блок 1

7. Диференціація та індивідуалізація кримінальної відповідальності.

Диференціація кримінальної відповідальності - встановлення кримінальної відповідальності за однорідні посягання кількома статтями або частинами статей ОЧ КК України, виходячи із врахування кваліфікуючих чи привілеюючих ознак Для диференціації кримінальної відповідальності притаманні такі ознаки: - вона здійснюється лише законодавцем і тільки в кримінальному законі; - проводиться щодо різних видів одного й того ж злочину - посягань, які характеризуються спільними визначальними ознаками; - полягає у встановленні більш суворої або менш суворої відповідальності за окремі види одного і того ж злочину; - виражається у наявності кількох статей або частин статті, в яких передбачається відповідальність за один злочин; -відіграє випереджувального значення для своєчасного прогнозування кримінальних явищ у системі ринкових економічних відносин виду та обсягу обмеження прав, свобод та інтересів особи у вигляді визначення виду основного (основних) та додаткового (додаткових) покарання, їх строку чи розміру - її змістом є врахування і відображення в кримінальному законі ознак, які підвищують чи зменшують ступінь суспільної небезпеки злочину; - є обов'язковою для органів, які здійснюють правозастосування. Приклади: встановлення спеціальних статей особливої частини, встановлення конкретних видів і розмірів покарань, встановлення додаткових видів покарань, можливість призначити більш м'яке покарання, встановлення таких підстав, встановлення обставин, що обтяжують відповідальність. Наприклад, у чинному законодавстві глибоко диференційована відповідальність за крадіжку. Така диференціація проведена за такими ознаками: 1) форма власності майна, яке виступає предметом крадіжки (за дрібну крадіжку державного і колективного майна встановлена адміністративна відповідальність яка не передбачена щодо крадіжки приватного майна; при вчиненні крадіжки приватного майна передбачена специфічна особливо кваліфікуюча ознака - "значна шкода потерпілому"); 2) вартість викраденого майна - за цією ознакою виділяється крадіжка в істотному розмірі, така, що завдала значну шкоду потерпілому, у великому розмірі, в особливо великому розмірі; 3) властивості майна - залежно від того, виступає воно як майно взагалі чи майно, особливого роду (зброя, наркотичні засоби, військове майно); 4) ознаки складу злочину, які характеризують об'єктивну сторону і суб'єкта крадіжки майна - вчинення повторно, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, організованою групою. Індивідуалізація - призначення судом виду, строку, розміру покарань залежно від особливостей особи винного, а також інших обставин кримінального провадження. Індивідуалізація кримінальної відповідальності відбувається способами і в межах, встановлених в КК. Спосіб індивідуалізації відповідальності - це сукупність визначених в законі прийомів, з використанням яких враховуються особливості конкретного злочину та особи, яка його вчинила. Такими способами виступають: - індивідуалізація покарання в межах санкції статті (частини статті) Особливої частини КК; - вибір між застосуванням кримінальної відповідальності і звільненням від кримінальної відповідальності; - вибір між призначенням покарання для реального відбування і звільненням від покарання. Межі індивідуалізації відповідальності визначаються з врахуванням обраного способу такої індивідуалізації (відповідно, межами, визначеними законом для такого виду відповідальності). Так, при індивідуалізації відповідальності способом індивідуалізації покарання вона здійснюється: - шляхом вибору виду покарання з кількох альтернативних покарань, передб за даний злочин законом; - призначенням або не призначенням додаткових покарань; - визначенням конкретного розміру покарання в межах максимуму і мінімуму кожного із видів відносно визначених покарань; - застосуванням можливості призначити покарання більш м'яке, ніж передбачене законом. Отже, до факторів, що впливають на індивідуалізацію покарання, варто віднести: а) діяння; б) особистість винного; в) пом'якшуючі й обтяжуючі покарання обставини; г) вплив призначеного покарання на виправлення засудженого Взаємозв'язок між цими явищами можна показати так: Диференціація відповідальності - Кримінально-правова кваліфікація - Індивідуалізація відповідальності. Тобто, послідовно відбуваються три етапи: 1) спочатку законодавець диференціює відповідальність - встановлює кілька норм, які передбачають відповідальність за однорідне посягання; 2) на підставі диференційованих норм відбувається кваліфікація скоєного. Без проведення кримінально-правової кваліфікації: - диференціація відповідальності не може бути реалізованою, вона існує лише потенційно, яка правова можливість; - не може відбутися індивідуалізація відповідальності, оскільки яка саме з багатьох норм підлягає застосуванню встановлюється через проведення кваліфікації. 3) на основі кваліфікації скоєного за певною нормою Особливої частини КК відбувається диференціація кримінальної відповідальності в межах санкції цієї статті чи через використання інших інститутів Загальної частини КК.

31. Повторність як кваліфікуюча (особливо кваліфікуюча) ознака складів кримінальних правопорушень проти власності.

Як вбачається із визначення повторності при скоєні злочинів проти власності, зокрема насильницьких діянь, вона (повторність) може бути двох видів, а саме: повторність тотожних і однорідних злочинів. Повторність тотожних насильницьких посягань на власність має місце при вчиненні злочинів одного виду, що передбачено однією статтею (різними частинами однієї статті) кримінального закону (наприклад двох і більше насильницьких грабежів, або двох і більше розбоїв, або двох і більше вимагань). Повторність однорідних насильницьких злочинів проти власності можлива при вчиненні двох і більше діянь, неохоплених єдиним умислом, передбачених різними нормами (частинами норм) закону (наприклад: вчинення першого злочину у виді насильницького грабежу, а другого - у виді розбою або перший - розбій, а другий - вимагання, тощо). А також розглядувані злочини можуть утворювати однорідну повторність з діяннями, передбаченими спеціальними нормами, розташованими у інших розділах КК. Проте питання про їх однорідність (або можливо, тотожність) потребує додаткового встановлення. У разі вчинення декількох посягань на власність насильницьким способом відповідно до положень п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. No 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» перший злочин за відсутності інших кваліфікуючих ознак належить кваліфікувати за частиною першою відповідної статті, а інші як вчинені повторно - за іншими частинами відповідних статей КК [12]. Але у разі тотожної повторності (наприклад, скоєно три насильницьких грабежі, поєднані з проникненням у житло, або п'ять розбоїв, вчинених організованою групою тощо) кваліфікація злочинів здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК (відповідно до наведеного прикладу - ч. 3 ст. 186 КК, ч. 4 ст. 187 КК). У таких випадках повторність зазначається у процесуальних документах як кваліфікуюча ознака, а також при розкритті змісту формули кваліфікації. Неодноразове незаконне вилучення чужого майна чи заволодіння ним (наприклад, при насильницькому грабежі), що складається із тотожних діянь, які мають спільну мету та із самого початку охоплюються єдиним злочинним наміром на заволодіння конкретним майном, за згаданою постановою слід розглядати як один продовжуваний злочин [12]. Доволі часто під кваліфікуючою ознакою «повторно» вбачаються діяння, за які особа притягалась до кримінальної відповідальності, але судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку. У цьому разі інкримінуванню підлягає лише другий насильницький злочин проти власності. Проте «ознака повторності відсутня, якщо: обвинувачену особу звільнено від кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин; судимість за раніше вчинений злочин погашена чи знята в установленому порядку; строки давності застосування до обвинуваченого кримінальної відповідальності за раніше вчинений злочин на момент скоєння нового злочину минули» [12]. У підсумку зазначимо, що повторність як кваліфікуюча ознака насильницьких злочинів проти власності вказує на підвищену суспільну небезпеку вчинення декількох таких посягань і виступає засобом для індивідуалізації та диференціації кримінальної відповідальності за них. Кваліфікація розглядуваних злочинів при їх повторності є питанням неоднозначним, суперечливим, неузгодженим між кримінально-правовою наукою і практикою та потребує подальшого вивчення

26. «Таємність» викрадення чужого майна як ознака крадіжки.

1) Об'єктивний - протиправне вилучення майна відбувається за відсутності власника майна чи інших осіб, за викраденням ніхто не спостерігає; 2) Cуб'єктивний критерій - суб'єкт вважає, що за вилученням майна ніхто не спостерігає, або що інші особи не усвідомлюють кримінально-протиправного характеру його діянь. ВИКРАДЕННЯ Є ТАЄМНИМ, ЯКЩО 1) викрадення відбувається за відсутнсоті сторонніх осіб і винний це розуміє; 2) викрадення відбувається в присутності сторонніх осіб, але непомітно для них (винний це розуміє); 3) викрадення відбувається в присутності сторонніх осіб за їх мовчазної згоди і винний розраховує на те, що ці особи не видадуть його; 4) викрадення відбувається в присутності осіб, які через свої фізичні або психічні особливості не усвідомлюють факту викрадення майна; 5) викрадення відбувається в присутності осіб, які вважають, що винний діє законно, і винний на це розраховує 6) винний вважає свої дії непомітними для оточуючих, хоча насправді інші особи, які розуміють, що відбувається викрадення, спостерігають за цим, однак винний цього не усвідомлює

21. Момент закінчення кримінальних правопорушеньпроти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

153 - з моменту вчинення будь-яких дій сексуального характеру 152 - з моменту проникнення (хоча б часткового проходження!) статевого члена чоловіка, іншого органу людини або певного предмета в один із природних отворів потерпілої особи не має значення, чи закінчила винна особа статевий акт у фізіологічному розумінні 154 - з моменту здійснення на волю потерпілої особи психічного тиску в певних формах. 155 - з моменту проникнення (хоча б часткового проходження!) статевого члена чоловіка, іншого органу людини або певного предмета в один із природних отворів потерпілої особи не має значення, чи закінчила винна особа статевий акт у фізіологічному розумінні 156 - з моменту початку вчинення розпусних дій 156-1 - з моменту вчинення дії, спрямованої на те, щоб відбулась запропонована повнолітньою особою зустріч, мета якої вчинення стосовно особи, яка не досягла 16- р віку, будь-яких дій сексуального характеру або розпусних дій / або втягнення неповнолітньої особи у виготовлення дитячої порнографії.

50. «Істотна шкода» та «тяжкі наслідки» у складах кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.

3. Істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. 4. Тяжкими наслідками у статтях 364-367 вважаються такі наслідки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. виходячи з буквального розуміння змісту п. 3 примітки ст.364 КК істотна шкода може мати виключно матеріальний вимір і перераховуватися в матеріальний еквівалент Так, за конкретних обставин справи, наслідки нематеріального характеру, які піддаються грошовій оцінці (реальна шкода) та відповідно до такої оцінки досягли встановленого розміру («істотної шкоди» чи «тяжких наслідків») із заподіянням шкоди охоронюваних Конституцією України чи іншими законами прав та свобод людини і громадянина (соціального, політичного, морального, організаційного чи, іншого характеру), можуть бути із: •спричинення фізичної шкоди - витрати на лікування чи протезування потерпілої особи; •порушення законних прав та інтересів громадян - витрати на відновлення таких прав (виплати незаконно взятому під варту чи ув'язненому або незаконно звільненому з роботи чи навчання, відшкодування за невиконання судового рішення, компенсацію шкоди від поширення відомостей, які ганьблять особу тощо); •політичної шкоди (витрати на проведення нових виборів та заходів антитерористичного характеру тощо); •організаційної шкоди (витрати на відновлення роботи установи).

16. Диференціація кримінальної відповідальності затілесні ушкодження у КК України.

4 види: 1.тяжке т.ушк. (ст. 121) 2.середньої тяжкості т.ушк. (ст. 122) 3.легке т.ушк. з наслідками (що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності) (ч. 2 ст. 125) насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи 4.легке т.ушк. без наслідків (ч. 1 ст. 125) насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я особи ЕКОНОМІЧНИЙ КРИТЕРІЙ Встановлюють на підставі спеціальної таблиці: Враховується ступінь втрати працездатності у відсотках За економічним критерієм встановлюється ступінь тяжкості таких тілесних ушкоджень: 1.легке т.ушк. з наслідками - незначна втрата працездатності: до 9 % включно 2.середньої тяжкості т.ушк. - значна стійка втрата працездатності менш як на 1/3: 10-33 % 3.тяжке т.ушк. - стійка втрата працездатності не менш як на 1/3: 34 % і більше МЕДИЧНИЙ (ПАТОЛОГО-АНАТОМІЧНИЙ) КРИТЕРІЙ Враховується при встановленні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за усіма іншими ознаками (крім ступеня втрати працездатності )

19. Вчинення кримінального правопорушення групою осіб як особливо кваліфікуюча ознака складів кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості.

«Зґвалтування, вчинене групою осіб»: •у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців (співвиконавців) •виконавці (співвиконавці) діють узгоджено, з єдиним умислом і кожен з них безпосередньо виконує діяння, що утворюють повністю чи частково об'єктивну сторону складу злочину •попередньої змови між виконавцями (співвиконавцями) не вимагається ! Якщо винні особи діяли узгоджено та одночасно щодо кількох потерпілих осіб, хоча кожна з них мала на меті і зґвалтувала одну потерпілу особу, дії кожної із таких осіб належить розглядати як зґвалтування, вчинене групою осіб • Особа, яка застосовує фізичне насильство, не є співвиконавцем зґвалтування Особа, яка застосовує фізичне насильство (або до потерпілої, або до іншої особи) з метою змусити потерпілу особу до відповідних дій сексуального характеру з третьою особою, виступає пособником зґвалтування

8. Поняття, ознаки та підстави кримінально-правової кваліфікації.

«Кваліфікація для юристів - те ж, що й діагностика - для лікаря» проф. Львівського університету С.М. Гофман Кримінально-правова кваліфікація - це оцінка компетентними суб'єктами діяння, яке характеризується рисами суспільної небезпечності та кримінальної протиправності, що полягає у встановленні структурної частини КК України (статті (частини, пункту статті) ОЧ, а в деяких випадках - і ЗЧ), що передбачає це діяння Ознаки кримінально-правової кваліфікації: 1. кваліфікація - це частина процесу застосування кримінального закону: - вона проводиться у відповідній процесуальній формі, їїрезультати закріплюються в актах таких органів(постановах, обвинувальному акті, вироку) - має обов'язкове значення - тягне за собою правові наслідки як для осіб, діяння яких кваліфікуються, так і для самих суб'єктів КПК 2. В ході кримінально-правової кваліфікації оцінці підлягає не будь-яка поведінка особи, а та, яка характеризується: - рисами суспільної небезпечності - рисами кримінальної протиправності 3. Зміст кримінально-правової кваліфікації полягає у визначенні структурної частини КК України, яка передбачає скоєне діяння Підстави кримінально-правової кваліфікації - це правові явища, виходячи з яких здійснюється кримінально-правова оцінка діяння; те, що лежить в її основі ФАКТИЧНА ПІДСТАВА КВАЛІФІКАЦІЇ: інформація про вчинене діяння, одержана та процесуально закріплена в передбаченому законодавством порядку спеціально уповноваженими на те суб'єктами та яка має значення для КПК • не саме діяння, а інформація про нього • така інформація одержана та процесуально закріплена у встановленому з/д порядку (в порядку, передбаченому КПК України) • одержана спеціально уповноваженими суб'єктами (лише інформація, яка їм відома) • має значення для КПК Основною юридичною підставою КПК є відповідна структурна частина КК України (ст., ч. ст., п. ОЧ, а в окремих випадках і ЗЧ) Додаткові юридичні підстави кримінально-правової кваліфікації: • інші статті кримінального закону • інші нормативно-правові акти • правозастосовні прецеденти • акти офіційного тлумачення КК України • норми моралі, звичаї, правові принципи, загальні уявлення про право

37. «Транспортний засіб» як ознака складів кримінальних правопорушень проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Аналіз спеціальних нормативних актів дає підставу вважати, що транспортні засоби, в зв'язку з керуванням якими настає відповідальність за ст.286 КК (а також які є ознакою складів, передбачених ст.ст.287, 289, 290 КК), характеризуються такими ознаками: •1) приводяться в рух двигуном внутрішнього згоряння, електричним потужністю понад 3 квт або іншим механічним двигуном (паровим, іншим двигуном зовнішнього згорання, кінетичним, який використовує енергію стисненого газу тощо), що забезпечує конструктивну швидкість, яка перевищує 40 км/год; •2) для керування таким транспортним засобом потрібне посвідчення, яке видається державними органами і яке дає право пересування на шляхах загального користування 3) транспортні засоби підлягають обов'язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності. Транспортними засобами виступають, зокрема, всі види автомобілів, трактори, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби, самохідні машини, які відповідають вказаним вище ознакам.

35. Громадська безпека як родовий об'єкт кримінального правопорушення: поняття та ознаки.

Безпека - це стан, при якому немає загрози (небезпеки) заподіяння шкоди об'єктам кримінально-правово1 охорони - така шкода не заподіюється і не може бути заподіяна Громадська - безпека всього суспільства, безпека невизначеного кола осіб Тобто, відповідні посягання спрямовані проти всіх і кожного, шкода заполіюється будь-якій особі, яка потрапить в зону небезпеки, діяння не спрямоване проти конкретної особи Громадська безпека як родовий об'єкт відповідних кр.пр. - це сукупність охоронюваних нормами кримінального права суспільних відносин, які складаються з приводу забезпечення невизначеного кола осіб та правоохоронюваних від спричинення насильницької шкоди джерелами та видами діяльності, які становлять підвищену небезпеку для оточуючих Ознаки: стосується невизначеного кола осіб (всіх і кожного) складається з приводу невизначеного кола правоохоронюваних інтересів гарантує безпеку інших об'єктів кримінально-правової охорони, створюючи навколо них своєрідну захисну оболонку, яка попереджує спричинення насильницької шкоди спрямована на те, щоб попередити шкоду від джерел та видів діяльності, які становлять підвищену небезпеку для оточуючих

5. Види конкуренції кримінально-правових норм та правила їх подолання.

Види конкуренції кримінально-правових норм (за характером взаємозв'язку між конкуруючими нормами) • Загальна і спеціальна • Частини і цілого • Кількох спеціальних загальної та спеціальної норм - характерна наявність принаймні двох норм, одна з яких (загальна) охоплює визначене/певне коло діянь, а інша (спеціальна) - частину цього кола, тобто різновиди діянь, передбачених загальною нормою СН = ЗН (всі ознаки складу кр.пр.) + дод. ознака (-и), де: СН - спеціальна норма; ЗН - загальна норма. застосовуватись повинна лише спеціальна норма (загальна норма відіграє роль резервної для тих випадків, які не підпадають під жодну із спеціальних норм) і додаткової кваліфікації за загальною нормою не потребує. кількох спеціальних норм - вид конкуренції кримінально-правових норм, при якому вчинене одне діяння підпадає під ознаки двох (виділених з однієї загальної) спеціальних норм, які не знаходяться у підпорядкуванні ні за об'ємом, ні за змістом, але мають спільні ознаки, які можуть одночасно міститися у вчиненому ТОБТО: поряд із загальною нормою містяться дві (чи більше) спеціальних норм, які конкурують між собою • Кваліфіковані • Привілейовані • Кваліфікована і привілейована застосовуватись повинна норма про особливо кваліфікований склад кр.пр. Якщо норми про кваліфікований та особливо кваліфікований склади кр.пр. передбачені різними частинами однієї статті КК України, у формулюванні обвинувачення слід вказувати усі кваліфікуючі ознаки (в т.ч. з попередніх частин статті), які містяться у вчиненому ПРАВИЛО КВАЛІФІКАЦІЇ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ СПЕЦІАЛЬНИХ НОРМ ПРО ПРИВІЛЕЙОВАНІ СКЛАДИ КР.ПР.: застосовуватись повинна норма про особливо привілейований склад кр.пр. ПРАВИЛО КВАЛІФІКАЦІЇ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ СПЕЦІАЛЬНИХ НОРМ ПРО КВАЛІФІКОВАНИЙ ТА ПРИВІЛЕЙОВАНИЙ СКЛАДИ КР.ПР.: застосовуватись повинна норма про привілейований склад кр.пр. частин та цілого - вид конкуренції кримінально-правових норм, при якому вчинене кр.пр. підпадає під дію принаймні трьох кримінально-правових норм, одна з яких - ціле - охоплює вчинене в цілому (та разом), а дві інші - частини - визнають як самостійні кр.пр. лише частини вчиненого суспільно небезпечного посягання ПРАВИЛО КВАЛІФІКАЦІЇ ПРИ КОНКУРЕНЦІЇ ЧАСТИН ТА ЦІЛОГО: застосовуватись повинна норма про ціле (як норма, яка охоплює з найбільшою повнотою всі фактичні ознаки вчиненого діяння) Суміжні склади кр.пр. - це такі склади кр.пр., які характеризуються спільними (однаковими) ознаками, але водночас мають розмежувальну(-ні) ознаку, за якою вони відрізняються

48. Поняття та види службових осіб за КК України.

Види службових осіб у Розділі XVII Особливої частини КК України: •«загальна» службова особа •«публічна» службова особа •службова особа юридичної особи приватного права •«конкретна» службова особа Ознаки «загальної» службової особи статусні це особа, яка виконує певні функції: •постійно •тимчасово •за спеціальним повноваженням функціональні •є представником влади •є представником місцевого самоврядування •обіймає посаду, пов'язану із виконанням організаційно-розпорядчих функцій •обіймає посаду, пов'язану із виконанням адміністративно-господарських функцій Постійне виконання функцій - особа виконує відповідні функції з моменту призначення (обрання) її на відповідну посаду і такі функції входять у коло її повноважень, визначених посадовою інструкцією, трудовим договором, положенням або законом чи іншим нормативним актом і є, умовно кажучи, основною функцією такої особи Тимчасове виконання функцій - особа за основним своїм призначенням не виконує функції службової особи, або виконує інші функції, однак виконує функції службової особи з моменту призначення (обрання) її на відповідну посаду протягом визначеного законом, договором, наказом, положенням або законом (іншим нормативно-правовим актом) часу Виконання функцій за спеціальним повноваженням - відповідна особа, за основними своїми функціями не будучи службовою, за дорученням уповноважених на те органів, установ, осіб, яке дається у належній формі, виконує функції, які характерні саме для службової особи Представник влади •працівники державних органів та їх апарату, •які наділені правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості Представник місцевого самоврядування •депутати місцевих рад усіх рівнів •сільські, селищні, міські голови •голови виконкомів місцевих рад •інші особи, які за посадою, дорученням та рішенням суду або законом мають право виступати від імені ОМС Організаційно-розпорядчі функції - це функції по управлінню людьми та/або ділянкою роботи Адміністративно-господарські функції - це функції з управління чужим для особи майном, визначення юридичної долі чужого майна Ознаки «публічної» службової особи будь-яка із статусних функціональна •є представником влади •є представником місцевого самоврядування •обіймає посаду, пов'язану із виконанням організаційно- розпорядчих функцій •обіймає посаду, пов'язану із виконанням адміністративно- господарських функцій лише в ОДВ, ОМС, на державних чи комунальних ПУО Для цілей статей 364, 368, 368-5, 369 цього Кодексу до державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких відповідно державна чи комунальна частка: •перевищує 50 відсотків або •становить величину, що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливуна господарську діяльність такого підприємства. Ознаки службової особи юридичної особи приватного права будь-яка із статусних + функціональна •обіймає посаду, пов'язану із виконанням організаційно- розпорядчих функцій •обіймає посаду, пов'язану із виконанням адміністративно- господарських функцій у ЮО приватного права незалежно від організаційно-правової форми Юридичними особами приватного права є будь-які юридичні особи, які не є: •органами державної влади, •місцевого самоврядування, •державними чи комунальними ПУО «Конкретна» службова особа - спеціальний суб'єкт кр.пр., який відповідає ознакам будь-якого виду службової особи, і, разом із тим, наділений законом іншою, додатковою ознакою (додатковими ознаками) Наприклад: •народний депутат України (ст. 364-2) •працівник правоохоронного органу (ст. 365, 365-3)

9. Формула кримінально-правової кваліфікації: поняття та вимоги до неї. Формула кримінально-правової кваліфікації та формулювання обвинувачення.

Виклад фактичних обставин справи полягає у формулюванні фактичного складу діяння Тобто, з усіх встановлених фактичних даних вибираються ті, які мають кримінально-правове значення, враховуються при кваліфікації, виступають фактичною підставою застосування правової норми Формула кваліфікації - це вказівка на статті (їх частини та пункти) ОЧ, а в певних випадках і ЗЧ кримінального закону, якими передбачене вчинене діяння, шляхом використання скорочених, умовних позначень ВИМОГИ ДО ФОРМУЛИ КВАЛІФІКАЦІЇ: 1) має бути названий кримінальний закон, за яким кваліфікується діяння: КК України* *в необхідних випадках потрібно вказувати редакцію 2) якщо стаття поділена на кілька частин або пунктів, слід вказати структурну частину відповідної статті Приклади: ч. 4 ст. 185 КК України; п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України 3) при необхідності потрібно зробити посилання на статті Загальної частини КК України: - якщо має місце готування до кр.пр. - на ч. 1 ст. 14 КК України - якщо замах на кр.пр. - на ч. 2 або ч. 3 ст. 15 КК України - для вказівки на вид співучасника (крім виконавця, співвиконавця) - на ч. 3, ч. 4 або ч. 5 ст. 27 КК України 4) у формулі кваліфікації належить правильно розставити розділові знаки, записати її так, щоб уникнути неясності чи двозначності: - між статтями ОЧ - крапка з комою: ч. 1 ст. 115; ч. 2 ст. 185 КК України - між статтями ЗЧ та ОЧ - дефіс: ч. 1 ст. 14 - ч. 1 ст. 115 КК України - посилання на статтю ЗЧ - окремо щодо кожної із статей ОЧ КК України: ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115; ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України -формула кваліфікації щодо кожної особи записується окремо: Іван: ч. 2 ст. 185 КК України Олена: ч. 2 ст. 185 КК України Формулювання обвинувачення - словесне посилання на ті кримінально-правові норми, які відображені у формулі кваліфікації (ще простіше: словесне вираження формули кваліфікації) СПІВВІДНОШЕННЯ ФОРМУЛИ КВАЛІФІКАЦІЇ І ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ: можливі випадки, коли • формула кваліфікації ширша, ніж формулювання обвинувачення оскільки в формулюванні обвинувачення вказуються не всі альтернативні ознаки складу кр.пр., які передбачені відповідною статтею кримінального закону, а лише ті, які мають місце в даному випадку • формула кваліфікації вужча, ніж формулювання обвинувачення оскільки при кваліфікації за частиною статті, яка передбачає найбільш тяжкий вид даного кр.пр., у формулюванні обвинувачення вказуються й кваліфікуючі ознаки, які передбачені "попередніми" частинами цієї ж статті

32. Диференціація кримінальної відповідальності за викрадення чужого майна у КК України.

Диференціація кримінальної відповідальності - це встановлення кримінальної відповідальності за злочинну діяльність декількома статтями або частинами статей КК у залежності від його родових і видових ознак із врахуванням обтяжуючих або помякшуючих ознак. Встановлення різних видів відповідальності означає її розділення в нормах однієї і тієї самої галузі права, закріплення необхідності застосування санкцій, які відрізняються за видами та розмірами покарання, або ж навіть визначення підстав, при яких за діяння не настає кримінальна відповідальність чи особа звільняється від неї. Форми розкрадання - це сукупність дій і прийомів та операцій з використанням яких відбувається вилучення майна з чужого володіння та звернення його на користь інших осіб. КОРИСЛИВІ КП ПРОТИ ВЛАСНОСТІ ПОВ'ЯЗАНІ, З ЗАВОЛОДІННЯМ ЧУЖИМ МАЙНОМ ТА ОБЕРНЕННЯМ ЙОГО НА СВОЮ КОРИСТЬ ЧИ КОРИСТЬ ТРЕТІХ ОСІБ (РОЗКРАДАННЯ): - крадіжка (ст. 185) - грабіж (ст. 186) - розбій (ст. 187) - вимагання (ст. 189) - шахрайство (ст. 190) - привласнення (ст. 191) - розтрата (ст. 191) - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ст. 191) Наприклад, у чинному законодавстві глибоко диференційована відповідальність за крадіжку. Така диференціація проведена за такими ознаками: 1) форма власності майна, яке виступає предметом крадіжки (за дрібну крадіжку державного і колективного майна встановлена адміністративна відповідальність яка не передбачена щодо крадіжки приватного майна; при вчиненні крадіжки приватного майна передбачена специфічна особливо кваліфікуюча ознака - "значна шкода потерпілому"); 2) вартість викраденого майна - за цією ознакою виділяється крадіжка в істотному розмірі, така, що завдала значну шкоду потерпілому, у великому розмірі, в особливо великому розмірі; 3) властивості майна - залежно від того, виступає воно як майно взагалі чи майно, особливого роду (зброя, наркотичні засоби, військове майно); 4) ознаки складу злочину, які характеризують об'єктивну сторону і суб'єкта крадіжки майна - вчинення повторно, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, організованою групою.

15. Поняття та ознаки тілесних ушкоджень за КК України.

З медичної точки зору, тілесні ушкодження - це порушення анатомічної цілості тканин, органів та їх функцій, що виникає як наслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючих факторів - фізичних, хімічних, біологічних, психічних (п. 1.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затв. наказом МОЗ від 17 січня 1995 р. № 6) Щоб дати визначення цього поняття з юридичної т.з., слід звернути увагу на його ознаки: 1.винність; 2.протиправність; 3.спрямованість проти організму (здоров'я) іншоїлюдини (самокалічення не тягне кримінальної відповідальності; виняток - коли воно виступає способом ухилення від призову на військову службу (ст. 335 КК України), ухилення від військової служби (ст. 409 КК України); 4.застосування зовнішнього випливу на чужий організм (насильницький характер) З юридичної т.з. тілесне ушкодження - це винний протиправний зовнішній вплив на чужий організм, який полягає в порушенні анатомічної цілісності або функцій тканин чи органів іншої людини

13. Поняття та ознаки вбивства за КК України

Загальне поняття вбивства Вбивство - винне протиправне заподіяння смерті іншій людині Ознаки: 1.винність; 2.протиправність; 3.спрямованість проти життя іншої людини; 4.застосування зовнішнього випливу для позбавлення життя (насильницький характер) Два підходи щодо життя людини: 1. пов'язаний з початком фізіологічних пологів - ст. 117 КК (вбивство під час пологів / після). 2. певний етап фізіологічних пологів за якого плід здатний до самостійного життя (живонароджена, життєздатна, проявляє життя - дихання, серцебиття, пульсація...) Кінцевий момент охорони життя людини - ЗУ «Про встановлення діагностичних критеріїв смерті мозку та процедура констатації смерті» - момент настання незворотної смерті - не може повернутися до життя (не клінічна смерть)

39. Поняття та загальна характеристика кримінальних правопорушень проти моральності у сфері статевих відносин.

Злочини, що посягають на відносини в сфері сексуальних стосунків (статті 301, 302 і 303 КК). Кваліфікація ввезення, виготовлення, збуту і розповсюдження порнографічних предметів (ст. 301 КК). За ч. 1 ст. 301 КК предметом злочину є твори, зображення або інші предмети порнографічного характеру; за ч. 2 - кіно-, відеопродукція та комп'ютерні програми порнографічного характеру; за ч. 4 - твори, зображення або інші предмети порнографічного характеру, що містять дитячу порнографію. Відповідно до п. «c» ст. 2 Аналіз об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 301 КК, дозволяє дійти висновку, що його предметом є лише твори, зображення, інші предмети, призначені для збуту чи розповсюдження, а не для власного користування. При визначенні предмета злочину також потрібно встановити, що іншими особами, яким демонструються зазначені твори тощо, вони сприймаються саме як порнографічні, такі що збуджують статеву пристрасть. Для встановлення порнографічного характеру зазначених творів, зображень, інших предметів, кіно- і відеопродукції, комп'ютерних програм обов'язковим є призначення експертизи Для кваліфікації має також значення об'єктивна сторона складу злочину (ч. 1 ст. 301 КК), яка полягає у таких альтернативних діях: ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження; виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення таких предметів із зазначеною метою; збут чи розповсюдження цих предметів; примушування до участі в їх створенні. Обов'язковою додатковою ознакою об'єктивної сторони для такого прояву вчинення злочину, як «ввезення в Україну» є місце його вчинення - державний кордон України. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення відповідних дій (формальний склад). Кваліфікуючими ознаками (ч. 2 ст. 301 КК) складу злочину є вчинення дій, передбачених ч. 1 статті, щодо кіно- та відеопродукції та комп'ютерних програм порнографічного характеру; збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру. Суб'єктом досліджуваного складу злочину може бути фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку; суб'єктом дій з порнографічними предметами, вчинених щодо неповнолітніх, - особа, якій на момент вчинення злочину виповнилося 18 років. Суб'єктивна сторона складу злочину характеризується прямим умислом. Як і в ст. 300 КК, законодавець виділив як обов'язкову ознаку складу злочину мету - збут або розповсюдження. Кваліфікація створення або утримання місць розпусти і звідництво (ст. 302 КК). При кваліфікації цього злочину має важливе практичне значення встановлення окремих форм об'єктивної сторони складу: 1) створення або утримання місць розпусти; 2) звідництво для розпусти. Звідництво - посередництво щодо підшукання осіб, які бажають задовольнити свої статеві потяги, і зведення їх з тими, хто може надати сексуальні послуги. Під розпустою розуміється безладне статеве спілкування природним або неприродним способом для задоволення статевої пристрасті за гроші, інші матеріальні цінності, а також предмети натурального обміну та безоплатно. Коло учасників розпусних дій може бути визначеним і невизначеним. Місце проведення може бути як постійним, так і змінюватись або використовуватись періодично. Кваліфікуючими ознаками за ч. 2 ст. 302 КК є вчинення дій, передбачених ч. 1, з метою наживи; особою, раніше судимою за злочин; організованою злочинною групою. Кваліфікуючою ознакою за ч. 3 ст. 302 КК є вчинення кримінально караних дій із залученням неповнолітнього. Згідно з п. 16 ППВСУ «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність» від 27 лютого 2004 р. № 2, залучення неповнолітнього до створення або утримання місць розпусти з метою наживи або без такої та до звідництва для розпусти полягає у вчиненні будь-яких дій, спрямованих на те, щоб неповнолітній взяв безпосередню участь у відкритті місць розпусти під виглядом масажних кабінетів, лазень, нічних та стриптиз-барів, у доборі персоналу чи учасників розпусних дій, у придбанні або найманні приміщень для їх утримання, у забезпеченні їх функціонування, у сприянні сексуальним стосункам між незнайомими людьми тощо, а так само у самих розпусних діях. Під втягненням до заняття проституцією треба розуміти певні дії винної особи, вчинені з будь-яких мотивів і пов'язані з безпосереднім впливом на іншу особу з метою викликати у неї рішучість займатися проституцією. Під примушуванням до заняття проституцією слід розуміти дії, пов'язані із застосуванням психічного чи фізичного насильства до потерпілого і спрямовані на те, щоб у такий спосіб схилити до заняття проституцією. Для правильної кваліфікації примушування до заняття проституцією слід чітко визначити відповідні способи вчинення злочину: обман, шантаж, використання уразливого стану потерпілого, насильство, погроза застосування насильства.

36. Види та ознаки злочинних організацій за ККУкраїни.

Злочинна організація 1.5 і більше суб'єктів кр.пр. 2.Стійке ієрархічне об'єднання осіб 3.Члени або структурні частини об'єднання за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності 4.Мета: •безпосереднє вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації •керівництво чи координація кримінально протиправної діяльності інших осіб •забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших кримінально протиправних груп Особливості: •злочинна організація у ст. 255 КК України НЕ наділена якимись додатковими ознаками крім тих, які названі у ч. 4 ст. 28 КК України •відповідальність настає за ст. 255 КК України тоді, коли такі дії НЕ охоплюються жодною із передбачених КК України спеціальних норм про окремі види злочинних організацій Чинний ККУ передбачає 5 видів злочинних організацій: 1. банда (ст. 257 ККУ) 2. терористична організація (ст. 2583 ККУ) 3. не передбачене законом воєнізоване формування (ст. 260 ККУ) 4. не передбачене законом збройне формування (ст. 260 ККУ) 5. транснаціональна організація (ст. 143 ККУ) Ст. 255 ККУ стосовно цих видів є загальною нормою, а вони відносно неї - спеціальні. Нове поняття в ККУ - злочинна спільнота - це об'єднання 2 і більше злочинних організацій - немає додаткових ознак. Злочинна спільнота не є різновидом злочинної організації і не є самостійною формою співучасті в розумінні ст. 28 ККУ. ієрархічність об'єднання - полягає у підпорядкованості учасників останньої організатору і забезпечує певний порядок керування таким об'єднанням, а також сприяє збереженню функціональних зв'язків та принципів взаємозалежності його учасників або структурних частин при здійсненні спільної злочинної діяльності; \ стійкість об'єднання - полягає в їх здатності забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти факторам, що можуть їх дезорганізувати, як внутрішнім (наприклад, невизнання авторитету або наказів керівника, намагання окремих членів об'єднання відокремитись чи вийти з нього), так і зовнішнім (недотримання правил безпеки щодо дій правоохоронних органів, діяльність конкурентів по злочинному середовищу тощо). БАНДА - це різновид організованої групи або злочинної організації, якій притаманні, насамперед, загальні ознаки таких злочинних утворень, організована група та злочинна організація + спеціальні. Бандою може бути не лише за загальним правилом злочинна організацію чи організована група, яка озброєна, але й група осіб за попередньою змовою (навіть якщо це 2 особи, але озброєні). Спеціальні: 1. озброєність - характеризується 2 критеріями: 1) об'єктивний критерій: А) хоча б 1 з учасників повинен мати зброю Б) така зброя повинна бути придатна для використання Зброя: вогнепальна, гладкоствольна + судова практика передбачає, що інколи може бути холодна / вибухова зброя. 2) суб'єктивний критерій: А) про наявність зброї повинні знати інші учасники банди Б) про можливість застосування такої зброї повинні знати інші учасники банди (на неї розраховувати). 2. Мета - напад на п-во, уст, о-цію / окремих осіб - банда прагне досягти злочинного результату за допомогою насильства / створення реальної загрози його застосування (погрози можуть бути різними, але вони мають бути реальними і, як правило, на місці, раптово). Ознаки терористичної організації: 1) стійке; 2) об'єднання трьох і більше осіб; 3) яке створене з метою здійснення терористичної діяльності; 4) у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов'язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Організація визнається терористичною, якщо хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації. Під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка. Тобто ознаки: • вони схожі на передбачені законами України військові формування, але їх створення не передбачене законами України; • вони мають організаційну структуру військового типу, що характеризується наявністю єдиноначальності, підпорядкованості та дисципліни. Це включає в себе: поділ формування на підрозділи з визначенням особового складу кожного із них та підпорядкованості відповідних структурних частин; встановлення військових або інших звань; дотримання субординації; використання одностроїв, знаків розрізнення; застосування засобів впливу та заохочення, характерних для війська, тощо; • в ньому проводиться військова або стройова чи фізична підготовка; • воєнізований характер завдань і методів, які ставляться перед такою організацією, засобів, які нею використовуються. Збройним формуванням є воєнізована група, яка характеризується такою специфічною (крім загальних ознак злочинної організації та воєнізованого формування) рисою: незаконно має на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову або іншого виду зброю. транснаціональних організацій у ч, 5 ст. 143 належать організації, які систематично займаються вилученням у людей шляхом примушування або обману їх органів чи тканин з метою їх трансплантації реципієнтам, які перебувають в інших країнах, та/або міжнародною незаконною торгівлею органами чи тканинами живих чи померлих людей.

4. Поняття та ознаки конкуренції кримінально-правових норм. Відмінність колізії та конкуренції кримінально-правових норм.

Конкуренція кримінально-правових норм - це така нетипова ситуація у правозастосуванні, коли вчинене одне кр.пр., яке підпадає під ознаки двох (чи більше) взаємопов'язаних кримінально-правових норм, які «претендують» на застосування до цього конкретного випадку, лише одна з яких підлягає застосуванню за вчинене Ознаки конкуренції кримінально-правових норм: 1. вчинене одне діяння, яке підлягає кримінально-правовій кваліфікації 2. вчинене кр.пр. підпадає під ознаки двох або більше кримінально-правових норм 3. конкуруючі норми одночасно «претендують» на застосування при вирішенні даного конкретного випадку 4. застосуванню підлягає лише одна із кримінально-правових норм (інакше - порушення принципу недопустимості подвійного інкримінування) 5. конкуруючі норми частково співпадають за об'ємом та змістом, тобто взаємопов'язані між собою Конкуренція проявляється лише в ході застосування правових норм до конкретних ситуацій Сама по собі наявність статей (частин, пунктів статей) ОЧ КК України, які містять норми, що частково співпадають між собою, є передумовою конкуренції (свідчить про можливість потенційноїконкуренції таких норм)

17. Загальна характеристика складів кримінальних правопорушень, що полягають у зараженні потерпілих соціальними хворобами.

Кр.пр., пов'язані з поширенням певних хвороб: •Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 130 КК України) •Неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131 КК України) •Зараження венеричною хворобою (ст. 133 КК України) I. Зараження вірусом імунодефіциту людини іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 130 К).| Безпосереднім об'єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують охорону здоров'я особи, а додатковим обов'язковим чи факультативним - суспільні відносини, що охороняють життя особи. Об'єктивна сторона: 1) полягає у свідомому поставленні іншої особи у небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини (ч. 1 ст. 130 КК); у зараженні іншої особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби особою, яка знала про те, що вона є носієм цього вірусу (ч. 2 ст. 130 КК); в умисному зараженні іншої особи ВІЛ чи вірусом іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини (ч. 4 ст. 130 КК). Поставлення в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, полягає в діях, які створюють для потерпілого загрозу такого зараження. Це такі дії, які в даних конкретних умовах можуть призвести до зараження іншої особи, і якщо таке зараження не настає, то лише внаслідок випадкових обставин або заходів, вжитих потерпілим. Спосіб поставлення в небезпеку зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби для кваліфікації злочину значення не має. Знаряддям є безпосередньо сам вірус імунодефіциту людити чи іншої невиліковно інфекційної хвороби Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КК, є формальним - закінченим з моменту вчинення дій, які створюють реальну небезпеку зараження іншої особи ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини. КП, передбачене ч. 2 чи ч. 4 ст. 130 КК, має матеріальний склад, є закінченим з моменту фактичного зараження ВІЛ-інфекцією або іншим вірусом. Суб'єктом КП може бути особа, яка досягла 16 років, що страждає на ВІЛ-інфекцію або іншу невиліковну інфекційну хворобу, що є небезпечною для життя людей, та знає про це захворювання. Особа, яка не страждає зазначеним захворюванням, але заразила іншу особу (наприклад, використовуючи інфікований шприц), несе відповідальність за заподіяння умисного або необережного тілесного ушкодження, а якщо вона є медичним, фармацевтичним або іншим працівником, то, за наявності усіх інших ознак складу КП, -за ст. 131 КК. Суб'єктивна сторона злочину передбачає наявність: непрямого умислу чи злочинної самовпевненості (ч. 1 ст. 130 КК); злочинної самовпевненості (ч. 2 ст. 130 КК) (Оскільки закон вимагає усвідомлення особою наявності в неї хвороби, вина у вигляді злочинної недбалості виключається.); прямого чи непрямого умислу (ч. 4 ст. 130 КК). Кваліфікуючі ознаки: ч.3 ст. 130 КК встановлює відповідальність за свідоме поставлення в небезпеку зараження або зараження вірусом імунодефіциту людини або іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людей, вчинене: 1) щодо двох або більше осіб; 2) щодо неповнолітнього, тобто особи, якій не виповнилося 18 р П. Зараження венеричною хворобою (ст. 133 КК). Об'єкт злочину - здоров'я людини. 3 об'єктивної сторони (ч. 1 ст. 133 КК) злочин характеризується зараженням однією особою іншої венеричною хворобою. Злочин є закінченим з моменту, коли потерпілий фактично захворів на венеричну хворобу. Слід враховувати, що суб'єкт цього злочину - спеціальний (фізична осудна особа з 16-річного віку, що хворіє на венеричну хворобу та знає про її наявність), що має впливати на кваліфікацію скоєного. Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю (злочинною самовпевненістю) Кваліфікуючі ознаки злочину (ч. 2 ст. 133 КК): 1) учинення його особою, раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою; 2) зараження двох або більше осіб (як одночасно, так і в різний час, одним або різними способами) або неповнолітнього (тобто особи, котрій на момент учинення злочину не виповнилося 18 років) Особливо кваліфікуюча ознака злочину (ч. 3 ст. 133 КК) - спричинення тяжких наслідків (наприклад, смерті людини, втрати будь-якого органа чи його функцій, психічної хвороби або іншого розладу здоров'я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя тощо). Якщо зараження венеричною хворобою сталося внаслідок вчинення якогось іншого злочину. наприклад, під час зґвалтування (статті 152 та 133 КК) або насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом (статті 153 та 133 КК), то все вчинене утворює сукупність злочинів. Особи, що самі не страждають на венеричну хворобу, але навмисно тим чи тим способом заразили іншу особу венеричною хворобою, підлягають відповідальності, залежно від способу дій і форми вини, за тілесні ушкодження, передбачені статтями 121 чи 122 КК. III. Стаття 131. Неналежне виконання професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби Об'єктом є здоров'я та життя особи. 3 об'єктивної сторони КП характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діяння - неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного ставлення до них; 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини: 3> причинний зв'язок між зазначеними діянням і наслідками. Неналежним виконанням своїх обов 'язків слід вважати таку діяльність медичного чи іншого працівника, яка не відповідає вимогам нормативних актів, правил, наказів і розпоряджень у галузі протидії СНІДу або іншим інфекційним невиліковним хворобам. Це може виражатися в порушенні певних правил при переливанні крові, наданні медичної допомоги, взятті крові для аналізу, при вирішенні питання про розміщення в палатах чи відділеннях хворих або затриманих за правопорушення, наркоманів тощо. КП вважається закінченим з.моменту фактичного зараження потерпілої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя Суб'єкт спеціальний. Це медичні, фармацевтичні та інші працівники. Крім того, суб'єктом можуть бути працівники правоохоронних органів, місць позбавлення волі, які зобов'язані при виконанні своїх обов'язків запобігати поширенню ВІЛ-інфекції, або інших хвороб серед підслідних або засуджених до позбавлення волі. Суб'єктивна сторона характеризується необережністю. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 131) є зараження двох або більше осіб.

27. Момент закінчення корисливих кримінальних правопорушень проти власності, пов'язаних із заволодінням чужим майном та його оберненням на свою користь або на користь інших осіб(розкрадань).

Крадіжку і грабіж потрібно вважати закінченими з моменту, коли винна особа вилучила майно і мала реальну можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим і продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж, а в разі застосування насильства чи висловлювання погрози його застосування - залежно від характеру насильства чи погрози - як грабіж чи розбій. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства зазначеного характеру, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні. Вимагання є закінченим у момент пред'явлення вимоги, поєднаної з вказаними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна незалежно від досягнення поставленої винною особою мети.

24. Поняття та ознаки корисливих кримінальних правопорушень проти власності, пов'язаних із заволодінням чужим майном та його оберненням на свою користь або на користь інших осіб (розкрадань).

Кримінальні правопорушення проти власності - це передбачена розділом VI Особливої частини КК України система суспільно-небезпечних діянь, які заподіюють чи створюють реальну загрозу заподіяння істотної шкоди можливості суб'єкта володіти, користуватися та розпоряджатися об'єктами права власності. КОРИСЛИВІ КП ПРОТИ ВЛАСНОСТІ ПОВ'ЯЗАНІ, З ЗАВОЛОДІННЯМ ЧУЖИМ МАЙНОМ ТА ОБЕРНЕННЯМ ЙОГО НА СВОЮ КОРИСТЬ ЧИ КОРИСТЬ ТРЕТІХ ОСІБ (РОЗКРАДАННЯ): - крадіжка (ст. 185) - грабіж (ст. 186) - розбій (ст. 187) - вимагання (ст. 189) - шахрайство (ст. 190) - привласнення (ст. 191) - розтрата (ст. 191) - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ст. 191) ОЗНАКИ КОРИСЛИВИХ КП ПРОТИ ВЛАСНОСТІ, ПОВ'ЯЗАНИХ З ЗАВОЛОДІННЯМ ЧУЖИМ МАЙНОМ ТА ОБЕРНЕННЯМ ЙОГО НА СВОЮ КОРИСТЬ ЧИ КОРИСТЬ ТРЕТІХ ОСІБ («РОЗКРАДАНЬ») 1.вилучення майна (інших предметів у складах розкрадань) відбувається з чужого володіння 2.вилучення майно (інших предметів у складах розкрадань) є протиправним 3.вилучення майна (інших предметів у складах розкрадань) є безоплатним 4.вилучення майна (інших предметів у складах розкрадань) відбувається у спосіб, який є обов'язковою ознакою складів розкрадань 5.вилучення майна (інших предметів у складах розкрадань) відбувається на користь суб'єкта або на користь інших осіб 6.вилучення майна (інших предметів у складах розкрадань) відбувається умисно з корисливих мотивів Розкрадання чужого майна - це протиправне безоплатне вилучення майна з чужого володіння й звернення його на свою користь або на користь інших осіб, вчинене одним із способів, вказаних в законі, умисно та з корисливих мотивів СПОСОБИ (ФОРМИ) РОЗКРАДАННЯ 1.крадіжка (ст. 185 КК України) 2.грабіж (ст. 186 КК України) 3.розбій (ст. 187 КК України) 4.вимагання (ст. 189 КК України) 5.шахрайство (ст. 190 КК України) 6.привласнення 7.розтрата 8.заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем ВИДИ РОЗКРАДАНЬ 1.дрібне не перевищує 0,2 НМДГ 2.в істотних розмірах перевищує 0,2 - до 100 НМДГ 3.таке, що завдало значної шкоди потерпілому від 100 до 250 НМДГ 4.у великих розмірах 250 і більше НМДГ 5.в особливо великих розмірах 600 і більше НМДГ В основі поділу - вартість викраденого !!!

45. Поняття та загальна характеристика кримінальних правопорушень у сфері використання ЕОМ (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку.

Кримінальні правопорушення у сфері використання ЕОМ (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку (комп'ютерні кримінальні правопорушення) - це суспільно небезпечні та протиправні діяння, що посягають на суспільні відносини у сфері безпеки комп'ютерної інформації та нормального функціонування електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем і комп'ютерних мереж та мереж електрозв'язку, заподіюючи їм шкоду чи ставлячи під загрозу заподіяння такої шкоди. Родовим об'єктом цих кримінальних правопорушень - урегульовані законодавством суспільні відносини, що забезпечують безпеку комп'ютерної інформації та нормальне функціонування ЕОМ (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку. Безпосередніми об'єктами зазначених кримінальних правопорушень можуть бути: встановлений порядок обробки інформації в ЕОМ (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або мережах електрозв'язку; безпека обробки комп'ютерної інформації чи інформації, що передається мережами електрозв'язку; встановлений порядок обігу інформації з обмеженим доступом тощо. Додатковими обов'язковими безпосередніми об'єктами комп'ютерних кримінальних правопорушень є відносини власності на інформацію, що обробляється в ЕОМ (комп'ютерах), автоматизованих системах, комп'ютерних мережах чи мережах електрозв'язку, а також право користувачів на доступ до зазначеної інформації та користування нею. Об'єктивна сторона цих кримінальних правопорушень виявляється в активних діях. Обов'язковою ознакою фактично всіх складів кримінальних правопорушень є знаряддя їх вчинення - відповідні програмні й технічні засоби, за допомогою яких вчиняється посягання. Суб'єкт кримінальних правопорушень - загальний (фізична осудна особа 16 років). У деяких випадках суб'єкт може бути спеціальний - особа, що має право доступу до інформації, яка обробляється в ЕОМ, автоматизованих системах, комп'ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації (ст. 362), або особа, що відповідає за експлуатацію ЕОМ, автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку (ст. 363). Суб'єктивна сторона цих кримінальних правопорушень характеризується, переважно умисною виною.

6. Криміналізація та декриміналізація: поняття, способи та сучасні тенденції.

Криміналізація - встановлення кримінальної відповідальності за діяння, які раніше не вважалися кримінальними правопорушеннями Способи криміналізації: - доповнення новою нормою - доповнення новими альтернативними ознаками - розширення змісту термінів - виключення обов'язкових ознак Причини криміналізації: 1) необхідність виконання зобов'язань за міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України. Наприклад, приводом до криміналізації такого малопоширеного діяння, як неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден (ст. 285 КК), стала необхідність виконання зобов'язань, взятих на себе Україною у зв'язку з ратифікацією Конвенції ООН із морського права від 10 грудня 1982 p.; 2) необхідність створення правових механізмів утвердження і забезпечення прав і свобод людини як головного обов'язку держави (ст. З Конституції України), яка стала приводом до криміналізації незаконного проведення дослідів над людиною (ст. 28 Конституції України, ст. 142 КК), примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку (ст. 44 Конституції України, ст. 174 КК), порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст. 49 Конституції України, ст. 184 КК) тощо; 3) необхідність забезпечення реалізації певних положень Конституції та інших законів України. Так, приводом до криміналізації умисного перешкоджання законній професійній діяльності шляхом внесення змін до КК України або шляхом журналістів (ст. 171 КК) стали відповідні положення Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»; 4) результати кримінологічних досліджень щодо динаміки та поширеності певного діяння, які обґрунтовують необхідність його кримінально-правової заборони. При цьому, як правило, не криміналізується діяння, яке не є поширеним або, навпаки,- поширенимнастільки, що боротьба з ним кримінально-правовими засобами буде вкрай неефективною (наприклад, виготовлення самогону для власних потреб). Декриміналізація - усунення кримінальної відповідальності за діяння, які раніше вважалися кримінальними правопорушеннями Способи декриміналізації: - виключення норми - встановлення додаткових обов'язкових ознак - скасування альтернативних ознак - звуження змісту термінів *Наприклад, недавно декриміналізували фіктивне підприємництво. Загалом зараз тенденція до гуманізації кримін відповідальності

41. Методика встановлення кількісних категорій наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

Кількісні категорії 1)невеликий розмір 2)значний розмір 3)великий розмір 4)особливо великий розмір Наказ МОЗ України від 1 серпня 2000 р. № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірівнаркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» Цим Наказом затверджено три Таблиці: 1. Невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу. 2. Невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу. 3. Великих та особливо великих розмірів прекурсорів, що знаходяться у незаконному обігу. Значний розмір становить величину між верхньою межею невеликих розмірів і нижньою межею великих розмірів, зазначених у Таблицях 1. Розміри наркотичних засобів визначені на підставі існуючої практики боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів та з урахуванням існуючої міжнародної практики, що базується на визначеній добовій дозі (definite daily dose) (далі - ВДД) за даними Міжнародного комітету з контролю за наркотиками ООН. 2. До невеликих розмірів віднесені ті, що не перевищують 10 ВДД. 3. Великі розміри - у межах від 100 до 1000 ВДД. 4. Особливо великі розміри перевищують 1000 ВДД. 1)визначити, яку частку (%) від відповідної кількісної категорії (великої або особливо великої) становить вага кожного із видів цих засобів, речовин 2)підсумувати ці частки 3)якщо сумарна кількість перевищує 1 (100%), то є підстава визнавати кількість таких засобів, речовин великою або особливо великою

46. Поняття та система кримінальних правопорушеньу сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.

Місце у структурі Особливої частини КК України Розділ XVII Особливої частини (ст. 364-370 КК України) Родовий об'єкт - суспільні відносини, які складаються з приводу забезпечення: •нормальної діяльності державного та громадського апарату, а також апарату управління ПУО незалежно від форм власності, •а також нормальної професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг Складові нормальної діяльності здійснюється виключно на виконання функцій ЮО, ОДВ чи ОМС або ж завдань професійної діяльності, пов'язаної із наданням публічних послуг, та в їх інтересах складова убезпечення від перевищень здійснюється виключно у межах спеціальної правоздатності - відповідна особа може діяти лише у межах та у спосіб, передбачений її спеціальним статусом складова убезпечення від підкупу здійснюється виключно за встановлену плату(законом, положенням, наказом або договором), яка є офіційною, такою, що підлягає облікові та оподаткуванню складова убезпечення від недбалості здійснюється відповідними особами сумлінно та належно КЛАСИФІКАЦІЯ (за ознаками тієї складової частини родового об'єкта, якій заподіюється безпосередня шкода) І. Зловживання можливостями спеціального статусу (ст. 364, 364-1, 364-2, 365-2, 365-3, 366, 366-2, 366-3, 368-5) ІІ. Перевищення можливостей спеціального статусу (ст. 365) ІІІ. Підкуп (ст. 368, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 369-3, 370) IV. Недбалість (ст. 367) КЛАСИФІКАЦІЯ (залежно від характеристик суб'єкта кр.пр.) І. Ті, які вчиняються «загальною» службовою особою (ст. 366, 367, 370) ІІ. Ті, які вчиняються «публічною» службовою особою (ст. 364, 368) ІІІ. Ті, які вчиняються службовою особою юридичної особи приватного права (ст. 364-1, ч. 3, 4 ст. 368-3) IV. Ті, які вчиняються «конкретною» службовою особою(ст. 364-2, 365, 365-3, 366-2, 366-3, 368-5, 369-3) V. Ті, які вчиняються особою, що надає публічні послуги(ст. 365-2, ч. 3, 4 ст. 368-4) VІ. Ті, які вчиняються загальним суб'єктом (ч. 1, 2 ст. 368-3, ч. 1, 2 ст. 368-4, 369, 369-2)

11. Поняття, система та загальна характеристика кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України.

Місце у структурі Особливої частини КК України Розділ І Особливої частини (ст. 109-114-2 КК України) Назва розділу і родовий об'єкт: суспільні відносини щодо охорони основ національної безпеки України ЗУ «Про національну безпеку України» від 21 червня 2018 р. № 2469-VIII Національна безпека України - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз (п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ*) Родовий об'єкт - суспільні відносини щодо охорони національної безпеки України - державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз Національна безпека України воєнна безпека - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз (п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ) державна безпека - захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від реальних і потенційних загроз невоєнного характеру (п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ) АЛЕ: поділити їх можна лише дуже умовно Кр.пр. проти державної безпеки: •Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109) •Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110) •Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України (ст. 110-2) •Посягання на життя державного чи громадського діяча (ст. 112) Кр.пр. проти воєнної безпеки: •Державна зрада (ст. 111) •Колабораційна діяльність (ст. 111-1) •Пособництво державі-агресору (ст. 111-2) •Диверсія (ст. 113) •Шпигунство (ст. 114) •Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил Основи національної безпеки України — це сукупність суспільних відносин, які складаються з приводу забезпечення самого існування України як незалежної держави, існуючого в ній політичного ладу, її народу (ст. 1 КУ)

38. Поняття, система та загальна характеристика кримінальних правопорушень проти безпеки виробництва.

Місце у структурі Особливої частини КК України Розділ X Особливої частини (ст. 271-275 КК України) Особливість цих кр.пр.: ... диспозиції статей 271 - 275 Кримінального кодексу України (далі - КК) є бланкетними ... (п. 2 ППВСУ) Виходячи з того, що для встановлення в діянні складу злочину диспозиції статей 271 - 275 КК відсилають до законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, спеціальних правил, які регулюють безпеку праці, суди, формулюючи визнане доведеним обвинувачення у справах цієї категорії, мають посилатись у вироку на відповідні статті Закону "Про охорону праці", статті, пункти (параграфи) законодавчих та інших нормативних актів, які порушено, і розкривати суть допущених порушень (п. 4 ППВСУ) Мова іде в т.ч. і про локальні нормативні акти (накази, розпорядження керівників ПУО з питань охорони праці) Безпека - це стан, при якому немає загрози (небезпеки) заподіяння шкоди об'єктам кримінально-правової охорони - така шкода не заподіюється і не може бути заподіяна Оскільки йдеться про певний вид безпеки, то слід мати на увазі відсутність загрози від потенційно шкідливих, загрозливих для особи (її життя і здоров'я)факторів виробництва Як виробництво слід розуміти не тільки діяльність, пов'язану безпосередньо зі створенням продукції, а й будь-яку діяльність підприємства, установи, організації чи громадянина-суб'єкта підприємницької діяльності, в основі функціонування якої лежить праця людини, спрямована на одержання суспільно-корисного результату (абз. 2 п. 5 ППВСУ) Безпека виробництва як родовий об'єкт відповідних кр.пр. -це сукупність суспільних відносин, які складаються з приводу забезпечення стану, за якого не заподіюється і не створюється реальна загроза заподіяння істотної шкоди особі шкідливими чи небезпечними виробничими чинниками За статтею 272 КК може наставати відповідальність і при порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою у зв'язку з підприємницькою діяльністю, яка здійснюється без передбаченої законом державної реєстрації чи без одержання ліцензії на види діяльності, які підлягають ліцензуванню, або з порушенням умов такого ліцензування, а також при зайнятті забороненими видами підприємницької діяльності або діяльності, за яку відповідальність установлено окремими статтями Особливої частини КК. КЛАСИФІКАЦІЯ КР.ПР. ПРОТИ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВА І. Кр.пр., що полягають у порушенні загальних правил охорони праці ІІ. Кр.прй що полягають у порушенні спеціальних правил безпеки виконання окремих видів робіт КР.ПР., ЩО ПОЛЯГАЮТЬ У ПОРУШЕННІ ЗАГАЛЬНИХ ПРАВИЛ ОХОРОНИ ПРАЦІ •Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК України) •Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд (ст. 275 КК України) КР.ПР., ЩО ПОЛЯГАЮТЬ У ПОРУШЕННІ СПЕЦІАЛЬНИХПРАВИЛ БЕЗПЕКИ ВИКОНАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ РОБІТ •Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (ст. 272 КК України) •Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (ст. 273 КК України) •Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки (ст. 274 КК України) СПІЛЬНІ ОЗНАКИ СКЛАДІВ КР.ПР. ПРОТИ БЕЗПЕКИ ВИРОБНИЦТВА ОБ'ЄКТ Додатковий обов'язковий: життя та здоров'я особи 1) У ст. 272-275 КК України потерпілим може бути будь-яка особа 2) У ст. 271 потерпілими є тільки особи, які мають постійний чи тимчасовий зв'язок з певним ПУО чи з виробничою діяльністю громадянина-суб'єкта підпр. д-сті: •безпосередньо працюють, •або на яких поширюється режим безпеки виробництва: прибули у відрядження, на практику, стажування або діяльність яких пов'язана з цим виробництвом тощо Усі склади кр.пр. - МАТЕРІАЛЬНІ

33. Диференціація кримінальної відповідальності за знищення чи пошкодження чужого майна у КК України.

НЕКОРИСЛИВІ КП ПРОТИ ВЛАСНОСТІ Ст. 194 - Умисне знищення або пошкодження майна Ст. 194-1 - Умисне пошкодження об'єктів електроенергетики Ст. 195 - Погроза знищення майна Ст. 196 - Необережне знищення майна Ст. 197 - Порушення обов'язків щодо охорони майна Передбачно в-сть як за умисне так і необер знищ майна КК майже у кожному розділі Особливої частини містить статті, які передбачають кримінальну відповідальність за знищення чи пошкодження майна. Крім загальних норм (ст.ст. 194, 195, 196 КК), які містяться у Розділі «Злочини проти власності» та передбачають відповідальність за умисне та необережне знищення або пошкодження майна, погрозу знищення майна Ст 194 Умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах Тут передбачено такі види злочинів- кваліф ознаки Ст 194-1 Умисне пошкодження або руйнування об'єктів електроенергетики, якщо ці дії призвели або могли призвести до порушення нормальної роботи цих об'єктів, або спричинило небезпеку для життя людей, - Ст 195 Погроза знищення чужого майна шляхом підпалу. вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози.- Ст 196 Необережне знищення або пошкодження чужого майна, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження або загибель людей КК містить низку норм, які передбачають відповідальність за: ‒ знищення чи пошкодження окремих об'єктів права власності (наприклад, ст.ст. 179 - релігійних святинь , 245- об'єктів рослинного світу, 265 - радіоактивні матеріали , 270-1 - об'єкти ЖКГ, 297 - наруга над могилою, 357 - документи, 411 - військове майно ); На практиці це призводить до труднощів у розмежуванні цих складів злочинів між собою. Адже ідентичний об'єкт власності може бути віднесений до релігійної споруди або культового будинку (ст. 178 КК), до релігійних святинь (ст. 179 КК) та до об'єктів культурної спадщини чи їх частин (ч. 2 ст. 298 КК). Також надмірною деталізацією, як видається, є існування в КК трьох складів злочинів, що передбачають знищення чи пошкодження: об'єктів електроенергетики (ст. 194-1 КК), об'єктів житловокомунального господарства (ст. 270-1 КК), ліній зв'язку (ст. 360 КК). ‒ знищення чи пошкодження майна окремих потерпілих (наприклад, ст.ст. 347, 347-1, 352, 378, 399 КК - працівники правоохоронних органів, журналісти, службові особи чи громадяни, які виконують громадський обов'язок, судді, присяжні, захисники чи представники особи); При чому кримінальна відповідальність за знищення чи пошкодження майна «спеціальних» потерпілих настає незалежно від розміру заподіяної шкоди. В разі знищення чи пошкодження майна «звичайних смертних» кримінальна відповідальність настає лише за умови заподіяння майнової шкоди у великому розмірі (200 000 гривень 2017 року). ‒ знищення чи пошкодження майна, як форму суспільно небезпечного діяння, що є ознакою об'єктивної сторони окремих складів злочинів, або ж способом їх вчинення (наприклад, ч. 2 ст. 189 - вимагання з пошкодженням/знищенням,, ч. 2 ст. 206, ч. 2 ст. 206-2, ч. 2 ст. 355 - примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене з пошкодженням чи знищенням майна); ‒ погрозу знищення майна, публічні заклики до знищення майна, а також завідомо неправдиве повідомлення про загрозу знищення майна ‒ заподіяння майнової шкоди чи інших тяжких наслідків, які можуть виявлятися, зокрема, у знищенні чи пошкодженні майна (наприклад, ч. 2 ст. 258 - терористичний акт, що , ст. 270 - порушення вимог пожежної безпеки, що спричинило майнову шкоду в особливо великому розмірі або інші тяжкі наслідки, 411 - умисне знищення або пошкодження військового майна, що спричинило тяжкі наслідки)

40. Поняття та ознаки наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

Наркотичні засоби - речовини природні чи синтетичні, препарати, рослини, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (ст. 1 ЗУ*) Ознаки наркотичних засобів медична здатні викликати наркотичне сп'яніння, а при неодноразовому вживанні - захворювання на наркоманію юридична засіб віднесений до наркотичних уповноваженим на це органом, передбачений у спеціальному НПА - «Переліку ...» Психотропні речовини - речовини природні чи синтетичні, препарати, природні матеріали, включені до Переліку ... (ст. 1 ЗУ) Ознаки психотропних речовин медична здатні викликати стан одурманювання та залежності юридична включені до Переліку ... Прекурсори (наркотичних засобів і психотропних речовин) - речовини, які використовуються для виробництва, виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин, включені до Переліку ... (ст. 1 ЗУ) Ознаки прекурсорів хімічна служать сировиною для виробництва або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин юридична включені до Переліку ... Аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин - заборонені до обігу на території України речовини синтетичні чи природні, невключені до Переліку ..., хімічна структура та властивості яких подібні до хімічної структури та властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких вони відтворюють (ст. 1 ЗУ) Ознаки аналогів хімічна за хімічною структурою та властивостями подібні до НЗ і ПР, психоактивну дію яких відтворюють юридична - 2 аспекти позитивний заборонені до обігу на території України негативний не включені до Переліку ...

14. Диференціація кримінальної відповідальності за вбивство у КК України.

ОСНОВНИЙ (ПРОСТИЙ) СКЛАД УМИСНОГО ВБИВСТВА Вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині За елементами складу кр.пр. кваліфікуючі ознаки умисного вбивства можна поділити на: І. Ознаки, виділені за об'єктом складу кр.пр.: •двох або більше осіб (п. 1) •малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності (п. 2) •заручника або викраденої людини (п. 3) ІІ. Ознаки, виділені за об'єктивною стороною складу кр.пр.: •вчинене з особливою жорстокістю (п. 4) •вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб (п. 5) •поєднане із зґвалтуванням або сексуальним насильством (п. 10) •вчинене на замовлення (п. 11) •вчинене за попередньою змовою групою осіб (п. 12) ІІІ. Ознаки, виділені за суб'єктом складу кр.пр.: •вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116-118 цього Кодексу (п. 13) ІV. Ознаки, виділені за суб'єктивною стороною складу кр.пр.: •з корисливих мотивів (п. 6) •з хуліганських мотивів (п. 7) •особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку (п. 8) •з метою приховати інше кримінальне правопорушення або полегшити його вчинення (п. 9) •з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (п. 14) ПРИВІЛЕЙОВАНІ СКЛАДИ УМИСНОГО ВБИВСТВА 1. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК України) 2. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК України) 3. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення (ст. 118 КК України)

49. Поняття та види осіб, які надають публічні послуги.

Ознаки публічних послуг •вони є загальнодоступними і тому надаються на звернення будь-якої особи •правом надання таких послуг відповідних осіб наділяють органи держави чи місцевого самоврядування •такі послуги, на відміну від суто професійних, мають юридично значущий характер, оскільки підтверджують чи посвідчують певні події, явища або факти, які породжують чи здатні породити наслідки правового характеру До осіб, які надають публічні послуги, належать: 1)аудитор, 2)нотаріус, 3)оцінювач, 4)уповноважена особа або службова особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 5)інша особа, яка не є державним службовцем, посадовою особою місцевого самоврядування, але здійснює профес. д-сть, пов'яз. з наданням публічних послуг, у т.ч. послуг: •експерта, •арбітражного керуючого, •приватного виконавця, •незалежного посередника, •члена трудового арбітражу, •третейського судді, 6)державний реєстратор, 7)суб'єкт державної реєстрації прав, 8)державний виконавець, 9)приватний виконавець Такі особи не належать до: •службових осіб (у розумінні ст. 18 КК України) •працівників ПУО (у розумінні ст. 354 КК України) (хоч можуть виконувати організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські функції)

1. Поняття та ознаки Особливої частини кримінального права України. Співвідношення Загальної та Особливої частин кримінального права України.

Особлива частина кримінального права України як частина галузі права - це система кримінально-правових положень, які стосуються кримінальної протиправності та караності окремих видів кримінальних правопорушень Ознаки Особливої частини кримінального права України як частини галузі права: 1. це система положень (розташовані в певному порядку, об'єднані на підставі врахування специфічних закономірностей) 2. ці положення стосуються ознак не спільних (загальних)для всіх чи більшості кримінально-караних діянь, а регламентують ознаки, специфічні для кожного окремого кр.пр. 3. це, насамперед, положення, які закріплені в кримінальному законі і стосуються визначення кримінальної протиправності, караності та інших кримінально-правових наслідків діяння Фактори, які обумовлюють єдність Загальної і Особливої частин кримінального права України: 1) положення і ЗЧ, і ОЧ виражені в одному й тому самому кримінальному законі - КК України 2) спільні завдання 3) виражають одну й ту ж саму кримінально-правову політику Української держави 4) в основу покладені одні й ті ж принципи 5) статті і ЗЧ, і ОЧ КК України застосовуються лише взаємопов'язано 6) структурні елементи кримінально-правової норми виражені і в ЗЧ, і в ОЧ КК України 7) зміна змісту статей ЗЧ КК України тягне за собою відповідні зміни в ОЧ Фактори, які визначають відмінність Загальної та Особливої частин кримінального права: 1) в ЗЧ регламентовані положення, які спільні (загальні) для всіх чи більшості кр.пр.; в ОЧ - які специфічні (особливі) для окремих видів кр.пр. 2) в статтях ЗЧ КК України викладається, як правило, гіпотеза кримінально-правової норми; в статтях ОЧ - диспозиція та санкція норми (виняток: роз'яснюючі, заохочувальні та виключні норми) 3) між статтями ЗЧ та ОЧ існують колізії Колізія статей закону - таке співвідношення між двома чи більше статтями закону, коли вони спрямовані на регламентацію одного і того ж питання, але по-різному його вирішують (простіше: суперечність між ними) Як вирішуються колізії між положеннями Загальної та Особливої частин КК України? Застосовуються положення Загальної частини КК України 1) ЗЧ містить найбільш важливі, універсальні положення, які виражають загальні принципи кримінальної відповідальності 2) положення ЗЧ КК України поширюються на всю його ОЧ та встановлюють межі, в яких повинні вирішуватися окремі питання положень ОЧ - тому ОЧ не може виходити за рамки, встановлені у ЗЧ 3) в ЗЧ КК України закріплені положення, які більш сприятливі для особи, щодо якої застосовується кримінальний закон

51. Поняття та система кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.

Особливістю цих злочинів також є їх зв'язок з міжнародним кримінальним правом, за яким ці діяння також визнаються злочинами. При кваліфікації злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку у багатьох випадках слід звертатися до міжнародно-правових джерел для з'ясування змісту норм або окремих понять. Більшість злочинів, передбачених у розділі XX КК, вважаються закінченими з моменту вчинення суспільно небезпечних дій. Суб'єктивна сторона всіх злочинів характеризується умислом. Відповідальність за посягання на життя представника іноземної держави (ст. 443) настає з 14 років, а за інші злочини - з 16 років. Згідно з ч. 5 ст. 49 давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях 437 - 439 і частині 1 статті 442. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку можна поділити на три групи, виходячи з їх об'єктів: 1) злочини проти миру (статті 436, 437, 438 і 447 КК); 2) злочини проти безпеки людства (статті 439, 440, 441 і 442 КК); 3) злочини проти міжнародного правопорядку (статті 443, 444, 445 і 446 КК). До злочинів проти миру належать пропаганда війни (ст.436), планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни (ст.437), порушення законів та звичаїв війни (ст.438), найманство (ст.447). Безпосереднім об'єктом даної групи злочинів є мир як складова частина міжнародного правопорядку. За конструкцією склади злочинів є формальними. Суб'єктом зазначених злочинів є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Суб'єктивна сторона всіх злочинів цієї групи характеризуються прямим умислом, в деяких випадках має місце спеціальна мета.

30. Проникнення у житло, інше приміщення чи сховище як кваліфікуюча (особливо кваліфікуюча) ознака складів кримінальних правопорушень проти власності.

П. 22 ПОСТАНОВИ ПВС УКРАЇНИ «ПРО СУДОВУ ПРАКТИКУ В СПРАВАХ ПРО ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ» ВІД 06.11.2009 РОКУ «Під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів, який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища). Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні». ПРОНИКНЕННЯ В ЖИТЛО, ІНШЕ ПРИМІЩЕННЯ ЧИ СХОВИЩЕ (КРАДІЖКА, ГРАБІЖ, РОЗБІЙ) 1) місце вчинення - викрадення відбувається з житла, іншого приміщення або сховища (п. 22 Постанови ПВС України «Про судову практику в справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 року) 2) додатковим діянням- відбувається проникнення до цього житла, іншого приміщення чи сховища (має об'єктивні і суб'єктивні критерії - (п. 22 Постанови ПВС України «Про судову практику в справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 року) Об'єктивні критерії: 1) суб'єкт фізично потрапляє чи продовжує перебувати в житлі, іншому приміщенні чи сховищі або використовує засоби, які дозволяють заволодіти майном без фізичного потрапляння (технічні засоби, тварини тощо); 2) поведінка суб'єкта є незаконною (в дійсності такий суб'єкт не має на це права); 3) суб'єкт вчиняє проникнення щодо об'єктів, доступ до яких певним чином обмежений (із врахуванням часу доби, кола суб'єктів тощо) Суб'єктивні критерії: 1) суб'єкт усвідомлює незаконність своїх діянь (якщо особа добросовісно помиляється щодо правомірності знаходження нею в певне приміщення, то аналізована ознака відсутня) 2) мета заволодіння майном повинна виникнути у суб'єкта до моменту проникнення в житло, інше приміщення чи сховище.

34. Поняття «поза митним контролем» та «з приховуванням від митного контролю» як ознака складу контрабанди.

Поза митним контролем (ст. 482 МК України): поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для нього, і без виконання митних формальностей, або з незаконним звільненням від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу З приховуванням від митного контролю (ст. 483 МК України): з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів шляхом надання одним товарам вигляду інших з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості

44. Поняття та ознаки офіційного документу як предмета кримінального правопорушення.

Предметом злочинів, передбачених статтями 366, 358 КК України, є офіційний документ. У примітці до ст. 358 КК України вказано, що слід розуміти під офіційним документом - документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв'язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

47. Поняття та ознаки неправомірної вигоди.

Примітка до ст. 364-1: У статтях 364, 364-1, 365-2, 368, 368-3, 368- 4, 369, 369-2 та 370 цього Кодексу під неправомірною вигодою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав. Ознаки: грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру їх пропонують, обіцяють, налають або одержують • на не немає законних підстав

10. Поняття та система принципів кримінально-правової кваліфікації.

Принципи кримінально-правової кваліфікації - це науково обґрунтовані, стабільні ідеї, на підставі яких доводиться необхідність застосування саме цієї правової норми, яка передбачає скоєне діяння, і процесуально закріплюється висновок, що діяння охоплюється саме обраною нормою. Принципи кримінально-правової кваліфікації не закріплені у законі, тому їх види, систему та зміст розкриває лише теорія кримінального права. Визначити, які положення є принципами кримінально-правової кваліфікації можна, базуючись на аналізі норм Конституції України, положень Загальної та Особливої частин КК, міжнародно-правових актів, схвалених нашою державою, виходячи з загальновизнаних теоретичних постулатів та позицій, яких дотримується правозастосовна практика. ВИДИ ПРИНЦИПІВ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ: 1.законність (як складова принципу верховенства права); 2.офіційність; 3.об'єктивність; 4.точність; 5.індивідуальність; 6. повнота; 7.вирішення спірних питань на користь особи, діяння якої кваліфікуються; 8.недопустимість подвійного інкримінування; 9.стабільність

22. Поняття та система кримінальних правопорушеньпроти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.

Родовий об'єкт групи кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена Розділом V ОЧ КК УКРАЇНИ - суспільні відносини, що забезпечують гарантовані Конституцією України окремі права і свободи людини і громадянина, а саме: особисті (громадянські), політичні та соціально-економічні. СИСТЕМА КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, відповідальність за які передбачена Розділом V ОЧ КК КРИТЕРІЙ: зміст прав, які порушуються внаслідок їх вчинення: 1) КП проти особистих прав людини 2) КП проти політичних прав громадян; 3) КП проти соціально-економічнихправособи. • КП проти особистих (громадянських) прав і свобод людини і громадянина КП проти права на недоторканність особистого життя: Порушення недоторканності житла (ст. 162 КК); Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер (ст. 163 КК); Порушення недоторканності приватного життя (ст. 182 КК). КП проти сімейних прав: Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК); Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків (ст. 165 КК); Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (ст. 166 КК); Зловживання опікунськими правами (ст. 167 КК); Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (ст. 168 КК); Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) (ст. 169 КК) КП проти релігійних прав: Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків (ст. 178 КК); Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь (ст. 179 КК); Перешкоджання здійсненню релігійного обряду (ст. 180 КК); Посягання на здоров'я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів (ст. 181 КК).

43. Поняття, система та загальна характеристика кримінальних правопорушень у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації.

Родовим об'єктом кримінальних правопорушень у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації загалом є сукупність суспільних відносин, які забезпечують обороноздатність, незалежність, територіальну цілісність та недоторканість України. Разом із тим кримінальні правопорушення, об'єднані вказаним родовим об'єктом, мають різні безпосередні об'єкти. Кримінальні правопорушення, які містяться у розділі XIV КК України, можна поділити на чотири групи: 1. Кримінальні правопорушення, які посягають на відносини у сфері охорони держа- вної таємниці або конфіденційної інформації (ст. 328-330 КК України). Безпосереднім об'єктом даних кримінальних правопорушень є суспільні відносини у сфері охорони державної таємниці або конфіденційної інформації у різних сферах діяльності держа- ви, тобто відносини інформаційної безпеки. 2. Кримінальні правопорушення, які посягають на недоторканність державного кордону України, а також безпеку міжнародних польотів (ст. 332 і ст. 334 КК України). Безпосереднім об'єктом цих кримінальних правопорушень є суспільні відносини у сфері охорони суверенітету України, цілісності і недоторканості її кордонів. 3. Кримінальні правопорушення, які посягають на порядок здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю (ст. 333 КК України). Об'єктом даного злочину виступають відносини національної безпеки України, її міжнародного авторитету у сфері дотримання міжнародних зобов'язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях. 4. Кримінальні правопорушення, які посягають на порядок комплектування збройних сил України, що підриває її обороноздатність (ст. 335— 337 КК України). Загальним безпосереднім об'єктом цих кримінальних правопорушень є відносини з комплектування Збройних Сил України, їхньої бойової підготовки. Загальною ознакою об'єктивної сторони кримінальних правопорушень є бездіяльність — ухилення від виконання обов'язку нести військову службу. Всі ці кримінальні правопорушення вважаються закінченими з моменту неявки у зазначене документом місце і час. Суб'єктивна сторона всіх кримінальних правопорушень цієї групи — прямий умисел.

18. Статева свобода і статева недоторканість як об'єкти кримінально-правової охорони: поняття та співвідношення.

Статева свобода - це можливість дорослої (якій виповнилося 16 років) і психічно здорової особи вільно обирати собі статевих партнерів та спосіб задоволення статевих потреб Статева недоторканість - це повна (абсолютна) заборона вступати в статеві зносини з особою, яка з певних причин (наприклад, через недосягнення відповідного віку або наявність психічної хвороби) не є носієм статевої свободи Якщо статева свобода пов'язується з усвідомленою спроможністю особи розпоряджатись собою у сфері сексуального спілкування, то статева недоторканність означає охоронюваний законом стан, за якого забороняється вступати в сексуальні контакти з особою, яка з певних причин (наприклад, через недосягнення відповідного віку або наявність психічної хвороби) не є носієм статевої свободи. Тобто це протилежні поняття.

12. «Воєнний стан» та «збройний конфлікт» як ознаки складів кримінальних правопорушеньпроти основ національної безпеки України.

Стаття 111. Державна зрада Форми діяння: 1. перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, 2. шпигунство, 3. надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України В ч. 2 обов'язковий час - період введеного в законному порядку воєнного стану 1. Перехід на бік ворога в період збройного конфлікту Перехід на бік ворога означає, що громадянин України надає безпосередню допомогу ворогу (перехід через лінію фронту, вступ на службу до армії ворога, участь за його завданням у бойових діях проти України тощо) Збройний конфлікт - збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (п. 7 ч. 1 ст. 1 ЗУ) Обов'язкова ознака складу кр.пр. у цій формі - обстановка: збройний конфлікт У ч. 1 ст. 111 КК України мова іде про ті випадки збройного конфлікту, коли він відбувається поза межами воєнного стану - у разі фактичного початку воєнних дій, але ще до оголошення воєнного стану, або взагалі у мирний час У контексті ст. 111 КК України: збройний конфлікт = бойова обстановка Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. (Зу про правовий режим воєнного стану)

23. Загальна характеристика складів кримінальних правопорушень проти сімейних прав громадян.

Статті 164-169 КК мають яскраво виражену специфіку об'єкта кримінально-правової охорони, що відрізняє їх від інших норм, розміщених у розділі V Особливої частини КК. Зокрема, вони охороняють не стільки основні конституційні права та свободи, скільки суто сімейні правовідносини, а також права та інтереси неповнолітніх, у зв'язку з чим ціла низка авторів пропонує виділити їх в окремий розділ Особливої частини. Злочини проти сім'ї: - ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164); - ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків (ст. 165); - злісне невиконання об по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встан. опіка чи піклування (ст. 166); - зловживання опікунськими правами (ст. 167); - розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (ст. 168); - незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) (ст. 169).

2. Система Особливої частини кримінального права України. Види норм Особливої частини кримінального права України.

Структура Особливої частини КК України Розділи (кожен розділ має свою назву) Статті* (теж мають свою назву) *можуть містити примітки Частини статей Пункти Норми Особливої частини розташовані за певною системою та у певній послідовності в окремих двадцяти розділах КК України, у межах статей 109-447. Критерії систематизації Особливої частини КК України: 1) статті об'єднуються в розділи на підставі єдності родового об'єкта 2) послідовність розташування розділів: від більш суспільно небезпечних до порівняно менш небезпечних посягань 3) послідовність розміщення статей в межах розділу: від більш суспільно небезпечних до менш небезпечних посягань АЛЕ: в чинному КК України дотримано не завжди Система кримінального права як галузі права Кримінально-правові інститути + Норми кримінального права Види норм, закріплених в статтях Особливої частини КК України І. За формою викладення диспозиції: •називні •описові •відсильні •бланкетні •змішані ІІ. За ступенем суспільної небезпеки: •про простий (основний) склад кр.пр. •про кваліфікований склад кр.пр. •про особливо кваліфікований склад кр.пр. •про привілейований склад кр.пр. ІІІ. За змістом: •заборонні •роз'яснюючі (дефінітивні) •заохочувальні (стимулюючі) •виключні Заборонні кримінально-правові норми - вид кримінально-правових норм, в яких сформульовані ознаки окремих кр.пр. і встановлені види та розміри покарань за їх вчинення Роз'яснюючі (дефінітивні) кримінально-правові норми - вид кримінально-правових норм, в яких закріплені деякі кримінально-правові поняття, що стосуються окремих кр.пр. (розкрито зміст таких понять) Заохочувальні (стимулюючі) кримінально-правові норми - вид кримінально-правових норм, що передбачають умови звільнення від кримінальної відповідальності за окремі кр.пр. Виключні кримінально-правові норми - встановлюють винятки із загальних правил обмежувальні - передбачають випадки, коли кримінальна відповідальність не настає (ч. 2 ст. 385; ч. 2 ст. 396 КК України) розширювальні - розширюють межі дії іншої норми (примітка 3 до ст. 149; примітка 2 до ст. 303)

25. Предмет корисливих кримінальних правопорушень проти власності, пов'язаних іззаволодінням чужим майном та його оберненнямна свою користь або на користь інших осіб(розкрадань).

ФІЗИЧНА ОЗНАКА ПРЕДМЕТА РОЗКРАДАНЬ •щодо уречевленого майна - це предмет, який можнавилучити із сфери володіння одного суб'єкта і перемістити у сферу володіння іншої особи, пошкодити, знищити •щодо неуречевленого майна - це предмет, який можесприйматися людиною безпосередньо або за допомогою певних засобів ЕКОНОМІЧНА ОЗНАКА полягає в тому, що: •предмет створено працею людини заново або шляхом вкладення такої праці відокремлено від навколишнього природнього середовища •майно має вартість (споживчу, мінову) ЮРИДИЧНА ОЗНАКА ПРЕДМЕТА КП ПРОТИВЛАСНОСТІ •майно є чужим для суб'єкта кримінального правопорушення •не є предметом складів інших кримінальних правопорушень (передбачених іншими статтями Особливої частини КК України) •як правило, належить іншому суб'єкту на праві власності ПРАВО НА МАЙНО - майнове право набути право власності на річ або ж отримати майно у майбутньому. ДІЇ МАЙНОВОГО ХАРАКТЕРУ - різноманітні послуги та роботи, внаслідок отримання яких інша особа збагачується, набуває нове майно чи поліпшує його якість або ж позбавляється необхідності здійснювати матеріальні витрати.

28. Види розкрадань та методика їх встановлення.

ФОРМИ РОЗКРАДАНЬ(ЗА СПОСОБОМ ВИЛУЧЕННЯ МАЙНА): - крадіжка (ст. 185) - грабіж (ст. 186) - розбій (ст. 187) - вимагання (ст. 189) - шахрайство (ст. 190) - привласнення (ст. 191) - розтрата (ст. 191) - заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ст. 191) РОЗКРАДАННЯ - це протиправне безоплатне вилучення майна (права на майно або дій майнового характеру у складах окремих розкрадань) з володіння суб'єктів й звернення його на свою користь чи на користь інших осіб, вчинене шляхом крадіжки, грабежу, розбою, шахрайства, вимагання, привласнення, розтрати або заволодіння шляхом зловживання службовим становищем. ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА РОЗКРАДАННЯ У МЕЖАХ РОЗДІЛУ VI ОЧ ККЗДІЙСНЮЄТЬСЯ, ЗОКРЕМА, З УРАХУВАННЯМ: - вартості викраденого майна (вид розкрадання); - способу вилучення майна з чужого володіння і звернення його на користь іншої особи (форма розкрадання); - наявності кваліфікуючих, особливо кваліфікуючих ознак ВИД РОЗКРАДАННЯ (ЗА РОЗМІРОМ АБО ВАРТІСТЮ ВИКРАДЕНОГО МАЙНА): 1) дрібне розкрадання (адміністративна відповідальність - ст. 51 КУпАП) 2) розкрадання в істотних розмірах 3) розкрадання, що завдало значної шкоди потерпілому 4) розкрадання у великих розмірах 5) розкрадання у особливо великих розмірах Дрібне - = або менша, ніж 0,2 нмдг + спосіб: крадіжка, шахрайство, привласнення, розтрата В істотних розмірах: більша за 0,2 нмдг - 100 (не вкл) + крадіжки, шахрайства; більша за 0,2 нмдг - 250 нмдг(невкл) - привласнення, розтрата; більша за 0 нмдг - 100 (не вкл) - грабіж, вимагання; більша за 0 нмдг - 250 нмдг (не вкл) - розбій, заволодіння шляхом зловживання службовим станоіищем Таке, що заподіяло значну шкоду потерпілому - від 100 (вкл) до 250 нмдг (невключно) + з врахуванням матеріального становища потерпілого + крадіжка, грабіж, шахрайство, вимагання Великий розмір - 250 вкл - 600 нмдг (не вкл) Особливо великий розмір - 600 нмдг вкл

42. Методика встановлення якісних категорій наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів.

Якісна ознака • особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини Як встановити? Особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини - ті, що внесені до Списків No 1 і N 2 Таблиці І Переліку.. «... коли предметом такого злочину є особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини, їх невеликий розмір не визначається (наприклад, героїн, ефедрон). У такому випадку відповідальність за ст. 309 КК настає в разі здійснення таких незаконних дій навіть із мізерною кількістю цих наркотичних засобів»

29. Ознаки продовжуваних розкрадань та особливості моменту їх закінчення.

особа вчиняє декілька діянь (2 і більше) між діяннями наявнии певнии проміжок часу як правило. відносно короткии) іяння є юридично тотожними (вилучення майна здійснюється у той самий спосіб) діяння об'єднані єдиним кримінально протиправним наміром (такий єдиний намір повинен охоплювати усі епізоди продовжуваного розкрадання) шкода заподіюється одному й тому ж потерпілому (одна й та ж фізична особа, юридична особа тощо

3. Значення Особливої частини кримінального права України.

• конкретизовано положення Загальної частини, які Особлива частина наповнює реальним змістом • встановлений вичерпний перелік кр.пр. (тобто, встановлено законодавчі межі криміналізації суспільно небезпечних діянь) • закріплені підстави кримінальної відповідальності за окремі кр.пр. (шляхом описання ознак складів кр.пр. в статтях ОЧ КК України) • здійснена диференціація кримінальної відповідальності за окремі кр.пр. • встановлені види та розміри покарань, які можуть бути застосовані до особи, яка вчинила конкретне кр.пр. • саме в ОЧ КК України законодавець виражає свою оцінку суспільної небезпеки тих чи інших посягань (в санкції) • встановлені підстави звільнення від кримінальної відповідальності за окремі кримінальні правопорушення • проведене розмежування кримінально протиправних і не кримінально протиправних діянь (завдяки тому, що ознаки складів кр.пр. закріплені в КК України, та завдяки закріпленню вичерпного переліку кр.пр.) • закладені основи системи статистики боротьби із злочинністю, системи ряду інших юридичних дисциплін (кримінології, криміналістики) • положення ОЧ покликані виконувати превентивну функцію - сприяти попередженню кр.пр.

20. «Тяжкі наслідки» як ознака складів кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи.

•зараження ВІЛ чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини •смерть потерпілої особи •самогубство потерпілої особи •тяжке тілесне ушкодження (за усіма ознаками, крімтих, що визнані тяжкими лише за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння) •вагітність потерпілої за наявності протипоказань (які становлять небезпеку для життя потерпілої під час пологів) Не є тяжкими наслідками зґвалтування: • втрата незайманості (дефлорація) • тяжкі тілесні ушкодження лише за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння • свідоме поставлення потерпілої особи в небезпеку зараження ВІЛ чи іншої • вагітність • зараження венерою