Мова за профілем

До міжнародних іншомовних слів належать

a) фінансові терміни; b) терміни бухгалтерського обліку; c) терміни поштово-телеграфних зв'язків; d) терміни діловодства; e) терміни зовнішньої торгівлі.

Бланк - це

Аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, що містять постійну інформацію, називається бланком. Є два види: для листів і для інших документів.

Наказовий спосіб в українській літературній мові виражається рядом форм:

а) власне наказовими формами; б) формами дійсного способу із значенням наказовості (ідемо!, пішов!); в) інфінітивом (встати!); г) лексичними засобами (проїзд заборонено).

Юридична сила

здатність офіційного документа, яка надається йому чинним законодавством.

У діловому стилі переважають прикметники

кількісно відносні прикметники та якісні

Носій

матеріальний об'єкт, що використовується для закріплення та зберігання на ньому інформації.

ля офіційно-ділового стилю визначальними є такі морфологічні ознаки:

мінімальне вживання прислівників, особових займенників, відсутність вигуків, значна кількість дієприкметників і дієприслівників, які задовольняють потребу компактності викладу.

Розрізняють декілька типів графічних скорочень:

а) крапкові (див., ст.); б) дефісні (з-д, б-ка, ін-т); в) скіснолінійні або дробові (а / с, р / р); г) нульові або курсивні на позначення фізичних, метричних величин, валют (45 кг, 250г, 400 грн); д) комбіновані (півд.-зах., півн.-схід.)

Стилістичні норми

визначають вживання мовних засобів відповідно до стилю мовлення

Орфоепічні норми

регулюють правильну вимову звуків, звукосполучень та наголошення слів

Стиль літературної мови - це

різновид мови, що характеризується відбором таких засобів із мовних ресурсів, які найкраще відповідають завданням спілкування між людьми в даних умовах

До спеціальних належать

скорочення в бібліографічних описах

Магічно-містична

слова здатні викликати уявлення, образи предметів, істот, які не існують у світі реальних речей. Вона полягає у вірі людей у можливість за допомогою слова діяти на певний предмет чи особу, підкоряючи їх своїй волі

Професіоналізми

слова й мовленнєві звороти, характерні для мови людей певних професій. Вони виступають як неофіційні синоніми до термінів. Серед них можна виділити науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні.

Канцеляризми -

слова й мовленнєві звороти, що позбавляють образності, емоційності та індивідуальності стилю, надають йому нейтрального, шаблонного значення (восени й узимку - в осінньо-зимовий період)

Існує дві системи нумерації

традиційна (комбінована) і нова.

Є такі методи запозичень:

транскрипція, транслітерація, калькування.

Слова в українській мові пишуться за такими принципами

фонетичним, морфологічним, історичним, смисловим

Найпоширенішою формою дієслова є

форма дієслова теперішнього часу із значенням позачасовості у першій або третій особі множини

Репрезентативна

функція - це функція позначення світу речей

Волюнтативна

функція вираження волі щодо співрозмовника, зокрема прохання, запрошення, порада, спонукання

Експресивна

функція самовираження, створення образу мовця

Комунікативна функція

функція спілкування. Мова - засіб спілкування людей і забезпечення інформаційних процесів у науковій, технічній, політичній, діловій та інших галузей життя людства.

Довідка -

це документ інформаційного характеру, що містить опис та підтверджения біографічних і юридичних фактів, діяльності окремих осіб чи обставин діяльності закладів, установ, підприємств. Довідки поділяються на особисті та службові; внутрішні й зовнішні

Терміносистема -

це опрацьована фахівцями певної галузі підмножина термінів, яка однозначно відображає систему понять цієї галузі.

Рубрикація -

це поділ тексту на логічні складові частини, які графічно відокремлюються одна від одної. Для цього використовують заголовки, систему нумерації, колір чи фактуру паперу.

Термін -

це слово або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття.

Бібліографія -

це список літератури з певного питання.

Норма літературної мови

це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених в процесі суспільної комунікації

Термінологія -

це така підмножина термінів, яка відображає поняття, що утворилися й функціонують у кожній галузі стихійно.

Фатична функція

це функція звертання на себе уваги, підготовка співрозмовника до сприйняття повідомленої інформації

Системи нумерації таблиць:

наскрізною або індексаційною

Ознаки епістолярного стилю

наявність певної композиції (початок, головна частина і кінцівка), лаконічність, обмеження обсягу вступних звертань та заключних формулювань увічливості.

Ці форми в українській мові можуть бути

однослівними чи синтетичними (високий, вищий, найвищий) та двослівними чи аналітичними (більш високий, найбільш високий).

Недоконаний вид у документах

позначається складеними формами (будуть здійснювати, буде розпочинатися, а не розпочинатиметься).

4 значення поняття "документ"

1) письмовий акт; 2) офіційне посвідчення; 3) достовірне історичне джерело; 4) матеріальний об'єкт.

Підстилі конфесійного стилю

1) публіцистичний; 2) науковий; 3) художній.

Прямий порядок слів передає загальний зміст речення і полягає у тому, що:

1) підмет ставиться перед присудком; 2) узгоджене означення перед означуваним словом; 3) вставні слова на початку речення.

Яка буває бібліографія?

1) реєстраційну - знайомить читача з назвами усіх книг з конкретного питання; 2) рекомендаційну - містить назви книг, які автор радить почитати; 3) список літератури - містить перелік книг, на які посилається автор.

Підстилі розмовного

1) розмовно-побутовий; 2) розмовно-офіційний.

Підстилі публіцистичного стилю

1) стиль засобів масової інформації (газети, журнали, телебачення); 2) художньо-публіцистичний (памфлети, фейлетони, нариси); 3) науково-публіцистичний (літературно-критичні статті, огляди); 4) есе (короткі нариси вишуканої форми).

Кожний стиль має

1) сферу поширення і вживання (коло мовців); 2) функціональне призначення (регулювання стосунків); 3) характерні ознаки (форма та спосіб викладу); 4) систему мовних засобів.

Кожний документ укладається згідно з узаконеними нормами і правилами, які мають відповідати таким вимогам:

- не суперечити чинному законодавству держави, нормам юридичного та адміністративного права; - видаватися лише відповідними повноважними органами згідно з їх компетенцією; - відповідати своєму призначенню, назві й укладатися за встановленою формою; - бути достовірними, переконливими й відповідати меті та завданням конкретного закладу; - бути належним чином відредагованими й оформленими, розбірливими й охайними.

Присудок ставиться в однині

- при наявності протиставних сполучників між однорідними підметами (не - а, не лише - а й); - при наявності повторюваних перед однорідними підметами слів весь, кожний, ніякий; - при наявності тематичної близькості однорідних підметів.

Більшість текстів містять такі основні частини

1) вступна (причинова); 2) доказова (фактологічна); 3) закінчення (висновкові).

Виділяють такі правила вживання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів:

1) дієприслівниковим зворотом не можна висловити значення часу, причини, умови; 2) не рекомендується розпочинати речення або абзац дієприслівниковими зворотами; 3) якщо є можливість вибору, заміняти дієприкметникові і дієприслівникові звороти підрядними реченнями.

Підстилі офіційно-ділового стилю

1) законодавчий (закони, укази, статути, постанови); 2) дипломатичний (угоди, конвенції, звернення-ноти, протоколи); 3) юридичний (позовний акт, протокол, запит, повідомлення); 4) адміністративно-канцелярський (накази, розпорядження, довідки, звіти).

Класичний абзац має три частини

1) зачин (формулює тему - про що повідомляється); 2) фраза (містить основну інформацію абзацу); 3) коментар (підсумок усього змісту абзацу).

Прості речення у межах складного розташовуються так:

1) означальні підрядні ставляться поряд з іменником, до якого належать; 2) додаткові підрядні речення найчастіше стоять поряд з присудком; 3) обставинне підрядне речення розміщується перед головним або слідом за ним.

До термінів у професійному мовленні ставляться такі вимоги:

1) термін повинен вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику, формі; 2) термін повинен вживатися з одним значенням; 3) при користуванні терміном необхідно дотримуватись правил утворення від нього похідних форм; 4) при укладанні документа потрібно користуватися словником.

До специфічних функцій документа належать:

1) управлінська (документ є засобом управління); 2) правова (документ є засобом закріплення і змін правових норм та правовідносин у суспільстві; 3) історична (документ є джерелом історичних відомостей про розвиток суспільства).

Не можна скорочувати;

1) імена та імена по батькові (крім ініціалів) (не Мих. Серг. Грушевський, М.С. Грушевський); 2) псевдоніми (не Л. Українка, а Леся Українка); 3) подвійні прізвища (не Б.-Хом'як, а Богачевська-Хом'як).

До загальних функцій документа належать

1) інформаційна (документ створюється для збереження інформації); 2) соціальна (документ є соціально значущим об'єктом); 3) комунікативна (документ є засобом зв'язку між окремими елементами громадської структури); 4) культурна (документ є засобом закріплення та передачі культурних традицій).

Уживання іншомовних слів вимагає знання ряду правил:

1) іншомовне слово повинне бути необхідним, тобто у нього в українській мові не має бути відповідників; 2) іншомовне слово повинне вживатися правильно і точно; 3) іншомовне слово повинне бути зрозумілим для тих, хто знайомиться із документом; 4) не рекомендується в тексті одного документа вживати на позначення того самого поняття і запозичене і українське слово.

Виділяють такі лексичні скорочення:

1) ініціальні (абревіація) - утворені з початкових букв слів, що означають поняття: а) буквенні (ХТЗ, МТЗ); б) звукові (Ту-154, загс, цум); в) буквенно-звукові або змішані (ЖЕК, ТЕЦ). 2) складові скорочення - утворені з частин складів слів (міськком, завгосп); 3) частково скорочені слова - утворені з частини або з частин слів і повного слова (Донвугілля. госпрозрахунок); 4) відсікання (зам, зав, акад, доц); 5) телескопічні скорочення - утворені з початкової та кінцевої частини складних слів (рація - радіостанція); 6) змішаного типу або так звані комбіновані (ХарБТІ).

Штамп - це

Група реквізитів та їх постійних частин, відтворена на бланку документа як єдиний блок, називається штампом. Державні стандарти передбачають кутове і поздовжнє розміщення штампа.

Оформлення сторінки документа

Ліворуч залишають вільний берег 35мм, праворуч - 10мм, верхній - 20мм, нижній - 19мм (для формату А4) та 16мм (для формату А5).

Гносеологічна

Мова є засобом пізнання навколишнього світу

Естетична функція

Мова є знаряддям культури і одночасно матеріалом створення культурних цінностей

Які бувають реквізити?

Постійні реквізити друкуються під час виготовлення бланка, а змінні - фіксуються на бланку в процесі заповнення.

Список літератури може записуватися

Список літератури може записуватися двома способами: 1) перший рядок назви книги пишеться від лівого поля без абзацу, а другий і наступний - з абзацу; 2) перший рядок книги пишеться з абзацу, а другий і наступний - від лівого поля без абзацу.

Формуляр - це

Сукупність реквізитів, розміщених у встановленій послідовності, називається формуляром.

Нова система нумерації

базується на використанні лише арабських цифр, розміщених у певній послідовності

Укладаючи текст необхідно дотримуватися таких вимог:

а) на бланку друкується перша сторінка, а усі наступні на чистих аркушах однакового з бланком розміру, кольору й ґатунку; б) підпис укладача можна переносити на другу сторінку лише за наявності на ній не менше двох рядків тексту; в) у складних документах текст членується (рубрикується) для зручності та швидкого опрацювання.

До загальновживаних, які використовуються у більшості літератури, належать скорочення:

а) після переліків; б) перед іменами та прізвищами; в) перед географічними назвами; г) при цифрах; д) при посиланнях.

Характерні ознаки термінів:

а) системність терміна (зв'язок з іншими термінами даної предметної сфери); б) наявність дефеніції; в) моносемічність; г) стилістична нейтральність; д) відсутність експресії, образності.

Традиційна -

базується на використанні знаків різних типів - римських та арабських цифр, великих та малих літер.

Лексичні норми

встановлюють правила слововживання

Доповідна записка - це

документ на ім'я керівника установи, в якому повідомляється про певний факт, подію, подається звіт про виконання службових доручень або взятих на себе зобов'язань Реквізити: 1. назва документа 2. заголовок 3. посада, прізвище та ініціали керівника, якому вона подається 4. посада, прізвище та ініціали особи, яка подає записку (може розташовуватися після адресата) 5. текст 6. дата складання 7. підпис

Пояснювальна записка

документ особистого характеру, в якому пояснюються певні дії особи (найчастіше -порушення дисципліни, невиконання роботи). 1. Адресат 2. Адресант 3. Назва виду документа 4. Текст 5. дата 6. підпис

Ідентифікаційна функція

за допомогою мови, особливостей мовлення можна встановити, вирізнити, зiдентифiкувати одну особистість серед інших, групу людей чи колектив, представників певного регіону країни, націю

Доконаний вид твориться

за рахунок префіксації (візувати - завізувати, проектувати - запроектувати).

Терміни поділяються на

загальновживані та вузькоспеціальні

Виділяють такі види скорочень як

загальновживані, спеціальні й локальні.

Документ - це

зафіксована на матеріальному носієві інформація з реквізитами, які дозволяють її ідентифікувати.

Граматичні норми

передбачають правильне вживання граматичних форм слів, усталену побудову словосполучень, речень

Пунктуаційні норми

регулюють вживання розділових знаків

Синтаксис документів характеризується наявністю

інфінітивних конструкцій. Наказові форми застосовуються лише в першій особі однини.