Римське приватне право

20. Юридична особа — це громадське об'єднання, яке має у власності певне майно, самостійну правоздатність та визнається суб'єктом права. Визначити, яку необхідну кількість осіб повинно мати об'єднання, щоб воно вважалася юридичною особою: а) одна; б) дві; в) три; г) чотири і більше.

в) три.

5. Вплив римського приватного права на законодавство України простежується протягом X—XIX ст. Визначити, з якого століття починається період наукового освоєння римського права в рамках історичної школи права: а) XVIII ст.; б) XVII ст.; в) XIX ст.; г) XIV ст..

а) XVIII ст.

3. Система римського права — це складне правове явище, яке об'єднує три правові системи. Визначити, яка з них є національною і найдавнішою і яка регулює майнові відносини виключно між римськими громадянами: а) jus civile; б) jus gentium; в) jus praetorium.

а) jus civile. (цивільне право).

21. Існують фактичні обставини, які перешкоджають суб'єкту використовувати його права. Визначити, які цілі ставляться для захисту суб'єктивних прав від можливого порушення: а) запобігти можливості порушення прав у майбутньому та усунути наслідки вже здійсненого порушення; б) зафіксувати порушене право; в) уникнути відповідальності за порушення.

а) запобігти можливості порушення прав у майбутньому та усунути наслідки вже здійсненого порушення?

15. Правоздатність — це: а) можливість особи мати і бути носієм закріплених у правових нормах суб'єктивних прав та обов'язків; б) можливість особи здійснювати від свого імені та за власною волею правові дії, особисто виконувати взяті на себе обов'язки, особисто відповідати за власні протиправні вчинки; в) здатність суб'єкта права самостійно виступати в правовому процесі, тобто самостійно користуватися власними правами і самостійно виконувати власні обов'язки.

а) можливість особи мати і бути носієм закріплених у правових нормах суб'єктивних прав та обов'язків?

Римське право це: а) невід'ємна методологічна база професійної юридичної освіти, основа розуміння теоретичних галузей права і порівняльного правознавства та дидактичне поле становлення юридичної мови та юридичного мислення; б) право як система загальнообов'язкових правових норм, санкціонованих державою на благо особи та інститут захисту населення; в) юридична термінологія і понятійний апарат науки про право та розроблені критерії для оцінки правової поведінки людини та формування у юристів особливої правової культури.

а) невід'ємна методологічна база професійної юридичної освіти, основа розуміння теоретичних галузей права і порівняльного правознавства та дидактичне поле становлення юридичної мови та юридичного мислення.

Предметом вивчення курсу "Римське приватне право" є: а) система правових норм Стародавнього Риму, яка регулювала суспільні відносини між приватними особами; б) торгово-грошові відносини, в яких беруть участь представники різних країн античного світу; в) звичаї міжнародного торгового обігу та публічні відносини між представниками різних країн античного світу.

а) система правових норм Стародавнього Риму, яка регулювала суспільні відносини між приватними особами.

6. В юридичній науці джерело права як спеціальний правовий термін, означає: а) спосіб та зовнішню форму втілення й закріплення юридичної норми; б) історичну форму виникнення права (літописи, збірники законів, судові справи); в) фактор правотворчості (один із шляхів формування права); г) форму зовнішнього прояву норм права.

а) спосіб та зовнішню форму втілення й закріплення юридичної норми?

7. Вперше термін "джерело права" ввів у науковий обіг історик Стародавнього Риму: а) Ульпіан; б) Тит Лівій; в) Юстиніан; г) Папіан.

б) Тит Лівій.

10. Єдиним джерелом права у Стародавньому Римі періоду імперії стали постанови (constitutiones) імператора. Вони відрізнялися не тільки у формальному, а й у змістовому відношенні. Визначити, які із постанов імператора містили рішення з конкретних судових справ: а) едикти (edictum); б) декрети (dicretum); в) мандати (mandatum); г) рескрипти (rescriptum).

б) декрети (dicretum).

18. Дієздатність — це здатність особи проявляти свою волю чинити дії, які мають юридичні наслідки. Її стан залежав від досягнення римськими громадянами певного віку та поділявся на декілька груп. Визначити, з якого віку громадяни Стародавнього Риму вважалися частково дієздатними: а) перша — хлопчики і дівчата віком до 7 років; б) друга — дівчата віком 7-12 років і хлопці 7-14 років; в) третя — дівчата віком від 12 до 16 років та хлопці з 14 до 18 років; г) четверта — дівчата віком від 16 років та хлопці після досягнення 18 років; д) п'ята — дівчата і хлопці після досягнення 25 років.

б) друга — дівчата віком 7-12 років і хлопці 7-14 років.

12. Інституції імператора Юстиніана — це: а) збірник законів; б) підручник римського цивільного права; в) кодифікація творів класиків юриспруденції; г) кодекс — збірник нормативних положень.

б) підручник римського цивільного права.

13. Статусне право — це: а) здатність суб'єктів права, як учасників приватного життя римського суспільства, мати права і обов'язки; б) система правомочностей (права і обов'язки особи в дії), яка регулює питання правоздатності та дієздатності суб'єктів права; в) система права, яка регулює властивість суб'єктів бути носіями прав і обов'язків; г) властивість суб'єктів бути носіями прав і обов'язків.

б) система правомочностей (права і обов'язки особи в дії), яка регулює питання правоздатності та дієздатності суб'єктів права.

9. Зміст Закону у Стародавньому Римі поділявся на три частини. Визначити, яка із них містила заходи примусу, під які підпадали його порушники: а) praescriptio (вступ); б) rogation (зміст); в) sanctio (санкція).

в) sanctio (санкція).

8. З вигнанням царів (509 р. до н.е.) судова влада і право законодавчої ініціативи у Стародавньому Римі переходять до: а) двох вищих магістратів (консулів); б) чотирьох преторів; в) цензорів та народних трибунів; в) двох вищих магістратів (консулів) і сенату.

в) двох вищих магістратів (консулів) і сенату.

11. В період імперії у Стародавньому Римі сформувалося три види правотворчої діяльності юристів. Визначити, який із вказаних видів був безпосередньо пов'язаний з складанням судових формул, які містили сутність позову, а також поради стосовно процесуального порядку розгляду спорів: а) перший (cavere); б) другий (respondere); в) третій (agree).

в) третій (agree).

16. Обмеження правоздатності особи має назву capitis deminutio і має три ступені обмежень. Вказати, який ступінь обмеження суттєво впливає на зміну правового становища особи в сім'ї: а) перший ступінь (capitis deminutio maxima); б) другий ступінь (capitis deminutio media); в) третій ступінь (capitis deminutio minima).

в) третій ступінь (capitis deminutio minima).

22. За системою римського права розрізняли позови для захисту суб'єктивних прав від можливого порушення. Визначити, як називалися позови, що розробили римські юристи, які ґрунтувалися на приписах цивільного права (jus civile) та ті, які були введені в систему правосуддя судовими органами: а) реіперсекуторні; б) штрафні та змішані; в) цивільні та гонорарні; г) публічні (популярні) та фіктивні (позови з фікцією); д) ноксальні.

в) цивільні та гонорарні.

17. Визначити, які умови впливали на обмеження дієздатності римських громадян: а) вік та душевні хвороби; б) фізичні вади та марнотратство; в) становище жінки в сім'ї; г) всі вказані умови.

г) всі вказані умови.

14. Статус вільної людини (persona) в юридичному розумінні — сукупність прав та обов'язків які дозволяють особі бути суб'єктом права, а саме: власником, кредитором тощо. Визначити, за наявності яких складових статусу у вільної людини наставала повна правоздатність: а) свободи (status libertatis); б) римського громадянства (status civitatis); в) сімейного стану (status familiae); г) всіх вказаних.

г) всіх вказаних.

4. Процес виникнення, становлення та розвитку джерел римського права поділяється на п'ять основних періодів: архаїчний, докласичний, класичний, післякласичний та юстиніанівський. Назвіть роки юстиніанівського періоду розвитку: а) 753—367 pp. до н. е.; б) 367—17 pp. до н. е.; в) 17 р. до н. е.— 284 р.н. е.; г) 284—476 pp.н. е.; д) 527—565 pp.н. е.

д) 527—565 pp.н. е.

19. Визначити, чи всі види юридичних осіб, які мали відповідний статус та повноваження, вказані у відповідях: а) держава та імператорський престол; б) політичні союзи: общини, міста, колонії та провінції; в) вільні союзи (релігійні та похоронні колегії, політичні клуби, союзи ремісників); г) церковні інститути (церкви, храми, монастирі, богодільні, лікарні); д) всі вказані юридичні особи.

д) всі вказані юридичні особи.