Біологія
Рнк будова на функції, типи
Існують три головні типи РНК: інформаційні, або матричні (мРНК), рибосомні (рРНК) і транспортні (тРНК). У еукаріотів є ще клас малих ядерних РНК (мяРНК), які впливають на процесинг РНК, та ядерні попередники мРНК — гетерогенні ядерні РНК (гяРНК). РНК є основним генетичним матеріалом у деяких вірусів тварин та рослин. Так само як ДНК, РНК складається з ланцюжка нуклеотидів. Кожен нуклеотид складається з азотистої основи, цукру рибози та фосфатної групи. Послідовність нуклеотидів дозволяє РНК кодувати генетичну інформацію. Всі клітинні організми (еукаріоти) використовують РНК (мРНК) для програмування синтезу білків.
Визначення біології як науки. Місце та завдання біології у підготовці лікаря
Біологія як комплексна наука про живу природу слугує теоретичною основою медицини. Вона вивчає організацію живих систем на рівнях - від молекулярного, до біосферного. І поряд з усією сукупністю всіх живих організмів на планеті, біологія вивчає особливості будови, функціонування та життєдіяльності людини.
Визначення поняття про життя на сучасному рівні розвитку біологічної науки
Життя визначається як стан існування матерії, найвизначнішими рисами якого є обмін речовин, самооновлення та самовідтворення. Вивчення властивостей життя здійснює наука біологія, яка покликана з'ясувати ґрунтовні закони його існування та безперервності у часі.
Хвороби обумовлені порушенням функції органел.
Лізосомні хвороби накопичення (англ. Lysosomal Storage Diseases) — загальна назва групи досить рідкісних спадкових захворювань, які характеризуються порушенням внутрішньоклітинного розщеплення сполук, що містять вуглеводи, що пов'язано з порушенням функції внутрішньоклітинних органел лізосом у результаті генетично обумовленого дефіциту ферментів, що веде до накопичення макромолекул (наприклад, глікогену, глікозаміногліканів) у різних органах і тканинах організму. МІТОХОНДРІА́ЛЬНІ ХВОРО́БИ - захворювання, що найчастіше зумовлені генетично детермінованими структурними та функціональними дефектами мітохондрій і супроводжуються порушенням енергетичного забезпечення клітин. Мітохондрії - одні з найбільших органел клітини, притаманні усім евкаріот.
Класифікація живих організмів. Поняття про клітинні і неклітинні форми життя, прокаріоти і еукаріоти.
Неклітинні форми життя — живі організми, що не мають клітинної будови. Найчастіше до цієї групи відносять віруси, проте деякі вчені вважають живими і простіші структури, такі як віроїди, вірусоїди, плазміди, транспозони та пріони. Розрізняють два типи клітин: прокаріотичні, що не мають сформованого ядра, характерні для бактерій та архей, та еукаріотичні, в яких наявне ядро, властиві усім іншим клітинним формам життя, зокрема рослинам, грибам та тваринам.
Нуклеїнові кислоти днк, будова і функції
Нуклеїнові кислоти - високомолекулярні органічні сполуки які побудовані з великої кількості мононуклеотидів. При гідролізі розкладаються до азотистих основ, пентоз і фосфорної кислоти. Нуклеїнові кислоти в основному хімічні сполуки, які відповідають за складання генетичної інформації клітини. Залежно від виду пятикарбонового сахариду (пентози), розрізняють два типи нуклеїнових кислот: дезоксирибонуклеїнові кислоти (скорочено ДНК) — молекула ДНК містить п'ятикарбовновий сахарид — дезоксирибозу. рибонуклеїнові кислоти (скорочено РНК) — молекула РНК містить п'ятикарбоновий сахарид — рибозу. Є відмінності і в нітрогеновмісних основах, що входять до складу нуклеотидів ДНК і РНК. Нуклеотиди ДНК: А — аденін, Г — гуанін, Ц — цитозин, Т — тимін. Нуклеотиди РНК: А — аденін, Г — гуанін, Ц — цитозин, У — урацил.
Морфофізіологія клітини. цитоплазма і органели
Основними струкутрними одиницями еукаріотичних клітин є клітинні мебрани,ядро,цитоплазма і цитоскілет,органели і включення. Цитоплзма-обєднує всі живі речовини клітини за винятком ядра і мембран. Гомогенна буструктурна маса циоплазми- гіалоплазма. В ній знаходяться органели і включення. Органели- пстійні високодиференційованні внутрішньоклітинні утворення,я кі виконують певні функції. органели загального значення : одномембранні: ендоплазматична сітка -гранулярна,мембрана якої містить рибосоми. -гладенька,мембрана не містить рибосоми. Іде ситез ліпідів і вуглеводів. Комплекс Гольджі- складається з діктіосом , яка являє собою стовпець плоских мішочків-цестерн. Функція -накопиченяня і конденсація продуктів,які синтезуюуться в ендоплазматичній сітці, утворення лізосом. Лізосоми- невеликі вкриті мембраною круглі тільця. Функції руйнують великі молекули складних органічних сполук,що надходять до клітини. Внутрішньоклітинне травлення. Вакуолі- порожнини в цитоплазмі,оточені мембраною,та заповнені рідиною. Функ.- підтримують тугорний тиск, регулюють осматичний тиск,сталість і форму клітини. Двомембранні. Мітохондріх- округлі тільця,нитки,палички. Синтез АТФ на внутрішній мембрані. Пластиди-лейкопласти(хснтез і гідроліз крохмалю і білків),хлоропласти(фотосинтес),хромопласти(надання забарвлення). Немембранні. Рибосоми-гранулоподібні,сферичні тільця,які склад. з двох субодиниць,функція-синтез білків. Центросоми і органи руху. Спеціальні органели: війки, джгутики,нейрофібрили і міофібрили
Активний і пасивний транспорт речовин через плазмолему
Пасивний транспорт відбувається мимовільно без затрати енергії шляхом дифузії, осмосу та полегшеної дифузії. Дифузія — це транспорт молекул та іонів через мембрану з ділянки з високою концентрацією до ділянки з низькою концентрацією, тобто речовини надходять за градієнтом концентрації. Дифузія може бути простою та полегшеною. Якщо речовини добре розчинні в ліпідах, то вони проникають до клітини шляхом простої дифузії. Активний транспорт речовин крізь мембрану здійснюється проти градієнта їх концентрації із затратою енергії АТФ та за участю спеціальних мембранних білків — транспортних АТФаз, які також називаються іонними насосами. Найбільш поширеними в клітині тварин є Н+-АТФаза, Na+,K+-АТФаза і Са2+-АТФаза, що являють собою цілі мембранні комплекси із складною структурою. Функціональне значення біологічних насосів полягає у підтримці всередині клітини постійного іонного складу. Na+,K+-АТФаза сприяє виведенню Na+ з клітини та надходженню К+ до клітини за допомогою енергії АТФ і є прикладом антипортного транспорту. Із впливом на натрієвий насос пов'язаний механізм дії деяких фармацевтичних препаратів.
Реплікація днк її значення
Реплікація ДНК - це процес синтезу дочірньої молекули дезоксирибонуклеїнової кислоти, який відбувається в процесі поділу клітини на матриці батьківської молекули ДНК. При цьому генетичний матеріал, зашифрований у ДНК, подвоюється і ділиться між дочірніми клітинами. Реплікацію ДНК здійснює фермент ДНК-полімераза
Клітинні мембрани. хімічний склад, функція
У біологічних мембранах відбуваються процеси, пов'язані зі сприйняттям інформації, яка надходить із навколишнього середовища, формуванням і передачею збудження, перетворенням енергії, захистом від проникнення хвороботворних мікроорганізмів та іншими проявами життєдіяльності клітин, органів і організму. Біологічні мембрани складаються з ліпідів, білків і вуглеводів. Ліпіди становлять приблизно 40% сухої маси мембран. Вони розташовані у два шари. Основним функціональним компонентом біологічних мембран є білки, здатні виявляти свою активність лише в комплексі з ліпідами. Плазматична мембрана насамперед захищає внутрішнє середовище клітини від несприятливих впливів і бере участь у процесах обміну речовин із навколишнім середовищем. Вона утворює вирости, мікроворсинки, які значно збільшують поверхню клітини. У плазматичній мембрані розташовані деякі ферменти, необхідні для обміну речовин.
каріотип людини
У нормі каріотип людини має 46 хромосом. На сьогодні згідно з Денверською номенклатурою хромосоми людини поділяються на 7 груп. Групи позначаються буквами від А до G, а в межах груп хромосоми нумеруються арабськими цифрами за спадною величиною: А — 1, 2, 3; У — 4, 5; З — 6, 12, Х; D — 13, 14, 15; E — 16, 17, 18; F — 19, 20; G — 21, 22, Y. Дослідження каріотипу людини має важливе значення для діагностики її спадкових захворювань. Зокрема, вони дають змогу діагностувати багато спадкових захворювань навіть на ранніх етапах розвитку (хворобу Дауна.
хімічний склад і Будова хромосом , форми
Хромосоми еукаріот складаються з лінійної макромолекули ДНК, що намотана на специфічні білки-гістони, формуючи матеріал під назвою «хроматин». Хромосоми складаються із спаралізованих ниток ДНК, які зв'язуються з білками - пістонами, утворюють структуру, яка називається хроматида. метацентричні, субметацентричні і акроцентричні.
будова генів, класифікація
ділянки генів, які кодують спадкову інформацію, і ділянки, які її не кодують. Ділянки гена, які кодують спадкову інформацію, називають екзонами, а ті, що не кодують, - інтронами. структурні — кодують синтез білків (по суті, це гени мРНК); гени тРНК — кодують синтез тРНК; гени рРНК — кодують синтез рРНК; регуляторні — контролюють активність структурних генів.
Будова та функції ядра, хроматин
ядро (лат. nucleus) — клітинна органела, знайдена у більшості клітинах еукаріотів і містить ядерні гени, які складають більшу частину генетичного матеріалу. Ядро має дві первинні функції: керування хімічними реакціями в межах цитоплазми і збереження інформації, потрібної для поділу клітини. Перший рівень організації хроматину - нуклеосомна нитка. Забезпечується гістонові білками фракцій Н2А, Н2В, Н3, Н4. Вони утворюють білкові тіла - кори, що складаються з восьми молекул (по дві молекули кожного виду гістонів). Молекула ДНК спірально накручується на білкові кори: в контакті виявляється 146 пар нуклеотидів (п.н.). Вільні від контакту з білковими тілами ділянки ДНК називають єднальними або лінкерними. Другий рівень організації - хроматинова (елементарна) фібрила. Забезпечується гістонів Н1, який з'єднуючись з лінкерних ДНК і двома сусідніми білковими тілами, зближує їх один з одним. Третій рівень організації - інтерфазна хромонема. Обумовлений укладанням хроматинової фібрили в петлі. Наступний рівень організації хроматину - метафазна хромосома.