціональність

Свідомість завжди є усвідомленням чогось. Вона спрямована на певну предметність. У свідомості відображається не світ узагалі в його різноманітності, а лише те, що є предметом конкретної діяльності чи уваги людини. Цю властивість свідомості Е. Гуссерль назвав інтенціональністю.

У середньовічну епоху з її теоцентричним світобаченням свідомість тлумачили як

середнє між вищим рівнем - нерефлективним блаженством, або неусвідомленим життям людського Я в Бозі, і нижчим рівнем - мовчазним життям тіла

Мова

спеціалізована, інформаційно-знакова діяльність із вираження думки, мислення, свідомості

Другий вимір свідомості (умовно - «соціальний вимір»)

вияв свідомості у ставленні людини до інших людей

Свідоме відношення людини до світу (умовно - «технологічний вимір» свідомості)

виявляється вмінням оперувати речами, або як об'єктивне знання речей

Самосвідомість

здатність людини поглянути на себе з боку, тобто дистанціюватись від себе, побачити себе очима інших. Тому так хвилює думка оточення. Відсутність цієї здатності є ознакою психічного захворювання.

П.-Т. де Шарден вважає, що

земна матерія містила в собі певну масу психічної енергії, елементарної свідомості, завдяки чому пробилась у світ із темряви підсвідомого. Ніхто не помітив появу розуму на Землі. Тому осягнути конкретний механізм свідомості неможливо

Складові, необхідні для діяльності людини ( компонентний )

знання або когнітивна сфера свідомості (відчуття, сприймання, уявлення, поняття, судження тощо); цінності, потреби, інтереси, емоційні стани, що обґрунтовують і стимулюють активність, або мотиваційна сфера свідомості; програми (проекти, плани, цілі), або нормативно-проективна сфера свідомості.

Свідомість виявляє себе двома способами

зовнішньо (об'єктивно) - в особливому, відмінному від тваринного ставленні людини до світу і до інших людей і внутрішньо - через безпосереднє спостереження за власними актами свідомості, у рефлексії

Структура свідомості має

компонентний (змістовий) і рівневий вияви

В архаїчному суспільстві свідомість зводилась до сфери

невидимого, на яке впливали матеріально практичними діями

У філософії структуралізму, зокрема в творчості К. Леві-Строса, Клод Леви-Стросс в базовим у дослідженні свідомості стає

несвідоме, що не є свідомістю, але визначає її

Свідомість людини

нова якість психічної діяльності, за якої дійсність відображається у формах культури, тобто в штучних, неприродних формах, витворених людством у процесі історичного розвитку

Мислення

один із найважливіших актів свідомості, який полягає в оперуванні абстрактними поняттями (наприклад, розв'язування математичної задачі). Поділяють на розсудкове і розумне

В античному світі духовне мислилось як

особливий витвір зовнішнього буття (матерії), тобто витоки свідомості перебували за межами людини

самопізнання

охоплює самовідчуття (відчуття власного тіла, свого місця у просторі);

Здатність творити і відтворювати ідеї

Буттєвість свідомості започатковується з виникненням внутрішнього світу ідей. Людина має образи речей у своїй свідомості навіть тоді, коли ці речі безпосередньо не дані в чуттєвому сприйманні. Такі образи і є творчим змістом свідомості. На основі творчості ідей вперше стало можливим вироблення елементів мови, а володіння словом, у свою чергу, створює умови для різноманітних маніпуляцій думки

Схематично свідомість можна подати як відношення:

Я → знання, норми культури → світ, інші люди, власне тіло

Опосередкованість мовою

Як ідеальна, свідомість існує тільки в матеріальній формі свого вираження - мові. Свідомість і мова діалектично поєднані: не існує мови без мислення, як і мислення без мови. Водночас структура мислення і структура мови є різними. Тобто, закони і форми мислення єдині для всіх людей, а мова в кожного етносу своя - національна, а отже, специфічна

Колективістські концепції свідомості

засновані на визнанні суспільних форм свідомості, культури, індивідуальну свідомість розглядали як похідний феномен. Ця традиція яскраво представлена у Гегеля Маркса

Психіка

здатність живої істоти чуттєво сприймати світ і емоційно реагувати на нього. Вона притаманна як людині, так і тварині, але тварині властиві лише нижчі, несвідомі вияви психіки

Розрізняють три види актів свідомості

мислення, воління та емоційні переживання

родоначальник феноменології Е. Гуссерль зазначав

наділяти свідомість певною природою, шукати реальні чинники для її визначення - безглуздо, оскільки «трансцендентальна суб'єктивність, або чиста свідомість, не підвладна силі нашої свідомості»

Рівнева структура свідомості показує

не все, що становить зміст свідомості, реально усвідомлюється

Індивідуалістські концепції свідомості

представники яких розглядали як вихідне (абсолютне) свідомість індивіда, а її суспільні форми (форми культури) - мораль, релігію, мистецтво, право - як похідне, створене індивідуальною свідомістю. До них схилялись філософи Нового часу (емпірики, раціоналісти), а також І. Кант, позитивісти, представники «філософії життя», феноменології;

Згідно із сучасною антропосоціогенетикою, проблему свідомості слід розглядати в єдності з

проблемою виникнення людини і суспільства. За цією позицією свідомість постала разом з формуванням людини.

самооцінювання

самопочуття (емоційне оцінювання своєї життєвої ситуації та себе в ній), оцінювання себе відповідно до життєвих еталонів, рівень домагань;

У рівневій структурі Фрейд виокремлює

•несвідоме або «Воно» - інстинкти, домінуючу роль серед яких відіграє лібідо (пристрасті, бажання, енергія сексу); •свідоме або «Я» - своєрідний посередник між «Воно» і зовнішнім світом; •несвідоме або «Над-Я» - сфера соціальних фільтрів, крізь які «Воно» має діяти на «Я» (догми, традиції, ідеали, совість та інші цінності й заборони морального, соціокультурного, сімейно-історичного походження, що домінують у суспільстві).

Самосвідомість виконує такі функції:

•самопізнання •самооцінювання •саморегуляції, що передбачає такі вияви самосвідомості як самоконтроль, самодетермінація, самотворення.