ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ (АНАТОМІЯ)

Ace your homework & exams now with Quizwiz!

42. Жувальні м'язи: розвиток, характеристика, іннервація і кровопостачання.

-жувальні(похідні 1 глоткової дуги) M . MASSETER (жуальний) має 2 частини- поверхневу і глибоку , піднімає нижню щелепу , притискуючи нижні зуби до верхніх (жувальний нерва, жувальна артерія і поперечна артерія лиця) M . TEMPORALIS -починається від усієї поверхні скроневої ділянки,прикріплюється до вінцевого відростка,піднімає опущену щелепу , тягне висунуту щелепу назадглибокі скроневі нерви, поверхнева і передня глибока скроневі артерії) M . PTERYGOIDEUS MEDIALIS -починається від крилоподібної ямки , прикріплюється до крилоподібної горбистості нижньої щелепи,підіймає нижню щелепу медіальний крилоподібний нерв, верхньощелепна і лицева артерії) M . PTERYGOIDEUS LATERALIS -має 2 головки(верхню і нижню) (латеральний крилоподібний нерв, верхньощелепна і лицева артерії) Іннервація: Усі жувальні м'язи іннервуються руховими гілками трійчастого нерва (V черепний нерв) Кровопостачання: Masseter- жувальна артерія і поперечна артерія лиця. Temporalis- поверхнева і передня глибока скроневі артерії pterygoideus medialis et lateralis - верхньощелепна і лицева артерії

47. М'язи нижньої кінцівки: класифікація, групова характеристика м'язів гомілки і стопи, їх іннервація і кровопостачання.

-передня група: 1)передній великогомілковий( m . tibialis anterior ) 2)довгий м`яз-розгинач пальців( m . extensor digitorum longus ) 3) довгий м`яз-розгинач великого пальця( m . extensor hallucis longus ) кровопостачання: передня великогомілкова артерія, іннервація: глибокий малогомілковий нерв . -задня група: поврехнева частина: 1)триголовий м`яз литки( m . trceps surae ) 2)литковий м`яз( m . gastrocnemius ) 3)камбалоподібний м`яз( m . soleus )кровопостачання: задня великогомілкова артерія 4) підошвовий м`яз (m . plantaris ) кров-ня: підколінна артерія іннервуються великогомілковим нервом глибока частина: 5)підколінний м`яз( m . popliteus )кровопостачання: підколінна артерія 6) довгий м`яз-згинач пальців( m . flexor digitorum longus ) 7) довгий м`яз-згинач великого пальця( m . flexor hallucis longus ) кров-ня: малогомілкова артерія 8)задній великогомілковий м`яз( m . tibialis posterior ) кровопостачаються великогомілковою артерією, іннервуються великогомілковим нервом -бічна група: 1)довгий малогомілковий м`яз( m . fibularis longus ) кров-ня: малогомілкова, бічна нижня колінна артерія. 2)короткий малогомілковий м`яз(m. fibularis brevis) кров-ня: малогомілкова a. Іннервуються поверхневим малогомілковим нервом. М`язи стопи: м`язи тилу: 1)короткий м`яз-розгинач пальців(m. extensor digitorum brevis) кров-ня: бічна заплеснова,гілки малогомілкової артерії 2) короткий м`яз-розгинач великого пальця(m. extensor hallucis brevis) кров-ня: тильна артерія стопи іннервуються глибоким малогомілковим нервом М`язи підошви: -присередня група: 1) відвідний м`яз великого пальця(m. abductor hallucis) кров-ня: присередня підошвова, іннервац: присередній підошвовий н. 2) крототкия згинач великого пальця(m. flexor hallucis brevis) кров-ня: присередня підошвова, гілки гилбокої підошвової дуги, іннервац: присередній підошвовий н., бічний підошвовий н. 3) привідний м`яз великого пальця(m. adductor hallucis) кров-ня: гілки гилбокої підошво вої дуги, підошвові плеснові артерії , іннервац: бічний підошвовий н. -бічна група: 1)відвідний м`яз мізинця(m. adductor digiti minimi) 2) короткий м`яз-згинач мізинця(m. flexor digiti minimi brevis) 3)протиставний м`яз мізинця(m.opponens digiti minimi) кровопост-ся бічною підошвовою артерією, іннервуються бічним підошвовим нервом. -cередня група 1)короткий м`яз-згинач пальців(m. flexor digitorum brevis) кров-ня: присередня, бічна підошвові артерії, іннервація: присередній підошвовий н. 2) квадратний м`яз підошви (m. quadratus plantae) кров-ня: бічна підошвова артерія, іннервація: бічний підошвовий нерв. 3)червоподібні м`язи (mm. lumbricales) кров-ня: присередня, біна підошвові, іннервація:присередній, бічний підошвові нерви. 4) міжкісткові м`язи(m. interossei) *підошвові міжкісткові (проміжки між II-III,III-IV,IV-V плесновими кістками) *тильні міжкісткові (проміжки на тильній частині між II-III,III-IV,IV-V) кровопостачаються підошвовими плесновими, гілками глибокої підошвової дуги, іннервуються бічним підошвовим нервом .

58. М'язи м'якого піднебіння: характеристика, іннервація і кровопостачання.

1) m. palatopharyngeus — підтягує глотку доверху; n. vagus 2) m. palatoglossus — звужує зів; n. vagus 3) m. uvulae — вкорочує язичок; n. vagus 4) m. levator veli palatini — піднімає м'яке піднебіння; n. vagus 5) m. tensor velli palatine — опускає м'яке піднебіння; іннервація - гілочки n. mandibularis Кровопостачання: м'язовий стовбур a. palatina ascendens

61. Сосочки слизової оболонки язика: топографія, функціональна характеристика, іннервація і кровопостачання.

1) ниткоподібні (papillae filiformes) — вкривають всю поверхню спинки язика, найчисельніші, затримують їжу на поверхні язика, мають больові та температурні рецептори; 2) конічні (papillae conicae) — вкривають всю поверхню спинки язика, найчисельніші; 3) грибоподібні (papillae fungiformes) — розташовані у передній частині спинки, містять смакові бруньки; 4) сочевицеподібні (papillae lentiformes) — схожі на грибоподібні, але менші, розташовані між ними; 5) жолобуваті (papillae vallatae) — найбільші, розташовані на межі кореня і тіла, містять майже половину смакових бруньок; 6) листоподібні (papillae foliatae) — розташовані по краях, містять смакові бруньки. Іннервація: Передні дві третини - chorda tympani Задня третина - язикові гілки n . glossopharyngeus Корінь язика - чутливі гілки n . pharyngeus superior Кровопостачання: a. lingualis, vena lingualis.

85. Відміни молочних і постійних зубів: формула, будова.

1.Зубів у тимчасовому прикусі 20, у постійному - 32. 2.У постійному прикусі є різці, ікла, премоляри і моляри, у тимчасовому -немає. 3.Молочні зуби мають голубувато-білий відтінок, а постійні - жовтуватий. 4.Ширина коронок молочних зубів більше виражена порівняно з їхньою висотою. 5.Форма коронки тимчасових зубів більш опукла 7.Мала товщина емалі та дентину 8.Менша ступінь мінералізації характерна для всіх тимчасових зубів, так само, як і відсутність імунних зон. До карієсу схильні всі поверхні зуба. 9.Значно більший обсяг пульпи. 10.У тимчасових зубів дуже виражений емалевий валик в приясенній області, через що корінь в пришийковій області виглядає звуженим. 11. У молочних зубів відсутні сліпі ямки. 12.В області шийки зуба емалеві призми орієнтовані з відхиленнями в бік ріжучого краю, а для постійних зубів характерне відхилення до шийки зуба. 13.Корені молочних молярів широко розставлені. Корені різців відхилені вестибулярно. 14.Кореневі канали й апікальні отвори тимчасових зубів ширші, особливо в період формування коренів.

24. Скелет верхньої кінцівки: відділи, будова кісток, що їх утворюють.

membrum superius складається з cingulum membri superioris pars libera membri superioris .. Кістки пояса верхніх кінцівок: Ключиця (clavicula) - це довга S-подібна вигнута кістка, яка розташована між ключичною вирізкою груднини і надплечовим відростком лопатки. має тіло і два кінці: (extremitas sternalis), (extremitas acromialis На нижній поверхні ключиці помітні два підвищення: tuberculum conoideum і linea trapezoidea - місця прикріплення зв'язок Лопатка (scapula) - це плоска кістка трикутної форми, що прилягає ззаду до грудної клітки на рівні II—VII ребер. Лопатка має три кути: angulus inferior , angulus lateralis , angulus superior , а також три краї: margo medialis , margo lateralis , margo superior ), на якому є incisura scapulae . Передня реброва поверхня лопатки утворює subscapularis, від якої починається однойменний м'яз. Задня поверхня опукла, на ній виступає spina scapulae. Під остю лопатки є fossa infraspinata, де починається однойменний м'яз. У ділянці бічного кута -acromionдо якого прикріплюється частина трапецієподібного м'яза. їНа бічному куті звуження - (collum scapulae, а на потовщеній cavitas glenoidalis, з якою з'єднується головка плечової кістки. Над суглобовою западиною tuberculum supraglenoidale. Під суглобовою западиною tuberculum infraglenoidale. Від верхнього краю лопаткиprocessus согасоіdeus. Кістки вільної частини верхньої кінцівки: Плечова, променева і ліктьова кістки є типовими довгими трубчастими кістками, тому кожна з них має середню частину - тіло, або діафіз (corpus; diaphysis), і два кінці - наростки або епіфізи. Плечова кістка (humerus) має тіло плечової кістки (corpus humeri) і два наростки (кінці) - потовщений верхній наросток, проксимальний (epiphysis proximalis) і розширений нижній наросток, дистальний (epiphysis distalis). На верхньому наросткуcaput humeri, відмежована борозною - collum anatomicum. Біля головки збокуtuberculum majus для прикріплення надостьового, підостьового і малого круглого м'язів, і tuberculum minus -прикріплюється підлопатковий м'яз. Від великого горбка відходить crista tuberculi majoris- прикріплюється великий грудний м'яз, а від малого горбка - crista tuberculi minoris- прикріплюються сухожилки найширшого м'яза спини і великого круглого м'яза. Між горбками та їх гребенями є sulcus intertubercularis .Збоку від гребеня великого горбка tuberositas deltoidea. Найвужче місце між головкою плечової кістки та її тілом називається collum chirurgicum. виділяють передньоприсередню поверхню , передньобічну поверхню і задню поверхню Між цими поверхнями є присередній і бічний краї. По тілу проходить sulcus nervi radialis. Нижній наросток плечової кістки розширений, сплощений, дещо загнутий вперед і утворює condylus humeri. На присередній частині виростка розміщений trochlea humeri, з яким зчленовується ліктьова кістка. Над головочкою плечової кістки видно променеву ямку Позаду над виростком ліктьова ямка . Над виростком плечової кістки із присереднього і бічного боку видно підвищення - присередній і бічний надвиростки. На задній поверхні присереднього надвиростка проходить борозна ліктьового нерва. Передпліччя (antebrachium) включає присередньо розташовану ліктьову кістку і збоку від неї променеву кістку. Ліктьова кістка (ulna) має стовщений верхній (проксимальний) наросток, на якому є блокова вирізка (incisura trochlearis) . Задній край вирізки обмежує товстий ліктьовий відросток (olecranon). Попереду вирізку обмежує вінцевий відросток (processus coronoideus). На бічній поверхні основи вінцевого відростка видно вирізку променевої кістки (incisura radialis), з якою зчленовується головка променевої кістки. Під вінцевим відростком помітна горбистість ліктьової кістки (tuberositas ulnae), до якої прикріплюється плечовий м'яз. Тіло ліктьової кістки (corpus ulnae; diaphysis) має передню, задню та присередню поверхні (facies anterior, posterior et medialis), між якими є три краї - передній, задній та міжкістковий (margo anterior, posterior et interosseus). Тонкий нижній (дистальний) наросток ліктьової кістки закінчується головкою ліктьової кістки (caput ulnae), що має на своїй бічній поверхні суглобовий обвід (circumferentia articularis) для зчленування з променевою кісткою. Від присередньої поверхні головки відходить шилоподібний відросток (processus styloideus). Променева кістка (radius) на верхньому (проксимальному) наростку має головку променевої кістки (caput radii) із заглибленням - суглобовою ямкою (fovea articularis) для зчленування з головочкою плечової кістки. На бічній поверхні головки є суглобовий обвід (circumferentia articularis) для сполучення з вирізкою променевої кістки. Нижче від головки добре виражена шийка променевої кістки (collum radii). Під нею на передній поверхні кістки помітна горбистість променевої кістки (tuberositas radii), до якої прикріплюється сухожилок двоголового м'яза плеча. На ньому розрізняють передню, задню та бічну поверхні (facies anterior, posterior et lateralis), між якими є три краї - передній, задній та міжкістковий (margo anterior, posterior et interosseus). Широкий нижній (дистальний) наросток променевої кістки на присередній поверхні має вирізку ліктьової кістки (incisura ulnaris) для зчленування з головкою ліктьової кістки. На задній поверхні наростка виражені борозни сухожилків м'язів - розгиначів (sulci tendinum musculorum extensorum). На нижній поверхні цього наростка променевої кістки є увігнута зап'ясткова суглобова поверхня (facies articularis carpalis), з якою зчленовуються зап'ясткові кістки (човноподібна і півмісяцева кістки). Збоку від дистального кінця променевої кістки відходить шилоподібний відросток ліктьової кістки (processus styloideus ulnae). Кістки кисті (ossa manus) поділяються на зап'ясткові кістки, п'ясткові кістки і кістки пальців, або фаланги. До зап'ясткових кісток (ossa carpi; ossa carpalia) належать 8 коротких кісток, що розташовані двома рядами. У проксимальному ряді, якщо розглядати в напрямку від променевої кістки до ліктьової, розміщуються: човноподібна, півмісяцева, тригранна і горохоподібна кістки. У дистальному ряді у тому ж напрямку розташовані: кістка-трапеція, трапецієподібна, головчаста і гачкувата кістки. 1.Човноподібна кістка (os scaphoideum) 2.Півмісяцева кістка (os lunatum) 3.Тригранна кістка (os triquetrum) 4.Горохоподібна кістка (os pisiforme) 5.Кістка-трапеція (os trapezium) 6.Трапецієподібна кістка (os trapezoideum) 7.Головчаста кістка (os capitatum) 8.Гачкувата кістка (os hamatum) До п'ясткових кісток (ossa metacarpi; ossa metacarpalia) належать п'ять (I-V) коротких трубчастих кісток. Кожна п'ясткова кістка складається з основи, тіла і головки п'ясткової кістки (basis, corpus et caput ossis metacarpi). Головки п'ясткових кісток мають кулясті суглобові поверхні для зчленування з проксимальними фалангами пальців. Фаланги пальців (phalanges digitorum) представлені короткими трубчастими кістками. Кожний палець, окрім першого, має 3 фаланги: найдовшу проксимальну (phalanx proximalis), середню (phalanx media) і найкоротшу кінцеву, або дистальну (phalanx distalis). Великий палець має тільки дві фаланги - проксимальну і кінцеву.

5. Сучасна анатомічна школа Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця.

Іван Іванович Бобрик. Він проводив дослідження мікросудинного русла та внутрішньоорганних нервових елементів в умовах оперативних втручань. отримати нові оригінальні матеріали про тонку будову судинного русла. Віктор Гаврилович Черкасов. автором і співавтором понад 180 наукових праць, 6 патентів та авторських свідоцтв, 9 монографій, 15 навчальних посібників, 1 підручника, 2 атласів.

Предмет та зміст анатомії, сучасні напрями та методи дослідження.

Анатомія людини - наука про форму, будову, походження та розвиток органів, систем і організму в цілому. Належить до біологічних наук, об'єднаних загальним терміном «морфологія» (грец. «морфо»-форма, «логос»-вчення). Завдання анатомії полягає у системному підході до опису форми, будови, положення і топографії частин та органів тіла в єдності з виконуваними функціями з урахуванням вікових, статевих та індивідуальних особливостей людини. Систематична анатомія розглядає форму і будову органів, об'єднаних у системи, тому включає: остеологію (вчення про кістки), артрологію (з'єднання кісток), міологію, спланхнологію, ангіологію (серцево-судинну систему), неврологію, ендокринологію, естезіологію (органи чуття). Топографічна (хірургічна) анатомія (топос - місце, графо - пишу) вивчає взаємне розташування тканини, органів, судин і нервів у різних ділянках тіла. Вікова анатомія досліджує вікові аспекти анатомічних особливостей індивідуального розвитку людини - онтогенезу (онтос - особа, генезіс - розвиток). Порівняльна анатомія вивчає подібності та відмінності будови органів людини та тварин, досліджує будову тіла людини і тварин на різних етапах еволюції. Пластична анатомія досліджує статику і динаміку зовнішніх форм тіла. Патологічна анатомія (патос-хвороба) вивчає будову організму, зміненого під впливом захворювань та ушкоджень. Сучасна анатомія синтезує дані суміжних і близьких до анатомії дисциплін - гістології, цитології, ембріології, порівняльної анатомії, фізіології і взагалі - біології, антропології та екології. Суч. анат. розглядає форму і будову органів, систем і організму людини в цілому як продукт спадковості, що змінюється залежно від певних умов біологічного і соціального середовища, та роботи, яку виконує організм в часі та просторі. Методики досліджень: макроскопічний, мікроскопічний, макромікроскопічний, електронномікроскопічний та прижиттєві методи: рентгенологічні, ендоскопічні, ультразвукові, термографічні, магнітно-резонансні зображення. Макроскопічний метод включає: соматоскопію антропометрія , препарування; послідовний розтин замороженого трупа або його частин, ін'єкції судин забарвленими чи контрастними масами, корозія, просвітлення Макромікроскопічний - метод препарування тотальних об'єктів за допомогою мікрохірургічних інструментів із застосуванням оптичних приладів, що дають збільшення у 5-40 разів.

82. Анатомія зубів верхніх щелеп, їх іннервація і кровопостачання.

Аномалії величини і форми зубів: зміна числа коренів зубів; макродонтія , мікродонтія Аномалії кількості зубів: адентія вроджена , гіпердентія , гіподонтія Аномалії положення (позиції) зубів: Іннервація: nn. Alveolares superiores anterior, medius, posterior (n.infraorbitalis(n.maxillaris(n. trigeminus))) Кровопостачання: aa.alveolares superiores anteriores, mediarum, posteriors (a.infraorbitalis(a.maxillaris)) Іннервація: n. alveolaris inferior(n.mandibularis(n.trigeminus)) Кровопостачання: a. alveolaris inferior(a.maxillaris)

83. Анатомія зубів нижньої щелепи, їх іннервація і кровопостачання.

60. Язик: будова слизової оболонки, іннервація і кровопостачання.

Будова: на поверхні відкриваються числення протоки слинних залоз. Підслизова основа відсутня. Епітелій і власна пластинка утворюють сосочки (papillae linguales). Іннервація: Загальна чутливість передніх двох третин - n . lingualis Смакова чутливість передніх двох третин - chorda tympani Уся чутливість задньої третини - язикові гілки n . glossopharyngeus Уся чутливість кореня язика - чутливі гілки n . pharyngeus superior Кровопостачання: a . lingualis , v. lingualis.

2. Анатомія античних часів та епохи Відродження. (Гіпократ, Гален, Леонардо-да-Вінчі, Гарвей, Везалій).

В період розвитку античної культури грецькі вчені розтинали трупи До важливих положень Гіппократа належать вимоги чистоти, помірність в їжі й питві, можливість надати природі вести своє лікування, жити там, де чисте повітря. Гален проводив анатомічні досліди на тваринах Леонардо Да Вінчі одним з перших почав розтинати трупи, став засновником пластичної художньої анатомії. Андреас Везалій створив систему анатомічних знань, що базувалися на регулярних розтинах людського тіла Вільям Гарвей відкрив кровообіг .

48. Ротова порожнина: розвиток, частини, їх будова, іннервація і кровопостачання слизової оболонки. Вади розвитку ротової порожнини.

Вади розвитку ротової порожнини. Складається з 2 частин: -присінок рота -власне ротова порожнина розвиток: * верхньощелепні і нижньощелепні відростки зростаються у бічних відділах утворюючи бічні частини губ(нижньощелепні відростки повністю зростають по серединній лінії), а верхньощелепні не доходять до середини - серединна частина верхньої губи утв. з первинного піднебіння. - злиття медіального відростка з верхньощелепними і латеральними носовими відростками утворює первинне піднебіння(з нього утв серединна частина верхньої губи, серединна частина верх. щелепи, міжщелепна і різцева кістки ) -нижньощелепні відростки форм. нижню щелепу, нижню губу. -язик утворюється з перших трьох зябрових дуг. Присінок рота обмежований: ззовні - губами, щоками зсередини - зубами верхньощелеп. і нижньощелеп. зубними дугами, яснами. Власне ротова порожнина щілина яка утв.: сперду, збоків - яснами(gingiva),верхньо- і нижньощелепною зубними дугами і зубами. зверху - твердим, мяким піднебінням(palatum durum,molle), знизу -діафрагмою рота(diaphragma oris), яка утв. парним щелепно-під`язиковим, підборідно-під`язиковим м`язами і язиком(lingua). Ззаду через зів(fauces) переходить у ротову частину глотки. Кровопостачання: верхня і нижня артерії губ,велика і малі піднебінні(гілки низхідної піднебінної а.),висхідна глоткова артерії. Іннервація: великий піднебінний, носопіднебінний нерви(від верхньощ. н.), глоткове сплетення. Вади розвитку -«заяча губа»(розщеплення верхньої губи) -«вовча паща»(по серединній лінії не заростаються дві частини твердого/м`якого піднебіння і може доходити до язичка) -макро-/мікросомія(незрощення або надмірне зрощення верхньо- і нижньощ. відростків)

32. З'єднання кісток гомілки і стопи.

Велико-малогомілковий суглоб (art. tibiofibutaris) з'єднує плоскі суглобові поверхні головки малогомілкової кістки та бічного виростка великогомілкової кістки. Суглобова капсула щільна. Звязки:(lig. capitis fibulae anterius), (lig. сapitis fibulae posterius). Суглобова порожнина в деяких випадках сполучається з порожниною колінного суглоба. Суглоб простий, плоский, багатоосьовий. Кістки гомілки з'єднані між собою також membrana interossea cruris. Перетинка має верхній та нижній отвори для судин і нервів. Велико-малогомілковий синдесмоз (syndesmosis tibiofibularis) - неперервне з'єднання дистальних кінців кісток. З'язками (lig. tibiofibulares anterius et posterius). Суглоби стопи (articulatioines pedis). Надп'ятково-гомілковий суглоб (art.talocruralis) утворений суглобовими поверхнями присередньої та бічної кісточок, нижньою суглобовою поверхнею великогомілкової кістки, суглобовими поверхнями блока надп'яткової кістки. Зв'язка ( lig . deltoideum s . collaterale mediale ), ( lig . talofibulares anterius et posterius ); ( lig . calcaneofibutare ). Спереду і ззаду суглобова сумка відносно тонка, простора, утворює складки. В надп'ятково-гомілковому суглобі здійснюються рухи навколо фронтальної осі - згинання (підошвове) та розгинання в обсязі близько 60-70°. Суглоб складний, блокоподібний, в деякій мірі гвинтоподібний. Піднадп'ятковий суглоб (art. subtalaris) утворений задніми суглобовими поверхнями надп'яткової та п'яткової кісток. Суглобова капсула щільна, натягнена, прикріплюється до країв суглобових поверхонь. Зв'язкою ( lig . talocalcaneum laterale ); ( lig . talocalcaneum mediale ) , ( lig . talocalcaneum interosseum ( posterior ). Суглоб циліндричний, комбінований з надп'ятковоп'ятково-човноподібним суглобом. Надп'ятково-п'ятково-човноподібний суглоб (art.talocalcaneonavicularis) утворений передніми та середніми суглобовими поверхнями надп'яткової і п'яткової кісток, головкою надп'яткової кістки та човноподібною кісткою. Зв'язка (lig. talonaviculare),(lig. calсaneonaviculare plantare) та всі зв'язки піднадп'яткового суглоба, надп'ятково-п'ятковий суглоб циліндричний і комбінований, а надп'ятково-човноподібний суглоб як кулястий, комбінований. П'ятково-кубоподібний суглоб (art. calcaneocuboidea) утворений суміжними суглобовими поверхнями п'яткової та кубоподібної кісток, які в деякій мірі сідлоподібні. Суглобова капсула ущільнена присередньо Зв'язки (lig. calcaneocuboidea dorsale et plantare), (lig. plantare longum). Суглоб плоский, комбінований і разом з п'ятковочовноподібним утворюють поперечний суглоб заплесна. Поперчний суглоб заплесна (art. tarsi transversa) (суглоб Шопара) - S-подібної форми суглоб укріплений всіма з'язками двох суглобів, Роздвоєна зв'язка (lig. Bifurcation) розгалужуються на дві частини: (lig. calcaneocuboideum) та (lig.calcaneonaviculare) . Суглоб комбінований, функціонує як одноосьовий із сагітальною віссю обертання. Клино-човноподібннй суглоб (art.cuneonavicularis) утворений задніми суглобовими поверхнями трьох клиноподібних кісток, дистальною суглобовою поверхнею човноподібної кістки, а також присередньою суглобовою поверхнею кубоподібної кістки,суглобова капсула щільна, Зв'язкам (lig.tarsi dorsalia et plantaria). Суглоб плоский, складний, комбінований, з обмеженим об'ємом рухів. Заплесно-плеснові суглоби (суглоб Лісфранка) (articulationes tarsometatarsales) утворені суміжними суглобовими поверхнями основ плеснових кісток, кубоподібної кістки і трьох клиноподібних кісток. Суглоб Лісфранка об'єднує в собі три суглоби: між присередньою клиноподібною та І плесновою кістками; між проміжною і бічною клиноподібними та П, Ш плесновими кістками; між кубоподібною та IV, V плесновими кістками. Звязки:(lig.tarsometatarsalia dorsalia et plantarіа), (lig.cuneometatarsalia interossea). Суглоби плоскі, комбіновані, рухи обмежені. (lig.metatarsalia dorsalia, plantaria, interossea). Плесно-фалангові суглоби (articulationes metatarsophalangeae). Суглобові поверхні: головок плеснових кісток (I-V); основ проксимальних фаланг пальців стопи. Суглобові капсули тонкі, просторі, прикріплюються до країв суглобових поверхонь. Зв'язкою (lig.metatarsale transversum profundum), (lig.collateralia et plantaria Між плесновими кістками, суглобами та зв'язками - spatia interossea metatarsi. Це прості, кулясті суглоби. Міжфалангові суглоби стопи (articulationes interphalangeae pedis). Суглобові поверхні: - блоки проксимальних і середніх фаланг; - основи середніх і дистальних фаланг. Суглобові капсули тонкі, просторі, прикріплені до країв суглобових поверхонь; (ligg.collateralia et plantaria). Це прості, типові блокоподібні суглоби. 33. Загальна анатомія м'язів. Класифікація. М'яз, як орган. Допоміжні апарати м'язів. Розвиток скелетних м'язів. М'яз ( musculus) - це орган, побудований з пучків поперечнопосмугованих м'язових волокон, зв'язаних між собою пухкою сполучною тканиною, в якій проходять кровоносні судини і нерви. Одиницею будови скелетних м'язів є м'язове волокно - симпласт. М'яз складається з м'язових волокон, кожне вкрите тонкою сполучнотканинною оболонкою - ендомізієм (endomysium).М'язові волокна формують пучки, які оточені тонкими прошарками сполучної тканини - внутрішнім перимізієм (perimysium internum). Весь м'яз покритий зовнішнім перимізієм, його ще називають епімізієм (perimysium externum; epimysium), що разом із сполучнотканинними структурами ендомізія і внутрішнього перимізія переходить у сухожилок (tendo). Виділяють м'язи поверхневі і глибокі, присередні і бічні, зовнішні і внутрішні За формою і будовою : веретеноподібну і стрічкоподібну форми, розташовані на кінцівках, і прикріплюються до кісток, наприклад, двоголовий м'яз плеча, довгий відвідний м'яз великого пальця кисті тощо). Плоскі м'язи (наприклад, найширший м'яз спини )- беруть участь в утворенні стінок черевної і грудної порожнин (наприклад, косі і поперечний м'язи живота). м'язові пучки розташовані з одного боку від сухожилка під гострим кутом - одноперистим м'язом (musculus unipennatus), наприклад, присередній широкий м'яз стегна. м'язові пучки прикріплюються до сухожилка з обох боків під гострим кутом,- двоперистим (musculus bipennatus), наприклад, прямий м'яз стегна. У багатоперистому м'язі (musculusmultipennatus) м'язові пучки переплітаються і прикріплюються до сухожилка з різних боків (наприклад, дельтоподібний м'яз). У м'яза може бути 2, 3, 4 головки чи кілька сухожилків- двоголовий м'яз, триголовий м'яз, чотириголовий м'яз. К олові м'язи зазвичай оточують природні отвори тіла: коловий м'яз ока і коловий м'яз рота. Інші колові м'язи виконують функцію замикачів (сфінктерів), наприклад, зовнішній м'яз-замикач відхідника. м'язів походить від їхньої форми (ромбоподібний, трапецієподібний, квадратний, круглий), розмірів (великий грудний м'яз, довгий і короткий малогомілкові м'язи), напрямку м'язових пучків (поперечний м'яз живота, зовнішній косий м'яз живота). початок і прикріплення (плечо-променевий м'яз, груднинно-ключично-соскоподібний м'яз), або про їх функцію: м'яз-згинач (т. flexor), м'яз-розгинач (т. extеnsor), м'яз-привертач (т. pronаtor), м'яз-відвертач (т. supinаtor), м'яз-підіймач (т. levаtor), м'яз-опускач (т. depressor), протиставний м'яз (m. oppоnens), м'яз-замикач (m. sphinсter), м'яз-звужувач (m. constrictor), м'яз-розширювач (m. dilatator). М'язи називаються ще й за напрямком виконуваних ними рухів: відвідний м'яз (т. abductor), що відводить, наприклад, кінцівку від серединної лінії; привідний м'яз (т. adductor), що приводить, наприклад, кінцівку до серединної лінії Допоміжний апарат: фасції, волокнисті і синовіальні піхви сухожилків, волокнисті та кістково-волокнисті канали, синовіальні сумки, м'язові блоки, сесамоподібні кістки. Фасція ( fascia) - це сполучнотканинна перетинка), що утворює чохол для м'яза., відокремлюють м'язи і групи м'язів одну від іншої, полегшують роботу м'язів при скороченні і зменшують коефіцієнт тертя між м'язами., перешкоджають поширенню гнійно-запальних процесів за межі однієї фасціальної піхви. Власні фасції, поверхневі і глибокі. Поверхнева фасція (fascia superficialis)містяться під шкірою і вкриває ззовні всі м'язи. Тонка власна фасція (fascia propria) цілком огортає один м'яз. Якщо м'язи розташовані кількома шарами, то між ними залягає глибока фасція (fasciaprofunda). Синовіальна піхва (vagina synoviаlis) відокремлює сухожилок, що рухається, від нерухомих стінок волокнистої піхви і зменшує тертя між ними. Синовіальна сумка ( bursa synovialis) плоского сполучнотканинного мішечка, який вистелений зсередини синовіальною оболонкою і заповнений синовіальною рідиною. М'язовий блок ( trochleamuscularis) забезпечує постійний напрямок руху сухожилка і є його точкою опори. Сесамоподібні кістки ( ossa sesamoidea) розміщуються в товщі деяких сухожилків поблизу їхнього прикріплення до кістки, віддаляють сухожилки від кісток. Завдяки цьому зменшується тертя сухожилка об кістку . Розвиток: Більшість скелетних поперечнопосмугованих м'язів людини розвивається з міотомів - задньоприсередньої частини сомітів,. У 4-тижневого зародка вже є понад 40 сомітів: 3 вушні, 4 потиличні, 8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 4-5 куприкових. Клітини міотомів перетворюються в міобласти, згодом перетворюються на міосимпласти та міосателітоцити. Міофібрилогенез закінчується формуванням поперечної смугастості. Міобласти міотомів розростаються сегментарно у вентральному і дорсальному напрямках. З дорсальної частини міотомів розвиваються глибокі м'язи спини З вентральної частини міотомів розвиваються глибокі м'язи грудей, передньої та бічної стінок черевної попрожнини, більшість м'язів кінцівок. Усі скелетні м'язи, що розвиваються з одного міотома, іннервуються одним спинномозковим нервом. М'язи, що утворюються з декількох міотомів, іннервуються кількома нервами. М'язи, які розвиваються з міотомів на тулубі і не переміщується називаються аутохтонними м'язами : глибокі м'язи спини, міжреброві м'язи, м'язи живота. М'язи, які перемістилися з тулуба чи голови на кінцівки називаються трункофугальними м'язами розвиваються з вентральних частин міотомів та зябрових дуг ( груднинно-ключично-соскоподібний, трапецієподібний, великий і малий ромбоподібні, передній зубчастий, лопатково-під'язиковий і підключичний м'язи, а також м'яз-підіймач лопатки) . Ще виділяють трункопетальні м'язи, які у процесі розвитку переміщуються з кінцівок на тулуб і прикріплюються до його кісток. До трункопетальних м'язів належать найширший м'яз спини, ве і ликий і малий грудні м'язи.

19. Носова порожнина: стінки, носові ходи, сполучення.

Верхня стінка кісткової носової порожнини утворена носовими кістками, носовою частиною лобової кістки, дірчастою пластинкою решітчастої кістки і нижньою поверхнею тіла клиноподібної кістки. Зверху в носову порожнину звисають лабіринти решітчастої кістки.Нижня стінка кісткової носової порожнини утворена кістковим піднебінням, що складається з піднебінних відростків верхніх щелеп і горизонтальних пластинок піднебінних кісток. Бічну стінку кісткової носової порожнини утворює: носова поверхня тіла і лобовий відросток верхньої щелепи, носова кістка, сльозова кістка, решітчастий лабіринт решітчастої кістки, перпендикулярна пластинка піднебінної кістки, присередня пластинка крилоподібного відростка клиноподібної кістки. Носові раковини розділяють бічний відділ правої і лівої половин кісткової носової порожнини на три щілини - верхній, середній і нижній носові ходи. meatus nasi superior проходить між верхньою і середньою носовими раковинами, в нього відкриваються задні решітчасті комірки. Над задньою ділянкою -recessus sphenoethmoidalis в який відкривається отвір клиноподібної пазухи.meatus nasi medius проходить між середньою і нижньою носовими раковинами, у нього відкриваються передні і середні решітчасті комірки, отвір лобової пазухи за допомогою решітчастої лійки, верхньощелепна пазуха через верхньощелепний розтвір. Через foramen sphenopalatinum.meatus nasi inferior найдовший і найширший, у передній відділ цього ходу відкривається (canalis nasolacrimalis, який починається в орбіті від ямки сльозового мішка.

Розвиток і будова верхньої щелепи. Вікові та індивідуальні особливості.

Верхня щелепа ( maxilla ) утв. шляхом злиття декількох центрів скостеніння Верхньощелепна пазуха форм. на 5-6 місяці внутрішньоутробного життя. Кістка парна і складається з тіла ( corpus maxillae ), яке містить гайморову пазуху, та чотирьох відростків: · лобового ( processus frontalis ), · виличного, · піднебінного, · коміркового. На тілі 4 поверхні (передню, очноямкову, підскроневу, носову), підочноямковий край. На поверхні є підочноямковий отвір, нижче - іклова ямка ( fossa canina ). Очноямкова поверхня ( facies orbitalis ) має sulcus infraorbitalis На дні борозни і каналу foramina alveolaria media et anteriora Підскронева поверхня ( facies infratemporalis ) має tuber maxillae Носова поверхня ( facies nasalis ) містить hiatus - сполучає верхньощелепну пазуху з носовою порожниною. Попереду- сльозова борозна, перед нею ( crista conchalis ), позаду - велика піднебінна борозна. Лобний відросток містить передній сльозовий гребінь, присередня поверхня має решітчастий гребінь. Ззовні відросток має коміркові випини. Піднебінний відросток має гладку верхню поверхню і шорстку нижню, що містить піднебінні ості і борозни. Присередній край має носовий гребінь. Піднебінні відростки між собою утв. серединний піднебінний шов, попереду якого - різцевий отвір, яким відкривається різцевий канал. Відносно нижньої щелепи розташовуватися спереду або позаду.

7. Класифікація з'єднань кісток: неперервні та перервні з'єднання.

Виділяють 2 види сполучень кісток: · Неперервні (синартрози) · Перервні (діартрози або суглоби, синовіальні з'єднання ( articulatio synovialis )) · Напівперервні (геміартроз, симфіз) Перервне з'єднання наявністю між кістками суглобової порожнини, яка ізольована від навколишніх тканин суглобовою капсулою. Суглоб характеризується наявністю суглобових поверхонь, порожнини та капсули. Додаткові елементи суглоба: синовіальні складки, синовіальні сумки, внутрішньосуглобові зв'язки; внутрішньосуглобові хрящі. Неперервне з'єднання відсутністю у проміжку між кістками щілини або порожнини; зазвичай нерухоме: Синдесмоз - неперервне з'єднання за допомогою сполучної тканини ( ligamentum ), ( sutura : serrata , , squamosal , plana )), мембрани, тім'ячка, вклинення). Синхондроз -за допомогою хрящової тканини (постійні (ребро+груднина), тимчасові - перетворюються на синостози (тазові кістки в дитячому віці)). Синостоз -за допомогою кісткової тканини. Напівперервне з'єднання наявністю щілини у хрящовому прошарку між кістками; малорухоме, перехідним від синхондрозу до суглоба (між тілами хребців, лобковими кістками, між ручкою та тілом груднини, між крижовою та куприковою кістками).

70. Глотка: розвиток, частини, будова стінки, іннервація і кровопостачання.

Глотка (pharynx) — одночасно є органом травної і дихальної системи, у якому перехрещуються травний і дихальний шляхи.Розташовується в ділянці голови і шиї спереду від тіл шийних хребців і має три частини: носова, ротова, гортанна. У носову частину зпереду відкриваються хоани, а збоку — отвори слухових (евстахієвих) труб. Носова частина глотки відноситься тільки до органів дихальної системи. На передній стінці ротової частини відкривається зів, а в гортанній частині — вхід у гортань. М'язова оболонка глотки утворена скелетними м'язами, що забезпечують проштовхування харчової грудки: стискачами (констрикторами - верхнім, середнім і нижнім) і піднімачами (шило-глотковий і піднебінно-глотковий м'язи) глотки. Ротова частина глотки є спільною для органів травної і дихальної системи. Гортанна частина глотки відноситься тільки до органів травної системи. Із ротової порожнини харчова грудка проходить через ротову і гортанну частини глотки і далі внаслідок ковтання потрапляє до стравоходу. Стінка глотки утворена трьома оболонками: слизовою оболонкою, м'язовою оболонкою і адвентиційною оболонкою. У слизовій оболонці залягають глоткова (аденоїди) і трубні мигдалини, які разом з піднебінними і язиковим мигдаликом утворюють лімфоепітеліальне кільце Пирогова. Іннервація :гілки язикового-глоткового нерва ( IX черепний нерв) і блукаючого нерва (Х черепний нерв), а також післявузлові симпатичні нервові волокна гортанно- глоткових гілок від верхнього шийного вузла утворюють у стінці глотки нервове сплетення, що забезпечує іннервацію глотки. Кровопостачання: глоткові гілки висхідної глоткової артерії і висхідної піднебінної артерії від лицевої артерії , а також глоткові гілки нижньої щитоподібної артерії від щито-шийного стовбура ,що постачають артеріальну кров у всі структури оболонок глотки. Венозна кров відтікає у глоткове сплетення , а з нього по глоткових венах у внутрішню яремну вену.

73. Гортанна частина глотки: топографія, сполучення, особливості будови стінки, іннервація і кровопостачання.

Гортанна частина глотки ( pars laryngea pharyngis )починається на рівні входу до гортані( adituslaryngis ) і сполучається з порожниною гортані ( cavitas laryngis ). З боків від входу до гортані ( aditus laryngis ) гортанна частина глотки ( pars laryngea pharyngis ) розширюється і утворює парні грушоподібні закутки ( recessus piriformes), присередньо від нихрозміщені складки верхнього гортанного нерва ( plicae nervi laryngei superioris ), де проходять: - верхня гортанна артерія (arteria laryngea superior); - внутрішня гілка верхнього гортанного нерва (ramus internus nervi laryngei superioris ). У місці переходу глотки ( pharynx ) в стравохід ( oesophagus ) є глотково-стравохідне звуження( constrictio pharyngooesophagealis ). Кровопостачання: гілки висхідної глоткової, висхідної та низхідної піднебінних артерій. Венозний відтік здійснюється через навкологлоткове сплетення у внутрішню яремну вену. Лімфа відтікає в глибокі шийні та заглоткові лімфатичні вузли. Іннервація: глоткове нервове сплетення (язикоглотковий і блукаючий нерви, верхній шийний симпатичний вузол) .

96.Гортань: хрящі, суглоби, зв'язки, м'язи, їх будова.

Гортань (larynx) — дихальна трубка і голосовий апарат. Верхнім відділом вона відкривається в глотку, а нижнім переходить в трахею. Верхній край гортані V шийного хребця, а нижній - VIшийного хребця. Хрящі гортані (гіалінові) До непарних належить : щитоподібний хрящ, надгортанник, і перснеподібний , а до парних - черпакуватий, ріжкуватий ( хрящ сантоніні) та клиноподібний ( хрящ Врісбера) Надгортанник побудований з еластичного хряща, а інші - з гіалінового. М'язи гортані 1. Змінюючі вхід в гортань: розширюють: щито-надгортанний м'яз; звужують: черпакувато-надгортанний м'яз. 2. Діючи на голосові зв'язки: напружують: персне-щитовидна розслабляють: щито-черпакуватий м'яз (голосовий). 3. Діючі на голосову щілину: розширяють: задній персне-черпакуватий м'яз; звужують: латеральний персне-черпакуватий;поперечний черпакуватий;косий черпакуватий До волокнисто-еластичної мембрани гортані (membrana fibroёlastica laryngis) належать: - еластичний конус (conus elasticus)утворює на кожній стороні гортані голосову зв'язку (lig. vocale); - чотирикутна перетинка (membrana quadrangularis) Волокнисто-еластичні перетинки гортані (membranae fibroёlasticae laryngis) разом з хрящами гортані (cartilagines laryngis) утворюють скелет гортані. Порожнина гортані має три відділи - пристінок гортані, голосник, підголосникові порожнина. Пристінок гортані починається входом гортані, який сполучається з ротовою порожниною, вхід обмежований з боків - черпакувато-надгортанними складками, спереду надгортанником, ззаду - верхівками черпакуватих хрящів. Пристінок простягається від входу в гортань до пристінкових складок, які обмежують щілину привіска. Середня звужена частина гортані простягається від пристінкової щілини до голосової щілини, утвореної голосовими складками. Нижня частина - підголосникова порожнина . Звужуючись, вона переходить в трахею. Тут у живої людини можна побачити пристінкові та голосові складки. Кровопостачання: аа. laryngea superior et inferior, (які відходять від верхньої і нижньої щитовидних ар-й). Артерії гортані анастомозируют з однойменними гілками протилежної сторони, а вени утворюють сплетення. Відтік венозної крові відбувається по однойменних венах у внутрішні яремні і плечоголовні вени.Іннервація : верхнім і поворотним гортанними нервами (Гілки блукаючих нервів), а також гілками від симпатичного стовбура.; N. laryngeus superior ; N. laryngeus recurrens dexter; N. laryngeus recurrens sinister .

23. Грудна клітка: будова кісток, що її утворюють. З'єднання ребер із грудниною та із хребцями.

Грудна клітка — утворюється грудиною, ребрами, грудним відділом хребта. І ребро, на відміну від інших, розташоване горизонтально, має верхню і нижню поверхні, внутрішній і зовнішній краї. На верхній поверхні є горбок переднього драбинчастого м'яза. Позаду проходить борозна підключичної артерії, спереду - борозна підключичної вени. На І ребрі його кут збігається з горбком.Груднинно-реброві суглоби є плоский, простий, тривісний. Суглобові поверхні: реброва вирізка груднини, грудинний кінець ребра. Рухи навколо: вертикальної, стрілової, лобової осі. малорухомим, в якому відбуваються: піднімання ребер; опускання ребер.Допоміжний апарат: внутрішньосуглобова груднинно-реброва зв'язка, променисті груднинно-реброві зв'язки; перетинка груднини; реброво-мечоподібні зв'язки.Міжхрящові суглоби- знаходяться між ребровими хрящами VII - X ребер. Передні кінці цих ребер, не досягаючи груднини, з'єднуються кожний з хрящем розміщеного вище ребра з допомогою сполучної тканини. Реброво-хребцеві суглоби з двох суглобів:суглоба головки ребра і реброво-поперечного суглоба. комбінованими суглобами. Суглобові поверхні: головка ребра і реброві ямки на хребцях; горбок ребра і реброва ямка поперечного відростка хребця.Рухи навколо осі, що проходить через ці два суглоби. Види рухів:обертання ребер, внаслідок чого відбувається: піднімання ребра; опускання ребра.

50. Губи: розвиток, будова, іннервація і кровопостачання. Вади розвитку губ.

Губи рота(labia oris) Розвиток: верхньощелепні і нижньощелепні відростки зростаються у бічних відділах утворюючи бічні частини губ(нижньощелепні відростки повністю зростають по серединній лінії), а верхньощелепні не доходять до середини - серединна частина верхньої губи утв. з первинного піднебіння. Cкладаються з верхньої і нижньої губи, сформовані коловоим м`язом рота. Мають три поверхні зовнішню(шкірну частину), внутрішню(слизову частину) проміжну частину(яка містить слинні і слизові залози, високі сосочки,роговий шар епітелію). На шкірі верхньої губи по серединній лінії - верхньогубний жолобок, внизу нього - горбок. З права і ліва обидві губи з`єднанні спайками губ - утворюючи кути рота. По серединній лінії між губою та яснами(зверху і знизу) утв. скаладка: зверху - вуздечка верх. губи, знизу - вуздечка нижньої губи. Кровопостачання: Верхні і нижні губні гілки лицевої артерії , гілки підочноямкової і підборідної артерій. Іннервація: верхні губні гілки підочноямкового нерва, нижні губні гілки підборідного нерва. Вади розвитку -«заяча губа»(розщеплення верхньої губи)

40.Топографія шиї: ділянки, трикутники, простори, їх вміст.

Ділянки: Передня шийна ділянка (regio cervicalis anterior), що має трикутну форму, обмежована зверху нижнім краєм тіла нижньої щелепи, з боків - переднім краєм правого і лівого груднинно-ключичио-соскоподібних м'язів, а вершина цього трикутника досягає яремної вирізки ручки груднини. Передньою серединною лінією передня шийна ділянка розділена на два передні шийні трикутники - правий і лівий. груднинно-ключичио-соскоподібна ділянка (regio sternocleidomastoidea) відповідає контурам однойменного м'яза. Між двома головками груднинно- ключично-соскоподібного м'яза і ключицею розташована мала надключична ямка (fossa supraclavicularis minor), де проектується діафрагмовий нерв. Бічна шийна ділянка (regio cervicalis lateralis), яку ще називають бічним шийним трикутником (trigonum cervicale laterale), парна і обмежована: попереду - заднім краєм груднинно-ключично-соско- подібного м'яза, позаду - переднім краєм трапецієподібного м'яза, знизу - ключицею. У цій ділянці виділяють два трикутники: лопатково-трапецієподібний і лопатково-ключичний. задня(каркова) (співпадає з контуром трапецієподібного у межах шиї) трикутники: присередній шийний трикуник: -сонний( судинно-нервовий пучок шиї ) -лопатково-трахейний( нерви шийного сплетення. ) -піднижньощелепний(піднижньощелепна слинна залоза) -язиковий(язикова артерія і язикова вена) -підборідний (ід-підборідні лімфатичні вузли) Бічні шийні трикутники: -лопатково-трапецієподібний -лопатково-ключичний (лежить судинно-нервовий пучок (стовбури плечового сплетення, підключичні артерія і вена) Простори: -міждрабинчастий(між переднім і серенім драбинчастим і 1 ребром)-підключична артерія -преддрабинчастий (спереду від переднього драбинчастого)-підключична вена і діфрагмовй нерв)

39. М'язи шиї: топографічна та ембріологічна класифікації. Глибокі м'язи: характеристика, іннервація і кровопостачання.

Ембріологічна класифікація: гетерохтонні , які мігрують з тулуба або голови, вони є трункофугальні ,зокрема mm . sternocleidomastoideus Походять з предвушних міотомів і потиличних, а також мезенхіми зябрових дуг Топографічна класифікація: М'язи шиї поділяються на - поверхневі м'язи шиї (musculi superficiales colli); - глибокі м'язи шиї (musculi profundi colli). Глибокі: Бічні драбинчасті: m.scalenus anterior, medius,posterior.( гілки шийних спинномозкових нервів CV — CVII .) (аа. cervicalis ascendens, thyroidea inferior, аа. profunda et transversa colli, intercostalis ) Передхребтові: прямі мязи голови (m.recti capitis anterior, recti capitis lateralis) та довгі мязи (m.longus capitis, m.longus colli). гілки шийних спинномозкових нервів СІІ — CVI ) ( аа. vertebralis, pharyngea ascendens)

29. Таз в цілому: утворення, розміри. З'єднання кісток тазу. Вікові та статеві відміни.

З'єднання двох тазових кісток із крижовою кісткою (з куприком) та між собою замикають кісткове кільце - таз (pelvis). Розрізняють pelvis major і pelvis minor.Розмежовані пограничною лінією, яка окреслює отвір apertura pelvis superior. Внизу cavitas pelvis minor закінчується apertura pelvis inferior. Статевий диморфізм. У жінок таз більш широкий і короткий, ніж чоловічий. Крила клубових кісток більш розлогі, вхід в порожнину малого таза округлений, форма порожнини малого таза циліндрична, а підлобковий кут більший (90- 100°) проти (70-75°) у чоловіків, зовнішній вигляд кісток менш рельєфний, товщина їх менша, ніж у чоловіків. Таз ,os coxae, утворюється з клубової, сідничої та лобкової кісток, які зростаються у віці 14-22 років. Окостеніння тазової кістки завершується у 20—25 років. Таз жіночий (pelvis femininum) та його розміри. Відстань між великими вертлюгами стегнових кісток (distantia trochanterica) - 30-32 см, Відстань гребенів ( distantia cristarum ) - 28-30 см. Відстань остей ( distantia spinarum ) - 25-27 см, Кон'югата анатомічна (conjugata anatomica) - 11,5 см, Поперечний діаметр (diameter transversa) - 13 см; Косий діаметр правий (diameter obliqua) - 12 см; Кон'югата справжня (гінекологічна) (conjugata vera s. gynecologica) - 11 см, Кон'югата діагональна (conjugata diagonalis) - 13-13,5 см, Прямий розмір виходу із малого таза (diameter recta exitus pelvis minoris) - 9,5 см, Вісь таза (axis pelvis). З'єднання тазового пояса (juncturae cinguli pelvici), існують всі три різновиди з'єднань: Неперервні: - синостози: acetabulum. -синдесмози: lig. Iliolumbale, lig. Sacrospinale , lig . Sacrotuberale , membrana obturatoria . Напівперервні - symphysis pubica , discus interpubicus Лобковий симфіз зміцнений lig. pubicum superius та lig. pubicum inferius. Перервні : -art. sacroiliaca. Суглоб утворений вушкоподібними поверхнями крижової та клубової кісток, вкритих волокнистим хрящем. Суглобова капсула щільна .Зв'язками (lig. sacroiliaca anteriorа), (ligg. sacroiliaca interossea et posteriora). Суглоб простий, плоский, комбінований, амфіартроз (малорухомий).

76. Зуби: загальна будова; періодонт, пародонт, ясна, зубний орган.

Зуб ( dens) складається з таких частин: коронки (corona dentis); шийки ( cervix dentis); кореня ( radix dentis). Дентин коронки вкритий емаллю, а дентин кореня (коренів) — цементом. Розрізняють анатомічну коронку зуба, вкриту емаллю, і клінічну коронку — частину зуба, що виступає над яснами. П оверхонь: (faciеs occlusalis), (faciеs vestibularis), (faciеs buccalis); (faciеs lingualis), (faciеs palatinalis); (faciеs contactus), На жувальній поверхні малих і великих кутніх зубів є горбки зуба. Всередині зуба cavitas dentis, s. Pulparis . Порожнина коронки ( cavitas coronae ) тією чи іншою мірою повторює форму коронки, продовжується у вигляді canalis radicis dentis , який закінчується for . apicis dentis . Корінь зуба закінчується apex radicis dentis , отвором верхівки зуба, через який всередину зуба входять артерії та нерви до пульпи. Пародо́нт — тканини, що оточують зуб. У це поняття входять: ясна, ділянка, що прилягає до кореня зуба; кістки альвеолярного відростка щелепи; зубна зв'язка; цемент кореня зуба. Періодонт (зубна зв'язка) — це сполучнотканинне утворення. Складається з волокнистих структур, клітинних елементів та основної речовини.Періодонт відіграє опорно-утримуючу, захисну, амортизуючу, пластичну, сенсорну функції. Ясна є складовою частиною пародонта, це слизова оболонка, що вкриває альвеолярну кістку верхньої і нижньої щелеп. Розрізняють маргінальну (вільну) та альвеолярну (прикріплену) частини ясен. Маргінальна частина розташована у пришийковій ділянці зуба. Альвеолярна частина ясен покриває альвеолярну кістку і нерухомо сполучається із окістям. Зубний орган - це сукупність зуба і пародонта. Виступаючі частини (коронки) зубних органів, розташованих в щелепах, утворюють зубні ряди - верхній і нижній.

75. Зуби: розвиток, види, частини, поверхні коронки. Фізіологічні прикуси.

Зуби (dentes) розташовані в альвеолах верхньої та нижньої щелепи. В кожному зубі розрізняють такі частини: коронка зуба (согопа dentis) — являє собою частину зуба, яка знаходиться над яснами; корінь зуба (radix dentis) — розміщен в альвеолах щелеп, закінчується верхівкою кореня зуба (арех radicis dentis), на якій є отвір верхівки зуба (foramen apicis dentis); шийка зуба (cervix dentis) — є звуженою частиною між коренем і коронкою, оточена яснами. Порожнина зуба (cavitas dentis) знаходиться всередині коронки, заповнена пульпою зуба (pulpa dentis), що має канал кореня зуба (canalis radicis dentis). Речовина зуба складається з дентину, емалі і цементу: дентин (dentinum) — утворює основу зуба; емаль (enamelum) — покриває зовні дентин у ділянці коронки; цемент ( cementum ) — покриває зовні дентин у ділянці кореня. Періодонт (periodontium) — покриває зовні цемент, і досить сильно зрощене з кістковою тканиною зубних альвеол. Пародонт (paradontium) — це комплекс тканин, що оточують зуб: ясна, кісткова тканина з окістям, періодонт і тканини зуба. У людини буває дві генерації зубів — молочні та постійні. Виділяють 4 типи оклюзії: центральна, передня, права, ліва. За анатомічними і функціональними ознаками прикус поділяють на фізіологічний та патологічний, або аномальний. Фізіологічні: фізіологічна прогнатія, прогенія, онтогенія, ортогнатія Патологічні: закритий, відкритий прикус, патологічні прогнатія та прогенія, перехресні прикуси.

79. Ікла: розвиток, будова, іннервація і кровопостачання.

80. Малі кутні зуби: розвиток, будова, іннервація і кровопостачання.

Зуби є похідними слизової оболонки ротової порожнини ембріона. Емалевий орган розвивається з епітелію слизової оболонки, дентин, пульпа, цемент і пародонт - з мезенхіми слизової оболонки. Розвиток -три стадії: 1)формуються закладки зубів і їх зачатки, 2)- відбувається диференціювання зубних зачатків 3)- утворення зубів. Постійні зуби виникають із зубних пластинок. Зачатки постійних зубів починають звапнюватися в перші два місяці після народження. Малі кутні зуби належать до бічних зубів. Їх функцією є розжовування і розтирання їжі, внаслідок чого ці зуби називають жувальними. Верхні премоляри частіше мають по 2 кореня, а нижні - по одному. Поверхня має по 2 горбика - вестибулярний і оральний. Верхні малі корінні зуби зазвичай більші за нижні. Розрізняють перший і другий премоляри. Верхні премоляри можуть мати 1 або 2 корені. Вкрай рідко у верхнього премоляра зустрічається три корені. При наявності трьох коренів: оральний - округлий, два щічні - сплющені.Порожнина коронки велика, звужена в медіо-дистальному напрямку, має два виступи відповідно жувальним горбам. Порожнина переходить в кореневі каналию Нижні малі корінні зуби. У порівнянні з верхніми премолярами мають велику довжину кореня, який зазвичай є поодиноким, сплющеним у медіо-дистальному напрямку Іннервація: верхні від : n . Alveolaris superior medius (n. trigeminus II), нижні від : : n . Alveolaris inferior (n. trigeminus III) Кровопостачання: аа. alveolares superiores mediarum, a. alveolaris inferior (a.maxillaris)

78. Різці: розвиток, будова, іннервація і кровопостачання.

81. Великі кутні зуби: розвиток, будова, іннервація і кровопостачання.

Зуби є похідними слизової оболонки ротової порожнини ембріона. Емалевий орган розвивається з епітелію слизової оболонки, дентин, пульпа, цемент і пародонт - з мезенхіми слизової оболонки. Розвиток -три стадії: 1)формуються закладки зубів і їх зачатки, 2)- відбувається диференціювання зубних зачатків 3)- утворення зубів. Постійні зуби виникають із зубних пластинок. Зачатки постійних зубів починають звапнюватися в перші два місяці після народження.Одночасно зубні пластинки ростуть дозаду, де по їхніх краях закладаються емалеві органи великих корінних зубів. зачатки постійних зубів лежать разом з молочними зубами в одних кісткових альвеолах. Зачатки постійних зубів починають звапнюватися в перші два місяці після народження. Спочатку це відбувається у перших молярів, потім у інших зубів. Є 12 великих корінних зубів: 6 верхніх і 6 нижніх, по 3 з кожного боку зубної дуги. Розрізняють 1-й, 2-й і 3-й (зуб мудрості dens serotinus) моляри. Великі корінні зуби мають найбільшу коронку, обширну жувальну поверхню з 3-5 горбками, кілька коренів. Розташовані моляри в зубній дузі позаду премолярів. Верхні великі кутні зуби. Вони більші за нижні. Жувальна поверхня коронки має форму ромба із закругленими кутами, розділеними на 4 горбики трьома борознами у вигляді букви "Н". Ці зуби мають 3 кореня: оральний - округлий, і два щічних - сплющені. Третій моляр варіабельний, трохи меньший за інших. Нижні великі корінні зуби. Коронка нижніх молярів кубічної форми, на її жувальній поверхні частіше розташовано 4 горбика, зазвичай ці зуби мають 2 корені - медіальний і дистальний. Іннервація: верхні від : n . Alveolaris superior posterior (n. trigeminus II), нижні від : : n . Alveolaris inferior (n. trigeminus III) Кровопостачання: аа. alveolares superiores posteriores, a. alveolaris inferior (a.maxillaris)

6. Кістка, як орган. Класифікація кісток. Основні етапи розвитку кісток. Частини і будова трубчастих кісток.

Кістка ( Os , гр. osteon ) - орган, що виконує функцію опори або опори і захисту. Сукупність усіх кісток одного організму об'єднана у кісткову систему - систему скелета ( systema skeletale ), Кістки є важелями, що приводяться в рух м'язами. До кісток прикріплюються зв'язки, фасції та інші сполучнотканинні утвори, а також кістки утворюють стінки порожнин. Кістка, як орган має: 1. Кісткову тканину, яка структурована у: · Губчасту речовину · Щільну речовину 2. Кістковий мозок 3. Окістя 4. Суглобовий хрящ 5. Судини і нерви Класифікація кісток: · Трубчасті (довгі та короткі) · Губчасті (довгі, короткі, сесамоподібні) · Плоскі (кістки черепа та поясів кінцівок) · Повітроносні · Мішані Етапи розвитку: · Сполучнотканинна стадія (перетинчастий скелет) · Хрящова · Кісткова Різновиди окостеніння: 1. Ендесмальне (розвивається безпосередньо в сполучній тканині) 2. Періхондральне (за рахунок охрястя хрящового зачатка кістки) 3. Енхондральне (внутрішньохрящове) - при цьому різновиді утворюються ядра (точки) окостеніння. Довгі кістки мають: витягнуту трубчасту середню частину - діафіз; на кожному кінці довгої кістки знаходиться епіфіз; між епіфізом та діафізом знаходиться метафіз. Структурною одиницею кістки є остеон Компактна речовина переважає у стінці діафіза трубчастих кісток, а також в губчастих та плоских кістках. Трабекули розташовані паралельно напрямку сил натягу та опору, що виникають під час рухів людини. Половину кісткового мозку складає Червоний кістковий мозок, а іншу половину - жовтий кістковий мозок.

77. Постійні зуби: формула, будова, терміни прорізування.

Зубна формула може бути позначена буквенно-цифровим порядком з використанням початкових букв латинських назв зубів (І - різці, С - ікла, Р - пре моляри, М - моляри). Постійні зуби позначаються великими літерами, а молочні - малими. Період прорізування постійних зубів у разі правильного розвитку дитини збігається з часом випадання тимчасових зубів Після прорізування постійних зубів настає період формування та росту коренів і періодонту. Він триває близько 3,5-5 років залежно від групової належності зуба. Нижня щелепа(роки): I1-6-7; I2 -7-8; C-10-12; P1 -10-11; P2 -11-12; M1-5-6; M2-12-13; Верхня щелепа(роки): I1 -7-8; I2 -8-9; C-11-13; P1 -9-10; P2 -10-11; M1-6-7; M2-12-14; Різці мають по одному кореню, їх коронка, клиноподібно звужуючись, утворює ріжучий край. Ікла зазвичай також однокореневі, а їх ріжучий край клинооподібно загострений. У малих корінних зубів 1-2 кореня, жувальна поверхня коронки має горбки. У нижніх великих коренних зубів зазвичай 2 кореня, у верхніх великих корінних - 3 кореня. На жувальній поверхні є горбки різної форми.

68. Зів: межі, сполучення.

Зів (fauces) — це отвір, який сполучає порожнину рота з глоткою. Він обмежений зверху м'яким піднебінням, знизу — коренем язика, з боків — піднебінно-язиковою та піднебінно-глотковою дужками. Перешийок зіва (isthmus faucium) — це простір між обома піднебінно-язиковими та піднебінно- глотковими дужками. Піднебінно-язикова дужка (arcus palatoglossus), являє собою складку слизової оболонки, що з'єднує м'яке піднебіння з коренем язика; в основі цієї дужки лежить однойменний м'яз. Піднебінно-глоткова дужка (arcus palatopharyngeus) являє собою складку слизової оболонки, що з'єднує м'яке піднебіння зі стінкою глотки; в основі цієї дужки лежить однойменний м'яз. Між дужками є мигдаликова ямка (fossa tonsillaris), у якій лежить піднебінний мигдалик (tonsilla palatina).

34. М'язи спини: класифікація, характеристика, іннервація і кровопостачання.

Класифікація м'язів спини: поверхневі м'язи спини (mm. dorsi superficiales)та глибокі м'язи спини (mm. dorsi profundi). Поверхневі м'язи спини за формою плоскі, вони розташовані трьома шарами. У першому (зовнішньому) шарі залягає трапецієподібний м'яз і найширший м'яз спини; у другому - великий і малий ромбоподібні м'язи і м'яз-підіймач лопатки; у третьому шарі - верхній і нижній задні зубчасті м'язи. Поверхневі м'язи спини. • Трапецієподібний м'яз (m. trapezius), плоский, утворює з протилежним однойменним м'язом фігуру трапеції. початок - від зовнішнього потиличного виступу, верхньої каркової лінії, каркової зв'язки, остистих відростків VII-го шийного та усіх грудних хребців, прикріплюється до акроміального кінця ключиці, лопаткової ості, акроміона. Кровопостачання: поперечна артерія шиї, а також потилична, надлопаткова, задні міжреброві артерії.Іннервація: додатковий нерв, гілки шийного сплетення (С3 -С4 ). • Найширший м'яз спини (m. latissimus dorsi) починається від клубового та серединного крижового гребенів, від остистих відростків усіх поперекових та шести нижніх грудних хребців, від нижніх трьох-чотирьох ребер, прикріплюється до гребеня малого горбка плечової кістки. Кровопостачання: грудо-спинна артерія і задня огинальна артерія плеча від плечової артерії, а також задні міжреброві артерії.Іннервація: грудо-спинний нерв плечового сплетення (С4 -С7 ) • М'яз-підіймач лопатки (m. levator scapulae) підіймає лопатку. Кровопостачання: поперечна артерія шиї і висхідна шийна артерія.Іннервація: дорсальний нерв лопатки плечового сплетення (С4 -С5 ). •Малий ромбоподібний м'яз (m. rhomboideus minor) підіймає та приводить до хребта лопатку. •Великий ромбоподібний м'яз (m. rhomboideus major) приводить лопатку до хребта і підіймає її.Кровопостачання: поперечна артерія шиї, надлопаткова та задні міжреброві артерії.Іннервація:дорсальний нерв лопатки плечового сплетення (С4-С5). •Верхній задній зубчастий м'яз (m. serratus posterior superior) підіймає ребра. Кровопостачання: задні міжреброві артерії, глибока шийна артерія.Іннервація: міжреброві нерви ( Th 1 - Th 4 ). •Нижній задній зубчастий м'яз (m. serratus posterior inferior) опускає ребра, + є допоміжним дихальним м'язом(акт видиху). Кровопостачання: задні міжреброві артерії.Іннервація: міжреброві нерви ( Th - Th ). Глибокі м'язи спини (довгі). Глибокі м'язи спини розташовані трьома шарами: - у першому (поверхневому) шарі залягають остьово-поперечні м'язи, ремінний м'яз голови і ремінний м'яз шиї, а також м'яз-випрямляч хребта. Це потужні м'язи, що виконують переважно статичну роботу. М'яз-випрямляч хребта М'язи цього шару утримують хребет (тулуб) у вертикальному положенні; - у другому (середньому) шарі розташовані потужні поперечно-остьові м'язи, пучки яких орієнтовані косо від нижчерозташованих поперечних відростків до остистих відростків вищерозташованих хребців. Ці м'язи потужніші в шийному, поперековому і нижньому грудному відділах хребта. Найглибші пучки цих м'язів найкоротші, розташовані майже горизонтально . - у третьому (глибокому) шарі містяться міжостьові, міжпоперечні і чотири підпотиличні м'язи (задні великий і малий прямі м'язи голови; верхній і нижній косі м'язи голови). •Ремінний м'яз голови (m. splenius capitis) починається від остистих відростків чотирьох нижніх шийних та трьох-чотирьох верхніх грудних хребців, прикріплюється до соскоподібного відростка та верхньої каркової лінії, повертає голову у бік скорочення, двостороннє скорочення її розгинає. •Ремінний м'яз шиї (m. splenius cervicis) починається від остистих відростків IV - VII грудних хребців, прикріплюється до задніх горбків поперечних відростків двох верхніх шийних хребців,повертає голову у бік скорочення, а при двосторонньому скороченні розгинає шийний відділ хребта. Кровопостачання: потилична і глибока шийна артерія.Іннервація: задні гілки шийних спинномозкових нервів (С3 -С8 ). М'яз-випрямляч хребта ( m. erector spinae) - найпотужніший з аутохтонних м'язів спини, що розташований вздовж хребта від основи черепа до крижової кістки: -Клубово-ребровий м'яз попереку (m. iliocostalis lumborum) розгинає хребет, опускає ребра. -Клубово-ребровий м'яз грудної клітки (m. iliocostalis thoracis) розгинає хребет і нахиляє його у свій бік. -Клубово-ребровий м'яз шиї (m. iliocostalis cervicis) розгинанні хребта і нахилянні його у свій бік. Кровопостачання: глибока шийна артерія, задні міжреброві і поперекові артерії.Іннервація: задні гілки шийних, грудних і поперекових спинномозкових нервів ( C 3 - L4 ). •Найдовший м'яз голови (m. longissimus capitis) нахиляє голову назад при двосторонньому скороченні, і повертає її у бік скорочення при односторонньому скороченні. •Найдовший м'яз грудної клітки (m. longissimus thoracis)разом з •Найдовший м'яз шиї (m. longissimus cervicis) розгинають хребет і нахиляють його у свій бік. Кровопостачання: глибока шийна артерія, задні міжреброві і поперекові артерії.Іннервація: задні гілки шийних, грудних і поперекових спинномозкових нервів ( C 2 - L 5 ). Остьовий м'яз ( m. spinа lis) -Остьовий м'яз грудної клітки ( m. spinalis thoracis), -Остьовий м'яз шиї ( m. spinalis cervicis), -Остьовий м'яз голови ( m. spinalis capitis) Кровопостачання: глибока шийна артерія, задні міжреброві артерії.Іннервація: задні гілки шийних, грудних і верхніх поперекових спинномозкових нервів (С2 - L 3). •Поперечно-остьовий м'яз (m. transversospinalis) складається з трьох груп м'язів: Півостьовий м'яз голови (т. semispinalis capitis) та -Півостьовий м'яз шиї (m. semispinalis cervicis) Півостьовий м'яз грудної клітки (m. semispinalis thoracis) 2) Багатоподільні м'язи (mm. multifidi) обертають хребет навколо його вісі, нахиляють у протилежний бік та розгинають його. Кровопостачання: глибока шийна артерія, задні міжреброві і поперекові артерії.Іннервація: задні гілки спинномозкових нервів (С3 - S 1 ). 3) М'язи-обертачі (mm. rotatores) обертають хребет. Кровопостачання: глибока шийна артерія, задні міжреброві і поперекові артерії.Іннервація: задні гілки шийних, грудних і поперекових спинномозкових нервів (С2 - L 5 ). •Міжостьові м'язи попереку (mm. interspinals lumborum) та Міжостьові м'язи шиї (mm. interspinales cervicis) та грудної клітки (mm. interspinales thoracis) утримують хребет у вертикальному стані та приймають участь у його розгинанні.Кровопостачання: глибока артерія шиї, задні міжреброві і поперекові артерії.Іннервація: задні гілки шийних, грудних і поперекових спинномозкових нервів (С3 - L 5 ). •Міжпоперечні м'язи (mm. intertransversarii) та •Міжпоперечні передні та задні м'язи шиї (mm. intertransversarii anteriores et posteriores cervicis). Міжпоперечні м'язи попереку нахиляють цей відділ хребта у свій бік. Міжпоперечні м'язи шиї нахиляють шийний відділ хребта у свій бік.Кровопостачання: глибока шийна артерія, задні міжреброві і поперекові артерії.Іннервація: задні гілки шийних, грудних і поперекових спинномозкових нервів ( C 1 - L4 ). • Малий задній прямий м'яз голови (m. rectus capitis posterior minor) нахиляє голову у свій бік, а при двосторонньому скороченні - назад. •Великий задній прямий м'яз голови (m. rectus capitis posterior major) повертає голову у свій бік і нахиляє її пазад. •Верхній косий м'яз голови (m. obliquus capitis superior) нахиляє голову у свій бік, а при двосторонньому скороченні - назад. •Нижній косий м'яз голови (m. obliquus capitis inferior) повертає голову у свій бік, здійснюючи обертання навколо зуба осьового хребця. Кровопостачання: глибока шийна артерія.Іннервація: потиличний нерв ( C 1)

63. Ротові залози: класифікація, розвиток, топографія, будова.

Класифікація: залежно від характеру секрету, що виробляється, виділяють: серозні залози, які виділяють рідку слину; слизові залози, які виділяють густу слину; змішані залози, які виділяють серозно-слизовий секрет. Розвиток: є похідними багатошарового плоского е пітелію Топографія: Привушна залоза - на бічній поверхні гілки нижньої щелепи; Піднижньощелепна залоза - на внутрішній поверхні тіла нижньої щелепи; Під'язикова залоза - на внутрішній поверхні тіла нижньої щелепи. Будова: залози складні розгалужені альвеолярні або (малі) трубчасто-альвеолярні.

31. Колінний суглоб: будова, іннервація і кровопостачання. Групи м'язів, що на нього діють.

Колінний суглоб (art. genus). Суглобові поверхні: виростків стегнової кістки; верхня суглобова поверхня великогомілкової кістки; надколінка; надколінкова поверхня стегнової кістки. Між суглобовими поверхнями стегнової та великогомілкової кісток знаходяться menisci medialis et lateralis, які з'єднані між собою спереду поперечною зв'язкою коліна. Кінці менісків прикріплюються до горбків міжвиросткового підвищення.Меніск - це волокнисто-хрящова. Лінія прикріплення суглобової капсули на стегновій кістці спереду зміщена на 1,5 см суглобового хряща. Capsula articularis колінного суглоба простора, і потовщена ззаду. Синовіальна перетинка суглобової капсули вкриває внутрішньосуглобові зв'язки, утворює plicae alares, рlica synovialis infrapatellaris). Обидві складки формують corpus adiposum infrapatetlare. bursae synoviales-розташовані між рухомими сухожилками м'язів та кістками і виключають обопільне тертя, можуть сполучатися з порожниною колінного суглоба або не сполучатися. bursa suprapatellarіs- між сухожилком чотириголового м'яза надколінка та великогомілковою кісткою. Спереду від надколінка розміщені bursae synoviales subcutanea, subfascialis, subtendinea prepatellaris. внутрішньосуглобових утворів : меніски, синовіальні складки, синовіальні внутрішньокапсульні зв'язки. Внутрішньокапсульні зв'язки ( lig . cruciatum anterius ) , ( lig . cruciatum posterius ) , ( lig . meniscofemorale anterius ) , ( lig . meniscofemorale posterius ) , ( ligamentum transversum genus ) Капсульні зв'язки. ( lig . popliteum obliquum ), ( lig . popliteum arcuatum ) Позакапсульні зв'язки. ( lig . collaterale tibiale ) , ( lig . collaterale fibulare ) , ( lig . patellae ), ( retinaculum patellae mediale ), ( retinaculum patellae laterale ) За будовою складний, комплексний; за формою суглобових поверхонь - виростковий, різновид двовиростковий (art. bicondilaris). рухи навколо фронтальної (згинання, розгинання з обсягом рухів до 150° ) та навколо вертикальної (поздовжньої) на 15-35°. Обертання можливі в положенні напівзігнутого коліна. Іннервується гілками сіднічного нерва. Безпосередньо колінний суглоб іннервується підколінним нервом, Кровопостачання : підколінніх артерій.

17. Крилопіднебінна ямка: стінки, сполучення, вміст.

Крилопіднебінна ямка знаходиться між верхньощелепним горбом, прямовисною пластинкою піднебінної кістки та крилоподібним відростком клиноподібної кістки. Ямка з'єднується з рваним отвором, середньою черепною ямою (крізь круглий отвір), носовою порожниною (через клинопіднебінний отвір) та очною ямкою (через нижню очноямкову щілину). Зовні клинопіднебінна ямка продовжується у підвискову ямку. У крилопіднебінній ямці є багато жирової тканини, де лежить однойменний парасимпатичний вузол і проходять судини та нерви.

30. Кульшовий суглоб: будова, іннервація і кровопостачання. Групи м'язів, що на нього діють.

Кульшовий суглоб (art. coxae) утворений головкою стегнової кістки та півмісяцевою поверхнею кульшової западини тазової кістки. Кульшова западина поглиблюється губою кульшової западини, яка знаходиться в порожнині суглоба. Зв'язки:(lig.transversum acetabuli). Головка стегнової кістки також вкрита гіаліновим хрящем, а її шийка - синовіальною перетинкою. Позакапсульними зв'язками: ( lig . iliofemorale ), ( lig . pubofemorale ) , ( lig . ischiofemorale ) , ( zona orbicularis ). В суглобі знаходяться також дві внугрішньокапсульні зв'язки: (lig. capitis femoris) - містить в собі артерію, яка кровопостачає головку стегнової кістки та (lig transversum acetabuli). Простір під зв'язкою заповнений сполучною тканиною. Суглоб простий, чашоподібний. Виконує: згинання (flexio) і розгинання (extensiо); приведення (adductor) і відведення (abductor) складні колові оберти (circumductio) Кровопостачання: rete articulare, a. obturatoria. Іннервацію ; забезпечують затульний, стегновий і сідничий нерви.

100. Легені: зовнішня будова. Корінь легені.

Легені - парні дихальні органи, які розміщені в плевральних порожнинах. Здійснюють газообмін між вдиханим повітряі кров'ю. За формою нагадують неправильні конуси. Права коротша та ширша за ліву і більша від неї за об'ємом . Зовнішня будова: 1. Основа 2. Верхівка 3. Поверхні: реберна, діафрагмальна, медіастенальна 4. Щілини: ліва легеня - косою щілиною ділиться на верхню та нижню частки; права легеня - косою та горизонтальною щілинами діляться на верхню, середню та нижню частки. 5. Ворота (на медіастенальній, входить корінь: бронх, артерія, вєни, нерви, лімфатичні судини). Топографія: Верхівки легень знаходяться на 3-4 см вище ключиці, а ззаду дос. Рівня остистого відростка 7 шийного хребця. Передня границя правої легені - від верхівки 2 ребра по linea parasternalis до 4 , де прох. Нижня границя. Передня границя лівої легені - 3 ребро, нижня границя - 6 ребро. Основа легень лежить на діафрагмі. Медіальна поверхня правої легені прилягає до правого передсердя, вище - до правої плечоголової та нижньої порожнистої вен, ззаду від воріт - до стравоходу. Корінь легені На середостінній часині знаходиться серцеве втиснення та ворота легень. Через них в легені входять головні бронхи, нерви та легеневі артерії, а виходять легеневі вени та лімфатичні судини, що утворюють корінь легень. Топографія: Справа головний бронх розташований зверху, нижче - легенева артерія , спереду і знизу від якої - легеневі вени. Спереду від кореня розташована висхідна аорта , верхня порохниста вена , перикард і частина правого передсердя. Зверху та ззаду - непарна вена. До кореня лівої легені прилягає дуга аорти спереду, ззаду - стравохід. Кровопостачання: аа. bronchiales, від грудної аортиВени: vv. Bronchiales впадає в vena cava superior , частково в v pulmonaresІннервація : plexus pulmonares від n. vagus, ganglion thoracica trunci sympathici

10. Лицевий череп: кістки, що його утворюють. Будова, особливості розвитку. Контрфорси кісток лицевого черепа.

Лицевий череп (viscerocranium) - утв. кісткову основу обличчя, початок травного і дихального шляхів, у ньому розташовані органи чуття; утворений парними: os nasale, os lacrimale, os zygomaticum, maxilla, os palatinum, concha nasalis inferior , а також непарними - vomer, mandibular, os hyoideum). вмістилища для дуже важливих органів: orbita , cavitas nasalis ossea , cavitas oris ). На бічній поверхні черепа видно скроневу (, підскроневу і крилопіднебінну ямки В очній ямці виділяють: canalis opticus , foramen ethmoidale anterius et posterius , fissura orbitalis superior et inferior , canalis nasolacrimalis , , foramen ( incisura ) supraorbitale , canalis infraorbitalis , foramina celullare , foramen zygomaticoorbitale . В кістковій носовій порожнині виділяють: apertura piriformis , aperturae nasals posteriors ; choanae ), , foramina cribrosa , foramen sphenpalatinum , canalis incisivus , aperturae sinus sphenoidales , hiatus mandibularis , infundibulum ethmoidale ). Кістки лицевого черепа формують пазухи: верхньощелепна, лобова, решітчаста, клиноподібна. 1. Контрофорси верхньої щелепи: · лобово-носовий сягає від коміркового випину ікла до лобової кістки через лобовий відросток верхньої щелепи; · альвеолярно-виличний пролягає від коміркових випинів 1 та 2 великого кутніх зубів, через вилично-альвеолярний гребінь, виличну кістку до основи черепа; · піднебінний утв. піднебінними відростками верхніх щелеп та горизонтальними пластинками піднебінних кісток; · крилопіднебінний контрфорси. 2. Контрфорси нижньої щелепи: · альвеолярний - відповідає альвеолярним випинам нижньої щелепи; · висхідний прямує від основи нижньої щелепи вгору по гілці до її шийки, головки і передає жувальний тиск на нижньощелепну ямку скроневої кістки.

74. Лімфатичне кільце глотки: утворення, топографія мигдаликів та їх функції.

Лімфоепітеліальне кільце глотки(кільце Пирогова-Вальдеєра) (anulus lymphoideus pharyngis) утворюють : -три глоткових мигдалики : глотковий (tonsilla pharyngealis) та парний трубний мигдалик (tonsilla tubaria) - три мигдалики ділянки зіва: язиковий (tonsilla lingualis) ,парний піднебінний мигдалик ( tonsilla palatina). Язиковий мигдалик - розташований у власній пластинці слизової оболонки кореня язика. Утворений численними лімфатичними вузликами . Між горбками у слизовій оболонці є заглибини - мигдаликові крипти. Піднебінний мигдалик - парний. Розташований у мигдаликовій ямці м'якого піднебіння, що обмежована піднебінно-язиковою та піднебінно-глотковою дужками. Овальної форми, зовні покриті сполучнотканинною капсулою, від якої в паренхіму відходять перетинки , поділяючи паренхіму мигдаликів на часточки. Глотковий(аденоїдний ) мигдалик - знаходиться в слизовій оболонці задньої стінки глотки у місці переходу її у верхню стінку глотки. Трубний мигдалик - знаходиться в слизовій оболонці глоткового отвору слухової труби (ostium pharyngeum tubae auditivae), крім того, лімфоїдна тканина проникає в початковий відділ слухової труби.

33. Загальна анатомія м'язів. Класифікація. М'яз, як орган. Допоміжні апарати м'язів. Розвиток скелетних м'язів.

М'яз ( musculus) - це орган, побудований з пучків поперечнопосмугованих м'язових волокон, зв'язаних між собою пухкою сполучною тканиною, в якій проходять кровоносні судини і нерви. Одиницею будови скелетних м'язів є м'язове волокно - симпласт. М'яз складається з м'язових волокон, кожне вкрите тонкою сполучнотканинною оболонкою - ендомізієм (endomysium).М'язові волокна формують пучки, які оточені тонкими прошарками сполучної тканини - внутрішнім перимізієм (perimysium internum). Весь м'яз покритий зовнішнім перимізієм, його ще називають епімізієм (perimysium externum; epimysium), що разом із сполучнотканинними структурами ендомізія і внутрішнього перимізія переходить у сухожилок (tendo). Виділяють м'язи поверхневі і глибокі, присередні і бічні, зовнішні і внутрішні За формою і будовою : веретеноподібну і стрічкоподібну форми, розташовані на кінцівках, і прикріплюються до кісток, наприклад, двоголовий м'яз плеча, довгий відвідний м'яз великого пальця кисті тощо). Плоскі м'язи (наприклад, найширший м'яз спини )- беруть участь в утворенні стінок черевної і грудної порожнин (наприклад, косі і поперечний м'язи живота). м'язові пучки розташовані з одного боку від сухожилка під гострим кутом - одноперистим м'язом (musculus unipennatus), наприклад, присередній широкий м'яз стегна. м'язові пучки прикріплюються до сухожилка з обох боків під гострим кутом,- двоперистим (musculus bipennatus), наприклад, прямий м'яз стегна. У багатоперистому м'язі (musculusmultipennatus) м'язові пучки переплітаються і прикріплюються до сухожилка з різних боків (наприклад, дельтоподібний м'яз). У м'яза може бути 2, 3, 4 головки чи кілька сухожилків- двоголовий м'яз, триголовий м'яз, чотириголовий м'яз. К олові м'язи зазвичай оточують природні отвори тіла: коловий м'яз ока і коловий м'яз рота. Інші колові м'язи виконують функцію замикачів (сфінктерів), наприклад, зовнішній м'яз-замикач відхідника. м'язів походить від їхньої форми (ромбоподібний, трапецієподібний, квадратний, круглий), розмірів (великий грудний м'яз, довгий і короткий малогомілкові м'язи), напрямку м'язових пучків (поперечний м'яз живота, зовнішній косий м'яз живота). початок і прикріплення (плечо-променевий м'яз, груднинно-ключично-соскоподібний м'яз), або про їх функцію: м'яз-згинач (т. flexor), м'яз-розгинач (т. extеnsor), м'яз-привертач (т. pronаtor), м'яз-відвертач (т. supinаtor), м'яз-підіймач (т. levаtor), м'яз-опускач (т. depressor), протиставний м'яз (m. oppоnens), м'яз-замикач (m. sphinсter), м'яз-звужувач (m. constrictor), м'яз-розширювач (m. dilatator). М'язи називаються ще й за напрямком виконуваних ними рухів: відвідний м'яз (т. abductor), що відводить, наприклад, кінцівку від серединної лінії; привідний м'яз (т. adductor), що приводить, наприклад, кінцівку до серединної лінії Допоміжний апарат: фасції, волокнисті і синовіальні піхви сухожилків, волокнисті та кістково-волокнисті канали, синовіальні сумки, м'язові блоки, сесамоподібні кістки. Фасція ( fascia) - це сполучнотканинна перетинка), що утворює чохол для м'яза., відокремлюють м'язи і групи м'язів одну від іншої, полегшують роботу м'язів при скороченні і зменшують коефіцієнт тертя між м'язами., перешкоджають поширенню гнійно-запальних процесів за межі однієї фасціальної піхви. Власні фасції, поверхневі і глибокі. Поверхнева фасція (fascia superficialis)містяться під шкірою і вкриває ззовні всі м'язи. Тонка власна фасція (fascia propria) цілком огортає один м'яз. Якщо м'язи розташовані кількома шарами, то між ними залягає глибока фасція (fasciaprofunda). Синовіальна піхва (vagina synoviаlis) відокремлює сухожилок, що рухається, від нерухомих стінок волокнистої піхви і зменшує тертя між ними. Синовіальна сумка ( bursa synovialis) плоского сполучнотканинного мішечка, який вистелений зсередини синовіальною оболонкою і заповнений синовіальною рідиною. М'язовий блок ( trochleamuscularis) забезпечує постійний напрямок руху сухожилка і є його точкою опори. Сесамоподібні кістки ( ossa sesamoidea) розміщуються в товщі деяких сухожилків поблизу їхнього прикріплення до кістки, віддаляють сухожилки від кісток. Завдяки цьому зменшується тертя сухожилка об кістку . Розвиток: Більшість скелетних поперечнопосмугованих м'язів людини розвивається з міотомів - задньоприсередньої частини сомітів,. У 4-тижневого зародка вже є понад 40 сомітів: 3 вушні, 4 потиличні, 8 шийних, 12 грудних, 5 поперекових, 5 крижових і 4-5 куприкових. Клітини міотомів перетворюються в міобласти, згодом перетворюються на міосимпласти та міосателітоцити. Міофібрилогенез закінчується формуванням поперечної смугастості. Міобласти міотомів розростаються сегментарно у вентральному і дорсальному напрямках. З дорсальної частини міотомів розвиваються глибокі м'язи спини З вентральної частини міотомів розвиваються глибокі м'язи грудей, передньої та бічної стінок черевної попрожнини, більшість м'язів кінцівок. Усі скелетні м'язи, що розвиваються з одного міотома, іннервуються одним спинномозковим нервом. М'язи, що утворюються з декількох міотомів, іннервуються кількома нервами. М'язи, які розвиваються з міотомів на тулубі і не переміщується називаються аутохтонними м'язами : глибокі м'язи спини, міжреброві м'язи, м'язи живота. М'язи, які перемістилися з тулуба чи голови на кінцівки називаються трункофугальними м'язами розвиваються з вентральних частин міотомів та зябрових дуг ( груднинно-ключично-соскоподібний, трапецієподібний, великий і малий ромбоподібні, передній зубчастий, лопатково-під'язиковий і підключичний м'язи, а також м'яз-підіймач лопатки) . Ще виділяють трункопетальні м'язи, які у процесі розвитку переміщуються з кінцівок на тулуб і прикріплюються до його кісток. До трункопетальних м'язів належать найширший м'яз спини, ве і ликий і малий грудні м'язи.

35. М'язи грудної клітки: класифікація, характеристика, іннервація і кровопостачання.

М'язи грудної клітки ( mm. thoracis) поділяють на дві групи - поверхневу і глибоку, це обумовлено різним їх походженням і функціями. Поверхневі м'язи грудної клітки: - Великий грудний м'яз (m. pectoralis major) починається трьома частинами: ключичною, груднинно-ребровою, черевною частиною. М'яз приводить та привертає плече,є допоміжним дихальним м'язом. Кровопостачання: грудо-надплечова, передні і задні міжреброві та бічна грудна артерії.Іннервація: присередній і бічний грудні нерви плечового сплетення (С7 -Th1 ). - Малий грудний м'яз ( m. pectoralis minor) починається від III-V ребер і прикріплюється до дзьобоподібного відростка лопатки. Кровопостачання: грудо-надплечова і передні міжребровіартерії.Іннервація: присередній і бічний грудні нерви плечового сплетення (С7 - Th 1 ). - Підключичний м'яз ( m. subclavius) починається від хряща першого ребра і прикріплюється до акроміального кінця ключиці, тягне ключицю медіально та вниз, посилює фіксуючий апарат груднино-ключичного суглоба. Кровопостачання: грудо-надплечова артерія, поперечна артерія шиї.Іннервація: підключичний нерв плечового сплетення (С5 ). - Передній зубчастий м'яз (m. serratus anterior) починається від верхніх вісьми- дев'яти ребер і прикріплюється до при середнього краю лопатки, зміщує лопатку вперед і латерально, повертаючи її навколо сагітальної вісі; є допоміжним дихальним м'язом. Кровопостачання: грудо-спинна,бічна грудна і задні міжреброві артерії.Іннервація: довгий грудний нерв плечового сплетення (С5 -С7 ). Глибокі м'язи грудної клітки: - Зовнішні міжреброві м'язи (mm.intercostales interni) починаються від нижнього краю ребра, ідуть вниз та вперед. Вони прикріплюються до верхнього краю нижнього суміжного ребра, - Внутрішні міжреброві м'язи (mm.intercostales interni) починаються від нижнього краю ребра, прямують вверх та вперед. Прикріплюючись до нижнього краю розташованого ребра, вони займають міжреброві проміжки від краю груднини до кутів ребер.кровопостачання :задні міжреброві артерії,передні міжреброві гілки внутрішньої грудної артерії,м'язово-діафрагмова артерія.Іннервація: міжреброві нерви ( Th 1 - Th 11 ). - Підреброві м'язи ( mm.subcostales) починаються від верхнього краю ребра поблизу кутів X-XIIребер, прямують вверх та вперед паралельно внутрішнім міжребровим м'язам, минають одне-два ребра.Кровопостачання: задні міжреброві артерії.Іннервація: міжреброві нерви ( Th 1 - Th 11 ). - Поперечний м'яз грудної клітки (m. transverses thoracis) починається віялоподібно від задньої поверхні мечоподібного відростка, тіла груднини і окремими зубцями прикріплюється до внутрішньої поверхні II-VI ребрових хрящів, синергіст внутрішніх міжребрових та підребрових м'язів. Кровопостачання:гілками внутрішньої грудної артерії.Іннервація: міжреброві нерви ( Th 1 - Th 11).

43. М'язи лиця: розвиток, класифікація, характеристика, іннервація і кровопостачання, відміни від решти скелетних м'язів.

М'язи лиця(мімічні) мають такі особливості: - починаються на кістках лицевого черепа і вплітаються у шкіру; - не перекидаються через суглоби; - не мають власних фасцій (крім щічного м'яза); - розташовуються навколо природних отворів голови. Розвиток: тісний зв'язок з шкірою лиця,не амають фасцій , всі мімічні мязи розвиваються на 6 тижні з мезенхіми 2 зябрової дуги Класифікація: м'язи склепіння черепа( m . epicranius . mm . auriculares anterior / superiot et posterior . m . transversus nuchae ); м'язи вушної раковини; м'язи, що оточують щілину повік( m . orbicularis oculi , m . corrugator cillii , m . procerus , m . depressor supercilii ); м'язи, що оточують носові отвори (ніздрі)( m . nasales , m . depressor septi nasi ); м'язи, що оточують ротову щілину( m . orbicularis oris , m . depressor anguli oris , m . depressor labii inf . et sup ., m . levator anguli oris , m . levator labii superior alaeque nasi , т. zygomaticus minor/ major , buccinator, т. Risorius , m . masseter , m . mentalis ) . Іннервація: Усі м'язи лиця іннервуються гілками лицевого нерва (VII черепний нерв). Відмінності: Відрізняються від решти скелетних мязів тим, що не мають подвійного крілення до кісток,вони одним або двома кінцями вплітаються в шкіру, також вони можуть приєднуатися до слизової оболонки. Антогоністи менш впливають на роботу мімічних, ніж на функціонування скелетних. Кровопостачання: Скронево-тім'яний м'яз (т. temporoparietalis)- гілками потиличної, задньої вушної, поверхневої скроневої і надочноямкової артерій. М'яз гордіїв (т. procerus)- гілками кутової і над блокової артерій. М'яз-зморщувач брови (т. corrugator supercilii )- гілками надочноямкової і поверхневої скроневої артерій. Вушні мязи- гілками поверхневої скроневої (передній і верхній м'язи) і задньої вушної (задній м'яз) артерій. Коловий м'яз ока кровопостачається гілками лицевої, поверхневої скроневої, підочноямкової та надочноямкової артерій. Носовий м'яз (т. nasalis)- гілками верхньої губної і кутової артерій. М'язи, що оточують ротову щілину- верхня і нижня губні, а також підборідна артерії та підочноямкова і щічна артерії.

4. Київська анатомічна: М.С.Спіров, І.Є.Кефелі, Л.С.Беспалова, Л.В.Чернишенко, О.І.Свиридов.

Михайла Сергійовича Спірова інтерреналові (міжниркові) тіла - система непостійних і різноманітних за формою і розмірами утворів, гомологічних корі надниркових залоз; ембріогенез мозкових оболон людини; шляхи циркуляції спинномозкової рідини; двійчасті людські потвори; еволюційна морфологія легень; Л.В.Чернишенко вдосконалили техніку ін'єкції лімфатичних капілярів розчином нітрату срібла й Л.С.Беспалова вперше провела широкі і систематичні дослідження лімфатичних судин органів черевної порожнини на всьому шляху лімфовідтоку вузлів і вузлів задньої черевної стіни. Олександр Іванович Свиридов розробив питання про вікові особливості лімфатичних судин серозних оболонок, внутрішніх органів і діафрагми Ігор Євгенович Кефелі автор "Атласу схем з анатомії людини" , розвитку гемомікро-циркуляторного русла в пренатальному періоді розвитку людини.

13. Мозковий череп: кістки, що його утворюють. Будова, особливості розвитку.

Мозковий череп ( neurocranium ) - містить головний мозок, утворений з непарних кісток -os frontale, os sphenoidale, os occipital, os ethmoidale та парних os parietale, os temporale. Верхня частина calvaria, а нижня basis cranii. Склепіння черепа утворене лобовою лускою лобової кістки, тім'яними кістками, потиличною лускою потиличної кістки, лусковою частиною скроневої кістки, бічними відділами великих крил клиноподібної кістки. По серединній лінії є стріловий шов ( sutura sagittalis ) (з'єднує тім'яні кістки), у лобовій площині - вінцевий шов ( sutura coronalis ) (між лобовою та тім'яними кістками), а також лямбдоподібний шов ( sutura lambdoidea ) (між тім'яними кістками та потиличною кісткою). На бічній поверхні : лусковий шов ( sutura squamosa ) (між скроневою та тім'яною кісткою), зубчасті шви ( suturae serratae ) (між великим крилом клиноподібної кістки та скроневою, тім'яною і лобовою кістками). Розрізняють зовнішню і внутрішню основу черепа (basis cranii externa et interna). В центрі зовнішньої основи є великий отвір, з боків від нього - condyles occipitalis , Основу виростка пронизує канал під'язикового нерва. В задньому відділі є потиличний виступ, від якого відходять linea nuchales ). Попереду великого отвору є глотковий горбок. Внутрішня основа черепа має увігнуту нерівну поверхню. У ній виділяють 3 черепні ямки: передню, середню і задню. Передня черепна ямка утворена очноямковими частинами лобових кісток і дірчастою пластинкою решітчастої кістки. Середня черепна ямка утворена тілом і великими крилами клиноподібної кістки, передньою поверхнею кам'янистої частини і лусковою частиною скроневої кістки. Задня черепна ямка утворена потиличною кісткою, задньою поверхнею кам'янистих частин скроневих кісток і внутрішньою поверхнею соскоподібних відростків правої та лівої скроневих кісток, а також задня частина клиноподібної кістки і соскоподібні кути тім'яних кісток Мозковий череп починає утв. на 4-5 тижні ембр. розв. з мезенхіми,У людини склепіння черепа проходить дві стадії: перетинчасту і кісткову, а основа черепа - 3: перетинчасту, хрящову і кісткову.

15. Мозковий череп: частини. Будова склепіння черепа, внутрішньої і зовнішньої поверхонь основи черепа, особливості їх розвитку.

Мозковий череп ( neurocranium ). Верхня частина мозкового черепа - склепіння (calvaria), а нижня частина - основа черепа (basis cranii). Границею - лінія, проходить через зовнішній потиличний виступ, по верхній карковій лінії до основи соскоподібного відростка, над зовнішнім слуховим отвором, по нижньому краю виличного відростка скроневої кістки і по підскроневому гребеню великого крила клиноподібної кістки, потім по виличному відростку лобової кістки і по надочноямковому краю до лобово-носового шва. Склепіння черепа утворене лобовою лускою лобової кістки, тім'яними кістками, потиличною лускою потиличної кістки, лусковою частиною скроневої кістки, бічними відділами великих крил клиноподібної кістки. Передньобоковий відділ склепіння називають скроневою ямкою ( fossa temporalis ), підскроневий гребінь ведокремлює її від підскроневої ямки ( fossa infratemporalis ). На внутрішній поверхні склепіння помітні шви,пальцеподібні втиснення, артеріальні і венозні борозни. Розрізняють зовнішню і внутрішню основу черепа (basis cranii externa et interna). Майже в центрі зовнішньої основи є великий отвір, з боків від нього - потиличні виростки ( condyles occipitalis ), Основу виростка пронизує канал під'язикового нерва. Барабанна частина скроневої кістки від соскоподібного відростка відділена барабанно-соскоподібною щілиною. На нижній ділянці скроневої кістки є нижньощелепна ямка, перед нею - суглобовий горбок. Кам'яниста частина скрон. кістки відокремлена від потиличної кістки кам'янисто-потиличною щілиною ( fissure petrooccipitalis ), а від великого крила клинопод. кістки - клино-кам'янистою щілиною ( fissure sphenopetrosa ). На нижній поверхні зовн. основи також є рваний отвір ( foramen lacerum ). Внутрішня основа черепа У ній виділяють 3 черепні ямки: передню, середню і задню Передня черепна ямка утворена очноямковими частинами лобових кісток і дірчастою пластинкою решітчастої кістки. Середня черепна ямка утворена тілом і великими крилами клиноподібної кістки, передньою поверхнею кам'янистої частини і лусковою частиною скроневої кістки. Задня черепна ямка утворена потиличною кісткою, задньою поверхнею кам'янистих частин скроневих кісток і внутрішньою поверхнею соскоподібних відростків правої та лівої скроневих кісток, а також задня частина клиноподібної кістки і соскоподібні кути тім'яних кісток. На дні задньої ямки є парний яремний отвір, яким закінчується борозна сигмоподібної пазухи. Через отвори проходять: 9,10,11 черепні нерви, виходить внутрішня яремна вена. Мозковий череп починає утв. на 4-5 тижні ембр. розв. з мезенхіми, У людини склепіння черепа проходить дві стадії: перетинчасту і кісткову, а основа черепа - 3: перетинчасту, хрящову і кісткову.

84. Молочні зуби: формула, особливості будови, терміни прорізуваня.

Молочні зуби позначають римськими цифрами. Повна формула зубного ряду молочних зубів верхньої і нижньої щелеп має такий вигляд: V IV III II I I II III IV V V IV III II I I II III IV V Зубна формула (І - різці, С - ікла, Р - пре моляри, М - моляри). Постійні зуби позначаються великими літерами, а молочні - малими. Формула зубів У дітей: m2m1ci2i1 i1i2cm1m2 m2m1ci2i1 i1i2cm1m2 Молочні, випадаючі зуби, dentes decidui , є тимчасовими до 13-14-річного віку,повторюють будову постійних зубів відповідних класів. Однак молочні зуби мають менші розміри, емаль блакитного відтінку, корені більш короткі, у різців та ікол - заокруглені, а у молярів сильно сплющені із загостреною верхівкою. Коронка різко відмежована від кореня. Порожнини зубів відносно великі. На кожній половині щелепи розрізняють 2 різця, 1 ікло і 2 великих корінних зуба. Терміни прорізування: Першими прорізуються нижні центральні різці, нижні бічні різці, верхні бічні різці. До 10-12 міс життя прорізуються всі 8 різців. Після невеликої перерви (2-3 міс) з'являються перші тимчасові моляри, за ними - ікла (нижні й верхні), останніми прорізуються другі великі кутні зуби.

45. М'язи верхньої кінцівки: класифікація, групова характеристика м'язів передпліччя і кисті, їх іннервація і кровопостачання.

Мязи передпліччя- Практично всі м'язи передпліччя за своєю формою відносяться до довгим. Вони з усіх боків оточують кістки. Тіло м'язів розташовується проксимально, а дистально - довгі сухожилля. У зв'язку з цим у напрямку кисті відзначається помітне звуження. \ М'язи передпліччя поділяються на дві групи: передню і задню. До передньої групи належать 9 м'язів, 7 з яких - згиначі кисті і пальців: шіечо-нроменевий м'яз, променевий і ліктьовий м'язи-згиначі зап'ястка, довгий долонний м'яз (іноді відсутній), поверхневий і глибокий м'язи-згиначі пальців, довгий згинач великого пальця, круглий і квадратний м'язи-привертачі. Згиначі пальців здійснюють надзвичайно топкі і високодиференційовані рухи, що властиві лише людині. До задньої групи м'язів передпліччя входять 10 м'язів, 8 з яких є розгиначами кисті і пальців: довгий і короткий променеві м'язи-розгиначі зап'ястка, ліктьовий м'яз-розгииач зап'ястка, м'яз-розгинач пальців, м'язи-розгиначі мізинця і вказівного пальця, довгий і короткий м'язи-розгиначі великого пальця, довгий відвідний м'яз великого пальця і м'яз-відвертач. Передні і задні м'язи передпліччя розташовані кількома шарами. Іннервація: гілками серединного, променевого та ліктьового нервів. Кровопостачання: променеві обхідна і поворотна артерії, променева артерія, 'язові гілки плечової, ліктьової та променевої артерій, верхня і нижня ліктьові обхідні артерії, ліктьова артерія. М'язи кисті: поділяють на 3 групи Перша група - 4 м'язи, що утворюють підвищення великого пальця - тенар (thenar), а саме: короткий відвідний м'яз великого пальця, короткий м'яз-згинач великого пальця, привідний м'яз великого пальця і протиставний м'яз великого пальця. Друга група - 4 м'язи, що утворюють підвищення мізинця - гіпотенар (hypothenar), а саме: короткий долонний м'яз, відвідний м'яз мізинця, короткий м'яз-згинач мізинця і протиставний м'яз мізинця. Середня група м'язів кисті, яка розташована між зазначеними двома підвищеннями, включає 4 червоподібні м'язи, а також 3 долонні і 4 тильні міжкісткові м'язи Іннервація : серединний нерв (C5-Th1) та ліктьовий нерв (C8-Тh1) Кровопостачання : гілки глибокої долонної дуги, гілки поверхневої, либока долонна гілка ліктьової артерії.

20. З'єднання кісток черепа: класифікація, будова, вікові особливості.

Між кістками черепа є неперервні з'єднання у вигляді швів (в старечому віці більшість з них зазнає скостеніння) і перервні (суглоби). Розрізняють три види швів: 1. Зубчастий шов: а) вінцевий б) стрілоподібний в) лямбдоподібний. 2. Лускоподібний шов 3. Гладкий шов. Скроне-нижньощелепний суглоб утворений головкою нижньої щелепи і суглобовою ямкою скроневої кістки. Всередині суглоба є диск, який розділяє суглобову порожнину на два поверхи (верхній та нижній). За будовою комбінованим, за формою — виростковим, за функцією — двохосьовим, рухи нижньої щелепи, як опускання і піднімання, рухи вправо і вліво, вперед і назад.

12. Розвиток і будова нижньої щелепи. Вікові та індивідуальні особливості.

Нижня щелепа ( mandibula ) розвивається зі сполучнотканинної пластинки, що оточує хрящ Меккеля і спочатку складається з 2 половин. Обидві половини зростаються після народження на 1-2 році життя. Кістка має: 1. Тіло ( corpus mandibulae ): v Основа нижньої щелепи ( basis mandibulae ); v Коміркова частина ( pars alveolaris ); 2. Дві гілки, що мають відростки ( rami mandibulae ): v Вінцевий ( processus coronoideus ); v Виростковий ( processus condylaris) . Верхній край коміркової частини - arcus alveolaris містить 16 alveoli dentales , з septa interalveolaria et interradicularia ). На зовнішній juga alveolaria , посередині - protuberantia mentalis , а з 2 боків и знизу tuberculum mentale . Посередині внутр. поверхні тіла spina mentalis , збоку і нижче fossa digastrica . З побік підборідної ості linea mylohyoidea seu torus mandibularis ; вище - fovea sublinqualis , а нижче і латерально fovea submandibularis Гілка нижньої щелепи утворює з тілом кут. На зовн. поверхні знаходиться tuberositas masseterica , на внутр. - tuberositas pterygoidea , Передній край вінцевого відростка crista temporalis До виросткового відростка відносяться caput та collum ). У 20-40 річних людей кут нижньої щелепи наближається до прямого У старих людей, у яких випали зуби, кут нижньої щелепи стає тупим.

71. Носова частина глотки: топографія, сполучення, особливості будови стінки, іннервація і кровопостачання.

Носова частина глотки (pars nasalis pharyng is ) чисто дихальна частина,вона через хоани (choanae) сполучається з носовою порожниною (cavitas nasi) , простягається від склепіння глотки до рівня піднебінної завіски, що відповідає межі між тілами II -III шийних хребців. На її бічних стінках з обох боків є глоткові отвори слухових труб (ostia pharyngea tubarum au d itivarum), які сполучають глотку (pharynx) з барабанною порожниною (cavitas tympani). Між глотковим отвором і м'яким піднебінням ( palatum molle ) розміщене парне скупчення лімфоїдної тканини- трубний мигдалик( tonsilla tubaria). Позаду від глоткового отвору слухової труби ( ostium pharyngeum tubae auditivae ) є глотковийзакуток ( recessus pharyngeus). На межі верхньої та задньої стінок глотки (склепіння глотки - fornix pharyngis) розміщений: - непарний глотковий мигдалик (tonsilla pharyngealis ), або аденоїдний мигдалик, який має: - ямочки мигдалика (fossulae tonsillae ); - крипти мигдалика (cryptae tonsillae ). Кровопостачання: гілки висхідної глоткової, висхідної та низхідної піднебінних артерій. Венозний відтік здійснюється через навкологлоткове сплетення у внутрішню яремну вену. Лімфа відтікає в глибокі шийні та заглоткові лімфатичні вузли. Іннервація: глоткове нервове сплетення (язикоглотковий і блукаючий нерви, верхній шийний симпатичний вузол) .

93. Очеревина: загальна характеристика, листки, брижі, чепці, зв'язки, сумки.

Очеревина (peritoneum) - це тонка прозора пластинка, яка вистеляє внутрішню поверхню стінок черевної порожнини і органи, що в ній розташовані. Щілиноподібний простір- (cavitas peritonealis). Складається з двох шарів - серозної оболонки і підсерозного прошарку. Серозна оболонка (tunica serosa) утворена одношаровим плоским епітелієм - мезотелієм. На поверхні мезотеліоцитів є численні мікроворсинки. Мезотеліоцити виділяють серозну рідину В нормі є приблизно 20-50 см3 серозної рідини. Виділяють два листки: (peritoneum parietale),та (peritoneum viscerale), Обидва листки очеревини переходять безпосередньо зі стінок черевної порожнини на органи і з органів на стінки черевної порожнини, обмежовуючи очеревинну порожнину. У жінок очеревинна порожнина сполучається з зовнішнім середовищем через маткові труби, порожнину матки і піхву. У чоловіків порожнина очеревини замкнена. Пристінкова очеревина покриває передню стінку черевної порожнини, вгорі переходить на нижню поверхню діафрагми, а потім на задню та бічні стінки черевної порожнини і на внутрішні органи, а внизу - на стінки й органи тазової порожнини. Нутрощева очеревина покриває внутрішні органи з усіх боків або частково. У місцях переходу пристінкової очеревини в нутрощеву утворюються подвійні листки очеревини - брижі, зв'язки, складки, закутки, ямки. У лобковій -(spatium retropubicum) На задній поверхні 5 пупкових складок -(plіca umbilicаlis mеdiana) Парна -(plica umbilicаlis mediаlis) та (plica umbilicаlis laterаlis Над сечовим міхуром (fossae supravesicаles dеxtra et sinistrа). Присередньо і збоку -(fossae inguinales medialis et lateralis), З боків від сечового міхура - (fossa femoralis). Названі ямки і ділянка пупка та білої лінії живота є "слабкими місцями" На задній стінці черевної порожнини очеревина покриває органи, розташовані заочеревинно - ретроперитонеально. Це підшлункова залоза, дванадцятипала кишка, нирки, надниркові залози, аорта, нижня порожниста вена, інші судини, нерви, лімфатичні вузли і грудна протока. з трьох боків, розташовані мезоперитонеально: висхідна і низхідна ободові кишки, середня частина прямої кишки, наповнений сечовий міхур, матка. з усіх боків, розташовані - інтраперитонеально: шлунок, брижова частина тонкої кишки (порожня і клубова кишки), сліпа кишка, червоподібний відросток, поперечна і сигмоподібна ободові кишки, початковий відділ прямої кишки, селезінка, печінка. Брижі Деякі органи, що вкриті очеревиною інтраперитонеально, можуть мати ще й брижі (mesenteria). Брижа складається з двох листків очеревини (дублікатури). Між листками брижі та зв'язок, розташовані артерії, вени, лімфатичні судини і лімфатичні вузли, нерви. Місце початку брижі -(radix mesenterii). Найвище (mesocolon transversum). Вона розміщена поперечно, майже горизонтально, відходить від задньої стінки черевної порожнини на рівні низхідної частини дванадцятипалої кишки, головки і тіла підшлункової залози, лівої нирки, розмежовує очеревинну порожнину на верхній і нижній відділи. Під нею брижа тонкої кишки (mesenterium), що підходить до порожньої та клубової кишок. Корінь брижі розташований косо, проходить згори донизу, зліва і праворуч.Уздовж кореня брижі проходять верхні брижові артерія і вени, а між листками брижі - гілки цих судин до тонкої кишки, лімфатичні судини і нерви, а також розташовані численні ділянкові лімфатичні вузли, брижа тонкої кишки щільна і товстіша. (mesocolon sigmoideum) - найвужча вона на своєму початку і на кінці. Корінь брижі проходить косо згори донизу, зліва і направо, перетинає ліві клубовий і великий поперековий м'язи, що розташовані на межовій лінії таза, ліві загальні клубові кровоносні судини і лівий сечовід. Червоподібний відросток сліпої кишки, також має відносно широку брижу червоподібного відростка (mesoappendix). Зв'язки печінки До зв'язок печінки (ligamenta hepatis) належать: серпоподібна зв'язка, вінцева зв'язка, права і ліва трикутні зв'язки і печінково-ниркова зв'язка. Від діафрагми до печінки відходить -(lig. falciforme). Між листками серпоподібної зв'язки проходить -(lig. teres hepatis), обидва листки розходяться відповідно праворуч і ліворуч, утворюючи (lig. coronarium), Поверхня печінки, що розташована між листками вінцевої зв'язки (особливо на діафрагмовій поверхні правої частки печінки) і не вкрита очеревиною, називається голим полем (area nuda). Правий та лівий кінці вінцевої зв'язки -(ligg. trіangulare dextrum et sinistrum). Між нижнім краєм правої частки печінки і верхнім кінцем правої нирки- (lig. hepatorenale). Чепці Листки нутрощевої очеревини, переходячи з одного органа на інший, утворюють малий і великий чепці. (omentum minus). Ліва найширша частина малого чепця, що підходить до малої кривини шлунка-(lig. hepatogastricum). Між листками цієї зв'язки вздовж малої кривини шлунка проходять праві і ліві шлункові артерії і вени, нерви Права частина малого чепця, кріпиться- (lig. hepatoduodenale). Між двома листками очеревини цієї зв'язки розташовані справа наліво: спільна жовчна протока, ворітна печінкова вена, загальна печінкова артерія та її гілки, нерви, лімфатичні судини та лімфатичні вузли. Правий край печінково-дванадцятипалокишкової зв'язки обмежує (foramеn omentale) Зверху чепцевий отвір обмежовує нутрощева поверхня печінки, а знизу - верхня частина дванадцятипалої кишки. Через чепцевий отвір можна потрапити у правий підпечінковий закуток чепцевої сумки. Великий чепець Довга складка, що звисає попереду поперечної ободової кишки і петель тонкої кишки у вигляді фартуха й утворена чотирма листками нутрощевої очеревини. Між листками великого чепця розміщена жирова клітковина. У дорослої людини листки очеревини великого чепця зростаються, утворюючи дві пластинки - передню і задню, . Передня пластинка починається від великої кривини шлунка, потім з'єднується з задньою пластинкою великого чепця. Обидві ці пластинки зростаються з передньою поверхнею поперечної ободової кишки. Задня пластинка великого чепця зростається з брижею поперечної ободової кишки. Передня пластинка великого чепця- (lig. gastrocоlicum). Два листки очеревини утворюють -(lig. gastrosplenicum; lig. Gastrolienale), (lig. gastrophrenicum),(lig. phrenicosplenicum). Вище брижі поперечної ободової кишки обидва листки задньої пластинки великого чепця переходять у пристінкову очеревину задньої стінки черевної порожнини. Верхній листок вкриваючи передню поверхню підшлункової залози, і переходить з задньої стінки черевної порожнини на діафрагму. Нижній листок переходить у верхній листок брижі поперечної ободової кишки. Похідними великого чепця є -(lig. splenorenale; lig. lienorenale), (lig. pancreaticosplenicum); (lig.pancreaticocolicum), (lig. splenocolicum) і (lig. phrenicocolicum).

69. Піднебінний мигдалик: топографія, будова, функція, іннервація і кровопостачання.

ПІДНЕБІННИЙ МИГДАЛИК, TONSILLA PALATINAПіднебінний мигдалик парний, розташований у мигдаликовій ямці, fossa tonsillaris між піднебінно-язиковою і піднебінно- глотковою дужками. Мигдалик має овальну форму і складається з лімфоїдної тканини, яка утворює лімфатичні вузлики. Піднебінний мигдалик має такі утворення: - capsula tonsillae, капсула мигдалика, оточує мигдалик зовні і складається з тонкої пластинки сполучної тканини; - fossulae tonsillae, ямочки мигдалика, розташовані на його поверхні, вони надають мигдалику схожість із шкарлупою мигдального горіха; -cryptae tonsillares, крипти мигдалика, являють собою сліпі заглиблення, які відкриваються в ямочках. Функція :у мигдаликах утворюється велика кількість лімфоцитів ,а численні захисні речовини здатні знешкоджувати і знищувати віруси і бактерії. Іннервація :чутлива іннервація від кожного мигдалика передається по мигдаликових гілках ( rr . tonsillares ) язико-глоткового нерва ( IX черепний нерв) та піднебінного нерва,що є гілками верхньощелепного нерва (гілка трійчастого нерва ;V черепний нерв);парасимпатичні завузлові волокна ,які відходять від крило-піднебінного вузла,що є складовими великого кам'янистого нерва (гілка лицевого нерва ; VII черепний нерв). Кровопостачання : піднебінний мигдалик живлять мигдаликові гілки ( rr . tonsillares ) висхідної піднебінної артерії (гілка лицевої артерії), висхідної глоткової артерії (гілка зовнішньої сонної артерії),а також низхідної піднебінної артерії ( гілка верхньощелепної артерії). Венозна кров від мигдалика відтікає по 3-4 мигдаликових венах ( vv . tonsillares ) у крилоподібне сплетення , а з нього - у занижньощелепну вену.

67. Піднижньощелепна залоза: розвиток, топографія, будова, іннервація і кровопостачання.

ПІДНИЖНЬОЩЕЛЕПНА ЗАЛОЗА ( GLANDULA SUBMANDIBULARIS) Залоза має потовщену округлу форму, часточкова. Вона є складною альвеолярно-трубчастою залозою,що виділяє змішаний секрет.Піднижньощелепна залоза розташована в піднижньощелепному трикутнику. Її верхня поверхня прилягає до m . mylohyoideus .Піднижньощелепна протока , ductus submandibularis , огинає задній край m . mylohyoideus , йде по верхній його поверхні медіально від під'язикової залози і відкривається під язиком на caruncula sublingualis . Кровопостачання забезпечують гілки лицевої артерії .Венозна кров відтікає в лицеву вену. Лімфатичні судини від залози впадають у піднижньощелепні лімфатичні вузли. Іннервація чутлива інформація передається по волокнах язикового нерва ,що є гілкою нижньощелепного нерва(третя гілка трійчастого нерва - V черепний нерв ).Команда на виділення слини передається по парасимпатичних післявузлових волокнах барабанної струни ,що є гілкою лицевого нерва ( VII черепний нерв).

3. Анатомічна школа Київського університету святого Володимира: М.І.Козлов, О.П.Вальтер, В.О. Бец, М.А.Тихомиров, Ф.А.Стефаніс.

Першим завідувачем кафедри анатомії людини Козлов. Професор М.І.Козлов він почав застосовувати гістохімічний аналіз для визначення суті хворобливих процесів. брали участь у боротьбі з епідемією холери в Києві Олександр Петрович Вальтер він встановив, що волокна симпатичних нервів, які приєднуються до сідничного нерва жаби, є судиноруховими і при подразненні забезпечують звуження просвіту кровоносних судин задніх кінцівок. Професор Володимир Олексійович Бец наукові дослідження мозкової речовини надниркових залоз (ним відкрита її хромафінна реакція), дослідження морфології остеогенезу і, особливо, вивчення макро- і мікроскопічної анатомії головного мозку. Пов'язуючи структуру з функцією, В.О.Бец першим у світі почав вивчати цитоархітектоніку кори великого мозку. гігантських пірамідних клітин у V шарі кори передцентральної звивини та прицентральної часточки великого мозку. Михайло Андрійович Тихомиров дослідження варіантів і аномалій судинної системи людини і, Франц Адольфович Стефаніс засновником вітчизняної лімфології.

91. Печінка, жовчний міхур: розвиток топографія, будова. Шляхи виділення жовчі. Іннервація і кровопостачання печінки.

Печінка (hерar) є найбільшою травною залозою людини, маса 1,5 кг. Ширина 26-30 см, Бере участь в обміні білків, вуглеводів, жирів, вітамінів та інших речовин. Серед численних функцій печінки дуже важливими є захисна і жовчоутворювальна функції. Має червонобурий колір і м'яку консистенцію, її поверхня гладенька. Печінка розташована у верхній, переважно правій частині черевної порожнини під діафрагмою. Проектується на праву підреброву ділянку живота, частково надчеревну ділянку, і лише невелика частина печінки проектується на ліву підреброву ділянку. Печінка вкрита розташована інтраперитонеально. Печінка має дві поверхні: верхню (діафрагмову) поверхню і нижню (нутрощеву) поверхню. Обидві поверхні утворюють гострий нижній край (margo inferior) печінки. Діафрагмова поверхня (faсіes diaphragmаticа) опукла і прилягає до діафрагми. Від діафрагми -(lig. falcifоrme). Ця зв'язка поділяє печінку на дві частки (lоbus hepatis dеxter) і (lobus hepatis sinister). Обидва листки розходяться -(lig. Coronarium).. Задній листок цієї зв'язки є суцільним. Поверхня печінки, яка розташована між листками вінцевої зв'язки і не вкрита очеревиною, називається голим полем (area nuda). До нього також належать: (sulcus venae cavae), де залягає нижня порожниста вена, (fissura ligamenti venosi), у якій проходить (lig. venosum). Правий та лівий кінці вінцевої зв'язки мають трикутну форму і називаються (ligg. triangulare dextrum et sinistrum). Між листками серпоподібної зв'язки проходить (lig. tеrеs hеpatis). Ця зв'язка утворилася внаслідок заростання пупкової вени. На нижньому краї (incisura ligamenti teretis), У ділянці заднього краю (lig. hepatorenale). Діафрагмова поверхня печінки має наступні частини: (pars superior )МАЄ (impressio cardiaca),(pars anterior), (pars dextra) (pars posterior), Нижня нутрощева поверхня (faсіes viscerаlis) печінки дещо ввігнута, має втиснення від органів, що прилягають до неї. На цій поверхні добре помітні три борозни у вигляді літери "Н", Дві поздовжні борозни - права і ліва, Приблизно посередині ці дві борозни з'єднані поперечною борозною,-(porta hеpatis). Через ворота в печінку входять: ворітна печінкова вена, власна печінкова артерія і нерви, а виходять - загальна печінкова протока і лімфатичні судини. Хвостата частка МАЄ (processus caudаtus), (processus pаpillaris). Права поздовжня борозна має дві частини - передню і задню. У передній розширеній частині залягає жовчний міхур, -fossa vesicae biliaris; s. fossa vesicae felleae). Задня частина правої поздовжньої борозни, починається позаду хвостатого відростка, -sulcus venae cavae). Ліва поздовжня борозна також складається з двох частин - передньої і задньої.В передій є (fissura ligamenti teretis), в ній до воріт печінки проходить (lig. teres hepatis). Задня частина лівої поздовжньої борозни -(fissura ligamenti venosi), проходить (lig. venosum). Ліва поздовжня борозна є межею на нутрощевій поверхні між лівою і правою частками печінки. До нутрощевої поверхні печінки прилягає ряд органів, у цих місцях утворюються відповідні втиснення. На нутрощевій поверхні правої частки печінки (іmpressio colica) ,(іmpressio renalis), (impressio duodenalis), ,(impressio suprarenalis), На нутрощевій поверхні лівої частки печінки ліворуч від щілини венозної зв'язки чепцевий горб (tuber omentale), що обернений до малого чепця. На задньому краї лівої (impressio oesophageale)та (impressio gastrica), Верхня межа печінки починається справа на рівні десятого міжребрового простору по правій середній пахвовій лінії, звідки круто прямує вверх і присередньо, відповідно до проекції діафрагми, її найвищою точкою є четвертий міжребровий простір по правій пригруднинній лінії. Нижня межа печінки також починається від правої точки, що проектується у десятому міжребровому просторі по правій середній пахвовій лінії, прямує вверх і присередньо вздовж краю правої ребрової дуги до рівня зрощення ІХ і Х ребрових хрящів. закінчуючись у п'ятому міжребровому просторі по лівій пригруднинній лінії. Поділ печінки на традиційні праву, ліву, квадратну і хвостату частки . Поділу печінку на 2 частини, 5 відділів (раніше їх називали секторами) і 8 сегментів. Печінка складається з двох частин: лівої частини печінки (pars hepatis sinistra) і правої частини печінки (pars hepatis dextra), які кровопостачають відповідно ліва і права гілки загальної печінкової артерії та ліва і права гілки ворітної печінкової вени. З лівої та правої частин печінки виходять відповідно ліва і права печінкова протоки, які в ділянці воріт печінки зливаються в загальну печінкову протоку. Ці дві частини печінки розмежовані (fissura portalis principalis), Ліва частина печінки складається з трьох відділів і чотирьох сегментів, а права частина - з двох відділів і чотирьох сегментів. Кожний сегмент має відносно власне кровопостачання, іннервацію і відтік жовчі. Нумерація сегментів, якщо дивитись на нутрощеву поверхню печінки знизу, ведеться від борозни порожнистої вени проти руху годинникової стрілки. Ліва частина печінки складається з 3 відділів і 4 сегментів: Права частина печінки складається з 2 відділів і 4 сегментів: Внутрішня будова печінки Класична часточка печінки (lobulus hepaticus) є структурно-функціональною одиницею печінки. Часточки печінки мають вигляд шестигранних призм діаметром 1-2 мм. Вздовж граней цих часточок проходять міжчасточкові артерії і вени (aa. еt vv. іnterlobulares), а також жовчовивідні міжчасточкові проточки (ductulus biliferi interlobulares). Ці три трубчасті структури утворюють печінкову тріаду (портальний тракт), яка добре помітна на поперечному гістологічному зрізі. Поруч із кожною печінковою тріадою проходять лімфатичні судини та нервові волокна. Від навколочасточкових вен та артерій відгалужуються вхідні артеріоли і венули, утворюючи синусоїдні капіляри, по яких тече змішана кров у напрямку від периферії до центру часточки. Синусоїдні капіляри, проходять між печінковими пластинками в радіальному напрямку і в центрі часточки впадають у центральну вену. Центральні вени, , зливаються і утворюють збірні (підчасточкові) вени. Збірні вени зливаються і утворюють (vv. hepaticae dextra, intermedia et sinistra), які впадають в нижню порожнисту вену. Через численні синусоїдні капіляри кров тече дуже повільно, що сприяє обмінним процесам між кров'ю і печінковими клітинами - гепатоцитами. Печінкова пластинка (трабекула, або балка) складається з двох рядів прилеглих один до одного гепатоцитів, між якими розташований жовчний капіляр , відсутня власна стінка, Гепатоцити у цей капіляр виділяють жовч. Уу нормі жовч не може потрапити за межі гепатоцитів і проникнути в кровоносне русло. (ductulus biliferi interlobulares)- (ductus hepaticus dexter )- (ductus hepaticus sinister) - (ductus lobi caudati dexter et sinister) - (ductus hepaticus communis - (ductus сysticus) - (ductus choledochus; s. ductus biliaris). Окрім класичної печінкової часточки, гістологи виділяють такі функціональні одиниці печінки: портальну печінкову часточку і печінковий ацинус . Портальна печінкова -частиною паренхіми печінки, що має на поперечному перетині форму трикутника. В кутах цього трикутника розташовані центральні вени трьох сусідніх класичних часточок, а в центрі - печінкова тріада (портальний тракт). Печінковий ацинус на зрізі має форму ромба, в гострих кутах якого розташовані центральні вени двох сусідніх класичних часточок, а в тупих кутах - печінкові тріади (портальні тракти). Кровопостачання печінки Ко кровопостачається з двох джерел - артеріального і венозного. Артеріальна кров поступає до печінки по власній печінковій артерії від черевного стовбура, а венозна кров - по ворітній печінковій вені. Сукупність синусоїдних капілярів називається чудесною венозною капілярною сіткою печінки. Лімфатичні судини печінки починають формуватися з лімфатичних капілярів у міжчасточковій сполучній тканині у відростках навколосудинної волокнистої капсули. Всередині печінкових часточок лімфатичні капіляри відсутні. Іннервація печінки Печінку як внутрішній орган іннервує автономна частина периферійної нервової системи. По парасимпатичних волокнах блукаючих нервів (Х пара черепних нервів) передається команда на посилення секреторної функції гепатоцитів та виділення жовчі. Жовчний міхур Жовчний міхур (vеsica biliaris; vesica fellea) є резервуаром для накопичення жовчі. Він має видовжену грушоподібну форму. Жовчний міхур має темно-зелене забарвлення і відносно . Містить:(fundus vеsicae biliaris; s. fundus vesicae felleae), (cоllum vеsicae biliaris; s. cоllum vesicae felleae), (ductus cysticus) , (corpus vеsicaе biliaris; s. corpus vesicae felleae).,(infundibulum vеsicae biliaris; s. infundibulum vesicae felleae). Стінка жовчного міхура складається з трьох оболонок: слизової, м'язової, сполучнотканинної (адвентиції). Слизова оболонка (tunica mucosa) вкрита одношаровим високим призматичним епітелієм з посмугованою облямівкою, власна пластинка добре виражена і містить багато еластичних волокон. У шийці жовчного міхура і міхуровій протоці слизова оболонка утворює спіральну складку (plica spiralis). М'язова оболонка (tunica muscularis) утворена з пучків гладких міоцитів, розташованих переважно у коловому напрямку. Адвентиційна оболонка добре виражена в ділянці верхньої частини стінки жовчного міхура, що прилягає до однойменної ямки на нутрощевій поверхні печінки. Всі інші ділянки жовчного міхура мають ще серозну оболонку (tunica serоsa) Інколи жовчний міхур вкритий очеревиною інтраперитонеальне розташування. Міхурова протока, з'єднуючись із загальною печінковою протокою, утворює ductus choledochus; ductus biliaris - проходить між двома листками печінково-дванадцятипалокишкової зв'язки. ductus biliaris +протокою підшлункової залози= (ampulla hepatopancreatica; ampulla biliaropancreatica), що відкривається на вершині великого сосочка дванадцятипалої кишки. Стінка спільної жовчної протоки на відміну від стінки загальної печінкової протоки має потужнішу м'язову оболонку має м'яз-замикач спільної жовчної протоки (m. sphincter ductus choledochi; m. sphincter ductus biliaris) -регулюють приплив жовчі у дванадцятипалу кишку. Слизова оболонка спільної жовчної протоки складок не утворює. У підслизовій основі -(glandulae ductus choledochi; glandulae ductus biliaris), які виробляють слиз. У ділянці вічка печінково-підшлункової ампули є м'яз-замикач ампули (m. sphincter ampullae) - Кровопостачання жовчного міхура і жовчних проток забезпечує жовчноміхурова артерія, що відходить від власної печінкової артерії. Венозна кров відтікає по міхуровій вені у ворітну печінкову вену. Від жовчного міхура лімфа відтікає, як і від печінки, в печінкові, черевні, праві шлункові, воротарні і праві поперекові лімфатичні вузли. Іннервація: жовчний міхур і жовчні протоки, як і печінку, іннервує автономна частина периферійної нервової системи. По парасимпатичних волокнах блукаючих нервів (Х пара черевних нервів)

46. М'язи нижньої кінцівки: класифікація, групова характеристика м'язів таза і стегна, їх іннервація і кровопостачання. Стегновий канал.

Поділяються: -М`язи тазового пояса ( musculi cinguli pelvici ) -М`язи вільної нижньої кінцівки( musculus membri inferioris liberi ) - мязи стегна М`язи тазового пояс a : -внутрішня група -зовнішня група Внутрішня група: 1) клубово-поперековий м`яз( m . iliopsoas ) іннервація: м`язові гілки 2)великий поперековий м`яз( m . psoas major ) поперекового сплетення 3) клубовий м`яз ( m . illiacus ) кровопостачання:огинальна артерія клубової кістки, іннервація: м`яз. гілки поперекового сплетення. 4) малий поперековий м`яз( m . psoas minor ) кровопостачання: поперекові артерії, іннервація: м`яз. гілки поперекового сплетення . 5)внутрішній затульний м`яз( m . obturatorius internus ) іннервація: нерв внутр. затульного м`яза . 6)верхній і нижній(близнюкові м`язи ( m . gemellus superior , inferior ) кровопостачання: нижня сіднича, затульна, внутрішня соромітна артерії, іннервація: м`яз. гілки рижового сплетення. 7)грушоподібний м`яз ( m . piriformis ) кровопостачання: верхня і нижня сідничі артерії, іннервація: м`яз. гілки рижового сплетення. Зовнішня група: -поверхневий шар: 1) великий сідничий м`яз( m . gluteus maximus ) кровопостачання: верхня і нижня сідничі артерії, присередня огинальна артерія стегна; іннервація: нижній сідничий нерв. 2) м`яз-натягувач широкої фасції ( m . tensor fasciae late ) кровопостачання: верхня сіднича, бічна огинальна артерії стегна, іннервація: верхній сідничий нерв. -середній шар: 3)середній сідничий м`яз( m . gluteus medius ) кровопостачання: верхня сіднича, бічна огинальна артерії стегна, іннервація: верхній сідничий нерв. 4) квадратний м`яз стегна( m . quadratus femoris ) кровопостачання: нижня сіднича, присередня огинальна, затульна артерії стегна, іннервація: сідничий нерв. -глибокий шар 5) малий сідничий( m . gluteus minimus ) кровопостачання: верхня сіднича, бічна огинальна артерії стегна, іннервація: верхній сідничий нерв. 6) зовнішній затульний м`яз( m . obturatorius externus ) кровопостачання: затульна, бічна огинальна артерії, іннервація: затульний нерв. М`язи стегна: -передня група: 1) кравецький м`яз( m . sartorius ) 2)бічний широкий м`яз( m . vastus lateralis ) 3)присередній широкий м`яз( m . vastus medialis ) кровопостачання цих м`язів: бічна огинальна, низхідна колінна артерія стегна. 4) Проміжнийширокий м`яз( m . vastus intermedius ) кровопостачання:стегнова, глибока стегнова артерії. іннервація всіх м`язів : стегновий нерв . -присередня група: 5) тонкий м`яз( m . gracilis ) кровопостачання: затульна, поверхнева зовнішня артерії, гілки стегнової а. 6) гребінний м`яз( m . pectineus ) кровопостачання: затульна, глибока зовнішня соромітна артерії, гілки глибокої стегнової артерії. 7)довгий привідний м`яз( m . adductor longus ) кровопостачання: затульна, глибока зовнішня соромітна артерії, гілки глибокої стегнової артерії. 8) короткий привідний м`яз( m . adductor brevis ) кровопостачання: затульна, пронизні артерії, іннервація цих м`язів: затульний нерв 9) великий привідний м`яз( m . adductor magnus ) кровопостачання: затульна, пронизні артерії, іннервація: поперекове сплетення, затульний, сідничий нерв. -задня група м`язів: 1)двоголовий м`яз стегна( m . biceps femoris ) кровопостачання: присередня огинальна, пронизні артеії, іннервація: великогомілковий(довга головка), мілогомілковий(коротка) нерви. 2) півсухожилковий м`яз( m . semitendinosus ) кровопостачання: присередня огинальна, пронизні артеії, іннервація: великогомілковий нерв. 3)півперетинчастий м`яз( m . semimembranosus ) кровопостачання: кровопостачання: присередня огинальна, підколінна, пронизні артеії, іннервація: великогомілковий нерв. Стегновий канал ( canalis femoralis ) -від внутрішнього отвору стегнового кільця( anulus femoralis ) до підшкірного розтвору; 3 стінки: передня задня бічна

97.Порожнина гортані: частини, їх будова, межі.

Порожнина гортані (cavitas laryngis) її стінки вкриті слизовою оболонкою. Верхній розширений відділ називається присінком гортані (vestibulum laryngis). Він починається входом до гортані (aditus laryngis), який сполучається з ротовою частиною глотки. Вхід до гортані обмежований попереду задньою поверхнею надгортанника, з боків - правою і лівою черпакувато-надгортанними складками (plicae aryepiglоtticae), позаду - верхівками обох черпакуватих хрящів і міжчерпакуватою вирізкою (incisura interarytenoidea). У цій вирізці слизова оболонка утворює міжчерпакувату складку (plica interarytenoidea). Вхід до гортані під час ковтання закриває надгортанник. Присінок гортані донизу поступово звужується і з обох боків закінчується поздовжньою складкою слизової оболонки, яка називається присінковою складкою (plica vestibularis). У товщі цієї складки проходить присінкова зв'язка. Простір, розташований між правою і лівою присінковими складками, називається присінковою щілиною (rima vestibuli). Передня стінка присінка гортані найдовша, утворена надгортанником. Задня стінка присінка, що утворена черпакуватими хрящами, найкоротша. Середній звужений відділ порожнини гортані представлений голосовим апаратом - голосником (glottis). Верхньою межею голосника є права і ліва присінкові складки, а нижньою - права і ліва голосові складки (plicae vocales). У товщі голосової складки проходять голосова зв'язка і голосовий м'яз. З кожного боку між присінковою і голосовою складками розташована заглибина, що називається шлуночком гортані (ventriculus laryngis) - шлуночком Морґаньї. Найглибша і повернута догори частина шлуночка гортані називається мішечком гортані (sacculus laryngis). Поздовжній простір між правою і лівою голосовими складками називається голосовою щілиною (rima glottidis; rima vocalis). Голосова щілина, що має видовжену трикутну форму з вершиною, спрямованою вперед, складається з двох частин - міжперетинкової та міжхрящової. Міжперетинкова частина (pars intermembranacea) найдовша, відповідає довжині голосових зв'язок. Міжхрящова частина (pars intercartilaginea) розташована між присередніми поверхнями черпакуватих хрящів. Нижній відділ порожнини гортані, що розташований під голосовими складками, називається підголосниковою порожниною (cavitas infraglottica). Він поступово розширюється і безпосередньо переходить у порожнину трахеї.

94.Ніс: частини. Носова порожнина: частини, носові ходи, їх будова та сполучення.

Початковим відділом верхніх дихальних шляхів і поділяється на зовнішній ніс, порожнину носа та навколоносові пазухи. Зовнішній ніс розташований посередині обличчя і являє собою кістково-хрящове утворення, що має вигляд піраміди, вкрите шкірою. Верхню ділянку носа -коренем носа, нижче розташована спинка носа, що закінчується його кінчиком. Бічні поверхні утворюють носові схили, що внизу переходять у крила носа. На нижній спинці носові отвори - ніздрі, розділені носової перегородки. Кістяк носа утворюють парні носові кістки та лобові відростки верхньої щелепи. Верхній край носових кісток з'єднаний швом із лобовою кісткою, медіальні краї - один з одним, а латеральні - з лобовими відростками верхньої щелепи. До хрящів носа належать бічні, великі та малі крилові, сесамо-подібні, а також хрящі носової перегородки. Зовнішня поверхня носа вкрита шкірою, багатою на сальні залози. Шкіра присінка носа містить волоски, потові та сальні залози, що спричиняє розвиток тут фурункулів і сикозу. У товщі крил носа розташовані м'язи, які розширюють та звужують вхід до носа. Кровопостачається а. dorsalis nasi, яка виходить від а.ophthalmica. Вени зовнішнього носа відходять незалежно від відповідних артерій і впадають у v.facialis anterior v.angularis. Лімфа з зовнішнього носа відтікає переважно в підщелепні лімфовузли. Іннервація здійснюється гілками лицевого нерва, чутлива - першою та другою гілками трійчастого нерва. Анатомія порожнини носа. Носова порожнина -канал, який проходить у сагітальному напрямку крізь лицевий кістяк. Вона розташована між передньою черепною ямкою, ротовою порожниною, парними верхньощелепними і решітчастими кістками. Зовні носова порожнина відкривається ніздрями, а назад - хоанами. Розділена посередині носовою перегородкою, що складається з кісткової та хрящової частин. Перша представлена перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки та лемішем, 2-га - чотирикутним хрящем. Верхня стінка носової порожнини -носовими та лобовою кістками, ситоподібною пластинкою решітчастої кістки та передньою стінкою основної пазухи. Нижня стінка носової порожнини -піднебінними відростками верхньої щелепи, горизонтальною пластинкою піднебінної кістки. Спереду дна носової порожнини є різцевий канал, через який проходять однойменні нерв та артерія. Латеральна стінка носової порожнини -носовою кісткою і лобовим відростком верхньої щелепи, медіальною поверхнею тіла верхньої шелепи, решітчастою кісткою, вертикальною пластинкою піднебінної та медіальною пластинкою криловидного відростка основної кістки. Тут є 3 носові раковини: нижня, середня та верхня. Нижня носова раковина -самостійну кістку, а інші раковини є відростками, що відходять від медіальної стінки решітчастого лабіринту. Під кожною носовою раковиною є відповідний носовий хід. Простір між носовими раковинами та перегородкою є загальним носовим ходом. У передній третині нижнього носового ходу -отвір носослізного каналу. На латеральній стінці середнього носового ходу - щлина півмісяцевої форми, що веде до заглиблення - лійки. У лійку відкривається спереду та зверху вивідний отвір лобової пазухи, біля його заднього кінця - отвір верхньощелепної пазухи. У найкоротший верхній носовий хід відкривається отвір клиноподібної пазухи та задніх комірок решітчастої кістки. Слизову оболонку носової порожнини розділяють на 2 ділянки: дихальну і нюхову. Дихальна ділянка займає простір від дна носової порожнини до середини середньої носової раковини, вкрита багаторядним циліндричним миготливим епітелієм із великою кількістю келихоподібних клітин, що виділяють слиз. Нюхова зона розташована у верхніх відділах слизової оболонки носової порожнини - від середнього краю середньої носової раковини до склепіння носової порожнини. Слизова оболонка тут вкрита специфічним епітелієм, який складається з опорних, базальних та нюхових нейросенсорних клітин.

95.Приносові пазухи: сполучення, функції.

Приносові пазухи у своїй більшості є парними та мають сполучення з носовою порожниною вивідними отвора- ми. Одними з найбільших пазух є лобові [4, 5]. Топографічно лобові пазухи розташовуються вище інших приносових пазух у лусковій частині лобової кістки. Функції приносових пазух: Дихальна. Пазухи беруть участь у зволоженні та зігріванні повітря при вдиханні, вирівнюванні різниці тисків під час дихання або під час раптового збільшення тиску, тобто вони допомагають регулювати внутрішньоносовий тиск. Нюхова функція. Пазухи беруть участь у збільшенні поверхні нюхової ділянки порожнини носа. Механічна. Пазухи захищають череп та очі від травм. Термічна. Пазухи забезпечують термоізоляцію основи черепа та орбіти, зігрівають основу черепа. Статична. Пазухи зменшують вагу скелета лицьового черепа та беруть участь у формуванні "архітектури" черепа. Фонетична. Пазухи є резонаторними порожнинами і беруть участь у голосоутворенні. Жувальна. Пазухи беруть участь у розподілі сил при жуванні та зменшенні тиску на м'які структури голови.

98.Голосова щілина: межі, утворення, частини. Функції гортані, теорії голосоутворення.

Простір між голосовими зв'язками називають голосовою щілиною. Під тиском повітря, що виходить з легень, голосові зв'язки зближуються, натягаються і коливаються, від чого з'являється голос. Голосова щілина - це простір: між істинними голосовими складками між помилковими голосовими складкамигортанними шлуночками. Вони покриті голосовими складками, кожна з яких покривається декількома шарами неороговілому епітелію. Гортань є органом дихальної системи людини й забезпечує проходження повітря до легень. Легені забезпечують газообмін. Гортань містить голосовий апарат, який забезпечує утворення звуків. існують в основному дві теорії голосоутворення: міоеластична та нейрохронаксична. Міоеластична теорія (Мюллера) стверджує, що для утворення голосу необхідне коливання голосових складок унаслідок дії на них струменя повітря, що йде знизу вгору через голосову щілину.

66. Під'язикова залоза: розвиток, топографія, будова, іннервація і кровопостачання.

Під'язикова залоза ( glandula sublingualis ) є складною розгалуженою трубчасто-альвеолярною залозою, що виділяє секрет. Має видовжену форму і розташована під слизовою оболонкою дна ротової порожнини на верхній поверхні щелепно-під'язикового м'яза( m . mylohyoideus ) де утворюється під'язикова складка( plica sublingualis ). Під'язикова залоза має велику і малі під'язикові протоки: ductus sublingualis major, велика під'язикова протока, з'єднується з підщелепною протокою і відкривається спільним отвором на caruncula sublingualis ; ductus sublinguales minores, малі під'язикові протоки, відкриваються дрібними отворами на слизовій оболонці в ділянці plica sublingualis . Іннервація : чутлива інформація від залози передається по волокнах язикового нерва ,що є гілкою нижньощелепного нерва (третя гілка трійчастого нерва - V черепного нерва). Команда на виділення слини передається по парасимпатичних післявузлових волокнах барабанної струни ,що є гілкою лицевого нерва ( VII черепний нерв). Кровопостачання: забезпечує під'язикова артерія , що є гілкою язикової артерії , і підборідна артерія ,що є гілкої лицевої артерії. Венозна кров відтікає по однойменних венах.

92. Підшлункова залоза: розвиток, топографія, будова, іннервація, кровопостачання.

Підшлункова залоза (pancreas) - друга за величиною залоза травної системи Розташована заочеревинно на задній стінці черевної порожнини в надчерев'ї, простягаючись поперечно від дванадцятипалої кишки до воріт селезінки. Попереду від залози розміщений шлунок, позаду - тіла І і ІІ поперекових хребців, нижня порожниста вена, черевна аорта, автономне черевне сплетення, ліва нирка та ліва надниркова залоза. Очеревиною вкрита екстраперитонеально. Очеревина утворює дві зв'язки: (lig. pancreaticocolicum) і (lig. Pancreaticosplenicum) Складається з головки, шийки, тіла і хвоста. Головка підшлункової залози (cаput pancrеatis) -найширшою частиною, вона підковоподібно охоплена дванадцятипалою кишкою і розташована на рівні І і ІІ поперекових хребців. Правий край утворює (processus uncinatus), спрямований ліворуч. При переході головки в тіло залоза дещо звужується -(collum pancreatis). На нижньому краї шийки -(incisura pancreatis) -проходять верхні брижові артерія і вена. У цьому жолобку верхня брижова вена з'єднується з селезінковою веною і переходить у ворітну печінкову вену. Позаду у верхній частині щілини проходить спільна жовчна протока, яка нижче з'єднується з протокою підшлункової залози, утворюючи печінково-підшлункову ампулу. Задня поверхня головки підшлункової залози прилягає до правої ниркової вени і артерії та нижньої порожнистої вени, а лівий край гачкуватого відростка - до правої ніжки діафрагми і черевної аорти. До нижньої частини головки прилягають петлі порожньої кишки, що розташовані нижче брижі поперечної ободової кишки. Тіло підшлункової залози (corpus pancreatis) розміщене на рівні І поперекового хребця. Воно має тригранну форму і відповідно три поверхні: передньоверхню, передньонижню і задню. Ці поверхні відмежовані верхнім, переднім і нижнім краями. Передньоверхня поверхня (facies anterosuperior) обмежована (margo superior), та (margo anterior). Ця поверхня прилягає до задньої стінки шлунка. На правій частині -(tuber omentale). До переднього краю тіла залози прикріплюється брижа поперечної ободової кишки і зрощені з нею листки великого чепця. Передньонижня поверхня (facies anteroinferior) тіла залози розташована нижче брижі поперечної ободової кишки, її нижньою межею є нижній край (margo inferior). Праворуч до цієї поверхні прилягає дванадцятипало-порожньокишковий згин, а ліворуч - петлі порожньої кишки і дистальна ділянка поперечної ободової кишки. Задня поверхня (facies posterior) тіла підшлункової залози обмежована верхнім і нижнім краями, вона не вкрита очеревиною. Ця поверхня прилягає до черевної аорти, автономного черевного сплетення, лівої ниркової вени, а ліворуч - до лівої надниркової залози та лівої нирки. На задній поверхні тіла підшлункової поверхні у відповідних борознах проходять: селезінкова артерія таселезінкова вена. Хвіст підшлункової залози (cauda pancreatis), що є звуженою її частиною дещо заходить між листки шлунково-селезінкової зв'язки. Кінець хвоста залози підходить до нутрощевої поверхні селезінки нижче і позаду від її воріт. Знизу хвіст залози прилягає до лівого згину ободової кишки Кровопостачання та іннервація підшлункової залози Підшлункову залозу кровопостачають передня і задня верхні підшлунково-дванадцятипалокишкові артерії, Капілярні сітки екзокринних і ендокринних структурних елементів не сполучаються між собою. Капіляри збираються у венули, які формують вени, супроводжуючи артерії. Венозна кров по підшлунковозалозових венах потрапляє у селезінкову вену, верхню брижову вену та в інші притоки ворітної печінкової вени (нижню брижову вену, ліву шлункову вену). Від підшлункової залози лімфа відтікає у підшлунковозалозові, підшлунково-дванадцятипалокишкові, воротарні і поперекові лімфатичні вузли, а потім - у грудну протоку. Іннервує автономна частина периферійної нервової системи. По парасимпатичних волокнах переважно правого блукаючого нерва (Х черепний нерв).

52. Власне ротова порожнина: розвиток, стінки, сполучення, іннервація і кровопостачання слизової оболонки. Вади розвитку ротової порожнини.

Розвиток *злиття медіального відростка з верхньощелепними і латеральними носовими відростками утворює первинне піднебіння. -язик утворюється з перших трьох зябрових дуг. Стінки щілина яка утворена: сперду, збоків - яснами(gingiva),верхньо- і нижньощелепною зубними дугами і зубами. зверху - твердим, мяким піднебінням(palatum durum,molle), знизу -діафрагмою рота(diaphragma oris), яка утв. парним щелепно-під`язиковим, підборідно-під`язиковим м`язами і язиком(lingua). Сполучення ззаду через зів(fauces) переходить у ротову частину глотки, спереду через щілину сполучається с присінком рота. Кровопостачання: велика і малі піднебінні(гілки низхідної піднебінної а.),висхідна глоткова артерії, парна язикова артерія(зовнішньої соноої а.). Іннервація: великий піднебінний, носопіднебінний нерви(від верхньощ. н.), глоткове сплетення. Вади розвитку -«вовча паща»(по серединній лінії не заростаються дві частини твердого/м`якого піднебіння і може доходити до язичка) -макро-/мікросомія(незрощення або надмірне зрощення верхньо- і нижньощ. відростків).

49. Присінок рота: розвиток, будова, сполучення, іннервація і кровопостачання слизової оболонки. Вади розвитку присінка рота.

Розвиток: -піднебіння відділяється від губ і щок первинною губною борозною(на нижній щелепі утв. так ж сама борозна) -з борозен вростає в глибину епітеліальна пластинка(зовнішня-вестибулярна, внутрішня-зубна. Будова: вертикальна щілина яка відмежована: ззовні - губами, щоками зсередини - зубами, верхньощелеп. і нижньощелеп. зубними дугами, яснами. Губи(labia): верхні і нижні, мають дві поверхні зовнішню(шкірну частину) і внутрішню(слизову частину), між 2 частинами є проміжна частина яка містить сальні залози, сосочки. На шкірі верхньої губи є жолобок, а на ньому горбок. Щоки(bucca): утв. щічним і сусідніми м`язами. Ззовні вкриті шкірою, яка містить сальні і слинні залози, зсередини слиз.об. На рівні 2 верхнього великого кутнього зуба слиз. об. утв сосочок привушної залози(з вічком протоки привушної залози) Ясна(lingua)слиз.об., яка вкриває коміркові дуги верхн. і нижньої щелепи. Вони склад з вільної(має ясенний край) і прикріпленої частини (та що зрощена з дугами). Між ясенним краєм і зубом утв. ясенна борозна. Між зубами на яснах ясенні(міжзубні) сосочки. Сполучення: -через ротову щілину відкривається назовні -через проміжки між зубами, через два простори за останніми великими кутніми зубами сполучається з власне ротовою порожниною. Кровопостачання: верхня і нижня губні артерії, щічна і комаркові артерії. Іннервація: щічний, нижній комріковий нерв, верхні губні гілки підочноямкового нерва, нижні губні гілки підборідного нерва.

72. Ротова частина глотки: топографія, сполучення, особливості будови стінки, іннервація і кровопостачання.

Ротова частина глотки ( pars oralis pharyngis )простягається від піднебінної завіски( velumpalatinum ) до входу в гортань ( larynx ), тобто на рівні зіва (fauces ), що відповідає висоті тіла третього шийного хребця ( vertebra cervicalis tertia). Між коренем язика ( radix linguae ) та надгортанником ( epiglottis ) проходять: - серединна язиково-надгортанна складка( plica glossoepiglottica mediana); - парна бічна язиково-надгортанна складка ( plica glossoepiglottica lateralis ), між якими розміщена надгортанна долинка ( vallecula epiglottica). У ротовій частині глотки ( pars oralis pharyngis ) перехрещуються травний та дихальний шляхи. При акті ковтання носова частина глотки ( pars nasalis pharyngis ) відокремлюється від ротової частини глотки ( pars oralis pharyngis ) піднебінною завіскою ( velum palatinum ). При акті ковтання гортань ( larynx) піднімається догори, а надгортанник ( epiglottis ) закриває вхід до гортані ( aditus laryngis ). Кровопостачання: гілки висхідної глоткової, висхідної та низхідної піднебінних артерій. Венозний відтік здійснюється через навкологлоткове сплетення у внутрішню яремну вену. Лімфа відтікає в глибокі шийні та заглоткові лімфатичні вузли. Іннервація: глоткове нервове сплетення (язикоглотковий і блукаючий нерви, верхній шийний симпатичний вузол) .

53. Діафрагма рота: будова, рельєф поверхні, іннервація і кровопостачання.

Розвиток: з І зябрової(щелепної) дуги Вона представлена щелепно-під`язиковим м`язом, він іде від внутрішньої поверхні тіла нижньої щелепи по linea mylohyoidea прикріплюється до передньої поверхні тіла під`язикової кістки. М`язові пучки правого і лівого м`язів сплітаються між собою по серединній лінії утворюючи шов. На слизовій оболонці розрізняють: вуздечка язика(frenulum linguae), йде від ясен нижньої щелепи до нижньої поверхні язика, розташована посередині і фіксує язик. під`язикова складка(plica sublingualis), парна, лежить збоку від вуздечки(тут відкриваються малі під`язикових проток) під`язикове м`ясце(caruncula sublingualis), парне, має виглядпідвищення по боках від основи вуздечка язика, на його вершині відкриваються вивідні протоки підщелепної і під`язикової слинних залоз. Кровопостачання: лицева артерія, під`язикова артерія. Іннервація: щелепно-під`язиковий, лицевий, під`язиковий нерв.

56. Тверде піднебіння: розвиток, будова, іннервація і кровопостачання слизової оболонки. Вади розвитку твердого піднебіння.

Розвиток: з зародкового медіального відростка Будова: формує передню частину піднебіння і являє собою кісткову пластинку, з обох боків вкриту слизовою оболонкою. Уздовж кісткового серединного піднебінного шва розміщений шов піднебіння (raphe palati), від якого розходяться поперечні піднебінні складки (plicae palatinae transversae). Спереду піднебінний шов закінчується різцевим сосочком (papilla incisiva). Іннервація: nn. palatini majors Кровопостачання: a . palatina major , a . incisivа. Вади: вовча паща

62. М'язи язика: розвиток, класифікація, характеристика, іннервація і кровопостачання

Розвиток: з міотомів Класифікація: поділяються на власні та скелетні. Характеристика: I. Власні м'язи язика змінюють його форму: 1. Верхній поздовжній м'яз (m. longitudinalis superior) — вкорочує язик, піднімає його верхівку вгору; при односторонньому скороченні відводить верхівку язика вбік. 2. Нижній поздовжній м'яз (m. longitudinalis inferior) — вкорочує язик, опускає його верхівку вниз; при односторонньому скороченні відводить верхівку язика вбік. 3. Поперечний м'яз язика (m. transversus linguae) — звужує та видовжує язик, скручує його у трубочку. 4. Вертикальний м'яз язика (m. verticalis linguae) — видовжує язик та робить його більш плоским. II. Скелетні м'язи язика змінюють положення язика: 1. Підборідно-язиковий м'яз (m. genioglossus) — тягне язик вперед та вниз. 2. Під'язиково-язиковий м'яз (m. hyoglossus) — тягне язик дозаду та вниз. 3. Шило-язиковий м'яз (m. styloglossus) — тягне язик до заду та вгору, а при односторонньому скороченні — убік. Іннервація: n. hypoglossus Кровопостачання: a. lingualis, vena lingualis

59. Язик: розвиток, зовнішня будова, функції, іннервація і кровопостачання. Вади розвитку язика.

Розвиток: з перших трьох зябрових дуг Будова: м'язовий орган, має овально-видовжену форму. Має верхівку, тіло і корінь. Край язика (margo linguae) є межею між його верхньою та нижньою поверхнями. Верхня поверхня, або спинка язика (dorsum linguae), опукла та шорстка. По серединній лінії спинки язика проходить борозна (sulcus medianus linguae). Перпендикулярно їй поперечно прямує межова борозна (sulcus terminalis linguae). Попереду межової борозни розміщена передня частина спинки язика, а позаду — задня частина. Заглиблення у місці сходження серединної та межової борозен має назву сліпого отвору язика (foramen caecum linguae), який є залишком щитоподібно-язикової протоки (ductus thyroglossalis). На нижній поверхні язика розташовується вуздечка язика (frenulum linguae). У власній пластинці кореня язика є непарний язиковий мигдалик (tonsilla lingualis). Функції: орган смаку, перемішування їжі, ковтання, мова. Іннервація: М'язи - язикові гілки n . hypoglossus Загальна чутливість передніх двох третин - n . lingualis (гілка n . mandibularis , від n . trigeminus ) Смакова чутливість передніх двох третин - chorda tympani (гілка n . facialis ) Уся чутливість задньої третини - язикові гілки n . glossopharyngeus Уся чутливість кореня язика - чутливі гілки n . pharyngeus superior (від n . vagus ) Кровопостачання: a. lingualis (гілка a . carotis externa ). Венозний відтік по v. lingualis до v. jugularis interna.

64. Малі слинні залози: розвиток, топографія, іннервація і кровопостачання.

Розвиток: є похідними багатошарового плоского епітелію Топографія: розташовані в слизовій оболонці і підслизовій основі стінок ротової порожнини, м'якого піднебіння, у товщі щічного м'яза. За місцем розташування виділяють такі групи малих слинних залоз: губні залози (glandulae labiales); щічні залози (gll. buccales); кутні залози (gll. molares); піднебінні залози (gll. palatinae); язикові залози (gll. linguales). Іннервація: симпатичні та парасимпатичні вегетативні волокна Кровопостачання: артерії, що кровопостачають слизову оболонку.

65. Привушна залоза: розвиток, топографія, будова, іннервація і кровопостачання.

Розвиток: є похідною багатошарового плоского епітелію Топографія: розміщена попереду та внизу від вушної раковини, на бічній поверхні гілки нижньої щелепи та по задньому краю жувального м'яза. Будова: складна альвеолярна залоза, за характером секрету - серозна. Має поверхневу і глибоку частини. Привушна протока, або протока Стенона, відкривається в присінку рота на рівні II верхнього великого кутнього зуба. Іннервація: чутлива інформація по привушних гілках вушно-скроневого нерва (гілка n . mandibularis від n . trigeminus ). Виділення слини контролюється парасимпатичними волокнами (від вушного вузла) малого кам'янистого нерва, та симпатичними волокнами від сплетення зовнішньої сонної артерії. Кровопостачання: привушні гілки a . temporalis superficialis , венозний відтік у v . retromandibularis .

57. М'яке піднебіння: розвиток, частини, будова, іннервація і кровопостачання слизової оболонки. Вади розвитку м'якого піднебіння.

Розвиток: із задніх частин зародкових піднебінних відростків Будова, частини: складає задню третину піднебіння. Посередині вільного краю м'якого піднебіння розміщений піднебінний язичок (uvula palatina). Основу м'якого піднебіння утворюють піднебінний апоневроз і посмугована м'язова тканина. М'яке піднебіння збоку переходить в дужки — arcus glossopalatinus і arcus pharyngopalatinus. Іннервація: nn . palatini minores Кровопостачання: aa . palatinae minores, a. palatina ascendens. Вади: вовча паща 58. М'язи м'якого піднебіння: характеристика, іннервація і кровопостачання. 1) m. palatopharyngeus — підтягує глотку доверху; n. vagus 2) m. palatoglossus — звужує зів; n. vagus 3) m. uvulae — вкорочує язичок; n. vagus 4) m. levator veli palatini — піднімає м'яке піднебіння; n. vagus 5) m. tensor velli palatine — опускає м'яке піднебіння; гілочки n. mandibularis Кровопостачання: м'язовий стовбур a. palatina ascendens

18. Очна ямка: стінки, сполучення, їх призначення, вміст.

Розрізняють чотири стінки орбіти: верхня стінка - орбітальною частиною лобової кістки і малим крилом клиноподібної кістки; нижня стінка - орбітальною поверхнею верхньої щелепи і виличною кісткою; ззаду - орбітальним відростком піднебінної кістки; медіальна стінка - лобовим відростком верхньої щелепи, слізною кісткою, орбітальною пластинкою решітчастої кістки і тілом клиноподібної кістки; латеральна стінка - орбітальною поверхнею великого крила клиноподібної кістки і виличною кісткою. Орбіта з'єднується: через носослізний канал (canаlis nasolacrimalis) з носовою порожниною; через підорбітальний канал з ікловою ямкою; через нижню орбітальну щілину з підвисковою та крилопіднебінною ямками; через зоровий канал і верхню орбітальну щілину зі середньою черепною ямкою; через задній решітчастий отвір з носовою порожниною; через передній решітчастий отвір з передньою черепною ямкою; через виличний канал з висковою ямкою. З допомогою з'єднань можливе розповсюдження інфекції. В очній ямці розміщується очне яблуко, жирова клітковина, судини та нерви.

87. Стравохід: топографія, частини, будова, іннервація, кровопостачання.

СТРАВОХІД (oesophagus) Стравохід є трубчастим органом довжиною 25-30 см, що має S-подібну форму і переходить у шлунок (gaster). Шийна частина стравоходу, відхилившись ліворуч, розташована попереду передхребтової фасції шиї і позаду трахеї, з якою вона пухко зростається. Стравохід на межі TIV —TV хребців перехрещує позаду лівий головний бронх, перетинає серединну лінію і відхиляється праворуч, залишаючись, як і раніше, поблизу хребта. На рівні TVIII хребця стравохід знову відхиляється ліворуч, відходить від хребта й огинає (спірально) спереду грудну частину аорти. На рівні тіла ТХ хребця проходить через стравохідний отвір діафрагми й на рівні ТХІ хребця зліва від серединної площини переходить у шлунок. Грудна частина стравоходу зліва вгорі вкрита медіастинальною плеврою, внизу й спереду межує з перикардом. Черевна частина стравоходу (2 — 5 см), вкрита очеревиною. У грудній і черевній частинах стравохід супроводжують правий і лівий блукаючі нерви, які на стінці стравоходу утворюють нервове сплетення. У стравоході виділяють: - шийну частину (pars cervicalis); - грудну частину (pars thoracica); - черевну частину (pars abdominalis); - іноді виділяють діафрагмову частину (pars diaphragmatica). Стінка стравоходу (paries oesophagi)складається з таких шарів: - слизової оболонки (tunica mucosa); - підслизової основи (tela submucosa); - м'язової оболонки (tunica muscularis); - зовнішньої (сполучнотканинної) оболонки,яку ще називають адвентиційною(adventitia); - серозної оболонки (tunica serosa); - підсерозного прошарку (tela subserosa). Серозна оболонка та підсерозний прошарок є тільки у черевній частині стравоходу (pars abdominalis oesophagi). Топографія стравоходу: - голотопія стравоходу: - розміщений в ділянці шиї (regio cervicalis); - у грудній порожнині (cavitas thoracis); - у черевній порожнині (cavitas abdominis); - скелетопія: - від рівня VI - VII шийних хребців до рівня XI грудного хребця (ab vertebra cervicali sexta - septima ad vertebram thoracicam undecimam); - синтопія: - шийна частина стравоходу (pars cervicalis oesophagi) розміщена попереду шийного відділу хребтового , спереду (trachea), збоку - судинно-нервовий пучок. Грудна частина стравоходу (pars thoracica oesophagi) розміщена у верхньому та нижньому задньому середостінні (mediastinum superius et inferius); у верхньому спереду -(trachea), позаду - хребтовий стовп; у нижньому попереду- знаходиться серце, а позаду -низхідна частина аорти (pars descendes aortae). Черевна частина стравоходу (pars abdominalis oesophagi) коротка, розміщена під діафрагмою, прилягає до задньої поверхні лівої частки печінки (lobus hepatis sinister). Стравохід має: - анатомічні звуження (constrictiones anatomicae); - фізіологічні звуження (constrictiones functionales). Анатомічні звуження (constrictiones anatomicae): - глотково-стравохідне звуження(constrictiopharyngooesophagealis) на рівні VI-VII шийних хребців; - бронхіальне звуження (constrictio bronchialis), на рівніIV-Vгрудних хребців - діафрагмове звуження (constrictio phrenica)розміщене на рівні ІХ-Х грудних хребців. Фізіологічні звуження (constrictiones functionales): - аортальне звуження (constrictio aortica) на рівніIVгрудного хребця. - черевне звуження (constrictio abdominalis) на рівні XI грудного хребця. Кровопостачання: Шийна частина — від нижніх щитоподібних артерій, грудна — від гілок грудної частини аорти, черевна — від гілок лівої шлункової артерії. Венозний відтік: Від шийної частини—в нижню щитоподібну і плечеголовні вени, грудної — у півнепарні вени і від черевної — через ліву шлункову вену (з системи ворітної вени). Інервація: Гілки блукаючого нерва шийних і грудних вузлів симпатичного стовбура, які на стінках стравоходу утворюють нервове сплетення.

25. Скелет нижньої кінцівки: відділи, будова кісток, що їх утворюють.

Скелет нижньої кінцівки (кістки нижньої кінцівки, ossa membri inferioris) складається з кісток поясу нижньої кінцівки та кісток вільної частини нижньої кінцівки. Тазова (кульшова) кістка, os coxae, утворюється з клубової, сідничої та лобкової кісток. У місці зрощення тіл тазових кісток - acetabulum . Для зчленування з головкою стегнової кістки в кульшовій западині є гладка, вкрита хрящем півмісяцева поверхня, facies lunata. Центр кульшової западини зайнятий шорсткою ямкою кульшової западини (fossa acetabuli). Клубова кістка, os ilium, складається з тіла клубової кістки (corpus ossis ilii і розширеного крила клубової кістки (ala ossis ilii). linea arcuata, відділяє на внутрішній поверхні тіло клубової кістки від її крила. Верхній потовщений та S-подібно вигнутий край крила клубової кістки зветься клубовим гребенем (crista iliaca), або гребенем клубової кістки (crista ossis ilii). На клубовому гребені помітні 3 шорсткі лінії для прикріплення м'язів живота: зовнішня губа, внутрішня губа, та проміжна лінія. Клубовий гребінь спереду закінчується (spina iliaca anterior superior, а заду -spina iliaca posterior rsuperior, нижче spina iliaca anterior inferior, та spina iliaca posterior inferio. Попереду та нижче передньої нижньої клубової ості eminentia iliopubica. Поверхні: facies sacropelvina, facies auricularis, facies glutea(, linea glutea anterior, linea glutea posterior, linea glutea inferior) tuberculum iliacum, який має значення для топографічної орієнтації на передній черевній стінці. Між тілом клубової кістки і краєм кульшової западини проходить sulcus supraacetabularis. Сіднича кістка, os ischii, складається з тіла сідничої кістки (corpus ossis ischii), яке знизу доповнює кульшову западину, та гілки сідничої кістки (ramus ossis ischii). Гілка сідничої кістки знизу оточує затульний отвір (foramen obturatum). Між тілом та гілкою сідничої кістки розміщений tuber ischiadicum, до якого прикріплюються м'язи стегна та зв'язки. Вище горба spina ischiadica відмежвує incisura ischiadica major від incisura ischiadica minor . Лобкова кістка, os pubis,складається з тіла лобкової кістки (corpus ossis pubis), верхньої гілки лобкової кістки (ramus superior ossis pubis) та нижньої гілки лобкової кістки (ramus inferior ossis pubis). На присередній поверхні facies symphysialis, - місце зрощення з протилежною лобковою кісткою. Зверху tuberculum pubicum, від якого вбік pecten ossis pubis, що продовжується у дугоподібну лінію клубової кістки. Присередньо від лобкового горбка до симфізної поверхні йде crista pubica, Нижній край верхньої гілки лобкової кістки, містить sulcus obturatorius, обмежену спереду та ззаду відповідно tuberculum obturatorium anterius та непостійним tuberculum obturatorium posterius. Між лобковим горбком та кульшовою западиною crista obturatoria. Скелет вільної частини нижньої кінцівки: Стегнова кістка (femur або os femoris) - довга трубчаста кістка людини, має тіло та два кінці. На проксимальному кінці caput femoris, обернена присередньо. На головці помітна, fovea capitis femoris. Має: collum femoris , trochanter major , fossa trochanterica, trochanter minorlinea intertrochanterica, crista intertrochanterica, tuberculum quadratum corpus ossis femoris, дещо вигнуте впередМає: linea aspera , labium mediale , labium laterale , linea pectine, (tuberositas glutea , trochanter tertius , condylus medialis , condylus lateralis , linea intercondylarisepicondylus medialis, epicondylus lateralis, tuberculum adductorium , sulcus popliteus , linea supracondylaris medialis , linea supracondylaris lateralis , facies poplitea трикутної форми, facies patellaris. Наколінок, patella, -сесамоподібна кістка людини; вона лежить у товщі чотириголового м'яза стегна. Має: basis patellaeта apex patellae. Гладка facies articularis, наколінка обернена дозаду і прилягає до наколінкової поверхні стегнової кістки. Суглобова поверхня наколінка розділена невеликим вертикальним гребінцем на дві фасетки: більшу бічну та меншу присередню;facies anterior, наколінка має неглибокі поздовжні борозни і легко пальпується крізь шкіру. Великогомілкова кістка, tibia, - довга кістка, що має тіло та два кінці. corpus tibiae, має тригранну форму. Краї: margo anterior , margo interosseus , margo medialis . Передній край : tuberositas tibiae. Поверхні: facies medialis , facies lateralis , facies posterior містять ( linea musculi solei , condylus medialis , condylus lateralis , eminentia intercondylaris , tuberculum intercondylare mediale , tuberculum intercondylare laterale , area intercondylaris anterior , area intercondylaris posterior , malleolus medialis , sulcus malleolaris, incisura fibularis, для зчленування з малогомілковою кісткою. Малогомілкова кістка, fibula,- типова довга трубчаста кістка. corpus fibulae, дещо скручено по довжині і вигнуто у медіальний бік. Краї:, margo anterior, margo posterior, margo interosseus. Поверхні: facies medialis , facies lateralis , facies posterior . Містять: crista medialis , , caput fibulae , collum fibulae . , apex capitis fibulae , malleolus lateralis , fossa malleoli lateralis - місце прикріплення задньої надп' ятково-малогомілкової зв'язки. В стопі (pes) розрізняють заплесно (tarsus), плесно (metatarsus) та пальці стопи (digiti pedis). П'яткова кістка, calcaneus, - найбільша коротка губчаста кістка людини. має горб (tuber calcanei), (processus medialis et lateralis, (tuberculum calcanei). Поверхні: ( facies articularis talaris anterior et media et posterior )між поверхнями sulcus calcanei , sulcus tendinis m . flexoris hallucis longi .Спереду на п'ятковій кістці є, facies articularis cuboidea, яка з'єднується з кубоподібною кісткою. Надп'яткова кістка, talus, ( corpus tali ), ( collum tali ) ( caput tali ). Поверхня, facies superior , facies malleolaris medialis , facies malleolaris lateralis . Містить : processus lateralis tali , processus posterior tal і, sulcus tendinis m . flexoris hallucis longi : tuberculum mediale , tuberculum laterale ). Знизу є facies articularis calcanea anterior, media et posterior Човноподібна кістка, os naviculare, розміщується між надп'ятковою та трьома клиноподібними кістками. tuberositas ossis navicularis, яку можна промацати крізь шкіру. Кубоподібна кістка, os cuboideum, розміщена між п'ятковою кісткою та основами IV та V плеснових кісток. Знизу tuberositas ossis cuboidea , перед якою sulcus tendinis m . peronei ( fibularis ) longi . Клиноподібні кістки, ossa cuneiformia, у кількості трьох, знаходяться між човноподібною та I-IIIкістками плесна і мають суглобові поверхні для зчленування з ними. os cuneiforme laterale, os cuneiforme mediale, а найменша - проміжна клиноподібна кістка, os cuneiforme intermedium. Кістки плесна, ossa metatarsi, подібно до п'ясткових кісток мають тіло, основу та головку (corpus, basis et caput ossis metatarsi). Головка кожної плеснової кістки зчленовується з основою відповідної проксимальної фаланги. Перша плеснова кістка найтовстіша та найкоротша серед інших плеснових кісток і містить збоку на своїй основі горбистість першої плеснової кістки, tuberositas ossis metatarsi primi. Основа V плеснової кістки збоку містить tuberositas ossis metatarsi quinti, до якої прикріплюється короткий малогомілковий м'яз. Кістки пальців стопи, ossa digitorum pedis, кожен палець стопи, за винятком I пальця, складається з трьох фаланг: проксимальної фаланги (phalanx proximalis), середньої фаланги (phalanx media) та дистальної фаланги (phalanx distalis). Скелет першого пальця стопи (hallux) складають тільки проксимальна та дистальна фаланги. Фаланги мають corpus, basis et caput phalangis). За допомогою блока фаланги (trochlea phalangis) головка проксимальнішої фаланги зчленовується з основою дистальнішої фаланги. На головці tuberositas phalangis distalis). Постійні сесамоподібні кістки, ossa sesamoidea, присутні з підошвового боку головки I плеснової кістки.

55. Піднебіння: розвиток, частини, будова, іннервація і кровопостачання слизової оболонки. Вади розвитку піднебіння.

Складається з 2 частин: -тверде піднебіння (palatum durum) -м`яке піднебіння(palatum molle) Тверде піднебіння: відокремлює ротову порожнину від носової.(передні 2/3 піднебіння). Розвиток: кісткова основа - з піднебінних відростків верхніх щелеп і горизонтальних пластинок піднбінних кісток. Слиз.об. товста, міцно зрощена з окістям(вкрита багатошар.плоск. незрогов.епіт. в нього врост високі сосочки власної пластинки) Є 4 ділянки: жирова - передня частина тверд. піднеб(жирова клітковина). залозиста - задня частина(слинні залози) крайова - у вигляді дуги на межі ясен і верх.щелепи(міцно зрощ. з окістям) піднебінний шов - утв. взовж серединної лініїю(відходять поперечні складки, зпереду розташ. піднебінний сосочок). М`яке піднебіння/піднебінна завіска - утв.піднебінним апоневрозом, прикріплюється до горизоетальних пластинок піднебінних кісток і м`язи які вплітаються в неї(задня третина піднебіння). Слиз.об. має 2 поверхні: носова - однош. багаторядний війчстий епіт.(відкриваться протоки слизових залоз) ротова - багатош. плоский незрог. епіт.(власна плстинка утв. сосочки, відкриваються протоки слинних злоз. Передня част., прикріпленна до тверд. піднеб.(горизонтально), задня - рухлива (звисає вертикально) Задній край має конічної форми виступ - піднеб. язичок, що обмежовує разом з коренем язика - зів(fauces), який сполучається з рот. част. глотки. Від бічних част заднього краю відходять дві парні дужки(передні і задні складки зіва). Передня - піднебінно-язикова дужка, має трикутну складку яка кріпиться до кореня язика. Простір між дужками - перешийок зіва. Задня - піднебінно глоткова, зверху утв. з слиз.об. півмісяцева складка(зверху відмежовує мигдаликову ямку) Між дужками - мигдаликова ямка, в якій є піднебінний мигдалик. Піднебінний мигдалик - ламфоїдний орга, бічна поверхня вкрита мигдаликовою капсулою(утв. перетинки, які вход в мигдали і поділяють на часточки); присередня поверхня - багатош. плоск. незрогов. епіт. Є 20 мигдаликових ямочок, в які відкриваються крипти. Кровопостачання: висхідна глоткова(зовнішня сонна),піднебінна(від лицевої),низхідна піднебінна(від верхньощелепної, велика і мала піднебінні артерії(від низхідної піднебінної), висхідна глоткова, різцева артерія. Іннервація: великий піднебінний, носопіднебінний,глоткове сплетення, гілки нижньощелепного нерва.(м`язи м`якого піднебіння) Вади розвитку: -«вовча паща»(по серединній лінії не заростаються дві частини твердого/м`якого піднебіння і може доходити до язичка) -макро-/мікросомія(незрощення або надмірне зрощення верхньо- і нижньощ. відростків)

14. Розвиток і будова скроневої кістки. Канали скроневої кістки, їх вміст.

Скронева кістка (os temporale) починає форм. на 5-6 місяці внутрішньоутробного життя після появи центрів скостеніння в хрящовій слуховій капсулі. Зрощення починається ще до народження і до 13 років. Скронева кістка складається з 3 частин: pars petrosa , pars tympanica , ( pars squamosa ). Кам'яниста частина складається з піраміди й соскоподібного відростка. Має 3 поверхні: передню, задню, нижню; три краї: передній, верхній, задній; основу та верхівку. Барабанна частина, відкритого догори жолоба. Обмежує спереду, знизу і ззаду porus acusticus externus , продовженням якого є meatus . Барабанна частина відмежована спереду fissure petrotympanica , а ззаду fissura tympanomastoidea . Лускова частина має форму опуклої пластинки зі скошений верхнім краєм. Має 2 поверхні: зовнішню - скроневу, та мозкову. Відповідно до сусідніх кісток має клиноподібний край та тім'яний край, що закінчується тім'яною вирізкою. Канали скроневої кістки: 1) Сонний канал ( canalis caroticus ) починається на нижній поверхні піраміди зовнішнім отвором сонного каналу, канал закінчується на передній стінці барабанної порожнини внутрішнім отвором сонного каналу. Містить: внутрішню сонну артерію, внутрішнє сонне автономне нервове сплетення. 2) Сонно-барабанні канальці сполучають початок сонного каналу і барабанну порожнину. Містить сонно-барабанні артерії і нерви. 3) Внутрішній слуховий хід сполучає задню черепну ямку і кістки порожнини внутрішнього та середнього вуха. Містить лицевий нерв (7), присінково-завитковий нерв і присінковий чутливий вузол (8), присінково-завиткова артерія і вена. 4) Канал лицевого нерва сполучає внутрішній слуховий хід,. Містить лицевий нерв, поверхневу кам'янисту гілку (артерію) вгорі і шило-соскоподібні артерію та вену знизу. 5) Каналець барабанної струни сполучає канал лицевого нерва, барабанну порожнину і кам'янисто-барабанну щілину на зовнішній основі черепа. Містить барабанну струну (гілка лицевого нерва), задню барабанну артерію. 6) Барабанний каналець сполучає нижню поверхню кам'янисту частину скроневої кістки (ямочку), барабанну порожнину і передню поверхню кам'янистої частини скроневої кістки (розтвір каналу малого кам'янистого нерва). Містить малий кам'янистий нерв, нижня барабанна артерія знизу, барабанні нервові гілки зверху). 7) М'язово-трубний канал сполучає верхівку кам'янистої частини скроневої кістки і барабанну порожнину. Містить м'яз натягувач барабанної перетинки і верхня барабанна артерія, слухову трубу . 8) Соскоподібний каналець сполучає яремну ямку і барабанно-соскоподібну щілину. Містить вушну гілку блукаючого нерва (10). 9) Каналець присінка (водопровід присінка) сполучає присінок кісткового лабіринту внутрішнього вуха і задню черепну ямку через отвір канальця присінка, що розташований на задній поверхні кам'янистої частини скроневої кістки. Містить ендолімфатичну протоку перетинчастого лабіринту внутрішнього вуха, вену водопроводу присінка. 10) Каналець завитки (водопровід завитки) сполучає присінок кісткового лабіринту внутрішнього і нижню поверхню кам'янистої частини скроневої кістку. Містить перилімфатичну протоку і перилімфатичний простір внутрішнього вуха, вену канальця водопроводу завитки.

16. Скронева і підскронева ямки, їх стінки, сполучення, вміст.

Скронева ямка вгорі обмежена верхньою скроневою лінією, збоку виличною дугою, внизу підскроневим гребнем. Виповнена скроневим м'язом. Підскронева ямка обмежена вгорі підскроневим гребнем; спереду- верхньою щелепою; медіально- латеральною пластинкою крилоподібного відростку клиноподібної кістки; латерально - гілкою нижньої щелепи. Виповнена крилоподібними м'язами, судинними сплетеннями. Сполучення: з очною ямкою, з крилопіднебінною ямкою.

54.Слизова оболонка ротової порожнини: будова, рельєф, іннервація, кровопостачання

Слизова оболонка ротової порожнини має три шари: епітелій, власну пластинку і підслизову основу. Епітеліальний шар найтовщий - твердого піднебіння, язика, ясен. Власна пластинка добре виражена - губи, щоки. Підслизова основа - в ділянці дна порожнини рота та перехідних складок(будова зумовленна особливостями функцій. Епітелій багатошаровий плоский оберненим до ротової порожнини і внаслідок злущування поверхневих клітин постійно оновлюється. Власна пластинка - пухкої сполучної тканини: -основоню речовиною -волокнистими структурами -клітинними елементами Вона утворює численні виступи (сосочки) Підслизова основа утв. з пухкої сполучної тканини (є жирова тканина, слизові та слинні залози) Cлиз.об. щік вкрита багатошаровим плескатим епітелієм, який не зазнає зроговіння. Ясна - це слиз.об., що вкриває альвеолярні відростки верхньої та нижньої щелепи. Навколо зуба є ясенна боріздка — щілиноподібний простір між поверхнею зуба та прилеглими яснами. Розрізняють три ділянки епітелію: ротовий, який вкриває ясна зовні - зроговілий; боріздковий і з'єднувальний епітелій - не зроговілі чатсини. Cлиз.об. твердого піднебіння вкрита багатошаровим плескатим епітелієм - роговіє. Слиз.об. дна порожнини рота, перехідних складок губ, щік вкрита епітелієм помірної товщини - не зроговіває. Сосочки власної пластинки невисокі. Підслизова основа добре розвинена, що забезпечує вільний рух язика, губ, щік. Cлизю об. верхньої та бічних поверхонь язика утворює виступи — сосочки язика. Існує 4 різновиди їх: нитко-, грибо-, листоподібні, жолобоподібні. За сліпим отвором язика сосочки відсутні. В пухкій сполучній тканині власної пластинки розташоване скупчення лімфоїдної тканини, що утворює язиковий мигдалик. Іннервація: щелепно-під`язиковий, лицевий, під`язиковий нерв, щічний нерв(гілка нижньощелепного нерва, який є гілкою трійчастого н.), верхні губні гілки підочноямкового нерва, нижні губні гілки підборідного нерва, нижній комріковий нерв, великий піднебінний, носопіднебінний нерви(від верхньощ. н.), глоткове сплетення. Кровопостачання: лицева артерія, під`язикова артерія. щічна артерія(від верхньощелепної артерії), верхні і нижні губні гілки лицевої артерії, гілки підочноямкової і підборідної артерій, щічна і комаркові артерії, : велика і малі піднебінні(гілки низхідної піднебінної а.),висхідна глоткова артерії, парна язикова артерія(зовнішньої соноої а.).

8. Суглоб: визначення, допоміжний апарат суглоба. Анатомічна класифікація. Класифікація суглобів за кількістю осей руху і за формою суглобових поверхонь.

Суглоб - перервне з'єднання, що характеризується наявністю між кістками суглобової порожнини, яка ізольована від навколишніх тканин суглобовою капсулою. Суглоб характеризується наявністю суглобових поверхонь, порожнини та капсули. Суглобові поверхні ( facies articulares ) (конгруентні) та вкриті гіаліновим хрящем . Суглобовий хрящ ( cartilage articularis ) складається з поверхневого, проміжного та глибокого шарів; не має судин Суглобова порожнина ( cavitas articularis ) - щілиноподібний простір, обмежений суглобовими хрящами і герметично замкнений по краях суглобовою капсулою; тиск в ній менший за атмосферний. Суглобова капсула ( capsula articularis ) приростає до окістя кістки складається з 2 шарів: Зовнішнього волокнистого ( stratum fibrosum ), утворює капсульні зв'язки ( ligamenta capsularia ). Внутрішнього синовіального ( stratum synoviale ), продукують синовіальну рідину має: плоску частину ( pars plana ) та ворсинчасту частину ( pars villosa ), що містить синовіальні ворсинки ( villi synovialis ), як збільшують поверхню синовіального шару. Додаткові елементи суглоба: · синовіальні складки, · синовіальні сумки, закутки, ( recessus et bursae synoviales ) · зв'язки (капсульні, позакапсульні,внутрішньокапсульні) ( lig . Capsularia, extracapsularia, intracapsularia) ; · внутрішньосуглобові хрящі (суглобові диски, меніски, губи ( disci articulares , menisci articulares , labrum articulares ); · сесамоподібні кістки (ossa sesamoidei). Класифікація суглобів: · Простий ( articulatio simplex ) - 2 кістки, що зчленовуються (міжфаланговий). · Складний ( articulatio composita ) - утворюють 3 більше кісток (ліктьовий, променево-зап'ястковий). · Комбінований ( articulatio combinata ) - складається з 2 або більше самостійних суглобів, які функціонують одночасно, як 1 (променево-ліктьовий проксимальний і дистальний утв. комбінований суглоб) · Комплексний ( articulatio complexa ) - між суглобовими поверхнями, що зчленовуються, розташовується хрящовий диск або меніск. За формою суглобових поверхонь і за числом осей обертання виділяють: Малорухомий суглоб ( amphiarthrosis ) (крижово-клубовий суглоб). Одновісні суглоби: · Циліндричний (Проксимальний і дистальний променево-ліктьові, серединний атланто-осьовий) · Блокоподібний (Міжфалангові суглоби кисті і стопи, надп'яково-гомілковий) · Гвинтоподібний (Плечо-ліктьовий) Двохосьові суглоби: · Еліпсоподібний (променево-зап'ястковий, п'ястково-фалангові, скронево-нижньощелепний, плесно-фалангові) · Сідлоподібний (зап'ястково-п'ястковий суглоб великого пальця кисті, п'ятково-кубоподібний, груднинно-ключичний) · Двовиростковий (колінний і атланто-потиличні суглоби) Багатоосьові суглоби: · Кулястий (плечовий і плечово-променеві) · Чашоподібний (горохоподібний) (кульшовий) · Плоский (дуговідросткові, бічні атланто-осьові, крижово-клубовий, міжзап'ясткові, заплесно-плеснові, 2-5 зап'ястково-п'ясткові суглоби.

26. Суглоби пояса верхньої кінцівки. Плечовий суглоб. Будова, іннервація і кровопостачання.Групи м'язів, що на нього діють.

Суглоби грудного пояса, або пояса верхньої кінцівки. (art. cinguli pectorales, s. art. cinguli membri superioris) •Груднино-ключичний суглоб (art. sternoclavicularis) - це єдине з'єднання верхньої кінцівки з тулубом. утворений зчленуванням суглобових поверхонь ключичної вирізки груднини і груднинного кінця ключиці. Суглобовий диск знаходиться між суглобовими поверхнями, вкритими волокнистим хрящем, і розділяє суглобову порожнину на дві камери. Звязки: lig.costoclaviculare, lig. Interclaviculare, ligg. sternoclavicularia anterius et posterius . За формою суглоб сідлоподібний, 3 осы обертання , комплексний. •Акроміально (надплечово) - ключичний суглоб (art.acromioclavicularis). утворений суглобовими поверхнями акроміального кінця ключиці та акроміона. Звязки: lig. Acromioclaviculare, lig. Coracoclaviculare, lig. Conoideum, lig. Trapezoideum. Це плоский, триосьовий суглоб з обмеженим об'ємом рухів. Суглоби вільної верхньої кінцівки (Articulationes membri superioris liberi) •Плечовий суглоб (art. humeri). формується зчленуванням суглобових поверхонь головки плечової кістки і суглобової западини лопатки. Остання доповнена labrum glenoidale. проходить сухожилок довгого двоголового м'яза плеча (tendo capitis longi m.bicipitis brachii), який обгорнутий (vagina synovialis intertubercularis). Лінія прикріплення по анатомічній шийці плечової кістки. Звязки: lig. Coracohumerale, ligg.glenohumeralia. Капсулу суттєво зміцнюють також сухожилля м'язів (supraspinatus, infraspinatus, teres minor, subscapularis), Суглоб простий, кулястий, триосьовий. Кровопостачання: надлопаткова артерія, передня і задня артерії, що огинають плечову кістку. Іннервацію :від підкрильцевого нерву та гілок довгого грудного, променевого та підлопаткового нервів. Можливі рухи в плечовому суглобі включають:Відведення,Приведення,Згинання, Розгинання,обертання,Кругові рухи.

28. Променево-зап'ястковий суглоб: будова, іннервація і кровопостачання. Суглоби кисті.

Суглоби кисті. (art. manus ) •Променево-зап'ястковий суглоб (art. radiocarpalis) утворений зап'ястковою суглобовою поверхнею променевої кістки, суглобовим диском та суглобовими поверхнями човноподібної півмісяцевої і тригранної кісток, які зв'язані міжкістковими зв'язками в одну суглобову поверхню. суглобова капсула щільна, Звязки: lig . collaterale carpi , lig collaterale carpi ulnare , lig . radiocarpale palmare , lig radiocarpale dorsale . Суглоб складний, еліпсоподібний (двоосьовий). Кровопостачання від променевої та ліктьової артерій. Плечове сплетення: променевий нерв (лат. n. radiális), ліктьовий нерв (лат. n. ulnáris), с ерединни й нерв (лат. n. mediális) . Міжзап'ясткові суглоби (art. intercarpales) або, суглоби зап 'ястка (art. carpi). •Середньозап'ястковий суглоб (art. mediocarpalis), утворений дистальними суглобовими поверхнями трьох кісток проксимального ряду (човноподібної, півмісяцевої, тригранної) і проксимальними суглобовими поверхнями всіх кісток дистального ряду зап'ястка. Суглобова щілина має S-подібну конфігурацію. Суглобова капсула відносно простора, але тонка, особливо з тильної поверхні. Суглоб складний комбінований, кулястий з двома головками Суглоб функціонально пов'язаний з променевозап'ястковим суглобом,але має незначний об'єм рухів. •Суглоб горохоподібної кістки (art. ossis pisiformis) - це з'єднання горохоподібної і тригранної кісток. Має: lig. Pisohamatum, lig. Pisometacarpale. Суглоб простий, плоский. Зв'язки Суглоби зап'ястка: lig. carpi radiatum, ligg intercarpalia palmaria,ligg. intercarpalia dorsalia, ligg. intercarpalіa interossea •Зап'ястково-п'ясткові суглоби (art. carpometacarpals). Суглоби утворені суглобовими поверхнями дистального ряду кісток зап'ястка і основами II-V п'ясткових кісток. Вони мають спільну суглобову капсулу з міжзап'ястковими суглобами . Зв'язки ligg carpometacarpalia palmaria et dorsalia. Суглоби складні,.плоскі,комбіновані, амфіартрози і в механічному відношенні одне ціле - тверда основа кисті. •3апястково-пястковий суглоб великого пальця (art carpometacarpalis pollicis). Суглоб утворений сідлоподібними поверхнями кістки -трапеції га основи І-ої пясткової кістки. Це простий, сідлоподібний, двоосьовий суглоб, в якому здійснюються відведення - приведення, протиставлення- зворотний рух (репозиція), колові рухи. •Міжп'ясткові суглоби (art. intermetacarpalіs),. Ці суглоби утворені суміжними суглобовими поверхнями основ II-V п'ясткових кісток і сполучаються зап'ястково-п'ястковими суглобами. ligg. metacarpalіа palmaria,dorsalia,interossea. Суглоби плоскі,комбіновані з обмеженим обсягом рухів. •П'ястково-фалангові суглоби (articulationes metacarpophalangeaе).Утворені головками п'ясткових кісток та основами проксимальних фаланг пальців. Зв'язки (ligg. collateralia), (ligg. palmaria), (lig. metacarpale transversum profundum). Це прості, кулясті суглоби, але суглоб 1-го пальця - еліпсоподібний. •Міжфалангові суглоби кисті (articulationes interphalangeae manus). У II-V пальців їх два: проксимальний і дистальний. Кожен суглоб утворений блоком проксимальної фаланги і основою середньої фаланги, а дистальний (крім першого пальця )- блоком середньої фаланги і основою -дистальної фаланги. Це прості, блокоподібні суглоби. Зв'язками (ligg collateralia et palmaria).

90. Товста кишка: розвиток, топографія, відділи, будова, іннервація, кровопостачання.

Товста кишка (intestinum crassum) складається з трьох відділів: сліпа кишка, ободова кишка і пряма кишка. Ободова кишка складається з чотирьох частин: висхідної ободової кишки, поперечної ободової кишки, низхідної ободової кишки і сигмоподібної ободової кишки. тобто очеревини (peritoneum) з підсерозним прошарком (tela subserosa), що утворений пухкою сполучною тканиною. Різні відділи товстої кишки вкриті серозною оболонкою (очеревиною) по-різному. Із тонкої кишки в товсту кишку надходять рідкі неперетравлені залишки, де їх переробляють бактерії, що наявні в товстій кишці. У товстій кишці всмоктується вода, мінеральні речовини, виділяються кальцій, магній, фосфати, солі важких металів. , накопичуються неперетравлені залишки їжі, з яких утворюється кал, що видаляється з організму через пряму кишку. Товста кишка відрізняється від тонкої кишки за трьома зовнішніми структурними ознаками: На зовнішній поверхні наявні три поздовжні стрічки- стрічки ободової кишки (taeniae coli). Ці стрічки починаються від основи червоподібного відростка, який відходить від сліпої кишки, і проходять вздовж товстої кишки до початку прямої кишки. Є такі стрічки ободової кишки: taеnia mesocolica в місці прикріплення брижі до поперечної ободової та сигмоподібної кишок, taenia omentаlis в місці прикріплення великого чепця, а також у місці, де від ободової кишки відходять чепцеві привіски; (taеnia lіbera) Випини ободової кишки (haustra coli) розташовані між стрічками ободової кишки. Чепцеві привіски, або жирові привіски ободової кишки (appendices omentales; s. appendices adiposae coli), - це відростки очеревини довжиною до 4-5 см, заповнені жировою клітковиною. Слизова оболонка товстої кишки не утворює ворсинок, але у ній є дуже багато кишкових крипт (cryptae intestinales) , (glandulae intestinales). Крипти товстої кишки подібні за будовою до крипт тонкої кишки, але серед епітеліоцитів, що їх вистеляють, переважають келихоподібні клітини. У товстій кишці, зокрема в ободовій кишці утворює півмісяцеві складки ободової кишки (plicae semilunares coli), розташовані між стрічками на межі між випинами ободової кишки. Слизова оболонка (tunica mucosa) товстої кишки вкрита одношаровим циліндричним епітелієм, до складу три види клітин: стовпчасті епітеліоцити з посмугованою облямівкою, келихоподібні клітини і кишкові ендокриноцити. Серед епітеліоцитів найбільше келихоподібних клітин. Підслизовий прошарок (tela submucosa) утворений пухкою сполучною тканиною, в якій проходять кровоносні судини і нерви, формуючи судинно-нервові сплетення, відсутні залози, але є скупчення жирових клітин і значна кількість одиноких лімфоїдних вузликів (noduli lymphoidei solitarii). М'язова оболонка (tunica muscularis) - (stratum circulare) і (stratum longitudinale). В ободовій кишці зовнішній поздовжній м'язовий шар не суцільний, а збирається у три стрічки . Внутрішній коловий м'язовий шар в ободовій кишці теж неоднорідний, у ділянках випинів він тонший, ніж на межі між ними. Серозна оболонка (peritoneum), у кінцевій частині прямої кишки серозна оболонка відсутня, а зовнішньою оболонкою цієї частини кишки є адвентиція. Вміст клубової кишки проходить у товсту кишку, а саме в сліпу кишку через ostium ileale, що відкривається на вершині клубового сосочка (papilla ilealis) сліпої кишки. Цей отвір обмежований двома губами: зверху labrum ileocolicum; s. labrumsuperius; знизу -(labrum ileocaecale; s. labrum inferius). Ці губи сходяться і утворюють вуздечку клубового отвору (frenulum ostii ilealis.В місці впадіння клубової кишки у сліпу кишку утворюється складний анатомічний утвір - (valva ileocaecalis; valva ilealis). Цей клапан замикає клубовий отвір і має вигляд лійки, оберненої вузькою частиною в просвіт сліпої кишки. Клапан періодично відкривається, пропускаючи вміст клубової кишки в сліпу кишку невеликими порціями. Сліпа кишка (caecum) має чашоподібну форму, розташована в правій пахвинній ділянці нижче від місця переходу в неї тонкої кишки, покрита очеревиною з усіх боків (розташована інтраперитонеально), але брижа відсутня. Задня поверхня сліпої кишки прилягає до клубового і великого поперекового м'язів, вкритих фасцією, а її вільна передня поверхня торкається передньої черевної стінки. На задньоприсередній поверхні сліпої кишки внизу сходяться в одній точці стрічки ободової кишки. Біля цього місця від нижньої стінки сліпої кишки відходить червоподібний відросток (appendix vermifоrmis). Червоподібний відросток є вторинним (периферійним) лімфоїдним органом. У слизовій оболонці та підслизовому прошарку стінки червоподібного відростка розташовані (noduli lymphoidei aggregati et solitarii). Довжина червоподібного відростка становить 6-8 см, а іноді досягає 20 см. Червоподібний відросток покритий інтраперитонеально і має брижу. Основа червоподібного відростка проектується на передню черевну стінку на межі між зовнішньою і середньою третинами лінії, що з'єднує праву верхню передню клубову ость і пупок (точка МакБерні (McBurney)). Найчастіше основа червоподібного відростка проектується на межі між зовнішньою і середньою третинами лінії, що з'єднує праву і ліву верхні передні клубові ості (точка Ланца). Розташування червоподібного може бути низхідним (у 40-45 % випадків), бічним (17-20 %) чи висхідним (11-13 %). При висхідному положенні червоподібний відросток найчастіше розташований за сліпою кишкою. Сліпа кишка безпосередньо переходить у висхідну ободову кишку (colon ascеndens), довжина якої дорівнює 14-18 см. Позаду висхідна ободова кишка прилягає до квадратного м'яза попереку і поперечного м'яза живота, до передньої поверхні правої нирки, присередньо - до великого поперекового м'яза і петель клубової кишки, попереду - до передньої черевної стінки, збоку - до правої бічної черевної стінки. Висхідна ободова покрита мезоперитонеально). Біля нутрощевої поверхні печінки висхідна ободова кишка утворює (flexura coli dextra; s. flexura coli hepatica), і переходить у поперечну ободову кишку (colon transvеrsum). Вона має довжину 25-30 см. У лівій частині черевної порожнини на рівні нижнього кінця селезінки поперечна ободова кишка утворює (flexura coli sinistra; s. flexura coli splenica), повертає вниз і переходить у низхідну ободову кишку. Поперечна ободова кишка покрита інтраперитонеально), має брижу. За допомогою брижі поперечна ободова кишка прикріплюється до задньої стінки черевної порожнини, тому дуже рухлива. До поперечної ободової кишки брижа підходить по лінії брижово-ободовокишкової стрічки. Зверху до правого згину ободової кишки прилягає печінка і шлунок, до лівого згину - селезінка, знизу - петлі тонкої кишки, позаду - дванадцятипала кишка і підшлункова залоза. Коли шлунок порожній, тоді поперечна ободова кишка прилягає до передньої черевної стінки, а коли шлунок наповнений, тоді вона відходить від черевної стінки, зміщуючись донизу. Низхідна ободова кишка (colon descеndens) має довжину від 12 до 15 см, починається від лівого згину ободової кишки, йде вниз і досягає рівня лівої клубової ямки, де переходить у сигмоподібну ободову кишку. Низхідна ободова кишка розташована в лівому відділі черевної порожнини. Задньою поверхнею кишка прилягає до квадратного м'яза попереку, нижнього кінця лівої нирки і до клубового м'яза в лівій клубовій ямці. Очеревина покриває мезоперитонеально). Сигмоподібна ободова кишка (colon sigmoіdeum; грецьк. - romanum) розташована в лівій клубовій ямці, проходить вниз і присередньо від рівня клубового гребеня клубової кістки до рівня верхнього краю крижово-клубового суглоба і переходить у пряму кишку. Кишка утворює дві петлі., покрита очеревиною інтраперитонеально), має брижу, що прикріплюється до задньої черевної стінки. Брижа забезпечує значну рухливість сигмоподібної кишки. Пряма кишка (rectum; грецьк. - proctos) є кінцевим відділом товстої кишки і розташована в порожнині малого таза. Верхньою межею -рівень між тілами ІІ і ІІІ крижових хребців, що відповідає верхньому краю крижово-клубового суглоба, а закінчується вона в промежинній ділянці відхідником. Більша частина прямої кишки (12-15 см) розташована над тазовою діафрагмою в порожнині малого таза. Найбільш розширений відділ - ампулою прямої кишки (ampulla reсti). Нижня частина прямої кишки завдовжки приблизно розміщена під тазовою діафрагмою-відхідниковим каналом (canalis analis), який закінчується відхідником (anus) - отвором, що відкривається лише під час акту дефекації. Шкіра навколо відхідника утворює радіальні складки. Місце з'єднання -(junctio anorectalis). Пряма кишка утворює два згини - крижовий і бічний. Крижовий згин (flexura sacralis) утворений у стріловій площині і обернений опуклістю назад, тому пряма кишка прилягає до кривизни тазової поверхні крижової кістки. У лобовій площині пряма кишка утворює бічні згини (flexurae laterales), а саме:(flexura superodextra lateralis; s. flexura superior lateralis) (flexura intermediosinistra lateralis; s. flexura intermedia lateralis), (flexura inferodextra lateralis; s. flexura inferior lateralis), (flexura anorectalis; s. flexura perinealis). Пряма кишка має статеві топографічні відмінності. У чоловіків попереду від прямої кишки розташовані сечовий міхур, передміхурова залоза, ампули сім'явиносних проток і пухирчасті залози, у жінок - піхва і матка. Стінка прямої кишки, як і інших відділів товстої кишки, складається з чотирьох оболонок, але є характерні структурні відмінності. Слизова оболонка (tunica mucosa) верхньої тазової частини прямої кишки утворює (plicae transversae recti) . Верхня поперечна складка розташована переважно зліва. Нижня поперечна складка розташована переважно справа. Вкрита одношаровим кубічним епітелієм, який формує численні крипти. У відхідниковому каналі слизова оболонка утворює 8-12 поздовжніх складок - відхідникових стовпів (columnae anales). Заглибини між відхідниковими стовпами -(sinus anales) - пазухами Морганьї. Слизова оболонка відхідникового каналу складається з трьох зон: стовпчастої зони, відхідникової перехідної зони і відхідниково-шкірної лінії. Стовпчаста зона (zona columnaris), вистелена багатошаровим кубічним епітелієм- є одинокі лімфоїдні вузлики. Відхідникова перехідна зона (zona transitionalis analis) вкрита багатошаровим плоским незроговілим епітелієм-є р кінцеві відділи сальних залоз і одинокі лімфоїдні вузлики. У сполучнотканинній пластинці слизової оболонки цієї ділянки кишки розміщені волосяні фолікули, кінцеві відділи апокринових потових залоз і сальні залози. Крипти відсутні. Від поздовжнього шару нижнього відділу ампули прямої кишки відходять м'язові пучки до сусідніх органів і структур, що формують окремі м'язи, а саме: (m. rectococcygeus ), ( mm . anorectoperineales ), ( mm . Rectourethrales ) ( m . rectoperinealis ; s . m . rectourethralis superior ), ( m . а noperinealis ; s . m . rectourethralis inferior ) , (m. rectovesicalis) Частина м'язових пучків поздовжнього шару вплітається в м'яз-підіймач відхідника, а також досягає шкіри відхідника. Внутрішній коловий шар (stratum circulare) м'язової оболонки прямої кишки товстіший, особливо він потовщений в місцях утворення поперечних складок слизової оболонки. ( m . sphincter ani internus ), та ( m . sphincter ani externus ),що має глибокої частини ( pars profunda ), (pars superficialis), (pars subcutanea). Верхня третина прямої кишки вкрита очеревиною з усіх боків (розташована інтраперитонеально) і має коротку брижу прямої кишки (mesorectum). Середня третина прямої кишки, що відповідає довжині її ампули, оточена очеревиною спереду і з боків (розташована мезоперитонеально). Нижня третина прямої кишки вкрита очеревиною спереду (розташована екстраперитонеально); відхідниковий канал лежить поза очеревиною. Відділи прямої кишки, що не вкриті очеревиною, оточені нутрощевою тазовою фасцією (fascia pelvis visceralis). У чоловіків передня частина- (fascia rectoprostatica), або (septum rectovesicale), У жінок подібна фасція (fascia rectovaginalis), або (septum rectovaginale), бо вона частково відділяє пряму кишку від матки і піхви. Листок нутрощевої тазової фасції, розташованої позаду прямої кишки, називається прямокишковокрижовою фасцією (fascia rectosacralis). Кровопостачання товстої кишки Товста кишка кровопостачається гілками верхньої та нижньої брижових артерій, а пряма кишка - ще й гілками внутрішньої клубової артерії. до сліпої кишки підходить клубовоободовокишкова артерія та її гілки , а до червоподібного відростка - артерія червоподібного відростка; до висхідної ободової кишки підходить права ободовокишкова артерія, а до поперечної ободової кишки - середня ободовокишкова артерія. До інших відділів товстої кишки артеріальна кров надходить по гілках нижньої брижової артерії: низхідну ободову кишку кровопостачає ліва ободовокишкова артерія, сигмоподібну ободову кишку - сигмоподібні артерії, а верхній відділ прямої кишки - верхня прямокишкова артерія. В стінці прямої кишки розміщене потужне прямокишкове венозне сплетення Іннервація товстої кишки У стінці товстої кишки розташоване кишкове сплетення, що складається з підслизового, м'язово-кишкового і підсерозного сплетень. У сліпій кишці, висхідній, поперечній та низхідній ободових кишках ці сплетення утворюють чутливі і парасимпатичні волокна блукаючих нервів (Х пара черепних нервів). .Зовнішній м'яз-замикач відхідника, іннервують рухові і чутливі волокна соромітного нерва.

89. Тонка кишка: розвиток, топографія, відділи, будова, іннервація, кровопостачання.

Тонка кишка (intestinum tеnuе) починається від воротаря шлунка на рівні межі між тілами XIIгрудного і I поперекового хребців. Складається з дванадцятипалої кишки, порожньої кишки і клубової кишки. Довжина всієї тонкої кишки у дорослої живої людини коливається від 2,2 до 4,4 м. Дванадцятипала кишка найкоротша і ширша, її довжина не перевищує 25-30 см. Діаметр тонкої кишки не перевищує 3-5 см. Тонка кишка утворює петлі, що попереду прикриті великим чепцем, а зверху і з боків обмежовані товстою кишкою. Стінка тонкої кишки складається з чотирьох оболонок: (tunica mucosa), вкритої одношаровим циліндричним епітелієм; (tela submucosa), (tunica muscularis), що побудована з гладких міоцитів і має два шари: (stratum longitudinale)та (stratum circulare); (tunica serosa), тобто очеревини (peritoneum) Дванадцятипала кишка вкрита серозною оболонкою переважно тільки попереду. У тонкій кишці продовжується хімічна переробка їжі й всмоктування розщеплених продуктів, відбувається її механічне перемішування і просування в напрямку до товстої кишки. Кишкові ендокриноцити виробляють біологічно активні речовини (секретин, серотонін, мотилін, ентероглюкагон, гастрин, холецистин, кінін та інші , є структури, що збільшують поверхню всмоктування- (plicae circulares) ,(villi intestinales) ,(cryptae intestinales) Дванадцятипала кишка (duodenum) має форму підкови, що огинає головку підшлункової залози, розташована заочеревинно. Лише її початковий розширений відділ - ампула або цибулина (ampula seu bulbus)і кінцевий відділ вкриті очеревиною майже з усіх боків. Інші відділи кишки вкриті очеревиною тільки попереду (розташовані екстраперитонеально). Виділяють чотири частини дванадцятипалої кишки: верхню, низхідну, горизонтальну і висхідну. Верхня частина (pars superior) 4-5 см, починається ампулою від воротаря шлунка праворуч відносно тіла XII грудного чи I поперекового хребця, утворює верхній згин дванадцятипалої кишки (flexura duodeni superior), переходячи в низхідну частину. За верхньою частиною розташована ворітна печінкова вена, загальна печінкова протока. Низхідна частина (pаrs descеndens) 8-10 см, починається від верхнього згину дванадцятипалоїкишки на рівні I поперекового хребця і спускається вздовж правого краю хребта. На рівні IIIпоперекового хребця , утворюючи нижній згин дванадцятипалої кишки (flexura duodeni inferior). Позаду від низхідної частини розташована права нирка, ліворуч і дещо позаду проходить загальна печінкова протока. Попереду до дванадцятипалої кишки прилягає корінь брижі поперечної ободової кишки і печінка. Горизонтальна частина, або нижня частина (pаrs horizontаlis seu pars inferior), 6-8 см і починається від нижнього згину дванадцятипалої кишки, йде горизонтально ліворуч на рівні тіла III поперекового хребця попереду нижньої порожнистої вени, повертає догори і продовжується у висхідну частину. Висхідна частина (pars ascеndens) 5-7 см, закінчується різким згином униз, вперед і вліво від краю тіла II поперекового хребця - це дванадцятипало-порожньокишковий згин (flexura duodenojejunalis), що є місцем переходу дванадцятипалої кишки в порожню кишку. Згин фіксований до діафрагми за допомогою (lig. suspensorium duodeni)За висхідною частиною розміщена черевна частина аорти, а в місці переходу горизонтальної частини у висхідну над дванадцятипалою кишкою проходять верхні брижові артерія і вена, що проникають в корінь брижі тонкої кишки. Між низхідною частиною і головкою підшлункової залози є борозна, у якій залягає кінцевий відділ спільної жовчної протоки.. Слизова оболонка дванадцятипалої кишки, що вистелена одношаровим циліндричним епітелієм, утворює численні .Ппоздовжня складка дванадцятипалої кишки (plica longitudinalis duodeni,закінчується підвищенням - великим сосочком дванадцятипалої кишки (papilla duodenі major), на вершині якого відкривається печінковопідшлункова ампула (ampulla hepatopancreatica). Вгорі (papilla duodeni minor) Порожню кишку (jejunum) і клубову кишку (ileum) називають брижовою частиною тонкої кишки, оскільки вони вкриті очеревиною з усіх боків (розташовані інтраперитонеально) і мають брижу, утворюють 14-16 петель, що прикриті попереду великим чепцем. Порожня кишка в діаметрі більша від клубової кишки, має вищі колові складки, розташовані щільніше. Складки брижової частини тонкої кишки утворені слизовою оболонкою і підслизовим прошарком,. Порожня і клубова кишки з усіх боків вкриті очеревиною (peritoneum) Між двома листками брижі у шарі клітковини проходять судини і нерви. Вздовж прикріплення брижі на кишці є вузька смужка, яка не вкрита очеревиною. У цьому місці артерії і нерви входять у стінку кишки. Кишкові ворсинки (villi intestinales), Вони забезпечують процеси пристінкового травлення, Кишкові ворсинки є пальцеподібними виростами , у якій містяться гладкі міоцити, ретикулярні волокна, лімфоцити, плазматичні клітини і еозинофільні гранулоцити, а також густа сітка судин усіх ланок гемомікроциркуляторного русла, зокрема капілярів. У центрі кожної кишкової ворсинки проходить широкий лімфатичний капіляр (синус)У ці капіляри з просвіту тонкої кишки надходять -жирні кислоти та гліцерин. Стовпчасті епітеліоцити з посмугованою облямівкою є основними клітинами, що забезпечують процеси пристінкового травлення і всмоктування у тонкій кишці. На поверхні мікроворсинок цих клітин адсорбуються ферменти і поживні речовини, Кишкові крипти (cryptae intestinales), трубчастими вростаннями епітелію у власну пластинку слизової оболонки кишки. Крипти часто галузяться, вони виконують не тільки секреторну функцію, але є й джерелом регенерації кишкового епітелію. Крипти вистелені п'ятьма видами клітин: стовпчастими епітеліоцитами з посмугованою облямівкою, келихоподібними клітинами, ендокриноцитами, стовпчастими епітеліоцитами без облямівки та епітеліоцитами з ацидофільною зернистістю, які ще мають назву клітин Панета. У власній пластинці слизової оболонки та підслизовому прошарку стінки тонкої кишки розташовані численні одинокі лімфоїдні вузлики (noduli lymphoidei solitarii), (noduli lymphoidei aggregati), розташовані переважно навпроти брижового краю кишки. Кровопостачання тонкої кишки До дванадцятипалої кишки підходять передня і задня верхні підшлунково-дванадцятипалокишкові артерії і нижня підшлунково-дванадцятипалокишкова, що анастомозують між собою і віддають до стінок кишки численні гілки. Однойменні вени впадають у притоки ворітної печінкової вени. До порожньої і клубової кишок підходять 15-20 порожньокишкових і клубовокишкових артерій, а також клубовокишкові гілки від клубово-ободовокишкової артерії .Найчастіше виносні лімфатичні судини цих вузлів впадають у поперекові лімфатичні вузли, а від них лімфа потрапляє у грудну протоку. Іннервація тонкої кишки Між оболонками стінки тонкої кишки розташоване кишкове нервове сплетення, що складається з підслизового, м'язово-кишкового і підсерозного сплетень. (Х пара черепних нервів) До дванадцятипалої кишки симпатичні волокна відходять від шлункового і печінкового нервового сплетення, а також від верхнього брижового симпатичного вузла. До порожньої і клубової кишок симпатичні волокна відходять від черевного і верхнього брижового

38. М'язи шиї: топографічна та генетична класифікації. Поверхневі м'язи і середні м'язи: характеристика, іннервація і кровопостачання.

Топографія: У передньобічній ділянці шиї, обмеженій зверху краєм нижньої щелепи, знизу яремною вирізкою груднини та обома ключицями і з боків переднім краєм трапецієподібного м'яза, розташовані м'язи різного походження (похідні мезенхіми глоткових дуг, потиличних і шийних міотомів тощо) 1. Поверхневі: m.platisma(лицевий нерв, аа. cervicalis superficialis, facialis) m.sternocleidomastoidea(зовнішня гілка додаткового нерва, м'язові гілки шийного сплетення СІІ, С III , аа. occipitalis, stemocleidomastoidea, thyroidea superior) 2. Середні (м'язи під'язикової кістки ): Надпід'язикові: m.mylohyoideus (трійчастий нерв; аа. sublingualis, submentalis), m.digastricus (переднє черевце — трійчастий, заднє — лицевий нерви; переднє черевце - a. submentalis, заднє-аа. occipitalis, auricularis posterior.), m.geniohyloideus (ід'язиковий нерв і м'язові гілки шийного сплетення (СІ, СІІ); аа. sublingualis, submentalis), m. Stylohyoideus (лицевий нерв; аа. occipitalis, facialis, r. suprahyoideus a. lingualis.) &nbsnbsp; Підпід'язикові: m.sternohyoideus, m.omohyoideus, m.sternothyreoideus, m.thyrohyoideus, m.levator glandulae thyreoideus. (гілки шийного сплетення (СІ, СІІІ).) ( аа. thyroidea inferior , cervicalis superficialis , transversa colli .ной м'язи, m . cricothyroideus

86. Розвиток і загальні принципи будови кишкової трубки.

Травна трубка має передній, середній та задній відділи. Передній відділ включає ротову порожнину, глотку та стравохід. У ротову порожнину виводиться секрет великих і малих слинних залоз. Основна функція переднього відділу травної трубки полягає у механічній та початковій хімічній обробці їжі. Середній відділ травної трубки включає шлунок, тонку кишку та частину товстої кишки (до її каудальної частини). У тонку кишку {її відділ, що має назву дванадцятипалої кишки) впадають вивідні протоки печінки та підшлункової залози. Основними функціями середнього відділу травної трубки є хімічна обробка (перетравлювання) їжі, всмоктування поживних речовин та формування калових мас з неперетравлених залишків їжі. Задній відділ травної трубки — каудальна частина прямої кишки, або відхідник, забезпечує виведення неперетравлених частинок їжі за межі організму. Стінка порожнистих (трубчастих) органів складається з таких оболонок: внутрішньої слизової з підслизовим прошарком, середньої м'язової, зовнішньої адветиціальної, або серозної. Слизова оболонка (tunica mucosa) шари: епітеліальну, власну та м'язову пластинки. Підслизовий прошарок (tela submucosa) складається з пухкої сполучної тканини, котра з'єднує слизову оболонку з м'язовою, знаходяться нервові сплетення, кровоносні і лімфатичні судини, залози та лімфоїдні вузлики, слизова оболонка утворює складки. М'язова оболонка (tunica muscularis) побудована переважно з непосмугованої м'язової тканини і утворює два шари: зовнішній поздовжній (stratum longitudenale) та внутрішній циркулярний (stratum circulare). Зовнішня оболонка внутрішніх органів може бути серозною (tunica serosa) та адвентиційною (tunica adventitia). Серозна оболонка (tunica serosa) відносяться: очеревина (peritoneum), плевра (pleura), осердя (pericardium) та у чоловіків піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis). Листки серозних оболонок (пристінковий та нутрощевий) обмежовують серозні порожнини. Адвентиційна оболонка (tunica adventitia) покриває органи в тих місцях, де відсутня серозна оболонка. Розвиток: Розвиток шлунка. Диференціація так званого шлунково-кишкового або гастроентерального відділу починається з виникнення шлункового розширення, яке є продовженням трубки стравоходу . Воно утворюється позаду зябрового відділу і спочатку лежить паралельно хорді. процеси росту обумовлюють поворот шлунка приблизно на 900 направо так, що після цього шлунок розташовується у фронтально-горизонтальній площині і його велика кривизна направлена вниз і вліво, а мала - вгору і вправо. На третьому місяці розвитку починається проліферація епітелію закладки шлунка в навколишнє мезенхіми, розташовану навколо кишкової трубки. На четвертому місяці утворюються шлункові залози. Розвиток кишечника. У чотиритижневого ембріона кишка являє собою просту трубку, в якій окремі ділянки кишкової трубки ще не розпізнаються. Навколо ентодерми кишкової трубки розташовується мезенхима, з якої розвиваються м'язові і сполучнотканинні елементи кишкової стінки. В процесі розвитку кишкової трубки вісцеральні листки спланхнотома зростаються вентральніше і дорсальніше кишкової трубки, утворюючи вентральний і дорсальний мезентерій. Кишкова трубка каудальніше шлункового розширення утворює дві петлі - малу і велику. З малої петлі розвивається дванадцятипала кишка, з низхідній частини великої петлі - худа і клубова кишки; з висхідної частини великої петлі формується ободова кишка. Починаючи приблизно з п'ятого місяця, закладка сліпої кишки розширюється, і таким чином утворює сліпий кишеню - червоподібний відросток. Потім формується поперечна кишка і спадний відділ ободової кишки. З каудального відділу кишкової трубки утворюється сигмовидная і пряма кишки. У зв'язку з тим, що довжина кишки значно збільшується, вона починає укладатися в петлі, утворюючи спочатку три, а потім сім кишкових петель. Сполучнотканинна основа серозної оболонки кишечника закладається з мезенхіми, а її мезотелій - з вісцерального листка спланхнотома. Розвиток печінки. Зачаток печінки з'являється у вигляді епітеліального випинання (вузлика) з вентральної стінки дванадцятипалої кишки. Передня частина цього випинання (pars hepatica), сильно розростаючись, утворює паренхіму печінки; задня (pars cystica) - жовчний міхур. Вже на ранній стадії розвитку від каудальної частини печінкового вузла відділяється закладка жовчного міхура, яке спочатку виглядає як щільне циліндричне освіту, а згодом в ньому утворюється просвіт. Pars hepatica з'єднується з випинанням кишкової стінки за допомогою печінкового протоку - ductus hepaticus, а жовчний міхур - за допомогою ductus cysticus. Частина мезентерій, що залишається не зайнятою печінкою і лежить між нею, шлунком і дванадцятипалої кишкою, стає малим сальником. Розвиток підшлункової залози. Підшлункова залоза утворюється з трьох зачатків - одного спинного і двох вентральних. Спинний зачаток (pancreas dorsale) з'являється у вигляді випинання дорсальній стійки дванадцятипалої кишки, вростаючого, в дорсальний мезентерій. Потім з'являється і парний вентральний зачаток підшлункової залози (pancreas ventrale), у вигляді двох випинань по боках від ductus choledochus. На сьомому тижні розвитку обидві закладки підшлункової залози міцно зростаються між собою. При цьому з дорсальній частині утворюються тіло і хвіст підшлункової залози, а з вентральної утворюється найбільша її частина - головка підшлункової залози. На третьому місяці ембріогенезу з'являються зачатки панкреатичних ацинусів, часточок, виникають клітинні вузлики, що дають початок острівців Лангерганса.З мезенхімних компонентів утворюються інтерстиціальна тканина і капсула підшлункової залози.

99.Трахея: і бронхи: будова стінки.

Трахея розвивається шляхом випинання вентральної стінки головного кишки. Каудальная частина дихальної трубки відщеплюється від головного кишки і стає трахеєю. Трахея починається від гортані, її перстневидного хряща, зазвичай на рівні нижнього краю VI шийного хребця. В межах шийної частини (pars cervicalis) налічується 6-8 хрящових кілець. Шийна частина трахеї спереду закінчується на рівні яремної вирізки грудини, що відповідає рівню нижнього краю II грудного хребця або верхнього краю III грудного хребця ззаду. Будова стінки трахея - основу складають 16 гіалінових хрящів , які мають форму неповних кілець. Хрящі сполучені між собою кільцевими зв'язками. Задня стінка називається перетинчастою і складається з не посмугованої м'язової та сполучної тканини. Головні бронхи (bronchi principales)відходять від трахеї(trachea)на рівні верхнього краюVгрудного хребця (vertebra thoracica) і прямують до воріт відповідної легені (hilum pulmonis). Розрізняютьправий головний бронх (bronchus principalis dexter) і лівий головний бронх (bronchus principalis sinister). Вони мають подібну до трахеї (trachea) будову. Правий головний бронх ширший від лівого і за напрямком є майже продовженням трахеї (trachea). Він складається з 6-8 хрящових півкілець.Лівий головний бронх довший і вужчий,відходить від трахеї(trachea)під меншим кутом,ніж правий. Він складається з 9-12 хрящових півкілець. Головні бронхи (bronchi principales) є бронхами першого порядку, від них починається бронхове дерево (arbor bronchialis). Кровопостачання:Артерії: -rr.tracheales із a.thyroidea inf(truncus thyrocervicales); a. Subclavia - rr.trachlealis із a. thoracica interna ;a. Subclavia - rr.trachleales et bronchiales із arcus aortae; -rr. Bronchiales et mediastinales із aortae thoracica . Вени: - vv . trachleales із v . thyroidea з brahiocephlicae dexter et sinister; -vv.trachleales et bronchiales в brachiocephale dexter et sinister; -v. broncheale в v. azygos et v. hemiazygos accesoria ( всі вени з системи v. cava sup.) Іннервація: plexus trachleales et bronchiales dexter et sinister частково з plexus aorticus thoracicus в складі Ч-, ПС-, laryngeus reccurents et n. bronchiales від n. vagus

37. М'язи живота: класифікація, характеристика, іннервація і кровопостачання. Біла лінія живота. Пахвинний канал: стінки, кільця, вміст.

Характеристика: Всі м'язи живота аутохтонні вентральні до м'язів передньої групи живота належать: Прямий м'яз живота ( musculus rectus abdominis ) Пірамідний м'яз ( musculus pyramidalis ). до бічної групи м'язів живота належать: Зовнішній косий м'яз живота ( musculus obliquus externus abdominis ) Внутрішній косий м'яз живота ( musculus obliquus internus abdominis ) Поперечний м'яз живота ( musculus transversus abdominis ) до задньої групи м'язів живота належить: Квадратний м'яз попереку ( musculus quadratus lumborum ) Класифікація: передньої, бічної, задньої стінок черевної порожнини. Іннервація: міжреберними нервами (V-XII) і верхніми гілками поперекового сплетення Кровопостачання: здійснюється поверхневими і глибокими артеріями Поверхневі артерії лежать в підшкірній клітковині (a. epigastrica superficialis ) , (a. circumflexa ilium superficialis),(аа. pudendae externae), (rr. Inguinales), (a. femoralis). (a. epigastrica superior) (a. thoracica interna). (a. cremasterica (a. circumflexa ilium profunda), а. iliaса externa.

22. Хребтовий стовп: будова хребців; типи з'єднання між хребцями. З'єднання I шийного хребця із черепом. Вигини хребтового стовпа.

Хребець складається з тіла хребця. За тілом розташовується дуга хребця. Тіло і дуга обмежують хребцевий отвір. Отвори формують хребтовий канал, де розташований спинний мозок. Хребці мають відростки. І шийний хребець - атлант (atlas) не має тіла, остистого і суглобових відростків. Форма його кільцеподібна. З боків І хребця розташовані бічні маси атланта, до яких приєднані передня і задня дуги атланта, утворюючи великий круглий хребцевий отвір. Між хребцями є всі види з'єднання, а саме:-синдесмози - наприклад, передня та задня поздовжні зв'язки, а також жовта зв'язка між дугами хребців (синеластоз);-синхондрози - це диски між тілами хребців;-синостози - це крижові хребці, які зрослися в одну крижову кістку;-діартрози - це суглоби, які утворені при зчленуванні верхніх суглобових відростків хребця, що лежить нижче, з нижніми суглобовими відростками хребця, що розташований вище. За будовою ці суглоби комбіновані, за формою плоскі, за функцією багатоосьові, але малорухомі. Тіла двох сусідніх хребців з'єднуються між собою за допомогою міжхребцевих дисків. Атланто - потиличний суглоб, articulatio atlantooccipitalis, відноситься до виросткових суглобів;. Обидві пари зчленованих поверхонь заключені в окремі суглобові капсули, але здійснюють рух одночасно, утворюючи єдиний комбінований суглоб. Допоміжні зв'язки: 1) передня атлантопотилична мембрана 2) задня атлантопотилична мембрана рухи навколо двох осей: фронтальної і сагітальної. У людини хребетний стовп складається з 33-34 хребців. Останні 9 хребців зростаються і утворюють крижову та куприкову кістки.Відділи хребта; шийний (складається з 7 хребців), грудний (з 12), поперековий (з 5), крижовий (з 5), куприковий (з 4-5).Хребет дорослої людини має вигини. Розрізняють вигини фізіологічні та патологічні. До фізіологічних належать: 1) лордоз - шийний і поперековий. 2) кіфоз -грудний та крижовий.У людей в нормі є також невеликий вигин хребта вбік — сколіоз.

9. Череп: відділи, кістки, що їх утворюють. Розвиток черепа в онтогенезі.

Череп ( cranium ) побудований з окремих кісток, які з'єднані між собою (крім нижньої щелепи і під'язикової кістки) за допомогою швів. Виділяють 2 відділи: ü Мозковий череп ( neurocranium ) - містить головний мозок, утворений з непарних кісток - os frontale , os sphenoidale , os occipital , os ethmoidale та парних os parietale , os temporale . Верхня частина calvaria , а нижня basis cranii . ü Лицевий череп ( viscerocranium ) -кісткову основу обличчя, утворений парними: os nasale , os lacrimale , os zygomaticum , maxilla , os palatinum , concha nasalis inferior , а також непарними - vomer , mandibular , os hyoideum ). Основа мозкового черепа людини 3 послідовні стадії розвитку: сполучнотканинну (перетинчасту), хрящову і кісткову. Лицевий череп і кістки склепіння мозкового черепу розвиваються зі сполучнотканинною перетинки, минаючи хрящову стадію. Мозковий череп починає утв. на 4-5 тижні ембр. розв. з мезенхіми. Склепіння черепа проходить дві стадії: перетинчасту і кісткову, а основа черепа - 3: перетинчасту, хрящову і кісткову. Лицевий череп розвивається з мезенхіми

41.Фасції шиї: анатомотопографічна і анатомічна класифікації. Міжфасціальні простори.

Шийна фасція (fascia cervicalis) розташовується переважно у передніх відділах шиї і складається з трьох пластинок: поверхневої, передтрахейної і передхребтової. За Шевкуненком: 1)Поверхнева фасці ( fascia coli superficialis )-обгортає підшкірні м'язи 2)Поверхневий листок власної фасції ( lamina superficialis fasciae colli propriae )-покриває ГКС,трапецієподіний мязи 3)Глибокий листок власної фасції (lamina profund a fasciae colli propriae)-утв.піхву для підпідязикових мязів 4)Внутрішньошийна фасція( fascia endocervicalis )-2 листки (нутрощевий і пристінковий 5)Предхребтова фасція ( Fascia prevertebralis )-покриває глибокі мязи шиї За мінародною анатомічною номенклатурою (PNA)-існує одна шийна фасція до її складу входять: -поверхнева пластинка -предтрахейна пластинка -предхребтва пластинка 4 фасція- ущільнення сполучної тканини Простори: Надгруднинний міжапоневротичнй простір , в якому міститься жирова тканина та яремна венозна дуга Преднутрощевий простір Занутрощевий простір

88. Шлунок: розвиток, топографія, будова, іннервація, кровопостачання.

Шлунок є мішкоподібним розширенням травної трубки, розміщується між стравоходом і тонкою кишкою. Функції: хім..переробка їжі, екскреторна, ендокринна, всмоктувальна (вода, алкоголь), знешкоджуюча, антианемічна. Частини шлунка: кардія, з кардіальним отвором( ostium cardiacum) Fundus/fornix - дно/склепіння шлунка Corpus - тіло шлунка Pars pylorica - воротарна/пілорична частина з: печери, каналу, воротаря з отвором. У шлунку розрізняють передню і задню стінки (paries), які утворюють кривизну шлунка - малу і велику (curvaturа), на великій є кутова вирізка incisura angularis. Топографія шлунка: -голотопія: в черевній порожнині (cavitas abdominis) у лівій підребровій і власне надчеревній ділянках; -скелетотопія:кардіальний отвір шлунка (ostium cardiacum gastris)на рівні XI грудного хребця зліва; воротарний отвір (ostium pyloricum) на рівні XII грудного - І поперекового хребців справа; дно шлунка (fundus gastricus) V міжребрового простору (spatium intercostale) -синтопія: до передньої стінки шлунка (paries anterior) вгорі прилягає діафрагма (diaphragma); до середини передньої стінки шлунка прилягає ліва частка печінки (lobus hepaticus sinister); задня поверхня шлунка прилягає до:селезінки (splen);підшлункової залози (pancreas);лівої нирки (ren sinister) з наднирковою залозою (glandula suprarenalis);поперечної ободової кишки (colon transversum). Нижня частина передньої поверхні шлунка ільна. Зовнішня оболонка шлунка - серозна оболонка (tunica serosa) -нутрощевий листок очеревини (вісцеральний листок). Шлунок вкритий очеревиною з усіх боків (інтраперитонеально). Ця оболонка утворює: -печінково-шлункову зв'язку (ligamentum hepatogastricum); -шлунково-діафрагмову зв'язку (ligamentum gastrophrenicum), яка йде до малої кривини; -шлунково-селезінкову зв'язку (ligamentum gastrolienale); -шлунково-ободовокишкову зв'язку (ligamentum gastrocolicum), яка йде до великої кривини. М'язова оболонка (tunica muscularis) - має: -поздовжній шар (stratum longitudinale); -коловий шар (stratum circulare); -косі волокна (fibrae obliquae). Внутрішня оболонка шлунка - слизова оболонка (tunica mucosa) - вистелена простим(одношаровим) призматичним залозовим епітелієм (epitelium simplex columnare). Завдяки добре розвинутому підслизовому прошарку -багато шлункових складок (plicae gastricae), колових і поздовжніх. Між цими складками розміщені шлункові поля (areae gastricae), в глибині яких містяться шлункові ямочки (foveolae gastricae), де відкриваються протоки шлункових залоз (glandulae gastricae). У ділянці малої кривини шлунка (curvatura minor) слизова оболонка утворює, в основному,поздовжні складки (plicae gastricae) для проходження рідкої їжі. Кровопостачання: Шлунок кровопостачають артерії, що відходять від черевного стовбура. До малої кривини шлунка ліва шлункова артерія , права шлункова артерія. До великої кривини шлунка права шлунково-чепцева артерія і ліва шлунково-чепцева артерія . До дна шлунка йдуть короткі шлункові гілки. Шлункові і шлунково-чепцеві артерії анастомозують між собою в ділянках малої і великої кривини й утворюють навколо шлунка артеріальне кільце Лімфатичні судини від малої кривини шлунка направляються до правих і лівих шлункових лімфатичних вузлів. Виносні лімфатичні судини від цих вузлів впадають у черевні лімфатичні вузли, а від них лімфа відтікає в поперекові лімфатичні вузли, а також безпосередньо в поперекові стовбури і грудну протоку. Іннервація шлунка У підслизовому прошарку стінки шлунка розташовані внутрішнє (Мейснера) і зовнішнє (Шабадаша) підслизові нервові сплетення, а між шарами м'язової оболонки - м'язове нервове сплетення (Ауербаха). (Х пара черепних нервів)

51. Щоки: розвиток, будова, іннервація і кровопостачання,вікові особливості.

Щоки(bucca) Розвиток: верхньощелепні і нижньощелепні відростки зростаються у бічних відділах утворюючи щоки. Утворені щічним м`язом, сусідніми м`язами лиця. Межі: присередня - носо-губна борозна, верхня - бічна частина підочноямкового краю(утв. виличною кісткю), бічна - передній край жувального м`яза, нижня - тіло нижньої щелепи(нижній край). Ззовні вкрита шкірою(є волосся, сальні і потові залози), зсередини - слиз. об.(слизові і слинні залози). Пучки колагенових і еластичних волокон вплітаються в щічний м`яз(міцно з`єднують слизову оболонку з сполучнотканинними елементами м`яза). Між шкірою і м`язом - жирове тіло щоки. У присінку рота слиз. об. щоки, на рівні 2 верхнього великого кутнього зуба утв. сосочок привушної протоки - на його вершині є вічко протоки привушної залози. Кровопостачання: щічна артерія(від верхньощелепної артерії). Іннервація: щічний нерв(гілка нижньощелепного нерва, який є гілкою трійчастого н.). Вікові особливості: добре розвинене жирове тіло щоки у немовлят і дітей грудного віку - стінка щоки потовщена, полегшує смоктання молока.

21. Скронево-нижньощелепний суглоб: будова; м'язи, що на нього діють, іннервація, кровопостачання.

належить до суглобів "м'язевого" типу - це парний, комбінований, інконгруентний суглоб, артикулюючі поверхні якого утворені суглобовими головками нижньої щелепи та суглобовими поверхнями скроневих кісток. Артикулюючі поверхні суглобових головок нижньої щелепи мають випуклу форму та злегка нахилені вперед по відношенню до шийок. Між двома артикулюючими поверхнями міститься суглобовий диск, що має волокнисту структуру. Рухи: жувальний, скроневий, медіальний крилоподібний, латеральний крилоподібний, щелепно-під'язиковий, підборідно-під'язиковий, двобрю-шний м'язи. Іннервація: трійчастий нерв (забезпечує чутливість м'яких тканин лицьової частини); нижньощелепний (виходить з черепа біля зчленування крізь нижню поверхню скроневої кістки); вушно-скроневий і жувальний (забезпечують чутливість і іннервацію оболонок суглоба). Кровопостачання: зовнішня сонна артерія, живить поверхнева скронева артерія, верхні і задні відділи суглоба отримують кровопостачання від окремо розташованих, дрібних судин. Відтік до занижньощелепної вени.

36. Діафрагма: топографія, частини, отвори, функція, іннервація і кровопостачання.

непарний м'язово-апоневротичний платівка, що розділяє грудну і черевну порожнини Топографія: Тонка сухожильно-м'язова пластинка, є нижньою стінкою грудної порожнини і відокремлює порожнину грудей від порожнини живота. Зверху, з боку порожнини грудей, вона покрита диафрагмальной фасцією, fascia diaphragmatica, і прилеглої до неї диафрагмальной частиною парієтальної плеври частини: грудину частина, pars sternalis( початок:задня поверхня нижнього краю мечоподібного відростка) реберну (бічну) частина, pars costalis,(початок:внутрішня поверхня хрящів 6 нижніх ребер) поперекову, pars lumbalis(початок:передня поверхня L1-4 отвори: аортальний розтвір ( hiatus aorticus), стравохідний розтвір ( hiatus oesophageus ) функції : ( статична і динамічна) респіраторна , кардіоваскулярна і моторно-харчова іннервація: n.phrenicus (із plexus cervicalis), міжреберними нервами та симпатичними волокнами кровопостачання: 1 Aa . musculophrenicae dextra et sinistra , гілки aa . thoracicae internae dextrae et sinistrae 2 Aa. pericardiacophrenicae dextra et sinistra також гілки aa. thoracicae internae dextra et sinistra. 3 Aa. phrenicae superiores dextra et sinistra 4 Aa. phrenicae inferiores dextra et sinistra 5 Aa. intercostales posteriores dextra et sinistra Венозний відтік: Відведення венозної крові від верхньої частини діафрагми відбувається у систему верхньої порожнистої вени Та між венами діафрагми та венами стравоходу - порто-кавальні анастомози

44. М'язи верхньої кінцівки: класифікація, групова характеристика м'язів плечового пояса і плеча, їх іннервація і кровопостачання.

поділяються на: - м'язи грудного пояса (musculi cinguli pectoralis); - м'язи вільної верхньої кінцівки (musculi membri superioris liberi). Мязи плечового поясу: Численні і рухають плечовий пояс: -дельтовидний мяз(coracobrachialis)- передня і задня огинальні артерії плеча -надостьовий мяз(brachialis)- верхня і нижня ліктьові обхідні артерії, глибока артерія плеча, променева поворотна артерія. -підостьовий мяз -малий та великий кріглий мяз -підлопатковий мяз Мязи плеча(передгя та задня група): До передньої належать: -лвоголовий мяз плеча,дзьобоплечовий та плечовий мяз До задньої: -триголовий мяз (triceps brachii)- задня огинальна артерія плеча, глибока артерія плеча, верхня і нижня ліктьові обхідні артерії. -ліктьовий (anconeus)- поворотна міжкісткова артерія, глибока артерія плеча. -ліктьовий суглобовий Іннервація: Всі м'язи верхньої кінцівки іннервуються гілками плечового нервового сплетення

27. Ліктьовий суглоб: будова, іннервація і кровопостачання. Групи м'язів, що на нього діють. З'єднання кісток передпліччя.

•Ліктьовий суглоб (art. cubiti) утворений шістьма суглобовими поверхнями 3-х кісток (плечової, ліктьової, променевої) між якими розрізняють 3 суглоба: - плечо-ліктьовий (art. humeroulnaris) - плечо-променевий (art.humeroradialis ) - проксимальний променево-ліктьовий (art.radioulnaris proximalis) . Шість суглобових поверхонь трьох кісток, оточені спільною просторою суглобовою капсулою, складний суглоб. Лінія прикріплення суглобової капсули над вінцевою та променевою ямками плечової кістки спереду і нижче верхнього краю ліктьової ямки ззаду. Надвиростки плечової кістки залишаються вільними Зв'язки суглоба наступні: lig. collaterale ulnare, lig.collaterale radiale, lig. anulare radii, lig. Quadratum. Біомеханіка. Плечово- ліктьовий суглоб - простий, блокоподібний (різновид-гвитоподібний), плечево-променевийпростий, кулястий (заблокований). Проксимальний променево - ліктьовий - простий, циліндрічний (обертальний 1-го типу), комбінований. В цілому ліктьовий суглоб має дві осі: фронтальну (згинання, розгинання) і вертикальну (привертання - pronatio. відвертання - supinatio). Кровопостачанны: лыктьовий суглов з. Rete articulare cubiti,. A . Collateralis ulnaris superior , A . Collateralis ulnaris inferior ) (гілки a . brachiales ), ramus anterior et posterior a . recurrentis ulnaris ) (гілки a . ulnaris ), ramus a . recurrens radialis , a . collateralis media et radialis ) (гілки a . profunda brachii ), a . recurrentis inteross ea ) (гілка a . interossea posterior ). Капсула ліктьового суглоба іннервується гілками серединного (лат. N.medianus), променевого (лат. N.radialis) і ліктьового (лат. N.ulnaris) нервів. З'єднання кісток передпліччя: Дистальний променево-ліктьовий суглоб (art. radioulnaris distalis) утворений з'єднанням ліктьової вирізки променевої кістки, суглобовим обводом і нижньою поверхнею головки ліктьової кістки та суглобовим диском трикутної форми. Суглобова капсула простора, Суглоб комплексний, циліндричний, комбінований. Міжкісткова перетинка передпліччя (membrana antebrachii interossea) прикріплюється до міжкісткових країв променевої та ліктьової кісток, містить отвори для судин і нервів. Зверху chorda obliqua).

ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ (АНАТОМІЯ)

Related study sets

EC 111 Exam 2

Module 2: Network Connections

Unpacking the reasonable expectation of privacy

TExES Special Education EC-12 (161) Learning Environment

Module 5 Notes

Nursing 115 Comprehensive Study Guide

Marx

Chapter 24- Nationalism (Multiple Choice)

Behavioral Interview Prep Blackstone

CNA (chapter 1)

MED SURG FINAL

GRE Basic

Physical communication infrastructure

Chapter 19

Essay Questions

FIN 310 Ch. 7

Ch. 12 Sociology section quiz

INB 300 Chapter 9

Chapter 09: Inflammation and Immunity

Step 3b