Украинская литература

«Дума про Марусю Богуславку»

є перлиною українського народного епосу. У ній йдеться про те, як у турецькій неволі уже тридцять літ перебуває сімсот козаків. Одного разу до ув'язнених прийшла «дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка» і запитала, чи не знають вони, який сьогодні день «в землі християнській».Маруся Богуславка — не історична особа, а узагальнений образ жінки-полонянки, яка, потрапивши в турецьку неволю і ставши дружиною турецького султана, не забуває рідної землі і намагається хоч щось корисне зробити для неї. Не маючи змоги повернутися в Україну, вона допомагає невільникам-козакам зробити це. Тема: розповідь про те, як українська дівчина, яка стала дружиною турецького султана, допомагає своїм полоненим землякам повернутися до рідної землі. Ідея: засудження поневолення, страждань, яких зазнали українці під час нападу турків, віра у щасливе вільне життя.

Аналіз "Лісова пісня"

Автор: Леся Українка Рік: 1911 Літературний рід: драма Жанр: драма-феєрія Тема: зображення світу людини і світу природи в їх гармонійних та суперечливих взаєминах. Ідея: утвердження думки, що мрію убити неможливо, адже людина завжди буде прагнути до неї та до досконалості. "Ніяка туга краси перемогти не повинна". Конфлікт: боротьба між світлою і високою мрією (мистецтво, кохання - Мавка) та буденним життям людини (мати, Лукаш, Килина). Головні герої: лісова царівна Мавка, Лукаш, дядько Лев, мати Лукаша, Килина, Лісовик, Перелесник, Русалка; Той, що греблі рве; Водяник, Русалка Польова, Потерчата, Куць, Злидні, Доля. Місце дії: старезний ліс на Волині. Дія розпочинається напровесні. Проблематика: Людина і природа Батьки і діти Кохання і зрада Висока мрія і буденне життя Композиція: пролог і 3 дії, які співвідносяться з трьома порами року. Перша дія - весна, друга дія - літо, третя дія - осінь. Сюжет Перша дія: дядько Лев і його небіж Лукаш будують хату на лісовій галявині. Лукаш грає на сопілці і будить Мавку від зимового сну. Лукаш хоче наточити березового соку, але Мавка його зупиняє, бо береза - сестра Мавки. Мавка й Лукаш закохуються, вперше цілуються. Лукаш розповідає, що восени його оженять, Мавка засмучується. Друга дія: вже пізнє літо. Мати постійно дорікає Лукашу, що робота стоїть, а він все грає. Мати Лукаша називає Мавку відьмою і каже, що не можна дівчині впадати за хлопцем. За Мавку вступається дядько Лев. Мати наказує Мавці жати, але тут з'являється Русалка Польова і просить Мавку не губити її. Мавка ріже собі руку. На полі з'являється мати і Килина. Приходить Лукаш, він допомагає молодиці жати, а потім проводжає її додому. Мавка сидить біля озера і плаче, вона просить Лісовика зробити її такою як вона була колись. Лісовик одягає її в багряницю та срібний серпанок, над Мавкою у вирі шаленого танцю кружляє Перелесник. Раптом з'являється Марище і вмовляє лісову царівну піти з ним. Приходить Лукаш, бачить Мавку і не впізнає її. Повернувшись додому, Лукаш посилає старостів до Килини. Мавка просить Марище забрати її з собою. Третя дія: осінь. Мавка розмовляє з Лісовиком про те, як вона опинилася тут, а не у "Того, що в скалі сидить". Виявляється, що це Лісовик звільнив її, коли перетворив Лукаша на вовкулаку, а коли Мавка прокинулася, то звільнила Лукаша. Мати докоряє Килині, що та погана господиня. Килина вибігає з дому, бачить Мавку і запитує, що вона тут робить. Мавка відповідає: "Стою та дивлюся, які ви щасливі." Килина каже: "А щоб ти стояла у чуді та в диві." Мавка перетворюється на вербу. Перед хатою з'являється Лукаш, Килина йому дорікає, а на запитання, куди подівся дуб Дядька Лева, відповідає, що продала його. До Лукаша підходить хлопчик з сопілкою, зробленою із верби-Мавки, і просить заграти. Лукаш починає грати і чує голос Мавки. Килина просить Лукаша зрубати вербу, але він не зміг цього зробити, тоді Килина сама замахнулася сокирою. З'являється Перелесник, обіймає вербу вогнем. Вогонь перекидається на хату. Мати і Килина виносять майно, а разом з ним і Злиднів. Килина просить Лукаша повернутися у село, але той відмовляється. -за берези виходить біла постать схожа на Мавку. Лукаш починає грати на сопілці, а Мавка спалахує давньою красою. Заметіль вщухає, і Лукаш бачить, що він один.

Григорій Сковорода. "De Libertate"

"De Libertate" перекладається з латинської мови як "про свободу". Літературний рід: лірика. Ідея твору: свобода - найбільше багатство; уславлення Богдана Хмельницького.

Аналіз «Кайдашева сім'я»

«Кайдашева сім'я» Автор: Іван Нечуй-Левицький Рік: 1878 (видано у 1879 в журналі «Правда») Літературний рід: епос Жанр: соціально-побутова повість Тема твору: зображення реалістичних картин селянського побуту другої половини XIX ст.; акцент на дрібновласницьких натурах. Ідея: засудження егоїстичних та індивідуалістських характерів. Проблематика: Проблема батьків і дітей Проблема сімейних стосунків Проблема виховання Проблема народної моралі Проблема віри в Бога Проблема людської гідності Проблема добра і зла Головні герої: Маруся Кайдашиха, Омелько Кайдаш, Карпо, Мотря, Лаврін, Мелашка Прототип сім'ї Кайдашів - сім'я Мазурів із кутка Солоний Місце дії: село Семигори Композиція: 9 розділів Сюжет: 1. Експозиція - опис села Семигори, портрети головних героїв, розмова Карпа та Лавріна про одруження. 2. Зав'язка - одруження Карпа з Мотрею 3. Розвиток дії - постійні сутички в родині, одруження Лавріна з Мелашкою, проща Мелашки до Києва, смерть Омелька Кайдаша, розподіл спадщини. 4. Кульмінація - сутичка Мотрі з Марусею, внаслідок якої Маруся втратила око. 5. Розв'язка - примирення двох сімей після того, як засохла груша. Особливості повісті: Перший в українській літературі твір, який зображує життя української сім'ї в пореформений період. Зображення руйнування патріархальних відносин на селі та в сім'ї (син піднімає руку на батька). Діалоги в повісті рухають і розгортають дію. Всі епізоди виписані в гумористично-сатиричному плані. У повісті згадується понад 30 релігійних свят Повість багата фразеологізмами

Аналіз новели "Камінний хрест" Василя Стефаника

«Камінний хрест» — твір Стефаника, присвячений темі еміграції. В основу новели покладено реальний факт: Штефан Дідух (у творі Іван), односелець Стефаника, емігруючи до Канади, ставить на своїй нивці кам'яний хрест (який, до речі, і донині стоїть у Русові). У трагедії героя твору по краплі зібрано горе тисяч емігрантів, долею яких переймався письменник. Не раз проводжаючи на Краківському вокзалі земляків у далеку Америку, він постійно бачив опухлі від плачу очі, спечені губи, чув захриплі від стогону голоси. Літературний рід: епос. Жанр: психологічна новела (художнє дослідження душі головного героя). Тема: еміграція за океан галицького селянства на межі XIX й XX ст. (прощання хлібороба Івана Дідуха із сусідами у зв'язку з виїздом до Канади). Головна ідея: єдність селянина з рідною землею.Герої твору: Іван Дідух його дружина Катерина їхні діти кум Михайло селяни. Сюжет: селянин Іван Дідух покидає рідну землю, щоб переїхати до Канади в пошуках кращого життя (на вмовляння дітей і дружини).

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

«Роман з народного життя» (І. Франко) Автор: Панас Мирний Співавтор: Іван Білик (Рудченко) Видання: 1880 рік, Женева Літературний рід: епос Жанр: соціально-психологічний роман Інша назва (авторський підзаголовок): «Пропаща сила» Тема: зображення життя та боротьби українського селянства проти соціального гноблення, зокрема кріпосництва, напередодні і під час реформи 1861 року; зображення життя і еволюції Чіпки Варениченка. Ідея (міститься в назві роману): соціальні умови вмотивовують вчинки героїв роману, штовхають їх на слизьку дорогу. Історія написання: нарис «Подорож (подоріжжя) від Полтави до Гадяча»; повість «Чіпка»; роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Прототип Чіпки - Василь Гнидка Головні герої твору: Чіпка, його мати Мотря («найбільш трагічний жіночий образ української літератури»); батько - Іван Варениченко (Хрущ, Хрущов, Притика); Оришка - бабуся Чіпки; Максим Ґудзь, Матня, Лушня, Пацюк - «Пропаща сила»; Явдоха (Явдошка) - дружина Максима; пани Польські; чиновництво - Порох, Чижик; Галя («польова царівна») - дружина Чіпки, Грицько - друг дитинства Чіпки; Христя - дружина Грицька. Композиція: 4 частини, які поділяються на 30 розділів. Проблематика: Людина і суспільство Батьки і діти Добро і зло Народна мораль Жіноча доля Кріпацька неволя «Пропаща сила» Хабарництво Місце дії - село Піски Час - понад 150 років Сюжет: Частина перша I. Польова царівна: зустрічаються Чіпка і Галя. II. Двужон: розповідається історія Вареника - Хруща - Хрущова - Притики. III. Дитячі літа: зображується дитинство Чіпки. IV. Жив-жив!: життя Чіпки в наймах; Чіпка і Грицько працюють у діда Уласа. V. Тайна-невтайна: Чіпка-вівчар, помирає баба Оришка, Чіпка дізнається правду про батька. VI. Дознався: Чіпка знайомиться з Галею VII. Хазяїн: Грицько стає гарним господаремЧастина четверта XXIII. Невзначай свої: зібрання злодії вночі у Максима Ґудзя. XXIV. Розбишацька дочка: Чіпка розмовляє з Галею і дізнається, що її хочуть видати за москаля Сидора. XXV. Козак - не без щастя, дівка - не без долі: за гроші Чіпка вмовляє Сидора відмовитися від Галі, всій роті виставляє могорич і домовляється про сватання Галі з Грицьком. XXVI. На своїм добрі: сватання Галі та оглядини в Чіпки; їх вінчання і гучне весілля; Галя переїжджає до Чіпки; радісне й щасливе життя молодих; дружба Грицькової й Чіпчиної родини; Чіпка будує нову оселю; у Чіпки новий промисел (перепродує полотно). XXVII. Новий вік: пореформене нове життя; історія життя Шавкуна, який після смерті пана Василя Семеновича Польського прибрав до своїх рук цілий повіт; Чіпку як господаря поважають піщани; вибирають Чіпку в земство. XXVIII. Старе - та поновлене: Чіпку обирають в управу; компромат на Чіпку за колишні злодіяння (у давній нерозкритій судовій справі підозра на убивство сторожа й крадіжку пшениці в пана Польського); губернатор відсторонює Чіпку від управи «по неблагонадежности»; Чіпка гнівається; смерть Максима Ґудзя. XXIX. Лихо не мовчить: Максим Ґудзь помирає, а Явдоха продає хутір і переїжджає до Чіпки; Мотря і Явдошка постійно сваряться; Чіпка знову сходиться з Матнею, Лушнею і Пацюком; Явдоха помирає. XXX. Так оце та правда!: товариство під керівництвом Чіпки вирізає родину Хоменка; Галя накладає на себе руки; Мотря повідомляє про злочин сина у волость; Чіпку арештовують; Чіпку ведуть до Сибіру через Піски. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» суттєво вирізняється від творів тієї доби тим, що події в ньому відбуваються впродовж величезного відтинку часу. Але, незважаючи на це, хронометраж в епічному полотні залишається суто романним, тобто умовним, хоча і прив'язується до історичних подій. Наприклад: знищення Запорозької Січі, запровадження кріпацтва, реформа 1861 року. В тексті поєднано різноманітні види часу. Кожна з історичних віх не минає безслідно ні для окремих людей, ні для народу в цілому, дозволяє розкрити індивідуальні трагедії в контексті трагедії типових. Саме тому Олександр Білецький назва цей твір соціальним романом-хронікою. Композиція роману розгортається двома сюжетними лініями (Чіпка та Максим Ґудзь), ускладнюється такими поза сюжетними елементами, як екскурси в минуле, авторськими відступами, пейзажами, портретами. З цієї причини той же академік О. Білецький так охарактеризував роман: «будинок з багатьма прибудовами і надбудовами, зробленими неодночасно і не за строгим планом».

Аналіз «Мартин Боруля»

Автор: І. Карпенко-Карий Рік написання: 1886 Видання: 1891 р. у журналі «Зоря» Літературний рід: драма Жанр: трагікомедія Тема: зображення нестримного потягу багатих селян дорівнятися у своєму статусі до дворянства. Ідея: висміювання намагань простої людини вибитися у дворяни, хибно думаючи, що цим можна винищитися над іншими. Головні герої: заможний селянин Мартин Боруля, його дружина Палажка, їх діти Марися і Степан, друг родини Гервасій Гуляницький, його син Микола, наречений Марисі Націєвський, Красовський (пан, з яким судиться Мартин Боруля), повірений Трандалєв. Проблематика: Проблема людської гідності Проблема усвідомлення щастя Проблема праці Проблема батьків і дітей Проблема кохання і сімейного щастя Композиція: 5 дій Сюжет: Мартин Боруля подає позов на пана Красовського, тому що той назвав його «бидлом», і доручає займатися цією справою Трандалєву, який також працює і на Красовського. Одночасно Боруля намагається відновити втрачене дворянство. Він хоче вигідно видати дочку заміж, а тому просить Степана привезти із міста Націєвського - чиновника. У цей час до Мартина приходить його друг Гервасій, щоб засватати Марисю за свого сина Миколу. Микола й Марися вже давно кохають одне одного. Але Боруля відхиляє пропозицію. З міста приїжджає Націєвський, якому Марися одразу пояснює, що вона кохає іншого - Націєвський її наче не чує. Пізніше він підслуховує розмову Мартина та Палажки про майбутніх дітей та кумів і вирішує втікати із заручин. Мартин Боруля наздоганяє чиновника і б'є його. Степан втрачає роботу внаслідок скасування земського суду, але він боїться сказати про це батькові. Після того, як Боруля отримав листа від Красовського про те, що має виселитися з орендованої землі, він тяжко захворів. Скоро приходить лист про те, що Мартину Борулі відмовлено у дворянстві, оскільки в документах не співпадає одна літера. Боруля спалює усі документи і дає згоду на одруження Марисі й Миколи. П'єса «Мартин Боруля» - це трагікомедія, оскільки в ній наявний момент катарсису (усвідомлення своїх помилок), але автор визначив жанр по іншому - комедія в п'яти діях. Трагікомедія має реальну основу: Карпо Тобілевич (батько І. Карпенко-Карого) теж хотів визнати свій рід дворянським, але не зміг довести свого походження через помилку в прізвищах. Тематично близькою є п'єса Жана Батиста Мольєра «Міщанин-шляхтич».

Чого являєшся мені у сні. Аналіз та художня характеристка.

Автор: Іван Франко Рік: 1896 Збірка: "Зів'яле листя" Літературний рід: лірика Жанр: ліричний портрет Провідний мотив: нерозділене кохання Віршовий розмір: чотиристопний ямб

Аналіз "Місто"

Автор: Валер'ян Підмогильний Рік: 1927 Літературний рід: епос Жанр: модерний урбаністичний роман Тема: підкорення людиною міста Ідея: розкриття характеру людини, яка підкорює місто. Головні герої: Степан Радченко, його односельчанка Надійка, міщанка Мусінька (Тамара Василівна), її чоловік Гнідий і син Максим, міщанка Зоська, балерина Рита, Левко, Михайло Світозаров, поет Вигорський Композиція: 2 частини "Місто" - перший урбаністичний роман в українській літературі. Роман має епіграф: "Як можна бути вільним, Евкріте, коли ти маєш тіло?" Юрій Шевельов про роман: "перший справжній прозовий роман ХХ ст."; "одна з вершин української прози і дороговказ для її дальшого розвитку". В. Підмогильний пояснив свій задум так: «Написав "Місто", бо люблю місто і не мислю поза ним ні себе, ні своєї роботи. Написав ще й тому, щоб наблизити в міру змоги, місто до української психіки, щоб сконцентрувати його в ній, і коли мені частина критики закидає "хуторянську ворожість до міста", то я собі можу закинути тільки невдячність проти села. Але занадто вже довго жили ми під стріхами, щоб лишатись романтиками їх».

Аналіз "Тіні забутих предків"

Автор: М. Коцюбинський Рік: 1911 Літературний рід: епос Жанр: повість Тема: зображення життя гуцулів у Карпатах на межі 19 - 20 ст. у гармонії з природою, традиціями і звичаями, з язичницькими й християнськими віруваннями. Ідея: оспівування високого й красивого почуття - кохання. Поштовх для написання: перебування М. Коцюбинського в селі Криворівня (Івано-Франківська область), під час якого він отримав багато вражень від життя, звичаїв і обрядів гуцулів. Інші назви: Тіні минулого Голос віків Відгомін Предковіку Дар Предків забутих Головні герої: Іван Палійчук, його кохана Марічка Гутенюк, Палагна (дружина Івана), сусід Юра (Мольфар), ватаг на полонині, щезник, нявка, чугайстр Проблематика Гармонія між людиною та світом природи Життя і смерть Добро і зло Язичництво і християнство Сила кохання і неможливість жити без нього Вплив мистецтва на людину Роль праці в житті людини Стосунки батьків і дітей Сюжет: описується дитинства Івана та ворожнечі двох сімей. Під час бійки батьків Івась знайомиться з Марічкою Гутенюк, вони зближуються, зароджується кохання. Іван іде на полонину в найми, а коли повертається, то дізнається про смерть Марічки (вона втопилася). Іван не вірить в смерть коханої і іде її шукати. В сусідньому селищі знаходять тіло невідомої дівчини, але Палійчук не впізнає Марічку. Шість років блукає Івась, а потім повертається до села й одружується на Палагні. Через деякий час вона стає "любаскою" сусіда Юри. Іван про все знає, але йому цілком байдуже. Він іде в гори, йому чується голос нявки-Марічки, але зустрічає чугайстра. Іван іде за цим голосом і зривається в урочище, пізніше пастухи знаходять ледь живого Івана. Повість закінчується похованням, яке проходить за місцевим звичаєм. Сюжет повісті перегукується з трагедією Шекспіра "Ромео і Джульєтта". Палійчуки і Гутенюки ворогують так само, як Монтеккі та Капулетті. Діти з ворожих родів кохають одне одного. Вкінці герої гинуть.

"Віють вітри, віють буйні" аналіз вірша

Автор: Маруся Чурай Жанр: лірична пісня Тема : відтворення страждань дівчини за своїм милим. Ідея: возвеличення щирого почуття кохання. Основна думка: «Хто щасливий був часочок, про смерть не забуде». Художні засоби Метафори: «віють вітри», «дерева гнуться». Епітети: «Щаслива билинка», «люте горе», «тяжко жити». Риторичні запитання: «Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?», «Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?», «Де ти, милий, чорнобривий? Де ти?».

Аналіз "Мина Мазайло"

Автор: Микола Куліш Рік: 1929 Літературний рід: драма Жанр: сатирична комедія Тема: зображення міщанства й українізації в Україні у 20-і роки ХХ ст. Ідея: викриття суспільних антиукраїнських явищ, національної упередженості й зверхності (великодержавного шовінізму). Головні герої: харківський службовець Мина Маркович Мазайло та його родина: дружина Лина, син Мокій, дочка Рина; тітка Мотя (Мотрона Розторгуєва); дядько Тарас; подруга Рини Уля Розсоха; гімназійна вчителька Баронова-Козино. Сюжет: харківський службовець "Донвугілля" Мина Мазайло хоче змінити своє українське прізвище на престижніше - російське Мазєнін, а його син Мокій, котрий "збожеволів від своєї укрмови", намагається йому перешкодити. Підтримує Мокія тільки національно свідомий українець дядько Тарас з Києва. На боці Мини його дружина Килина, дочка Рина, тітка Мотя викликана з Курська (тітка Мокія і Рини по матері). Врешті-решт, Мину Мазайла звільняють з посади "за систематичний і зловмисний опір українізації". Сюжетні лінії: Мина - Мокій, Уля - Мокій, тьотя Мотя - дядько Тарас та інші. Композиція: 4 дії Сценічне втілення: дістала від Головреперткому республіки категорію "А" (пріоритетність п'єси для укладачів репертуару театрів); обійшла театри Дніпропетровська, Маріуполя, Житомира, Вінниці, Херсона, Одеси, Києва (Київський театр ім. І. Франка, поставив Гнат Юра)і Харкова (харківський театр "Березіль", поставив Лесь Курбас). Особливості п'єси "Мина Мазайло": Драму не можна перекласти: втрачається обігрування українських і російських прізвищ; Немає позитивних персонажів (дядько Тарас сумнівається у своїх думках і вчинках, надто легко здає свої позиції; Мокія теж не можна назвати патріотом: українська мова цікавить його з наукової точки зору); У творі містяться досить прозорі натяки на облудність насильницької радянської українізації; Фіаско для Мини можливе тільки в літературному творі, бо в той час більшовики підтримували перевертнів. Сюжет перегукується з п'єсою Мольєра "Міщанин-шляхтич" та трагікомедією І. Карпенка-Карого "Мартин Боруля". Лесь Курбас про п'єсу: "Я вважаю п'єсу "Мина Мазайло" за виключну річ, як і взагалі Куліша я вважаю за геніальну людину!" Л. Танюк: "Суттєве у психологічному фарсі Миколи Куліша те, що, всупереч багатьом твердженням, мовна проблема, хоч і яка важлива, не головна в ньому,— вона лише зовнішній сюжет "дискусії з національного питання", лише символ, знак проблеми глибшої, суспільно-громадської, зумовленої відчуттям (чи запереченням) як свого "національного я", так і своєї загальнолюдської сутності."

Аналіз "Intermezzo"

Автор: Михайло Коцюбинський Рік: 1908 Літературний рід: епос Жанр: новела Форма: монолог Присвята кононівським полям Тема: зображення взаємодії митця і суспільства Ідея: утвердження думки, що людина щаслива лише в гармонії з природою, а митець відіграє важливу роль у суспільстві. Образи: Моя утома, Ниви в червні, Сонце, Три білих вівчарки (Оверко -"селянин"; Пава - "дворянин", Трепов - "міністр внутрішніх спрів"), Залізна рука міста, Людське горе, Зозуля, Жайворонки. Сюжет: безфабульний В основу новели "Intermezzo'' лягли автобіографічні факти. М. Коцюбинський закінчив повість "Fata morgana" жахливою сценою селянського самосуду і виснажив цим свою нервову систему. Саме тому в червні 1908 року письменник поїхав на Полтавщину до маєтку мецената Євгена Чикаленка, щоб покращити своє здоров'я. Слово "інтермецо" перекладається з італійської мови як пауза, перепочинок. "Intermezzo'' - взірець імпресіонізму. Для цього стилю є характерним перехід ліричного героя через усі стадії: від крайнього виснаження до поступового зцілення, одужання. Письменник за допомогою вмілих імпресіоністичних мазків зображує враження героя від природи, його внутрішній стан. Іноді новелу ще називають "поезією в прозі".

Аналіз "Зачарована Десна"

Автор: О. Довженко Рік: 1957 Жанр: автобіографічна кіноповість ("автобіографічне кінооповідання") Тема: щира сповідь письменника про дитинство, сповнене радощів і смутку, як джерело його духовності й мистецького таланту. Ідея: заклик любити життя, цінувати й берегти все те прекрасне, що робить людину духовно багатою і щасливою. Головні герої: два ліричні герої - Сашко та Олександр Довженко, мати Одарка Єрмолаївна, батько Петро Семенович, дід Семен, прадід Тарас, прабаба Марусина. Сюжет: чіткий сюжет відсутній. Композиція: твір можна поділити (умовно) на новели «Город», «Хата», «Смерть братів», «Смерть баби», «Повінь», «Сінокіс», «Коні», «До школи» плюс ліричні та публіцистичні відступи. Проблематика: Природа і людина Шлях народу та людини до щастя Прекрасне й потворне в житті Покликання, сутність людини Роль праці в житті людини Добро і зло Життя і смерть Особливості твору: Наявність двох ліричних героїв Фрагментарність, швидка зміна "кадрів" Народний гумор Вживання різноманітних художніх засобів Критик Л. Новиченко: «Зачарована Десна» — «найвидатніша в сучасній літературі розповідь про те, від яких духовно-поетичних "берегів" відчалюють народи — і разом із ними їхні художники — на переломі нової епохи, що вони беруть від свого історичного "дитинства" у майбутнє і що залишають у минулому».

Аналіз "Моя автобіографія"

Автор: Остап Вишня Рік: 1927 (написана за 2 дні) Літературний рід: епос Жанр: гумореска Тема: розповідь про батьків, навчання й формування світогляду письменника. Ідея: висвітлити фактори, які впливають на формування митця, у гумористичній формі. Композиція: 3 розділи. 1 розділ - народження Остапа Вишні, його дитинство; 2 і 3 розділи - навчання Остапа Вишні; формування його світогляду. Проблематика: Формування митця Пошана до старших Повага до вчителів Відповідальність за свою працю Засоби творення комічного у гуморесці "Моя автобіографія": Уживання наукових, військових та політичних термінів для зображення щоденної роботи та побутових подій. Поєднання ділового та художнього стилів (змішування стилів). Уживання фразеологізмів у прямому, а не переносному значенні. Іронія, прихована насмішка. Парадокси - несумісні поняття, що виключають або протирічать одне одному. Використання народної етимології, лайливих висловів. Зображення комічних ситуацій, деталей, подій. Використання жартівливих народних приказок і прислів'їв, порівнянь. У назві гуморески "Моя автобіографія" використано тавтологію. М. Рильський: «Тут - увесь Вишня: любов до життя, любов до людини, іронія до отого «щасливого» дитинства...».

Аналіз "Сом"

Автор: Остап Вишня Рік: 1953 Літературний рід: епос Жанр: усмішка Тема: гумористична розповідь про сома, що жив у річці Оскіл і міг з'їсти гусака, гімалайського ведмедя і навіть парового катера. Головна ідея: виховання любові до природи. Композиція: 4 частини. 1 частина - читача запрошують побувати на річці Оскіл і помилуватися краєвидами. 2 частина - дід Панас застерігає туристів бути обережними біля ковбані, в якій живе сом. 3 частина - розповідь про сома, який тягав за собою паровий катер. 4 частина - розповідь героя-оповідача про те, як живляться соми і як їх ловити. У гуморесці "Сом" як і у всіх "Мисливських усмішках" О. Вишня широко використав гротеск та гіперболу, контраст між справжнім і вигаданим, змішування ліричного, сатиричного й фантастичного. Дід Панас - знавець безлічі мисливських вигадок і побрехеньок, але разом з тим щирий любитель й охоронець природи.

Аналіз "Сон (У кожного своя доля...)"

Автор: Тарас Шевченко Рік: 1844 Підзаголовок: "Комедія" Літературний рід: ліро-епос Жанр: сатирична поема, поема-інвектива Провідний мотив: засудження справжньої суті російського імперського режиму. Головні ідеї: засудження кріпосництва та самодержавства в Росії; викриття аморальності паразитизму та вірнопідданства, заклик до людської гідності, пробудження національної свідомості. Епіграф: «Дух истины, его же мир не может прияти, яко не видит его, ниже знает его.» Композиція: поема орієнтовно розмежовується на такі частини: пролог; покріпачена Україна; сибірські нетрі; самодержавний Петербург; прийом у царських палатах; видіння над Невою; вранішня столиця; другий прийом у палатах. Сюжет: Експозиція: пролог, в якому Шевченко роздумує над тим, що у кожної людини своя доля; зображення соціальних й моральних гріхів, які процвітають в країні. Зав'язка: п'яний ліричний герой лаштується до сну і врешті-решт летить до неба. Розвиток подій: зображуються картини життя у часи, коли простий люд був покріпачений самодержавством. Кульмінація: сатирично висміюються кати і грабіжники народу. Розв'язка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось». І. Франко: «Сон» — це, безперечно, перший в Росії сміливий і прямий удар на гниль і неправду кріпацтва».

«Повість минулих літ»

Автор: літописець-чернець Нестор. Жанр: літопис (належить до оригінальної літератури княжої Руси-України). Тема : розповідь про події на Руській землі від XI ст. до початку XII ст. — «Се повісті минулих літ, звідки почалась Руська земля, хто в Києві перший став княжити і звідки Руська земля стала буть». Ідея: уславлення Русі, заклик до боротьби проти зовнішніх ворогів, до об'єднання земель проти братнього кровопролиття.омпозиція: єдиної композиції в «Повісті...» немає, до того ж їй властива жанрова неоднорідність. Починається літопис вступом, де з'ясовується питання: «Откуда єсть пошла Руская земля». Тут переповідається біблійна історія про Всесвітній потоп, про розподіл землі між синами Ноя та виникнення різних народів, зокрема слов'ян від племені Яфета — улюбленого сина Ноя.

Павло Тичина "Пам'яті тридцяти"

Вид лірики Вірш «Пам'яті тридцяти» належить до громадянської лірики. Жанр Жанр «Пам'яті тридцяти» - вірш-реквієм або епітафія (тобто твір, присвячений пам'яті померлих). Мотив Мотив вірша - подвиг юнаків, що віддали життя в боротьбі за незалежність України.

Аналіз поезії Василя Симоненка "Задивляюсь у твої зіниці..."

Вид лірики: громадянська, патріотична. Жанр: ліричний вірш. Ідея: показати щирі синівські почуття поета до своєї Батьківщини. Тема: звеличення рідної землі, її історії. Віршований розмір: шестистопний ямб У творі використано перехресне римування: зіниці — блискавиці, рань — повстань. Провідний мотив: поет звіряється у любові до України, закликає земляків любити рідну землю, дбати про її майбутнє. Композиція твору. Логіка зображення, естетична цілісність, світоглядна позиція поета, чітка орієнтація на читача зумовлюють побудову твору. Монолог ліричного героя відтворює патріотизм цілого покоління. Твір сповнений почуттів, експресії, які передають різноманітні тропи та фігури. Образи твору. Головний образ твору — ліричний герой, у монолозі якого передається любов до України, ненависть до ворогів, яких він називає «недругами», «чортами». У творі зримо присутній образ України, яку ліричний герой називає матір'ю, молитвою, віковою розпукою. Художні засоби: епітети — «червоні блискавиці», «мама, горда і вродлива», «святе синівське право», «дні, занадто кучі та малі», «зіниці, голубі, тривожні», «розпука вікова», «хмари бурякові», «священне знамено» змальовують тривожний світ, у якому ми живемо; метафори — «пливе за роком рік», «перли в душі сію», «мовчать америки й росії», «чорти живуть на небі», «палають хмари», «сичать образи» порівняння — «зіниці, голубі, тривожні, ніби рань»; звертання — «Україно!», «недруги лукаві», «друзі», «мене»; гіпербола — «битви споконвічний грюк» — створює різноманітну, строкату картину реальності, у якій частіше панує неспокій, бій; риторичне питання — «Як же я без друзів обійдуся, без лобів їх, без очей і рук?» — цілком логічно підкреслює ті опори, на яких тримається світ і людське життя; риторичні оклики — «Ти для мене диво!», «Одійдіте, недруги лукаві!», «Друзі, зачекайте на путі!», «Чуєш — битви споконвічний грюк!» — роблять вірш емоційним, наближають автора до читача; літота — «Я проллюся крапелькою крові» — змальовує думку про те, що кожен із нас — це немов маленька крапелька, але всі ми — частина матері-України. У поезії «Задивляюсь у твої зіниці» Василь Симоненко гордо й відверто заявляє про свою любов до України, говорить про те, що Батьківщина завжди була, є і буде найважливішою для нього. Поет готовий до боротьби з ворогами.

Аналіз "Мойсей"

Другий "Заповіт"" (Ю. Шевельов) Автор: Іван Франко Рік: 1905 Літературний рід: ліро-епос Жанр: філософська поема Тема: зображення "смерті Мойсея як пророка, не признаного своїм народом". Ідея: визволення українського народу з-під колоніального гніту як головна мета. Головні герої: ліричний герой, пророк Мойсей, новий поводир Єгошуа, Єгова (Бог), Авірон та Датан - супротивники Мойсея, єврейський народ, Азазель (демон пустелі) Композиція: пролог і двадцять пісень Віршовий розмір: Анапест; пролог - ямб Проблематика: Буття особи і нації Воля і рабство Життя і смерть Сюжет: Сорок років блукає єврейський народ і шукає землю обітовану, але серед них виникає зневіра. Наростає конфлікт між пророком і народом, який, підбурюваний демагогами Авіроном і Датаном, не розуміє Мойсея, не бажає йти з ним до мети. Датан і Авірон підбурюють інших кидати в Мойсея камінням. Мойсей на майдані виголошує промову застерігає народ від Божого гніву, розповідає притчу про терен і пояснює її. Юрба виганяє його з табору. Мойсей звертається до Єгови, але йому відповідає Азазель. Він доводить, що справа життя Мойсея марна. Мойсей починає сумніватися, і в цей момент з'являється Єгова. Він каже, що Мойсей ніколи не ступить на обіцяний край, а тільки побачить його. Серед єврейського народу з'являється новий поводир - Єгошуа, який закликає народ до походу за нове суспільство. Поема "Мойсей" написано в річищі неоромантичної стильової течії. Франко по-новому трактує проблему волі і рабства, яка набуває філософського виміру. Розповідач переконливо зображує, що духовне поневолення набагато страшніше за фізичне рабство. Поема "Мойсей" була написана під враженням скульптурою Мойсея Мікеланджело Буонарроті в Римі.

Аналіз поеми "Катерина" Тараса Шевченка

Жанр: ліро-епічна соціально-побутова поема з народного життя. Тема: розповідь про трагічну долю матері-покритки та дітей-безбатченків в експлуататорському суспільстві та зображення розбещеності російського офіцерства. Образи поеми: Катерина — образ України Іван — образ байстрюка Офіцер — негідник (в кульмінації).Проблематика любов і страждання; батьки і діти; моральні закони тогочасного суспільства, їх порушення; честь і безвідповідальність; крах ілюзій

Аналіз новели "Модри Камень" Олесь Гончар

Жанр: новела Літературний рід: епос Тема: спогади руського (тут у значенні українського) вояка-партизана про зустріч з дівчиною Терезою у словацьких горах. Ідея: показ цінності простих людських почуттів (доброти, симпатії, довіри, закоханості) у надзвичайно складні воєнні часи. Проблематика: війна як руйнівник життя; подвиг солдатів-партизанів; прості людські почуття у воєнний час; закоханість як ознака життя в людських серцях; любов до рідного дому, рідної землі; кохання як вічне почуття. Герої Оповідач; його товариш Ілля; дівчина Тереза; мати Терези; словацькі вояки (у спогадах матері). Сюжет та композиція Експозиція: оповідач зі сховку спостерігає за дівчиною. Зав'язка: прихід партизанів (оповідача і його друга Іллі) у дім Терези і її матері. Розвиток дії: перебування партизанів в словацькому домі, їх відхід. Кульмінація: розповідь матері про те, як забрали Терезу. Розв'язка: спогади-мрії оповідача про кохану.

Аналіз поезії "Ви знаєте, як липа шелестить"

Жанр: інтимна лірика. Темою вірша є вираження емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя, перших і тендітних почуттів кохання. Ідейне навантаження вірша не чітке. Тут змішані хвилюючі ноти передчуття щастя і глибинне злиття з природою, а отже, уславлення гармонії. Вірш написаний 1911 року і, за деякими джерелами, є першим друкованим віршем Павла Тичини. 1911 рік — це лише період становлення майбутнього поета як особистості, рік навчання в Чернігові, перші зустрічі з творчою молоддю Чернігівщини. Проте вірш засвідчив неабиякий талант майбутнього символіста. Вірш не належить до жодної збірки, лише пізніше входить до збірки "Сонячні кларнети". Ліричний герой сповнений почуттів, він звертається з риторичними запитаннями до уявних опонентів, які теж мають відчувати те, що і він, він закликає до рішучості, проте сам не виявляє цієї рішучості. Лише щира, закохана душа здатна бачити символічні образи природи, а закохані, очевидно, бачать спільні образи. І тому риторичне питання на початку вірша трансформується в риторичне ствердження. Ліричний герой знайшов однодумців, він не самотній у своїх почуттях! Головних героїв тут цілий ряд. Безперечно, спочатку варто відзначити кохану, яка абсолютно не візуальна, вона навіть бездіяльна, бо просто спить... Але і у своєму сні вона - це все для ліричного героя. Композиційно вірш поділяється на дві частини. Обидві починаються риторичними питаннями. Спочатку простір обмежений лише липою, яка шелестить, у другій частині він ширшає - це вже гаї, вони сплять, але "все бачать крізь тумани". Простір враз стає глобальним - "місяць, зорі", а потім швидше звуковий образ — "солов'ї". Художні засоби, які наявні в цьому вірші, традиційні для інтимної лірики: риторичне запитання, риторичне ствердження, епітети, метафори. протиставлення. Присутня синекдоха — "дідугани" (дерева). Вірш написаний чотиристопним ямбом з незакінченою стопою, жіноча рима чергується з чоловічою, римування паралельне.

Аналіз новели "Valse melancolique" Ольги Кобилянської

За жанром твір — музична новела. В ній основними засобами розкриття психології персонажів є музичні образи й музичні переживання. Використовуючи їх, Кобилянська створює образ естета, творчої, духовно-багатої особистості. Такими персонажами у творі є жінки. Кобилянська перша в українській літературі зобразила типи жінок-інтелігенток, які є аристократками духу, мають високу мету у житті, прагнуть удосконалити свою особистість, убираючи в душу світові культурні надбання. Це жінки європейського типу. Провідною темою новели є музика, мистецтво та їх вплив на людину, а також доля талановитого митця. У творі представлено три артистичні натури Ганни, Марти та Софії. Вони різні за характером, але їх об'єднує любов до краси, прагнення до гармонії, фізичної та духовної досконалості. Художній аналіз їхніх думок та почуттів становить основний зміст твору. Героїні твору — сильні, вольові, самодостатні, горді та незалежні жінки, що прагнуть утвердитися в чоловічому світі. Вони не бояться лишитися незаміжніми, адже шукають щастя насамперед у собі. Мистецтво задовольняє їх запити. Судячи з назви, новела «Valse melancolique», що в перекладі означає «меланхолійний вальс», має бути присвячена «мистецькій» темі. Але музика стала для О. Кобилянської лише приводом до роздумів про проблему жіночого щастя.

Аналіз драми "Наталка Полтавка" Івана Котляревського

Літературний рід: драма Жанр: соціально-побутова драма (за визначенням автора — малоросійська опера) Тема: показ життя сільської бідноти в епоху розкладу феодально-кріпосницького ладу (ХІХ ст.). Ідея: втілення народного ідеалу української жінки, її моральної краси; засудження лицемірства, крутійства, хижацтва сільської верхівки в образах виборного і возного. Основна думка: офіційна мораль тогочасного суспільства суперечить гуманістичним принципам. Головні герої: Наталка Полтавка її коханий Петро мати Горпина Терпелиха возний Тетерваковський виборний Макогоненко бурлака Микола. Особливості твору Якщо тогочасні політичні опери мали переважно розважальний характер, то п'єса І. Котляревського — серйозний твір про прекрасну душу народу і його щедре серце, світлий розум і гірке безталання. Письменник реалістично зобразив життя «простолюду», критично засудив тодішнє суспільство (хабарництво, обдурювання, зверхність багатих над бідними та ін.). Автор змалював взаємини між простими людьми, використав невичерпні скарби народної розмовної мови і пісенної творчості.

Аналіз поезії "Лебеді материнства" Василя Симоненка

Літературний рід: лірика Жанр: ліричний вірш (колискова) Вид лірики: громадянська Провідний мотив: любов до матері й Батьківщини. Віршовий розмір: хорей Тип римування: суміжне Форма оповіді: монолог Тема: відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі. Ідея: уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати, як і Батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини. Основна думка Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Аналіз поезії «Страшні слова, коли вони мовчать» Лiна Костенко

Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: філософська. Провідний мотив: ліричнии роздум про значення слова в житті людини, суть мистецтва. Віршовий розмір: ямб. Тип римування: перехресне. Художні засоби: епітети (страшні слова, безсмертний дотик); метафори (слова мовчать, причаїлись); антитеза — (краса й потворність, асфальти й спориші) тощо. Світ рятувало Слово. У Великобританії вже більше 50 років у шпиталях лікують поетичними текстами, поетичними записами. У стародавніх цивілізаціях поезія супроводжувала всі сакральні й взагалі значимі для історії народу процеси: народження і смерть, війна і мир, ритуальні свята и наукові відкриття. Це є розуміння мови як складової здоров'я людини, а відтак і здоров'я нації. У вірші «Страшні слова, коли вони мовчать» поетеса написала про те, як важко інколи знайти слова, які б не «були уже чиїмись». Так, і справді, багато що повторюється в цьому світі — краса і потворність, зрада і самопожертва, «асфальти й спориші», навіть слова втрачають свій первозданний смисл, запозичені нами один в одного. Але поезія є по-справжньому неповторним явищем духовного життя української нації. Торкаючись наших душ, вона пробуджує в них світлі й радісні почуття, робить їх благороднішими, чистішими.

Аналіз поезії "Contra spem spero" Лесі Українки

Літературний рід: лірика. Вид лірики: медитативна лірика Жанр: вірш Художній напрям, стиль: модернізм, неоромантизм Провідний мотив: заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодості, оптимізм людини за будь-яких життєвих ситуацій. Тема вірша: роздуми про негаразди у житті та сподівання на краще. Головна ідея: є підняття духу та надії на те, що після чорної життєвої смуги буде біла. Вона запевняє, що якщо вірити у добро, коли навіть немає віри, світ змінюється на краще і всі негаразди легше пережити, коли знайти останню краплю надії. Ліричним героєм є сам автор. Головним - людина, яка хоче жити щасливо і намагається закрити очі на усі нещастя, які звалилися їй на плечі. У творі ліричного героя можна утотожнити з Лесею Українкою. Віршовий розмір: тристопний анапест, перехресне римування

Аналіз поезії "О, панно Інно..." Павла Тичини

Літературний рід: лірика. Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: інтимна (любовна). Провідний мотив: нестерпна туга за втраченим коханням, поєднана зі світлим спогадом про нього. Віршовий розмір: ямб. Ще в ранній юності Тичина романтично закохався водночас у двох чарівних сестер — Полю та Інну Коновал — доньок чернігівського поета Івана Коновала (Вороньківського). У його домі часто відбувалися літературні вечори, куди приходив і двадцятилітній семін

"О слово рідне! Орле скутий!.." Олександра Олеся

Літературний рід: лірика. Жанр: вірш-медитація. Поезія-медитація — це вірші-роздуми на філософську та житейську теми. Це поетичні роздуми про швидкоплинність життя, нездійсненність мрій та бажань ліричного героя, невідворотність смерті. Вид лірики: патріотична. Провідний мотив: поет щиро захоплюється рідним словом, гнівно картає колонізаторів, які його нищать, та своїх безбатченків, котрі його зневажають. Віршовий розмір: чотиристопний ямб. Вид римування: кільцеве. Рима: чергування чоловічої і жіночої рими, що увиразнює звукову тональність вірша. Символи у вірші — меч (войовнича грань рідного слова), сонце (миролюбна, окрилена, творча грань рідного слова), слово (усе рідне, найдорожче), Самсон (віра в духовне визволення народу-богатиря). Олександр Олесь у цій поезії виголосив справжній гімн українському слову, нагадуючи всім, що діти не повинні забувати мову батьків. У будь-якому разі автор переконаний, що мовне, національне відродження України обов'язково стане «дощами судними» для її ворогів. Ідея вірша висловлена в міфологічно-біблійних символах: О слово! Будь мечем моїм! Поезія вибудована як монолог-звертання ліричного героя до рідного слова. Три частини композиції виконують роль тези, антитези і синтезу.

Аналіз поезії "Чари ночі" Олександр Олесь

Літературний рід: лірика. Жанр: вірш-романс (популярна народна пісня). Вид лірики: інтимна. Провідний мотив: краса життя, краса кохання — над усе. Віршовий розмір: чотиристопний ямб із пірихієм, що утворює особливу ритміку. Вид римування: перехресне. Рима: чергування чоловічої і жіночої рими, що увиразнює звукову тональність вірша. Поезія стала улюбленою народною піснею «Сміються, плачуть солов'ї...». Вона сприймається як гімн юності, пісня коханню, як уславлення органічної єдності життя людини і природи. Святковий бенкет весни, коли «уся земля тремтить В палких обіймах ночі, Лист квітці рвійно шелестить, Траві струмок Воркоче»,природно відтінює «летючу мить життя» людини, нагадує, що життя — тільки «єдина мить». Поезія сповнена вітаїстичних, тобто життєлюбних мотивів, які прославляють філософію життя ліричного героя, його закоханість у красу буття і людини. Для вирішення ідейно-художнього задуму автор вибрав кільцеву композицію твору, яка є важливим складником авторської концентрації почуттів, відтворення динаміки розгортання ліричного сюжету. Лірична оповідь у поезії складається з трьох суб'єктів: власне автора; ліричного героя; «ти», тобто адресата, умовного співрозмовника. Ця поезія — заклик не забувати, що життя — мить, яка так швидко спливає, тому треба насолодитися кожним прожитим днем, кожною хвилиною:Лови летючу мить життя!.. Гори! Життя — єдина мить, для смерті ж — вічність ціла.

Аналіз новели "Я (Романтика)" Миколи Хвильового

Новела «Я (Романтика)» - новела про добро і зло в житті та в душі людини. Проблема внутрішнього роздвоєння людини між гуманізмом і обов'язком. «Я (Романтика)» Хвильового розкриває психологію мрійників, романтиків революційної доби і пояснює душевний конфлікт між старим і новим. Рік: 1924 Літературний рід: епос Жанр: новела Тема: протистояння добра і зла в душі героя, його роздвоєність. Ідея: вимріяне майбутнє не може наблизити людина з роздвоєним «я», ціною злочину його не побудувати. Сюжет ⬇ Іде засідання "чорного трибуналу комуни" у будинку розстріляного шляхтича. ⬇ Без участі прокурорів і адвокатів ухвалюється один і той же вирок: "Розстрілять!" ⬇ Увечері мати "Я" заспокоює "сина революції". ⬇ Якось "чорний трибунал" приймає рішення розстріляти черниць за антирадянську агітацію. ⬇ Серед черниць "Я" впізнає свою матір. ➖ "Я" сам застрілює свою матір, щоб довести свою відданість революції. Проблематика 1. Суперечність, полярність одвічного ідеалу любові, гуманізму, добра, традиційних етичних цінностей, вироблених християнською цивілізацією — з одного боку, і служінням ідеї абстрактного гуманізму, фанатизму, фальшивої романтики — з другого. 2. Неминучість утрати людської сутності через зраду принципів людяності. Хто вбиває іншого — вбиває себе. 3. Проблематика носить надчасовий, філософський характер.

Аналіз роману "Тигролови"

Перша назва роману: «Звіролови» — написано за 14 днів. Рік: 1944 Літературний рід: епос Жанр: пригодницький роман Тема: зображення трагічної долі людини-особистості в радянському тоталітарному режимі. Ідея: перемога добра над злом; за будь-яких обставин потрібно залишатися Людиною. Головні герої: Григорій Многогрішний — молодий український інженер-авіатор; родина Сірків — Денис Сірко, Сірчиха та їх діти Гриць та Наталка; майор НКВС Медвин Проблематика роману — це питання співвідношення добра й зла, морального вибору; збереження людяності, справедливості, патріотизму; взаємини особистості з владою. Композиція «Тигролови»: дві частини, разом дванадцять розділів. Сюжет Сюжетна канва роману побудована навколо двох постатей — Григорія Многогрішного і майора НКВС Медвина. Їх двобій — це боротьба Людини із світом пітьми і пекла. Автор, як очевидець, змальовує страшні картини знущання над людьми, приниження їх людської гідності, насильства, приреченості на забуття в пеклі концтаборів. Юнак тікає з ешелону смерті — і в сотень інших арештантів піднімається дух, з'являється надія хоч не на порятунок, а на помсту своїм мучителям. Блукає в нетрях у пошуках порятунку й безпечного місця — і рятує дівчину-мисливця від розлюченої ведмедиці, хоча сам був на межі смерті від фізичного виснаження. Користується гостинністю українського роду Сірків із Зеленого Клину — і стає їм за сина та брата, партнера у полюванні. Закохується в Наталку, страждає, але приховує свої почуття, щоб не наражати дівчину на небезпеку, — і дає їй врешті-решт омріяне щастя взаємної любові. Сюжетні лінії: Пригодницька (життя Григорія Многогрішного); Сталінські репресії (уривчаста). Символіка назви роману: Родина Сірків полює на тигрів. Тигр — символ тайги. В умовах тоталітарного режиму людина полює на людину. Тематичні пласти роману: трагедія України; вплив сталінських репресій на долю людини (інженера-авіатора Григорія Многогрішного); жорстокість тих, хто чинить беззаконня; побут і традиції українців — переселенців на Далекий Схід; романтичне кохання Наталії (з родини Сірків) і Григорія. «Тигролови» мають усі прикмети пригодницького роману: персонажі розділені на позитивних і негативних; захоплюючий сюжет; мисливські пригоди; кохання до дівчини, яка зросла в умовах дикої природи; happy end — щасливий кінець.

«Чорна Рада» Пантелеймона Куліша

Підзаголовок: «Хроніка 1663 року» Рік: 1857 Літературний рід: епос Жанр: історичний роман, роман-хроніка Тема: розповідь про Чорну раду, що відбулася в Ніжині в 1663 році Ідея: заклик до єднання, цілісності України; утвердження думки, що тільки свідома українська інтелігенція має бути панівним класом суспільства. Джерела роману: «История Малороссии» М. Маркевича, «История Малой России» Д. Бантиш-Каменського, літопис Самовидця. Дві сюжетні лінії — соціальна і любовна. Відхилення від історичних фактів: опис подорожі полковника Шрама, його перебування на хуторі Хмарище, зустріч його сина Петра з Лесею, двобій Петра з Кирилом Туром, переживання Лесі через коханого. Проблематика: Історична доля України; Взаємини між панством та біднотою; Стосунки між Україною та Росією; Вірність обов'язку, козацька честь; Місце Запорозької Січі в історії України; Любов і ненависть; Вірність і зрада; Батьки і діти; Історична постать і сучасність; Цінність людського життя; «Усякому єсть своя кара і награда од бога».

Народна балада "Ой летіла стріла..." Аналіз твору

Рід літератрури: епос. Жанр: народна балада. Тема: зображення туги за вдовиним сином, котрого убила ворожа стріла. Ідея: висловлення глибокого співчуття до загиблого, уславлення материнської любові до своєї дитини. Проблематика: "життя та смерть", "невмирущість пам'яті". Основна думка: Ой матінка плаче, Поки жити буде, А сестриця плаче, Поки не забуде; А миленька плаче, Поки його бачить... Образи: мати-удовиця, сестра, кохана. Образ-символ: зозуля (символ суму та вдівства).

Аналіз «Уривок з поеми» Маланюк

Рід літератури: громадянська лірика. Жанр «Уривок з поеми»: вірш. Мотиви «Уривок з поеми»: спогад поета про запорозьке козацтво, колишню славу рідного краю, возвеличення історичної пам'яті українського народу, розкриття найкращих рис вдачі козаків-українців; заклик до пробудження в українців почуття національної свідомості, психології переможця, віра в силу й безсмертя рідного народу. Художні особливості «Уривок з поеми»: епітети: «залізна голова», «п'яний сміх», «запорозька кров»; метафори: «народ мій жбурне»; «рокоче запорозька кров»; порівняння: «херсонські прерії— мов Січ»; алюзії: «Вони взяли свячений ніж, / Залізняка майбутні діти», «Вставайте! Кайдани порвіте!»; інверсія народ мій.

«Бджола та шершень» Г. Сковорода

Рід літератури «Бджола та шершень»: ліро-епос. Жанр «Бджола та шершень»: літературна байка. Тема «Бджола та шершень»: розповідь про важливу роль праці за покликанням (тема «сродної» праці), розкриття суперечності між трудовим способом життя і паразитичним існуванням. Ідея «Бджола та шершень»: уславлення улюбленої праці, яка є стимулом життя; засудження паразитичного способу існування. Праця має стати для людини природною потребою і «найсолодшою поживою» (ідея спорідненої праці). Алегоричні образи: Бджола (алегоричний образ працьовитої, мудрої, досвідченої людини); Шершень (алегоричний образ людини лінивої, яка звикла користуватися результатами чужої праці). Композиція «Бджола та шершень»: основна частина — оповідна (короткий діалог між Бджолою та Шершнем) — і «сила» •— дидактична частина (мораль), де автор на конкретних прикладах пропагує ідею «сродної» праці, наголошує, що немає нічого кращого для людини, як жити за своєю природою. Мораль («сила») байки значно більша за оповідну частину.

Детальний Аналіз «Маруся Чурай» Костенко

Рід літератури «Маруся Чурай»: ліро-епос. Жанр «Маруся Чурай»: історико-філософський соціально-психологічний роман у віршах. Тема «Маруся Чурай»: зображення головної героїні Марусі Чурай як легендарної народної поетеси і талановитої співачки з Полтави; відтворення духовного життя України XVII ст.; усенародна участь у Національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького. Ідея «Маруся Чурай»: возвеличення Марусі Чурай — хранительки національних оберегів, інтелектуальної й незалежної жінки; утвердження в образі Марусі Чурай найкращих рис українського жіноцтва — багатої духовності, співучості, ліризму, романтичної вдачі, незалежності натури, що засвідчують незнищенність національного духу, глибоку віру в духовну силу й могутність українців. Герої: Маруся Чурай, Гриць Бобренко, полковий обозний Іван Іскра, полтавський полковник Мартин Пушкар, козак Чесько Черкес, Галя Вишняківна, війт Семен Горбань. Композиційно-стильові особливості «Маруся Чурай»: тематично й композиційно роман надзвичайно складний, багаторівневий, бага- топроблемний. Він «нагадує кристал, у якому безліч граней» (В. Панченко). Майже три з половиною століття живе в народі легенда про Марусю Чурай — славнозвісну піснярку. Легенда про любовну помсту (отруєння дівчиною свого коханого) була поширеною темою і в художній літературі (драма М. Старицького «Ой не ходи, Грицю...», повість О. Кобилянської «В неділю рано зілля копала»). В авторському міні-пролозі — вказівка на історичну основу твору: «Влітку 1658 р. Полтава згоріла дощенту». У творі справжні факти пересипані домислами автора; важливі події української історії середини XVII ст. відтворено в образах Богдана Хмельницького, Якова Остряниці, Северина Наливайка, Павла Павлюка, Яреми Вишневецького та ін. Назва роману — своєрідна легенда, національний символ, що передає і зміст епохи, і особливості українського етносу. Роман складається з дев'яти розділів, події в яких розгортаються протягом року: судять Марусю влітку, а помирає дівчина від сухот навесні. Розділи роману «Маруся Чурай»: I — «Якби знайшлась неопалима книга»; II — «Полтавський полк виходить на зорі»; III — «Сповідь» (внутрішній монолог героїні, у якому є екскурси в минуле); IV — «Гінець до гетьмана»; V — «Страта»; VI — «Проща»; VII — «Дідова Балка»; VIII — «Облога Полтави»; IX — «Весна, і смерть, і світле воскресіння». Центральним є розділ «Сповідь» — три ночі Марусі, проведені в темниці перед стратою. Через спогади героїні перед нами проходять епізоди історії України, змальовано переживання і страждання дівчини, її особисту драму. Сюжетні колізії трактуються у двох площинах — особистісній і суспільній (сцени особистого життя Марусі органічно вплітаються в драматичні події Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького проти польської шляхти).

Аналіз «Наша мова» Голобородько

Рід літератури «Наша мова»: лірика (філософська, патріотична). Тема «Наша мова»: мотив мови як генетичного коду нації; висловлення почуття любові, пошани до рідної мови, яка проспівана у Пісні, записана у Літописі. Ідея «Наша мова»: уславлення ролі мови, її значущості в житті нашого народу; гордості українців за свою мову. Художньо-стильові особливості «Наша мова»: вільний вірш, верлібр (вірш, у рядках якого може бути довільна кількість наголошених і ненаголошених складів, частіше без рими, є необов'язковою однакова кількість наголосів у рядках, одноманітні повторювані строфи, але вірш має свій власний ритм. Такі ознаки наближають вірш до прози). Він не обмежений римами та не обтяжений складними художніми засобами: тавтологія: «кожне слово нашої мови»; «тож»; епітет: «пісенні слова»; алітерація: повтор приголосних «с», «н» — «проспіване у Пісні». Відмовившись від розділових знаків, поет побудував строфи на анафорі й художньому перенесенні.

Аналіз роману "Майстер корабля"

Рід літератури: епос. Жанр: автобіографічний роман. Тема: роздуми митця про сенс земного буття, загадковість і велич людської душі, її поривання до гармонії та краси шляхом осягнення і минулого, і майбутнього; теми жінки, кохання. Ідея: утвердження торжества молодості, енергії, краси, щастя і творчості, непереможного життєлюбства; поетизація вільного творчого начала в українській людині, пробудженій до нового життя. Композиційно-стильові особливості: в основі роману — власний досвід роботи письменника на Одеській кіностудії в 1925-1927 рр. та його співпраця з В. Кричевським, П. Нечесою, О. Довженком та Ітою Пензо, які згодом стали прототипами головних героїв: То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно) — сам Юрій Яновський Сев — режисер О. Довженко Професор — художник, знавець старовини професор В. Кричевський Директор — Павло Нечеса (очолював кінофабрику) Тайах — відома балерина Іта Пензо, пізніше репресована, подобалася Довженкові та Яновському Богдан — актор Григорій Гричер Місто — портова Одеса, тодішній «Голлівуд на березі Чорного моря». Незвичний, новий для української літератури сюжет. У романтичному творі є і любовна колізія, і Прекрасна Дама. Тут це загадкова танцівниця Тайах, у яку закохані Сев, То-Ма-Кі та Богдан. Це сильні, вольові натури, якими і мають бути романтичні герої. Любовна сюжетна лінія у творі є втіленням етичного кредо митця, який сповідує культ жіночності, вірної дружби, краси людських взаємин.

Аналіз вірша Дмитра Павличка «Два кольори»

Рід літератури: лірика Жанр: вірш Вид лірики: інтимна (особиста) Рік написання: 1964 Мотив (тема): синівська вдячність за силу материнської любові, заповітом вишитій на сорочці-оберезі для захисту на непростій життєвій дорозі. Провідний мотив: дорога, як осмислення людської долі, зітканої з контрастів. Головна думка: «мене водило в безвісті життя, та я вертався на свої пороги» (уславлення материнської любові та заклик не забувати про своє коріння, батьків). Ліричний герой - посивіла уже людина, за ментальністю українець, який повертається до своїх джерел. Образ вишитої сорочки - оберіг від зла, часточка материнської душі, спогади про рідне, зв'язок людини з батьківщиною є внутрішнім стрижнем твору. Художні засоби. Епітети: «незнаними шляхами», «червоними і чорними нитками», «сумні і радісні дороги», «старого полотна», «вишите життя». Уособлення: «мене водило в безвісті життя», «війнула в очі сивина», «переплелись ...дороги». Метафора: «піти у світ», «червоне — то любов, а чорне — то журба». Повтори (рефрен): «два кольори мої, два кольори». Повтори (тавтологія): «оба», «два кольори». Порівняння: «переплелись, як мамине шиття, мої ... дороги». Протиставлення (антитеза): «сумні і радісні дороги». Зменшуваний суфікс: «згорточок». Інверсія: «Мене водило в безвісті життя», «Мені війнула в очі сивина». Кількість строф: чотири. Вид строфи: катрен. Віршовий розмір: 5-стопний ямб

Детальний Аналіз «Господи, гніву пречистого...» Стус

Рід літератури: філософська лірика. Жанр: вірш-медитація (молитва). Мотив: звернення ліричного героя до Бога із проханням не осудити його за глибоку віру і надію, бо утверджує безсмертя людського духу. Ідея: утвердження сили людського духу, прагнення не згубити у тяжких випробуваннях самоідентичності, неповторності своєї долі. Віршовий розмір: дактиль. Римування: перехресне. Художньо-стильові особливості: епітети: «гнів пречистий»; «мале людське життя»; риторичне звертання: «Господи...»; метафори: «вірою тугу розвіюю», «надією довжу його в віки». Примітки: В основу вірша «Господи, гніву пречистого...» покладено канон, запропонований християнським богословом VIII ст. Іоаном Дамаскіном, як «сходження розуму до Бога, прохання погрібного в Бога». Поезія «ГОСПОДИ, ГНІВУ ПРЕЧИСТОГО...» — це стоїчна поезія, що утверджує впевненість ліричного героя в тому, що він зможе вистояти, не зрадить себе й своїх переконань. Автор говорить про власну силу і незламність: «Де не стоятиму — вистою». Він показує свою непідвладність обставинам, непорушність принципів за жодних умов. Тільки так можна зберегти моральну повноцінність. У Богові й матері він бачить духовних провідників, що визначають внутрішнє обличчя людини. Адже для двобою з державою смерті потрібна незаплямована душа. Сила народжується у випробуваннях. Ліричний герой протидіє внутрішній слабкості («тузі»), щоб не зрадити духовному покликанню (бути таким, яким «мати родила»), він сприймає трагічні обставини існування («біду») як спосіб формування внутрішньої сили. Бога — як символ людської совісті, віри в добро і справедливість — Стус згадує доволі часто. Поет звертається до нього в часи, коли йому нестерпно важко, він шукає в ньому опори, дивиться на своє життя крізь призму Божих заповідей.

Аналіз «Пісні про рушник» Андрія Малишка

Рід літератури: інтимна лірика. Жанр: ліричний вірш (пісня). Мотив: материнської любові й рушника як символу життєвої дороги. Віршовий розмір: анапест. Художньо-стильові особливості: сповідь-спогад ліричного героя, у якій матір дарує синові вишитий рушник як символ життєвої дороги. Рушник пов'язаний із життєвою долею ліричного героя і з образом його матері. Ліричний герой поезії дуже тепло згадує свою матір. Автор цим твором порушує питання дитинства, а також прощання з батьківською хатою та материнську тривогу за долю власної дитини. Форма вірша має значну кількість повторів, що наближає його до пісні. Примітки: Композитор Платон Майборода написав музику до цієї поезії. Виконавців твору було багато, зокрема Дмитро Гнатюк, Олександр Таранець, гурт "Чарівна", Ірина Сказіна, Олександр Малінін, Квітка Цісик та ін.

Аналіз «У теплі дні збирання винограду» Рильський

Рід літератури: інтимно-філософська лірика. Жанр: сонет.Мотиви: відтворення краси почуттів людини, її єднання з природою, стану закоханості у світ. Художній напрям, стиль: неоромантизм. Художні особливості: вічність і кохання, близькість до нас людей, які жили так давно, але відчували так само, передає вірш «У теплі дні збирання винограду». Душа Еллади мов прокинулась на мить, коли М. Рильський змалював зустріч грецьких юнака та дівчини, селян-виноградарів. Цей вірш — гімн коханню й молодості:

Аналіз поезії "Різдво" Богдана-Ігоря Антонича

Рід: лірика. Жанр: вірш. Тематичний різновид: філософська лірика. Тема: факт народження Христа. Ідея: переосмислення факту народження Христа як події, що відбувається в кожному селі й містечку; уславлення народження життя й радості. Історія написання: в умовах польської експансії на Західній Україні Антонич відбувається як український поет, який шукає нових форм і продукує новий погляд на світ, поезію, де поєднуються християнська міфологія із традиційними національними фольклорними ідеями й образами.Символічні образи Кожен образ у поезії є своєрідним символом: сани (український символ-аналог ясел, де народився Христос); лемки (символ-аналог волхвів); золотий горіх (символ-аналог дитинчати Христа, нового життя); місяць (символ батьківщини).

Художній аналіз "Балади про соняшник" Івана Драча

Рік написання: 1962 Збірка: «Соняшник» Літературний рід: ліро-епос Жанр: балада Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні. Тема: народження людини-творця, людини-поета. Ідея: поет повинен прагнути високості в поезії, укорінюючись при цьому в рідному ґрунті, у національній творчості; тільки той творець може відкрити сонце поезії, хто, поглянувши на це сонце, навіки ним захоплюється. Віршовий розмір: верлібр Мотиви: «джерело творчості», «покликання», «велич поезії», «рідна земля». Спосіб змалювання бешкетного хлопця-«соняшника» як майбутнього митця в Івана Драча чимось нагадує жартівливі міркування про прихід у літературу Остапа Вишні (Павла Губенка) у «Моїй автобіографії». Образи: олюдненої природи: соняшник (майбутній митець), сонце (поезія, джерело натхнення); природи: груші-гнилиці, горобці; предметів і явищ: велосипед, млин. Образи в поезії неоднопланові: метафоричні поєднані з реальними. В образі соняшника вбачається людина, яка відкриває для себе джерело поетичної творчості — сонце. «Балада про соняшник» є розгорнутою метафорою, де буденні непоетичні образи (груша, млин, пісок) набувають глибшого звучання. Особливості балади: Відкинуто традиційні легендарно-історичні, героїчні і фантастичні атрибути. Розширено просторові координати художнього світу. Побутова конкретика, універсальність і велич життя поєднанні в цілісність

Аналіз новели Григора Тютюнника "Три зозулі з поклоном"

Рік написання: 1976. Літературний рід: епос. Жанр: новела. Тема: Складність людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання. Головна ідея: Возвеличення любові як найвищої духовної цінності, яка піднімає людину над буденністю, очищає її душу. Сюжет Софія розповідає своєму синові історію кохання, пов'язану з його батьком. Марфа Яркова кохає набагато старшого від себе Михайла, в якого є своя сім'я. Страждання Марфи посилюються тим, що живе з чоловіком, якого не любить. Михайла заслано до Сибіру, щомісяця він пише листи своїй дружині Софії. Прихід листів душею відчуває Марфа і щоразу чекає листоношу, який потай дозволяє пригорнути їх до грудей. Софія знає про цю любов , проте не сердиться, а навпаки, розуміє і співчуває. Три долі -Марфи, Михайла та Софії - пов'язані тугою і стражданням та освячені любов'ю «всевишньою».

Аналіз "Енеїди" Івана Котляревського

Твір написаний живою розмовною мовою, легким, грайливим і жартівливим віршем. Головна цінність «Енеїди» у зображенні яскравого національного колориту, різнобічного зображення життя усіх верств суспільства XVIII ст., передусім козацтва, його боротьби за державність після зруйнування Запорозької Січі у 1775 році. За жанром «Енеїда» — травестійна бурлескна поема. Система віршування — силабо-тонічна: у кожному рядку є певна послідовність у чергуванні наголошених і ненаголошених складів. Віршовий розмір — ямб. Строфа — десятирядкова (децина).

Всякому місту - звичай і права

Тема "Всякому місту звичай і права": сатиричне зображення панів, чиновників, купців, дворянсько-бюрократичної системи управління. Ідея "Всякому місту звичай і права": нищівне висміювання і засудження моральних вад тогочасного суспільного життя (спосіб життя, інтереси і прагнення поміщиків та купців; тлумачення чиновниками законів з вигодою для себе, їхнє «крючкодерство»; «чинодралів» і віршомазів-панегіристів, які прислужництвом і підлабузництвом прагнули здобути високі посади, що давали добрі прибутки; схоластичну систему освіти, яка завдавала «спудеям» великих мук.) Основна думка "Всякому місту звичай і права": Г. Сковорода сатирично викриває і заперечує весь тогочасний лад як антилюдяний і аморальний; підносить розум та чисте сумління, контрастно протиставляючи їх тогочасному соціальному і побутовому злу. Жанр "Всякому місту звичай і права": Сатиричний вірш, пісня, де поет представляє й осміює цілу галерею грішників, що не живуть за своїм покликанням і ганьблять інших: це жадібний поміщик, лихвар, брехливі купець і юрист, підлабузник-сластолюбець. Віршування "Всякому місту звичай і права": Написана пісня десятискладовим розміром з цезурою після шостого складу. Кожна строфа пісні має шість рядків, з яких перші чотири дактилічні, а останні два — силабічні і звучать як її антитеза, як рефрен. Рима "Всякому місту звичай і права": Як новатор, поет застосовує виключно чоловічі рими (дума — з ума), «неточні» рими, яких не вживали тогочасні митці; у творі вжито чотиристопний дактиль.

Історична пісня "Чи не той то Хміль" Аналіз пісні

Тема твору: зображення перемоги козаків під проводом Богдана Хмельницького у битві під Жовтими Водами. Ідея твору: уславлення винахідливості та мужності талановитого полководця Богдана Хмельницького. Основна думка: народ не забуває та оспівує в піснях своїх героїв. Рід літератури: ліро-епічний твір. Жанр: історична пісня. Композиція Експозиція: Богдан Хмельницький воює проти ляхів. Зав'язка: Хмельницький з військом прибуває до Жовтих Вод. Розвиток подій: до Жовтих Вод «їде ляхів сорок тисяч», Хмельницькому допомагають татари у битві проти ляхів. Кульмінація: перемога над ненависним ворогом, бо «утікали вражі ляхи». Розв'язка: «не по однім ляшку зосталась вдовиця». Кількість строф - дванадцять. Вид строфи: двовірш. Рими: в'ється - б'ється, грає - рубає, кисне - тисне, Броду - воду, Води - вроди, маю - знаю, веду - біду, шуби - зуби, хати - утікати, повки - вовки, цвіти - діти, глиця - вдовиця. Римування: паралельне (АА) Чи не той то хміль, що по пиві грає?.. Ой той то Хмельницький, що ляхів рубає.

Аналіз (паспорт) пісні "Засвіт встали козаченьки", Маруся Чурай

Тема: Зображення походу козаченьків, розлучення хлопця з матінкою і коханою. Ідея: Звернення сина до матері з проханням, щоб вона прийняла його кохану як свою дитину. Основна думка: Для кожної родини є хвилюючим моментом, коли її сини, чоловіки вирушають у військовий похід. Жанр: літературна козацька пісня. Художні особливості твору: Епітети:«Ясні очі», «милий синочку», «кінь вороненький», «рідна дитина», «чужая дитиночка»; Метафори:«Стоїть місяць над горою», « кінь спіткнувся», « година настала»; Поетичне кільце (повторення):«Засвіт встали козаченьки /В похід з полуночі,/ Заплакала Марусенька/ Свої ясні очі» (1 та 4 строфи); Паралелізм: «Стоїть місяць над горою, /Та сонця немає,/ Мати сина в доріженьку/ Сльозно проводжає»; Антитеза: «Яка ж би то, мій синочку, / Година настала, / Щоб чужая дитиночка/ За рідную стала?»; Звертання: «Прощай, милий мій синочку», «Ой рад би я, матусенько», «Яка ж би то, мій синочку»; Риторичні оклики: «Через чотири недільки/ Додому вертайся!», «Бо хто знає, чи жив вернусь, / Чи ляжу в полі!».

Аналіз вірша «Заповіт» Тараса Шевченка

Тема: зображення власного ставлення поета до важкого кріпацького життя на Україні. Вірш умовно можна поділити на три частини, кожна з яких має свій мотив: заповіт поета поховати його на батьківщині, спонукання народу скинути пута неволі, палкий заклик побудувати вільну країну в сім'ї народів. Провідний мотив: заклик до українського народу визволитися від гніту заради щасливого майбутнього. Основна думка: «і мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій, не забудьте пом'янути незлим тихим словом». Ідея: віра поета у краще майбутнє для свого народу. Рід літератури: лірика. Жанр: вірш. Вид лірики: громадянська. Художні засоби. Епітети: «лани широкополі», «злою кров'ю», «сім'ї великій, ...вольній, новій», «незлим тихим словом». Постійні (сталі) епітети: «степу широкого», «Вкраїні милій», «синєє море», «вражою кров'ю». Індивідуально-авторський епітет: «Дніпро ревучий». Персоніфікація: «Дніпро реве ..., понесе ... кров». Метафора: «полину до ... Бога», «кров'ю волю окропіте». Повтори (епіфора, єдинозакінчення): «... Бога». Повтори (тавтологія): «реве ревучий», «...в сім'ї великій, сім'ї...». Повтори (анафора, єдинопочаток): «Як ...». Алітерація (звук [р]): «реве ревучий», «І вражою злою кров'ю волю окропіте». Звукопис: «Дніпро реве». Контраст: «полину до самого Бога молитися... а до того я не знаю Бога». Тлумачення контрасту сучасними дослідниками творчості Т. Шевченка: «Після смерті поета його душа не буде допущена до Бога, аж доки Україна не стане вільною». Кількість строф: шість. Вид строфи: чотиривірш (катрен). Віршований розмір: чотиристопний хорей. Що́б лани́ широ́копо́лі, І́ Дніпро́, і кру́чі Бу́ло ви́дно, бу́ло чу́ти, Яќ реве́ реву́чий.

"Ой Морозе, Морозенку" аналіз

Тема: зображення героїчної смерті козака Морозенка в бою проти татар. Ідея: уславлення подвигу патріотів, що віддали життя за визволення народу. Основна думка": нічого не бояться козаки, заради щасливого життя народу вони ладні пожертвувати власним життям; народ, що б'ється за свою незалежність, неодмінно переможе.

Аналіз вірша "Любіть Україну" Володимира Сосюри

Тема: зображення поетичного образу України, її краси її величі. Ідея: возвеличення палкого кохання українців до рідного краю, Батьківщини. Основна думка: любов до України є єдністю з невід'ємних частин духовності людини Жанр: громадянська лірика. Римування: перехресне. Віршований розмір: амфібрахій. «Любіть Україну!» — це палке слово поета, мовлене в радісну годину визволення української землі.

Аналіз поезії Василя Симоненка "Ти знаєш, що ти Людина?"

Тема: роздуми письменника про швидкоплинність життя, протягом якого кожний повинен встигнути покохати, зробити добрі справи. Ідея: заклик раціонально використовувати час, відведений на життя, поспішати жити. Основна думка: людина — велике створення на землі, вмій з гордістю носити це ім'я, кожна людина неповторна. Композиція: поезія починається з риторичних запитань, після чого В. Симоненко вмотивовано пояснює про смисл і призначення людини на землі, швидкоплинність її життя. Автор твору наголошує на тому, що людина повинна поспішати жити, робити добрі справи, залишаючи по собі слід. Вірш складається з чотирьох куплетів, кожний з який містить по п'ять рядків. Проблематика: людина і суспільство (призначення людини на землі); індивідуальність кожної людини; швидкоплинність часу і життя. Художні засоби: Повтори: Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні. Риторичні запитання: «Ти знаєш, що ти — людина?» «Ти знаєш про це чи ні?» Риторичний оклик: «Гляди ж не проспи!» Епітети: «люди добрі, ласкаві, злі», «усмішка, мука єдина».

Аналіз повісті "Захар Беркут"

Тема: розповідь про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали. Ідея: возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості, вміння долати перешкоди, боротися з труднощами; засудження підступності, зради, жадності, жаги до збагачення за рахунок інших. Основна думка: сила народу — в його єдності, підтримці, повазі одне до одного.Жанр: історична повість. Проблематика твору: 1) захист рідної землі; 2) моральний вибір; 3) єдність, згуртованість народу — запорука перемоги; 4) людина і природа; 5) кохання, вірність, самопожертва; 6) взаємовідносини батьків і дітей.

Аналіз поезії "Блакитна панна" Миколи Вороного

Художні засоби епітети: весна запашна, прозорих шатах, вродою святою, неземною чистотою, променистою росою; метафори: сміючись на пелюстках, на квітках; порівняння: а вона, як мрія сна чарівна; гіпербола: сміючись на пелюстках, на квітках; анафора: має крилами Весна запашна; окличні речення: ось вона — Блакитна Панна! ЇЇ виспівує: » Осанна!» інверсія: лине все, крізь блакить майорить, сяє вродою, сміючись на пелюстках.Провідний мотив: возвеличення краси природи та єдність її з мистецтвом. Блакитна панна — це образ-символ Весни «у серпанках і блаватах», якій уся земля виспівує: «Осанна!» і тривожить душу ліричного героя: І уже в душі моїй В сяйві мрій В'ються хмелем арабески, І Миготять камеї, фрески, Гомонять-бринять пісні Голосні І сплітаються в гротески.