фпу

повноваження інших

- Бюджетні повноваження інших суб'єктів бюджетної діяльності України можливо розглянути з двох боків. - По-перше, це повноваження, пов'язані з виконанням представницьких функцій регіональних органів влади або інших державних органів - По-друге - з виконанням обов'язків щодо формування та виконання власних бюджетів. Ці повноваження відрізняються від повноважень органів влади держави на вищому рівні тим, що вони повинні здійснювати діяльність під впливом Закону про державний бюджет, відповідно до власного бюджету та бюджету регіонів. - Адміністративно-територіальні формування мають самостійність у бюджетній діяльності, але відносно залежать від правового регулювання з боку вищих суб'єктів. - Особливість бюджетних повноважень цих суб'єктів полягає в тому, що чим нижче знаходиться регіональний орган влади, тим менше він має бюджетних коштів, які залежать від кількості мешканців даного регіону, і тим менше він виконує функцій у бюджетній системі. Проте всі регіональні органи влади мають право на самостійні бюджети.

повноваження арк

- До бюджетних повноважень Верховної Ради АРК належать: • підготовка, затвердження, надання Верховній Ради України та Кабінету Міністрів України бюджетної пропозиції щодо бюджету АРК на наступний бюджетний період із врахуванням делегованих повноважень; • затвердження і контроль за виконанням бюджету АРК на основі єдиної податкової і бюджетної політики України; • прийняття постанови Верховною радою АРК про бюджет Автономної' республіки; • затвердження нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів у районні бюджети та бюджети міст республіканського значення; • забезпечення контролю за виконанням постанови Верховної ради АРК про бюджет республіки; • внесення змін до постанови про бюджет; • ухвалення рішення щодо звіту Ради Міністрів АРК про виконання бюджету республіки; • здійснення інших повноважень, передбачених Конституцією України, Конституцією АРК та БК України.

повноваження кму

- До бюджетних повноважень Кабінету Міністрів України належать: • надання Верховній Раді України передбачених Бюджетним кодексом документів та матеріалів, необхідних для розробки проекту Закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період; • надання Верховній Раді України зауважень та пропозицій до проекту Закону України про Державний бюджет, прийнятого у першому та другому читаннях; • надання на розгляд Верховної Ради України законопроекту про розпис доходів та видатків бюджетів на відповідний бюджетний період; • виконання Закону України "Про Державний бюджет України на відповідний рік"; • підготовка та надання Верховній Раді України звітів про виконання Державного бюджету; • розгляд показників зведеного бюджету України та підготовка звіту про його виконання; • прийняття рішення про здійснення державних запозичень в обсягах і на умовах, визначених Законом України про Державний бюджет; • здійснення інших повноважень, визначених Бюджетним кодексом України.

повноваження пу

- До бюджетних повноважень Президента України належать: • розгляд і підписання постанови про основні засади складання проекту Державного бюджету України (бюджетна резолюція) на наступний період, Закону України "Про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період" та Закону України про внесення змін і доповнень до цього Закону, а також інших законів, які стосуються бюджетного законодавства, з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України із зауваженнями та пропозиціями Президента України; • застосування права вето щодо прийняття законопроектів з бюджетної діяльності з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України із зауваженнями та пропозиціями Президента України.

повноваження обл рад

- До бюджетних повноважень обласних рад належать: • підготовка, затвердження і подання до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України бюджетних пропозицій щодо обласних бюджетів на наступний бюджетний період із зарахуванням делегованих повноважень; • прийняття рішення про затвердження обласного бюджету; • внесення змін до рішення про обласний бюджет; • прийняття рішення щодо звіту обласних державних адміністрацій про виконання обласного бюджету; • здійснення інших повноважень, визначених бюджетним законодавством. - До бюджетних повноважень районних рад, а також сільських, селищних, міських рад належать ті ж самі повноваження, які вказані для представницьких органів влади, але відповідно до власного (районного, сільського та ін.) бюджету. - Ці повноваження типові і націлені на правове забезпечення бюджетного процесу згідно зі статусом відповідного суб'єкта. - Виконавчі органи влади займаються роботою щодо організації бюджетного процесу на кожній його стадії. Вони здійснюють його так зване "економічне" забезпечення.

спец повноваження місц фін органів

- Спеціальні повноваження в бюджетній діяльності мають місцеві фінансові органи: • складання проекту бюджету відповідного рівня; • підготовка проекту рішення місцевої ради про затвердження місцевого бюджету відповідного рівня та надання його для схвалення відповідному виконавчому органу міської ради чи місцевій державній адміністрації; • здійснення методичного керівництва в галузі територіально-фінансового планування; • складання і затвердження бюджетного розпису; • забезпечення виконання бюджету; • управління асигнуваннями головних розпорядників бюджетних призначень; • контроль за використанням бюджетних асигнувань розпорядниками коштів; • підготовка і надання відповідному виконавчому органу міської ради чи місцевій державній адміністрації письмових звітів про хід і виконання бюджету; • підготовка і надання до місцевих державних адміністрацій фінансових показників, необхідних д ія складання проектів бюджетів усіх рівнів; • здійснення інших повноважень, встановлених Бюджетним кодексом та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

повноваження мда

- Так, до бюджетних повноважень місцевих державних адміністрацій належать: • підготовка та виконання відповідних обласних, районних, міських та інших бюджетів; • складання та надання звітів про виконання відповідних бюджетів; • здійснення бюджетних повноважень, делегованих їм відповідними радами; • внесення пропозицій щодо змін відповідних бюджетів; • підготовка та надання до відповідних органів виконавчої влади фінансових показників і пропозицій до проекту Закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період; • виконання інших повноважень. Органи виконавчої влади, які мають функціональне призначення, виконують свої бюджетні обов'язки згідно зі своїми головними функціями. - До бюджетних повноважень Державної казначейської служби України належать: • казначейське виконання Державного бюджету України та бюджетів органів самоврядування; • казначейське обслуговування позабюджетних коштів бюджетних установ; • ведення обліку виконання Державного бюджету України; • складання звітів про виконання Державного бюджету України; • складання звітів про виконання зведеного бюджету України та зведеного бюджету АРК, областей, міст Києва і Севастополя; • управління бюджетними асигнуваннями розпорядниками бюджетних коштів відповідно до бюджетного розпису; • затвердження єдиних правил бухгалтерського обліку та звітності про виконання всіх бюджетів, передбачених бюджетною системою України, кошторисів доходів та видатків бюджетних установ та їх позабюджетних коштів; • здійснення інших повноважень, передбачених Бюджетним кодексом України.

дмс

1. Державна митна служба України (Держмитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів. Держмитслужба реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи. 2. Держмитслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. 3. Основними завданнями Держмитслужби є: 1) забезпечення реалізації державної митної політики, зокрема забезпечення митної безпеки та захисту митних інтересів України і створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, збереження належного балансу між митним контролем і спрощенням законної торгівлі; 2) забезпечення реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, запобігання та протидії контрабанді, боротьби з порушеннями митних правил; 3) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної митної політики на розгляд Міністра фінансів. А зараз підуть дофіга повноважень через які вони розкривають виконання завдань, але їх усіх не треба знати)))) 4. Держмитслужба відповідно до покладених на неї завдань: 1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до компетенції Держмитслужби, вносить в установленому порядку на розгляд Міністра фінансів пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади, наказів Мінфіну, а також подає Міністрові фінансів для погодження позицію щодо проектів нормативно-правових актів, розробниками яких є інші центральні органи виконавчої влади; 2) розробляє проекти законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну з питань, що належать до компетенції Держмитслужби, та в установленому порядку подає їх Міністрові фінансів; 3) забезпечує та здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства з питань державної митної справи та в межах повноважень, визначених законом, законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Держмитслужбу, під час переміщення товарів через митний кордон України та після завершення операцій з митного контролю та митного оформлення; 4) забезпечує та здійснює контроль за дотриманням вимог законодавства з питань державної митної справи на всій території України, у тому числі у вільних митних зонах, територіальному морі, пунктах пропуску через державний кордон, прикордонній смузі та контрольованих прикордонних районах, виключній (морській) економічній зоні України та прилеглій зоні України; 5) забезпечує та здійснює контроль за дотриманням підприємствами і громадянами установленого законодавством порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; 6) забезпечує та здійснює контроль за застосуванням митних режимів, цільовим використанням товарів, поміщених у відповідний митний режим; 7) вживає заходів щодо сприяння захисту прав інтелектуальної власності під час провадження зовнішньоекономічної діяльності, недопущення переміщення через митний кордон України контрафактних товарів; 8) забезпечує та здійснює в межах повноважень, визначених законом, контроль за дотриманням підприємствами і громадянами вимог законодавства з питань здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання; 9) проводить перевірку юридичних осіб щодо відповідності критеріям для надання статусу гаранта, надає статус гаранта та веде реєстр гарантів; здійснює допуск перевізників-резидентів до перевезень згідно з Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року; 10) забезпечує та здійснює контроль за наданням територіальним органам гарантій забезпечення сплати митних платежів, організовує та здійснює стягнення коштів у разі невиконання забезпечених гарантіями зобов'язань із сплати митних платежів, взаємодіє з гарантами; 11) здійснює, зокрема разом з іншими державними органами та митними органами іноземних держав, заходи щодо інтегрованого управління кордоном, вдосконалення процедури пропуску через державний кордон товарів і транспортних засобів, виконання митних формальностей відповідно до вимог законодавства з питань державної митної справи; 12) впроваджує спрощені митні процедури відповідно до законодавства та сприяє створенню умов для полегшення торгівлі, сприяння транзиту, збільшення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України; 13) забезпечує та здійснює контроль за доставкою товарів, які перебувають під митним контролем, до митниць призначення; формує перелік місць доставки; 14) надає дозволи на провадження митної брокерської діяльності, відкриття та експлуатацію митних складів, складів тимчасового зберігання, магазинів безмитної торгівлі, вантажних митних комплексів, вільних митних зон комерційного або сервісного типу; 15) забезпечує та здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України; 16) здійснює разом з іншими органами виконавчої влади відповідно до законодавства контроль за переміщенням через митний кордон України культурних цінностей та бере участь у вирішенні питань щодо їх безоплатної передачі для постійного зберігання в державну частину музейного, бібліотечного та архівного фондів або релігійним організаціям; 17) забезпечує здійснення заходів офіційного контролю у формі попереднього документального контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон, організовує міжвідомчу взаємодію з органами державної влади; 18) здійснює відповідно до закону державний контроль за нехарчовою продукцією під час її ввезення на митну територію України; 19) організовує та здійснює допуск дорожніх транспортних засобів та контейнерів до перевезення товарів під митними печатками і пломбами; 20) розробляє сучасні технології здійснення митного контролю і митного оформлення, впроваджує нові види технічних та спеціальних засобів митного контролю, здійснює контроль за їх застосуванням територіальними органами; 21) проводить оцінку підприємств щодо відповідності критеріям для надання статусу уповноваженого економічного оператора; видає, зупиняє дію та анулює сертифікати уповноваженого економічного оператора; 22) організовує діяльність митниць з проведення моніторингу діяльності підприємств, що отримали статус уповноважених економічних операторів, та надання підприємствам спеціальних спрощень, передбачених Митним кодексом України; 23) організовує та забезпечує виконання територіальними органами митних формальностей відповідно до вимог законодавства з питань державної митної справи; 24) організовує та вирішує відповідно до Митного кодексу України питання щодо застосування процедури компромісу; 25) організовує та здійснює провадження у справах про порушення митних правил, контролює дотримання вимог законодавства під час провадження у справах про порушення митних правил; 26) запобігає та протидіє контрабанді, здійснює боротьбу з порушеннями митних правил на митній території України; 27) бере участь у міжнародному співробітництві з питань протидії контрабанді та порушенням митних правил, у тому числі шляхом: обміну інформацією з митними, правоохоронними органами та іншими органами іноземних держав з питань протидії незаконному переміщенню наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; надання взаємної адміністративної допомоги у запобіганні, виявленні та розслідуванні порушень вимог законодавства з питань державної митної справи на підставі міжнародних угод та обміну інформацією з митними, правоохоронними органами та іншими органами іноземних держав і міжнародних організацій тощо; надіслання запитів до уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих митницями Держмитслужби під час переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; 28) організовує та провадить відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність та здійснює контроль за її провадженням оперативними підрозділами Держмитслужби та її територіальних органів, які ведуть боротьбу з контрабандою; взаємодіє в межах повноважень, визначених законом, з іншими органами, що провадять таку діяльність; вживає в межах повноважень, визначених законом, заходів до відшкодування завданих державі збитків; 29) виявляє причини та умови, що сприяли вчиненню контрабанди та інших правопорушень у сфері державної митної справи, вживає заходів до їх усунення; 30) подає Мінфіну пропозиції щодо складення бюджетної декларації, проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік, у тому числі щодо визначення прогнозних (індикативних) показників доходів державного бюджету на основі макроекономічних показників та тенденцій розвитку світової економіки; 31) організовує та здійснює ведення обліку і адміністрування митних та інших платежів, контроль за справлянням яких законом покладено на Держмитслужбу, забезпечує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати у повному обсязі платниками податків до відповідного бюджету під час переміщення товарів через митний кордон України та після завершення операцій з митного контролю та митного оформлення; 32) забезпечує та здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості товарів відповідно до законодавства з питань державної митної справи, а також за правильністю класифікації та визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, в тому числі після завершення операцій з митного контролю та митного оформлення; взаємодіє з митними адміністраціями та іншими уповноваженими органами іноземних держав з питань проведення перевірки автентичності документів, які надавалися для підтвердження заявленої митної вартості, класифікації та країни походження товарів; 33) організовує та проводить верифікацію (встановлення достовірності) документів про походження товарів з України та здійснює у випадках, визначених міжнародними договорами, видачу сертифікатів про походження товару з України та надання статусу уповноваженого (схваленого) експортера; 34) проводить відповідно до законодавства документальні перевірки дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати у повному обсязі митних платежів, і зустрічні звірки; 35) забезпечує та здійснює контроль за проведенням роботи та надає в межах повноважень, визначених законом, розстрочення сплати митних платежів під час ввезення товарів на митну територію України в установленому законодавством порядку; 36) визначає у передбачених Митним та Податковим кодексами України випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; 37) застосовує до платників податків передбачені законом штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог законодавства з питань державної митної справи та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Держмитслужбу, інші санкції та обмеження у торгівлі з окремими країнами відповідно до міжнародних актів; 38) здійснює ведення митної статистики; проводить аналіз та оцінку товаропотоків у розрізі країн-партнерів та окремих країн експорту, імпорту та транзиту; 39) здійснює ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності; 40) забезпечує та здійснює контроль за застосуванням відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності під час пропуску товарів через митний кордон України, випуску їх у відповідний митний режим, а також після такого випуску; 41) організовує та здійснює ведення обліку осіб, які здійснюють операції з товарами; 42) організовує та здійснює ведення обліку, зберігання, проведення оцінки вилученого, прийнятого на зберігання, розміщеного у митний режим відмови на користь держави майна, а також майна, виявленого в зоні митного контролю, власник якого невідомий, та розпорядження ним; 43) розробляє пропозиції до проектів міжнародних договорів України та забезпечує дотримання і виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України, з питань, що належать до компетенції Держмитслужби; 44) укладає в установленому порядку міжнародні міжвідомчі договори з митними органами іноземних держав, проводить у межах повноважень, визначених законом, переговори та консультації щодо підготовки міжнародних договорів з питань державної митної справи, готує пропозиції щодо укладення таких договорів, а також припинення та/або зупинення їх дії; 45) організовує та здійснює адміністрування міжнародних договорів про вільну торгівлю, тарифних квот; 46) організовує, налагоджує, здійснює міжнародне співробітництво та заходи щодо виконання зобов'язань у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції з питань, що належать до компетенції Держмитслужби; 47) взаємодіє та здійснює обмін інформацією з державними органами, митними та іншими органами іноземних держав, міжнародними організаціями згідно із законодавством; 48) представляє Україну у Всесвітній митній організації, Підкомітеті з питань митного співробітництва Комітету асоціації України - ЄС у торговельному складі, інших міжнародних організаціях, до компетенції яких належать питання співробітництва в митній сфері; 49) забезпечує розвиток, здійснює впровадження та технічне супроводження інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій, автоматизацію процедур, зокрема контролю за повнотою та правильністю виконання митних формальностей; організовує та здійснює впровадження електронних сервісів для суб'єктів господарювання; забезпечує функціонування єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі"; 50) проводить аналіз та здійснює управління ризиками з метою визначення форм та обсягів митного контролю, забезпечує проведення моніторингу ризикових зовнішньоекономічних операцій з метою управління ризиками, у тому числі шляхом таргетингу, та ініціювання проведення додаткових заходів щодо митного контролю із залученням мобільних груп, до складу яких входять посадові особи та працівники апарату Держмитслужби та її територіальних органів; 51) здійснює в межах повноважень, визначених законом, формування та ведення реєстрів і баз даних, ведення яких покладено законодавством на Держмитслужбу; 52) збирає, узагальнює та аналізує інформацію щодо динаміки цін на світових товарних ринках та забезпечує митниці ціновою інформацією; 53) надає кваліфіковані електронні довірчі послуги із створення, проведення перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису (електронного цифрового підпису) чи печатки; 54) забезпечує в межах повноважень, визначених законом, реалізацію державної політики щодо державної таємниці та захисту інформації, контроль за її збереженням в Держмитслужбі, а також мобілізаційну підготовку, мобілізацію та контроль за здійсненням таких заходів; 55) забезпечує взаємодію інформаційних систем Держмитслужби та ДПС у режимі реального часу в установленому порядку; 56) формує інформаційну політику Держмитслужби та її територіальних органів, інформує суспільство про показники роботи, напрями та підсумки діяльності Держмитслужби у порядку та способи, передбачені законодавством; 57) оприлюднює на офіційному веб-сайті Держмитслужби акти, інші офіційні документи та інформацію з питань, що належать до її компетенції, у тому числі інформацію, яка підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства; 58) організовує провадження наукової, науково-технічної, інвестиційної, інформаційної, видавничої діяльності, виступає засновником навчальних закладів, науково-дослідних установ, засобів масової інформації з питань, що належать до компетенції Держмитслужби; 59) організовує роз'яснювальну роботу щодо застосування законодавства з питань, що належать до компетенції Держмитслужби; 60) надає консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства з питань державної митної справи відповідно до Митного кодексу України; 61) співпрацює з інститутами громадянського суспільства, забезпечує проведення консультацій з громадськістю, зокрема через громадську раду, з питань державної митної справи; 62) здійснює прийом громадян, розгляд звернень (запитів) громадян, народних депутатів України, платників податків, органів державної влади, правоохоронних органів, органів судової влади та інших суб'єктів права на звернення з питань, пов'язаних з діяльністю Держмитслужби, та запитів щодо отримання публічної інформації; 63) організовує та здійснює кінологічне забезпечення діяльності територіальних органів Держмитслужби; 64) організовує в установленому законодавством порядку проведення митних експертиз та дослідження і провадження експертної діяльності у Держмитслужбі та її територіальних органах; 65) здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Держмитслужби; 66) вживає заходів з метою будівництва, реконструкції, облаштування, технічного переоснащення, утримання і проведення ремонту інфраструктури міжнародних і міждержавних пунктів пропуску для автомобільного сполучення через державний кордон та адміністративних будівель, у тому числі із залученням міжнародної технічної допомоги; 67) забезпечує охорону територій, будівель, споруд та приміщень Держмитслужби та її територіальних органів, охорону зон митного контролю; 68) здійснює інші повноваження, визначені законом

до фінансової системи входять:

1. Державні фінанси: o • Державний бюджет України; o • державні позабюджетні фонди; o • державний кредит. 2. Місцеві фінанси: o • місцеві бюджети; o • місцеві позабюджетні фонди. 3. Фінанси державних підприємств, установ, організацій. 4. Інші фінанси: o • відносини щодо формування страхових фондів. o • відносини щодо формування кредитних фондів. Отже, фінансова система держави, як складний й динамічний інститут суспільних відносин, потребує правового регулювання з метою упорядкування діяльності держави з організації руху централізованих та децентралізованих фондів коштів між підприємствами, установами, організаціями різних організаційно-правових форм і напрямів діяльності на різних рівнях господарювання - від місцевих до державних.

публічні кошти

2) публічні кошти - кошти державного бюджету (крім таємних видатків), бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, кредитні ресурси, надані під державні та місцеві гарантії, кошти Національного банку України, державних банків, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України (далі - Пенсійний фонд), фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також кошти суб'єктів господарювання державної і комунальної власності, отримані ними від їхньої господарської діяльності; ст. 1 Зу Про відкритість використання публічних коштів

правове регулювання міжбюджетних відносин

2. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності повноважень на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансових ресурсів, які мають забезпечувати виконання цих повноважень. Стійкість бюджетної системи України багато в чому залежить від характеру міжбюджетних відносин, тому проблема якнайкращої побудови системи міжбюджетних відносин у країні є найактуальнішою. Правове регулювання міжбюджетних відносин здійснюється розділом 4 Бюджетного кодексу України. Міжбюджетні відносини відбивають взаємозв'язки бюджетів різних рівнів. Основоположним для таких відносин є принцип рівності Державного бюджету у взаємовідносинах з місцевими бюджетами та рівності місцевих бюджетів у взаємовідносинах між ними, що передбачає встановлення єдиних для всіх бюджетів нормативів відрахування від загальнодержавних податків та зборів, а також єдиного порядку їх сплати тощо. Крім того, такі відносини мають ґрунтуватися на принципах: розподілу та закріплення видатків за відповідними рівнями бюджетної системи; розмежування та закріплення на постійній основі та за тимчасовими нормативами регулювальних доходів; вирівнювання мінімальної бюджетної забезпеченості бюджетів, що необхідно для виконання певних функцій; забезпечення рівномірного надходження доходів та запобігання касовим розривам; забезпечення зацікавленості у виконанні планів надходження доходів у Державний та місцеві бюджети тощо.

повноваження омс

3. Бюджетні повноваження ОМС реалізуються щодо Держ бюджету Укр, власного бюджету і бюджетів нижчого рівня. - право отримувати з Держ бюджету Укр в повному обсязі фінансування для здійснення окремих повноважень органів виконавчої влади; - право виконувати рішення органів держ влади, що призводить до додаткових витрат ОМС, тільки в межах переданих їм ресурсів; - право на поділ видатків місц бюджетів на такі, що пов'язані з виконанням власних повноважень і делегованих повноважень органів виконавчої влади; - право спрямовувати кошти заг фонду місц бюджету на фінансування установ і закладів, які утримуються за рахунок бюджетних асигнувань; - право на фінансування програм соц-екон розвитку своєї території, пов'язаних зі здійсненням інвестиційної та інноваційної діяльності, а також надання субвенцій, пов'язаних із розширеним відтворенням; - право на власні і закріплені законом за місц бюджетами на стабільній основі загальнодерж доходи і визначення напрямів використання бюджетних коштів як гарантії самостійності; - право на забезпечення збалансованості своїх бюджетів з боку центр органів держ влади без урахування доходів від місц податків і зборів; - право ОМС одержувати компенсацію з держ бюджету у разі, коли держава не забезпечує заздалегідь їх видатки щодо виконання рішень держ органів; - обов'язок ОМС передавати з місц бюджету до держ бюджету частину надлишку доходів над видатками у разі, коли доходи від закріплених за місц бюджетами загальнодерж податків і зборів перевищують мінімальний розмір місц бюджету. - право всіх представницьких ОМС затверджувати свої бюджети. - Конституційні норми регулюють діяльність представницьких та виконавчих органів влади, норми Бюджетного кодексу України деталізують діяльність усіх суб'єктів, розподіляють права та обов'язки між ними. - Реалізація бюджетних повноважень на рівні суспільних інтересів втілюється у правах та обов'язках державних представницьких органів влади та її виконавчих органів зверху до низу. - Верховна Рада України на своїх сесіях вирішує певні питання, що за Регламентом належать до спеціальних процедур. - Серед таких спеціальних процедур, що здійснюються Верховною Радою, слід назвати розгляд, затвердження Державного бюджету та контроль за його виконанням.

інспекція

Інспекція — це перевірка стану фінансів підприємств на місцях, що періодично здійснюється суб'єктами — представниками держави та її окремих органів. Вона, як правило, проводиться з метою загального ознайомлення зі станом справ на місцях та надання оперативної практичної допомоги.

акти ревізії

Акт ревізії — це письмовий документ, що складається за результатами проведеної ревізії і підписується керівником ревізійної групи, а також керівником і головним бухгалтером об'єкта перевірки. За наявності заперечень чи зауважень по акту ревізії керівник і головний бухгалтер об'єкта перевірки додають до акта ревізії свої зауваження і заперечення. В акті ревізії вказуються мета ревізії, основні результати перевірки, виявлені факти порушень фінансової дисципліни, а також причини, що зумовили дані порушення та особи, які їх вчинили, пропонуються заходи з ліквідації виявлених порушень та міри відповідальності винуватих посадових осіб. В акті ревізії фіксується лише те, що фактично встановлено, при цьому кожне положення повинно бути достатньо аргументованим. Акт ревізії передається особі (юридичній чи фізичній), яка призначила ревізію, а також у відповідні — по лінії прямих функціональних обов'язків суб'єкта та об'єкта перевірки — фінансові органи. Строк ревізії, як правило, не повинен перевищувати 30 днів.

бюджетна система

Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв. Бюджетна система України складається з Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Кожен із бюджетів є самостійним утворенням і прямо не підпорядкований вищестоящому бюджету. Самостійність бюджетів можлива лише за наявності власних дохідних джерел і забезпечується правом визначення напрямів їх використання відповідним органом державної влади. Разом з тим, основою розвитку бюджетної системи є принцип єдності. Він свідчить про наявність єдиного рахунку доходів і видатків кожного елементу бюджетної системи. Єдність бюджетної системи забезпечується єдиною правовою базою, єдиною бюджетною класифікацією, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною грошовою системою, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності. Склад бюджетної системи відображається у зведеному (консолідованому) бюджеті країни. Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, що використовуються для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави. Зведений бюджет розраховується на різних рівнях: країни в цілому, АР Крим, областей, районів, а також міст з районним поділом.

бюджетне право

Бюджетне право є підгалуззю фінансового права та включає фінансово-правові норми, які регулюють фінансові правовідносини у сфері бюджетної діяльності. Предмет фінансового права існує в межах предмету фінансового права і охоплює суспільні відносини, які пов'язані з формуванням, розподілом і використанням державного й місцевого бюджетів як централізованих публічних фондів коштів. Такі відносини є бюджетно-правовими та мають свої особливості. Система бюджетного права - це сукупність усіх упорядкованих норм бюджетного права, які узгоджені й згруповані в інститути бюджетного права в межах галузі фінансового права. Отже, структурними елементами бюджетного права є: 1) бюджетно-правові норми як базовий елемент системи; 2) бюджетно-правові інститути як сукупність бюджетно-правових норм, які регулюють певну групу однорідних бюджетних правовідносин. Виокремлюють два інститути бюджетного права, наявність яких зумовлена характером бюджетних правовідносин та їх змістом: інститут бюджетного устрою та інститут бюджетного процесу. Інститут бюджетного устрою — це сукупність бюджетно-правових норм як різновиду фінансово-правових, які регулюють суспільні відносини, що складаються з приводу організації і побудови бюджетної системи, формування, складу та регулювання міжбюджетних відносин у межах бюджетної системи. Тобто норми цього інституту регламентують ту групу фінансових правовідносин, яка стосується закріплення засад формування бюджетної системи, структури державного й місцевих бюджетів та відносин, які складаються між ними. Інститут бюджетного процесу — це сукупність бюджетно-правових норм як різновиду фінансово- правових, які регулюють суспільні відносини, що складаються з приводу складання, розгляду, затвердження й виконання бюджетів, контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів. Іншими словами, норми цього інституту регулюють фінансові правовідносини, які складаються безпосередньо з приводу розробки проектів бюджетів та їх затвердження, формування (акумулювання фінансових ресурсів), розподілу, перерозподілу й використання централізованих фондів фінансових ресурсів бюджетів, а також обліку й звітності, які супроводжують всі стадії формування, розподілу й використання бюджетних ресурсів.

бюджетні правовідносини

Бюджетним правовідносинам властиві ознаки фінансових правовідносин, проте вони характеризуються своїми особливостями: 1) виникають, змінюються або припиняються у сфері формування, розподілу й використання коштів державного і місцевого бюджетів; 2) характеризуються присутністю більш вузького кола суб'єктів, на відміну від суб'єктів інших фінансових правовідносин, оскільки їх учасниками є суб'єкти, які володіють бюджетними повноваженнями, приймають участь у бюджетному процесі або є одержувачами бюджетних коштів; 3) бюджетні правовідносини регулюються насамперед законами України, як цього вимагає стаття 92 Конституції України, відповідно до якої виключно законами України встановлюються державний бюджет України й бюджетна система України; 4) більшості бюджетних правовідносин притаманна строковість, оскільки їх здійснення пов'язане з певними строками, які прямо встановлені в нормативно-правових актах про бюджет та періодичність — державний і місцеві бюджети приймаються на певний період.

бюджетно-правові норми

Бюджетно-правові норми та бюджетні правовідносини Бюджетно-правова норма є різновидом фінансово-правової норми, встановлюється уповноваженими органами влади (державними органами або органами місцевого самоврядування) з метою регулювання окремого виду фінансових правовідносин — бюджетних правовідносин—і забезпечується примусом держави. Норми бюджетного права мають такі ж характеристики, які властиві нормам фінансового права, проте їм притаманні певні особливості: 1) регулюють особливу сферу фінансових правовідносин щодо формування, розподілу й використання бюджетних ресурсів; 2) переважно мають періодичний характер, що зумовлено прийняттям закону про Державний бюджет та рішень про затвердження місцевих бюджетів на певний період; 3) є насамперед уповноважуючими та заборонними поряд з практичною відсутністю дозвільних бюджетно-правових норм. Класифікація бюджетно-правових норм здійснюється за різними критеріями: 1) за змістом: матеріальні бюджетно-правові норми—виражають матеріальний (грошовий) зміст юридичних прав та обов'язків учасників бюджетних правовідносин, вони визначають структуру бюджетної системи, порядок міжбюджетної взаємодії, джерела доходів і видатків бюджетів та бюджетні повноваження суб'єктів бюджетних правовідносин (складають Інститут бюджетного устрою); процесуальні(процедурні) бюджетно-правові норми—визначають порядок діяльності у сфері формування, розподілу й використання коштів державного й місцевих бюджетів (формують інститут бюджетного процесу); 2) за часом дії: постійні — бюджетно-правові норми невизначеної в часі дії, наприклад, норми, що закріплені у Бюджетному кодексі України; тимчасові — бюджетно-правові норми визначеної в часі дії, наприклад, норми, що закріплені у законі про Державний бюджет та в рішеннях місцевих рад щодо затвердження місцевих бюджетів; 3) за сферою територіальної дії: загальнодержавні бюджетно-правові норми—поширюють свою дію на територію всієї держави, наприклад, норми, визначені Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет. Законом "Про місцеве самоврядування"; місцеві (локальні) бюджетно-правові норми—поширюють свою дію лише на певній території, наприклад, на територію Автономної Республіки Крим, окрему область, район тощо. 4) за суб'єктом правотворчості: бюджетно-правові норми, що приймаються Верховною Радою України: бюджетно-правові норми, що приймаються Кабінетом Міністрів України: бюджетно-правові норми, що приймаються центральними органами виконавчої влади: бюджетно-правові норми, що приймаються органами влади Автономної Республіки Крим: бюджетно-правові норми, що приймаються місцевими радами: бюджетно-правові норми, що приймаються місцевими державними адміністраціями.

бюджетні повноваження

Бюджетні повноваження — це права і обов'язки органів державної влади та місц самоврядування у галузі бюджетної діяльності, що визначаються БКУ, ЗУ про державний бюджет, ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законами, рішеннями місцевих рад та локальними актами. Повноваження України як суверенної держави у сфері бюджету широкі. У Бюджетному кодексі вони конкретизуються через повноваження органів держ влади, що виступають від імені держави. Бюджетні права об'єднуються у три групи: повноваження у галузі зведеного бюджету, у галузі Державного бюджету України; у галузі місцевих бюджетів. 1. Повноваження у галузі зведеного бюджету ґрунтуються на необхідності забезпечення:

воєнний стан

В умовах воєнного стану надзвичайно важливим є забезпечення оперативного, належного та безперервного виконання місцевих бюджетів. З метою забезпечення ефективного функціонування бюджетної сфери та життєвонеобхідних потреб жителів територіальних громад у період дії воєнного стану Офіс Президента України, Уряд, Верховна Рада України, РНБО та інші центральні органи виконавчої влади приймають низку швидких, ефективних, оперативних рішень. Для інформування громад щодо останніх ключових змін у бюджетному законодавстві, створення умов для своєчасного та оперативного реагування на потреби фінансового забезпечення заходів територіальної оборони, захисту безпеки населення та функціонування бюджетної сфери, комунальних підприємств у період воєнного стану експерт з питань фінансів Офісу підтримки реформ Ігор Онищук (Шведсько-Український Проект «Підтримка децентралізації в Україні», SKL International (SALAR) підготував ключові зміни та моменти у галузі місцевих бюджетів із відповідними посиланнями для полегшення орієнтування в нормах бюджетного законодавства: • Внесення змін до місцевого бюджетуприймається виконавчими комітетами відповідних місцевих рад, місцевими державними адміністраціями, військово-цивільними адміністраціями або військовими адміністраціями за поданням місцевих фінансових органів без ухвалення відповідного рішення Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою. • Перерозподіл видатків бюджету і надання кредитів з бюджету за бюджетними програмами, включаючи резервний фонд бюджету, додаткові дотації та субвенції, у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків здійснюється без погодження відповідною комісією місцевої ради. • Виконавчі комітети відповідних місцевих рад, місцеві державні адміністрації, військово-цивільні адміністрації або військові адміністрації можуть приймати рішення про перерахування коштів з місцевого бюджету державному бюджету з метою відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України. • Передача коштів між місцевими бюджетами можлива без укладання договору. • Проекти місцевих бюджетів затверджуються рішеннями виконавчих комітетів відповідних місцевих рад чи розпорядженнями місцевих державних адміністрацій, військово-цивільних адміністрацій або військових адміністрацій. • Перевірки Державною аудиторською службою щодо виконання місцевих бюджетів не проводяться, а розпочаті перевірки зупиняються (Постанова КМУ від 11 березня 2022 р. № 252 «Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану»). • Дозволено перевищення обсягу резервного фонду бюджету понад 1%обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету (відповідно до абзацу шостого частини першої пункту 22 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, далі - Кодекс). • У рішенні про виділення коштів з резервного фонду зазначається: 1. головний розпорядник бюджетних коштів, якому виділяються кошти з резервного фонду бюджету; 2. напрям використання коштів з резервного фонду бюджету; 3. обсяг коштів, що виділяються з резервного фонду бюджету; 4. код програмної класифікації видатків та кредитування бюджету та інші умови (щодо виділення, використання, ведення обліку, звітності) у разі необхідності. Структура кодування програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету для бюджетних програм, видатки або кредитування за якими здійснюються за рахунок резервного фонду, для яких п'ятим знаком визначається цифра "7ˮ, може не застосовуватися; • Виділення коштів з резервного фондубюджету здійснюється за рішенням місцевої державної адміністрації, військової адміністрації, виконавчого органу відповідної ради (Тимчасовий порядок виділення та використання коштів з резервного фонду бюджету в умовах воєнного стану затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2022 р. № 175). Фінансування добровольчих формувань тероборони: З метою чіткого розмежування видатків та кредитування за головними розпорядниками коштів місцевого бюджету Міністерством фінансів України наказом від 20.09.2017 № 793 «Про затвердження складових Програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету» (далі - Наказ) затверджено Типову програмну класифікацію видатків та кредитування місцевого бюджету. Коди програмної класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів конкретизують напрями використання коштів відповідно до функцій, з виконанням яких пов'язані видатки бюджету. Для відображення видатків на реалізацію програм і заходів з організації та діяльності територіальної оборони Наказом передбачено код 8240 «Заходи та роботи з територіальної оборони». Підтримка внутрішньопереміщених та/або евакуйованих осіб: з метою здійснення видатків з місцевих бюджетів для підтримки внутрішньопереміщених та/або евакуйованих осіб у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні Типову класифікацію видатків місцевих бюджетів доповнено такими позиціями: 3230 - видатки, пов'язані з наданням підтримки внутрішньопереміщеним та/або евакуйованим особам у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні (1070); 8755 - допомога внутрішньопереміщеним та/або евакуйованим особам у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні за рахунок коштів резервного фонду місцевого бюджету (1070). Платежі, які містять відомості, що становлять державну таємницю, незалежно від суми разового платежу здійснюються на підставі платіжних доручень без подання підтвердних документів. Для покриття витрат місцевих бюджетів, понесених на оплату комунальних послуг, спожитих у будівлях (приміщеннях) комунальної форми власності, у яких розміщено тимчасово переміщених осіб на безоплатній основі з резервного фонду державного бюджету надається відповідна компенсація місцевим бюджетам.

повноваження вру

ВРУ забезпечує повноваження держави у галузі зведеного бюджету: • встановлює види бюджетів, порядок і принципи об'єднання їх у бюджетну систему; • визначає види видатків, які включаються до державного і місцевих бюджетів; • визначає склад дохідних джерел, з яких до державного і місцевого бюджетів надходять кошти; • встановлює загальний порядок і принципи розподілу доходів між окремими ланками бюджетної системи; • встановлює загальний порядок розподілу видатків між ланками бюджетів різного рівня; • затверджує бюджетну класифікацію, що забезпечує єдність бюджетної системи; • встановлює принципи й основні засади організації бюджетного процесу незалежно від рівня його здійснення; • встановлює основні бюджетні повноваження; • визначає загальну систему заходів щодо збалансування бюджетів усіх рівнів; • встановлює порядок складання Державного бюджету України. 2. Повноваження у галузі Державного бюджету України

методи використання фондів грошових коштів

Використання коштів, що надходять у розпорядження, держава, юридичні та фізичні особи також здійснюють двома методами: готівковими та безготівковими платежами. Методи використання фондів коштів: • - метод встановлення цільового використання коштів: • - метод встановлення порядку використання коштів; • - метод встановлення порядку й нормативів розподілу прибутку; • - метод встановлення лімітів використання коштів; • - метод плановості; • - метод ефективності й економії; • - науково-методологічний підхід при визначенні обсягів використання коштів у межах встановлених лімітів та інші методи. Готівкові платежі, тобто платежі грошима, так само, як і безготівкові платежі через різні форми грошових розрахунків, регламентуються банківським законодавством. Організація стабільного грошового обігу покладається на Національний банк України відповідно до Конституції України, закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р., закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. Головні функції Національного банку як банку вищого рівня банківської системи - економічна та правова. Нормативні акти Національного банку встановлюють вид грошей, розмір обігу готівки, форми безготівкових розрахунків, види рахунків та інші елементи банківської діяльності. Національний банк України відповідає за організацію діяльності банківської системи у державі та контролює комерційні банки. Надзвичайно важливим методом фінансової діяльності на цьому напрямі є також установлення компетентними державними органами фінансових нормативів і лімітів використання грошових коштів. Через них держава визначає мінімальні та максимальні межі, а досить часто - конкретні однозначні розміри виділення та витрачення грошових коштів на ту чи іншу операцію. Наприклад, мінімальна заробітна плата.

фонди коштів

Використання фінансових ресурсів здійснюється через грошові фонди спеціального цільового призначення, але може бути і нефондова форма їх використання. Фонди коштів - це важлива складова частина загальної системи економічних відносин, що мають матеріальний вигляд і функціонують у господарстві для концентрації ресурсів на основних напрямах розвитку суспільного виробництва, для задоволення потреб держави та особистості, для розвитку виробництв. Наприклад, фонд споживання або бюджетні фонди. Розгляд фінансових ресурсів як матеріальних носіїв фінансових відносин дозволяє виділити фінанси із сукупності категорій, що діють у вартісному розподілі. Жодна з них, окрім фінансів, не характеризується таким матеріальним носієм. Таким чином, важливою специфічною ознакою фінансів є те, що фінансові відносини завжди пов'язані з формуванням грошових фондів та накопичень, що мають матеріальну форму. Ця ознака притаманна для будь-яких фінансових відносин у будь-яких суспільних господарствах, де вони функціонують. При цьому форми і методи використання фінансових ресурсів змінюються залежно від змін соціальної природи суспільства.

повноваження одв

Вищі органи державної влади мають право: • визначення розміру доходів, закріплених за державним бюджетом у поточному бюджетному періоді; • цільового спрямування використання бюджетних асигнувань та їх розмірів; • організації та здійснення бюджетного процесу; • встановлення межі бюджетного дефіциту і розробки заходів на його скорочення; • створення резервних та інших цільових фондів; • прийняття законодавчих актів із регулювання всіх питань бюджетного процесу; реалізації всіх стадій бюджетного процесу; визначення переліку регулюючих доходів для місцевих бюджетів; уточнення статей доходів і видатків Державного бюджету України в процесі його виконання; • забезпечення постійного і всебічного фінансового контролю на всіх стадіях бюджетного процесу; затвердження звіту про виконання Державного бюджету України.

внутрішній контроль

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю" у міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади створені і функціонують самостійні контрольно-ревізійні підрозділи. Керівник контрольно-ревізійного підрозділу призначається на посаду і звільняється з посади: o Міністерства оборони - міністром за погодженням з Головним контрольно-ревізійним управлінням; o іншого міністерства - державним секретарем міністерства за погодженням з міністром та Головним контрольно-ревізійним управлінням; o іншого центрального органу виконавчої влади - керівником цього органу за погодженням з Головним контрольно-ревізійним управлінням; o територіального органу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади - керівником цього органу за погодженням з керівником контрольно-ревізійного підрозділу міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади та керівником відповідного територіального органу державної контрольно-ревізійної служби. Керівники контрольно-ревізійних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади входять до складу їх колегій і підпорядковуються безпосередньо державним секретарям міністерств (у Міністерстві оборони - міністру), керівникам інших центральних органів виконавчої влади, а також є підзвітними Голові Головного контрольно-ревізійного управління в частині проведення контрольно-ревізійної роботи і складання звітності за її результатами. Керівники контрольно-ревізійних підрозділів можуть брати участь у підготовці нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, якими регламентується порядок використання фінансових і матеріальних ресурсів. Внутрішній фінансовий контроль - це діяльність контрольно-ревізійних підрозділів, спрямована на забезпечення міністерств, інших центральних органів виконавчої влади достовірною інформацією про використання об'єктами контролю фінансових ресурсів, оцінку ефективності їх господарської діяльності, виявлення і запобігання в ній відхиленням, що перешкоджають законному та ефективному використанню майна і коштів, розширеному відтворенню виробництва. Метою здійснення внутрішнього фінансового контролю є: o перевірка фінансово-господарської діяльності, цільового та ефективного використання бюджетних коштів та збереження державного майна, економного використання фінансових і матеріальних ресурсів, виконання планових завдань, достовірності ведення бухгалтерського обліку; o забезпечення усунення порушень фінансової дисципліни, відшкодування заподіяних збитків; o вжиття заходів до запобігання фінансовим порушенням. Головним завданням внутрішнього фінансового контролю є здійснення державного контролю за витрачанням фінансових ресурсів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку й звітності на підпорядкованих підприємствах, організаціях та установах та ефективністю їх господарювання, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у майбутньому. Основними завданнями при проведенні контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і інших центральних органів виконавчої влади та їх структурних підрозділів ревізій і перевірок є: o обґрунтованість бюджетних запитів, дотримання фінансово-бюджетної, кошторисної дисципліни, збереження і цільове використання бюджетних коштів та коштів державних цільових фондів; o збереження і використання державного майна; o ефективність використання матеріальних і фінансових ресурсів, своєчасність документального оформлення господарських операцій, повнота виявлення та мобілізації внутрішньогосподарських резервів, причини непродуктивних витрат і втрат; o економічний стан підприємств, установ та організацій, результати виконання виробничих та фінансових планів; o правильність ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, своєчасність і повнота відображення в обліку фінансових, кредитних та розрахункових операцій, а також законність їх здійснення, виконання зобов'язань перед бюджетом і кредиторами; o додержання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів; o стан виконання заходів, спрямованих на усунення недоліків, виявлених попередньою ревізією (перевіркою); o додержання встановленого порядку закупівлі товарів (робіт, послуг) за державні кошти; o виконання інших завдань з питань, визначених наказами керівників міністерств, інших центральних органів виконавчих влади відповідно до їх специфіки, в межах компетенції контрольно-ревізійного підрозділу. В органах місцевого самоврядування створення контрольно- ревізійних підрозділів і організація здійснення внутрішнього фінансового контролю на комунальних підприємствах, в установах та організаціях проводяться відповідно до Порядку здійснення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади внутрішнього фінансового контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 2002 року № 685 [2]. Головне контрольно-ревізійне управління України здійснює координацію та методичне забезпечення контрольно-ревізійної роботи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, а також контроль за її станом. Міністерство фінансів України та Головне контрольно-ревізійне управління України заслуховують на засіданнях колегій інформацію державних секретарів міністерств, керівників інших центральних органів виконавчої влади з питань контрольно-ревізійної роботи з внесенням пропозицій щодо усунення виявлених в ній недоліків. Контрольно-ревізійні підрозділи (Головні контрольно-ревізійні управління) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади на підставі Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в України [3] та інших нормативно-правових актів ДКРС України розробляють відомчі Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок, які затверджуються Державними секретарями міністерств, Міністром оборони та керівниками інших органів виконавчої влади. Внутрішній фінансовий контроль здійснюється контрольно-ревізійними підрозділами комплексно у формі ревізій (перевірок) на підставі складених на півріччя та погоджених з Головним контрольно-ревізійним управлінням України планів роботи. Для запобігання дублюванню ревізій (перевірок) контрольно-ревізійні підрозділи координують свою роботу з органами державної контрольно-ревізійної служби. Перевірки на один і тих же запланованих об'єктах контролю проводяться одночасно в терміни, визначені органами державної контрольно-ревізійної служби. Позапланові ревізії (перевірки) проводяться за наказом керівника міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади або їх територіального органу. Про початок проведення позапланової ревізії (перевірки) Головне контрольно-ревізійне управління України інформується за 10 днів до її початку. Планування і організація контрольно-ревізійної роботи здійснюються контрольно-ревізійними підрозділами міністерств та інших центральних органів виконавчої влади з урахуванням вимог Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні, затвердженої наказом Голов КРУ України. Планування і організація контрольно-ревізійної роботи в структурних підрозділах Державної контрольно-ревізійної служби України висвітлені в розділі 5 "Контрольно-ревізійний процес: планування та організація здійснення". Особливості проведення внутрішнього фінансового контролю Проведення ревізій і перевірок контрольно-ревізійними підрозділами міністерств та і інших центральних органів виконавчої влади й їх територіальних органів здійснюється відповідно до відомчих інструкцій про порядок проведення ревізій і перевірок, які розроблені з урахуванням вимог Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні та інших нормативно-правових актів ДКРС України. Порядок проведення ревізій і перевірок структурними підрозділами ДКРС України висвітлено в розділі 5 "Контрольно-ревізійний процес: планування та організація здійснення". Права, обов'язки та відповідальність посадових осіб контрольно-ревізійних підрозділів міністерств й інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів такі ж, як і структурних підрозділів ДКРС України. Крім того, посадові особи контрольно-ревізійних підрозділів міністерств й інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів мають право: o перевіряти на об'єктах контролю результати виконання планів, кошторисів, грошові, фінансові, бухгалтерські та інші документи, наявність коштів і цінностей, а у разі виявлення підробок та інших зловживань - вилучати необхідні документи на термін до закінчення ревізії (перевірки), залишаючи у справі акт вилучення та копії або реєстри вилучених документів; o перевіряти правильність списання сировини, палива, інших матеріальних цінностей, спожитої тепло- та електроенергії на витрати виробництва, повноту оприбуткування готової продукції, списання відходів, а також вимагати від керівника об'єкта контролю здійснення контрольних обмірів обсягів виконаних робіт чи контрольного запуску сировини у виробництво; o вимагати від керівника об'єкта контролю проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, перевірки наявних коштів і розрахунків, у разі потреби опечатувати каси і касові приміщення, склади, комори, сховища, архіви; o одержувати від посадових осіб об'єктів контролю письмові пояснення з питань, що виникають під час проведення ревізій (перевірок). Термін проведення ревізії (перевірки) не повинен перевищувати 30 робочих днів. Цей термін може бути продовжений з дозволу керівника органу, який призначив ревізію (перевірку).

громадський контроль

Громадянський фінансовий контроль та його значення Реалізація державних програм розвитку та реформування економіки України потребує ефективної системи фінансового контролю. Від того, наскільки достовірною та дієвою є інформація, яка надається цією системою, залежить обґрунтованість та ефективність управлінських рішень, прийнятих керівниками усіх рівнів, а отже фінансово-економічний та соціально-політичний добробут суспільства. Громадянський фінансовий контроль необхідний для реалізації громадянами України своїх конституційних прав і свобод у здійсненні громадського контролю за діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, їх посадових осіб, суб'єктів господарювання незалежно від організаційно-правових форм та форм власності. Громадський контроль - це організаційно оформлена діяльність громадян України з контролю за відповідністю діяльності об'єктів громадського контролю нормам Конституції України, законів України, інших актів законодавства та за дотриманням ними державної дисципліни. Об'єктами громадського контролю є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, їх посадові особи, суб'єкти господарювання незалежно від організаційно-правових форм та форм власності. Під державною дисципліною в цьому законі розуміється точне і неухильне дотримання об'єктами громадського контролю посадових обов'язків, встановлених законодавством правил поведінки, діяльності, стосунків, а також своєчасне і у повному обсязі виконання ними державних завдань і зобов'язань. Суб'єкти громадського контролю - всеукраїнські громадські об'єднання, їх структурні підрозділи, метою діяльності яких є організація громадського контролю. Правовою базою діяльності громадського контролю є Конституція України та інші акти законодавства, прийняті відповідно до нього. Основними принципами громадського контролю є: 1) визнання пріоритету прав і свобод людини та громадянина; 2) соціальна справедливість і гуманізм; 3) законність; 4) гласність діяльності громадського контролю; 5) взаємна відповідальність держави, її органів і громадянина. Основними завданнями громадського контролю є: 1) організація розгляду заяв, звернень, пропозицій громадян, зацікавлених в наданні їм допомоги органами громадського контролю; 2) сприяння недопущенню або усуненню раніше допущених порушень Конституції України, законів України, інших актів законодавства, державної дисципліни об'єктами громадського контролю; 3) визначення суспільної оцінки порушень або безпеки, обумовлених здійснюваною чи запланованою діяльністю об'єктів громадського контролю; 4) активна участь у підвищенні правової освіти населення; 5) розвиток у громадян почуття відповідальності за стан всього суспільства. Суб'єкти громадського контролю беруть участь у визначенні основних критеріїв життєвого рівня, прожиткового мінімуму, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, соціальних виплат, політики ціноутворення, розробці соціальних програм, спрямованих на створення умов, які забезпечують гідне життя та вільний розвиток людини, її соціальний захист. Суб'єкти громадського контролю набувають право власності на кошти та інше майно, передане їм засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвувань та на інших підставах, не заборонених законами України. Суб'єкти громадського контролю у встановленому законодавством порядку ведуть оперативний та бухгалтерський облік, подають звітність до податкових органів. Позбавлення суб'єктів громадського контролю права власності, а також права користування переданим їм майном можливе лише за рішенням суду. Фінансування витрат на проведення поточного контролю здійснюється за рахунок коштів суб'єкта громадського контролю. Ефективнiсть громадського фінансового контролю залежить вiд правильної його органiзацiй та розподілу ролей, компетенції суб'єктів фінансового права. Він є логічним продовженням i завершенням державного управлiння фінансами. Громадський фінансовий контроль здійснюється уповноваженими на те органами. Органами фінансового контролю є органи, що спеціально створюються для здійснення контрольних функцій. Органи громадського фінансового контролю здійснюють контроль за виконанням державних завдань, контроль за економічним використанням матеріальних і фінансових ресурсів, контроль за зберіганням державної власності та веде боротьбу з безгосподарністю, марнотратством і надмірностями. Значення громадського фінансового контролю полягає в тому , що при його здійсненні перевіряється дотримання встановленого правопорядку в процесі фінансової діяльності органами державної влади та місцевого самоврядування. Громадський фінансовий контроль слугує важливим способом забезпечення законності та доцільності здійснюваної фінансової діяльності. Отже, громадський фінансовий контроль - це діяльність громадських органів, яка полягає у перевірці обґрунтованості процесів формування і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою збереження планових пропорцій у розширеному соціалістичному виробництві. Вище зазначений контроль здійснює стеження за функціонуванням будь-якого об'єкта управління в частині утворення, розподілу та використання ним фінансових ресурсів з метою оцінки економічної ефективності господарської діяльності , виявлення і блокування в ній відхилень, що перешкоджають законному і ефективному використання майна та коштів, розширеному відтворенні виробництва, задоволенню державних, колективних та приватних інтересів і потреб, та удосконалення управління економікою. Громадський контроль в загальному плані здійснює перевірку фінансової діяльності чинному фінансовому законодавству . Він здійснюється з боку суспільства, яке об'єднується в різноманітні громадські організації, оскільки створення і використання фондів коштів , які є фінансовими ресурсами, здійснюється під впливом різних , як об'єктивних так і суб'єктивних факторів. Громадський фінансовий контроль виконують групи, окремі особи на основі добровільності і безоплатності.

групи методів здійснення фінансової діяльності

Групи методів здійснення фінансової діяльності: • 1) методи формування фондів коштів; • 2) методи розподілу фондів коштів; • 3) методи використання фондів коштів.

дпс

Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС. 2. ДПС у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. 3. Основними завданнями ДПС є: 1) реалізація державної податкової політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону; 2) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування: державної податкової політики; державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС, здійснення контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів; державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального; державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску; державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону. А зараз підуть дофіга повноважень через які вони розкривають виконання завдань, але їх усіх не треба знати)))) 4. ДПС відповідно до покладених на неї завдань: 1) вносить в установленому порядку на розгляд Міністра фінансів пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів центральних органів виконавчої влади, наказів Мінфіну, а також подає Міністрові фінансів на погодження позицію щодо проектів нормативно-правових актів, розробниками яких є інші центральні органи виконавчої влади; 2) розробляє проекти законів України, проекти актів Президента України, Кабінету Міністрів України, проекти наказів Мінфіну та пропозиції щодо інших нормативно-правових актів з питань, що належать до сфери діяльності ДПС, та в установленому порядку подає їх Міністру фінансів; 3) розробляє та подає пропозиції щодо форм податкових декларацій (розрахунків), звітності та інших документів; 4) здійснює контроль за дотриманням вимог податкового законодавства, законодавства щодо адміністрування єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС; 5) здійснює контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість; 6) здійснює податковий контроль за встановленням відповідності умов контрольованих операцій принципу "витягнутої руки"; 7) здійснює реєстрацію та веде облік платників податків, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, проводить диференціацію платників податків; 8) забезпечує достовірність та повноту ведення обліку платників податків (платників єдиного внеску), суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; 9) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, інших реєстрів, банків і баз даних, ведення яких покладено законодавством на ДПС, а також реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; 10) здійснює контроль за дотриманням виконавчими комітетами сільських, селищних рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, порядку прийняття та обліку податків і зборів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування зазначених сум до бюджету; 11) забезпечує ведення обліку податків, зборів, платежів; 12) здійснює адміністрування податків, зборів, платежів, єдиного внеску, у тому числі проводить відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (платників єдиного внеску); 13) контролює своєчасність подання платниками податків (платниками єдиного внеску) передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів, єдиного внеску; 14) застосовує до платників податків (платників єдиного внеску) передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення вимог податкового законодавства чи законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС; 15) складає стосовно платників податків - фізичних осіб та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення та виносить постанови у справах про адміністративні правопорушення у порядку, встановленому законом; 16) застосовує до фінансових установ, які не подали відповідним контролюючим органам ДПС в установлений законом строк повідомлення про відкриття або закриття рахунків платників податків чи розпочали здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного територіального органу ДПС про взяття рахунка на облік у ДПС, фінансові (штрафні) санкції (штрафи) в установлених Податковим кодексом України розмірах; 17) організовує роботу та здійснює контроль в межах повноважень, передбачених законом, за погашенням заборгованості з інших платежів, контроль за справлянням яких віднесено до компетенції ДПС; 18) здійснює погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів; 19) організовує роботу та здійснює контроль за проведенням роботи з розстрочення, відстрочення та реструктуризації грошових зобов'язань та/або податкового боргу, а також недоїмки із сплати єдиного внеску; 20) приймає рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань та/або податкового боргу, а також про перенесення строків сплати розстрочених, відстрочених сум або їх частки, повідомляє Мінфіну про прийняті рішення та здійснює їх погодження з Мінфіном у випадках та порядку, визначених законодавством; 21) здійснює в межах повноважень, передбачених законом, списання безнадійного податкового боргу та недоїмки із сплати єдиного внеску; 22) організовує роботу та здійснює контроль за застосуванням арешту майна платників податків, що мають податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на їх рахунках у банках, фінансових санкцій до платників єдиного внеску; 23) організовує роботу з виявлення, обліку, зберігання, оцінки, розпорядження безхазяйним майном, а також іншим майном, що переходить у власність держави, та з обліку, попередньої оцінки, зберігання майна, вилученого та конфіскованого за порушення податкового законодавства; 24) забезпечує стягнення сум простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами з бюджету в порядку, визначеному Податковим кодексом України та іншими законами; 25) організовує роботу та здійснює контроль за застосуванням до платників податків (платників єдиного внеску) процедур банкрутства відповідно до законодавства з питань банкрутства; 26) звертається до суду у випадках, передбачених законом; 27) здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, з оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом; здійснює ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом; 28) організовує роботу, пов'язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійсненням контролю за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; 29) здійснює контроль за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального та забезпечує міжгалузеву координацію у цій сфері; 30) здійснює прийняття декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальнення відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку; 31) здійснює заходи щодо запобігання та виявлення порушень вимог законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, погоджує норми втрат та виходу спирту, виноматеріалів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, порядок їх розроблення і застосування; 32) здійснює контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; 33) здійснює контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої; 34) проводить роботу, пов'язану з боротьбою з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального та інших підакцизних товарів (продукції); 35) організовує реєстрацію та облік реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), реєстрацію розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій; 36) проводить контрольні розрахункові операції до початку перевірки платника податків щодо дотримання ним порядку проведення розрахункових операцій та застосування реєстраторів розрахункових операцій; 37) здійснює контроль за дотриманням встановлених законом строків проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону; 38) приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про кримінальні та інші правопорушення, розгляд яких віднесено законом до компетенції податкової міліції, проводить в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; 39) виявляє кримінальні та інші правопорушення, розслідування яких віднесено законом до компетенції податкової міліції, встановлює місцезнаходження платників податків, проводить опитування їх засновників, посадових осіб; 40) провадить відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, а також досудове розслідування в межах повноважень, передбачених законом, вживає заходів до відшкодування завданих державі збитків; 41) здійснює розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні правопорушення, розслідування яких віднесено законом до компетенції податкової міліції; 42) вживає заходів для виявлення, аналізу та перевірки фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму у випадках та межах повноважень, передбачених законом; 43) виявляє причини і умови, що призвели до вчинення злочинів та інших правопорушень, розслідування яких віднесено законом до компетенції податкової міліції, вживає заходів до їх усунення; 44) здійснює контрольно-дозвільні процедури з переміщення товарів (вантажів) у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у районах проведення антитерористичної операції; 45) у разі виявлення фактів, що свідчать про організовану злочинну діяльність, або дій, що створюють умови для такої діяльності, подає матеріали з таких питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю; 46) передає відповідним правоохоронним органам матеріали за фактами правопорушень, за які законом передбачено кримінальну відповідальність, якщо їх розслідування не належить до компетенції податкової міліції; 47) збирає, аналізує, узагальнює інформацію про кримінальні та інші правопорушення, розслідування яких віднесено законом до компетенції податкової міліції, прогнозує тенденції до розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням, сплатою єдиного внеску; 48) вживає заходів до виявлення і розслідування злочинів, пов'язаних з відмиванням, легалізацією, розкраданням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями; 49) забезпечує в апараті ДПС та її територіальних органах безпеку діяльності державних службовців та інших працівників від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків; 50) підтверджує статус податкового резидента України; 51) організовує взаємодію та обмін інформацією з державними органами інших держав згідно із законодавством, міжнародними договорами України, здійснює міжнародне співробітництво у податковій сфері; 52) укладає в установленому порядку міжвідомчі договори з податковими органами іноземних держав, проводить в межах повноважень, передбачених законом, переговори та консультаційну роботу з підготовки міжнародних договорів з питань, що належать до компетенції ДПС, готує пропозиції щодо укладення таких договорів, а також припинення та/або зупинення їх дії; 53) здійснює контроль та забезпечує надання допомоги у стягненні податкового боргу в міжнародних правовідносинах за запитами компетентних органів іноземних держав; 54) забезпечує виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, з питань, що належать до компетенції ДПС; 55) проводить аналіз та здійснює управління ризиками з метою визначення форм і обсягів податкового контролю; 56) здійснює перегляд рішень територіальних органів ДПС у встановленому законодавством порядку; 57) виконує функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери її управління; 58) погоджує рішення НКЦПФР щодо встановлення ознак фіктивності емітента цінних паперів, а також щодо встановлення порядку визначення емітента цінних паперів таким, що відповідає ознакам фіктивності; 59) здійснює сервісне обслуговування платників податків (платників єдиного внеску), зокрема надає адміністративні послуги; 60) забезпечує розвиток, впровадження та технічне супроводження інформаційно-телекомунікаційних систем і технологій, автоматизацію процедур, організовує впровадження електронних сервісів для суб'єктів господарювання, забезпечує функціонування електронного кабінету; 61) взаємодіє та здійснює обмін інформацією з органами державної влади та отримує інформацію, документи і матеріали від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, зокрема від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів); 62) бере в установленому порядку участь у наданні електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації; 63) забезпечує взаємодію інформаційних систем ДПС та Держмитслужби в режимі реального часу в установленому порядку; 64) бере участь у проведенні аналізу надходжень податків, зборів, платежів, визначених Податковим кодексом України, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", вивченні впливу макроекономічних показників і змін законодавства на надходження податків, зборів, платежів, розробленні пропозицій щодо збільшення їх обсягу та зменшення втрат бюджету; 65) здійснює моніторинг виконання показників розрахунків з бюджетом та державними цільовими фондами, затверджених фінансовими планами державних підприємств, господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права, що належать державі, їх дочірніми підприємствами; 66) подає Мінфіну пропозиції до Бюджетної декларації та проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік та їх реалізації, а також прогнозних надходжень єдиного внеску; 67) складає звітність щодо стану розрахунків платників податків із бюджетом та сплати єдиного внеску, а також інших показників роботи за напрямами діяльності ДПС; 68) інформує органи державної влади про стан розрахунків платників з бюджетами та сплати єдиного внеску; 69) здійснює прийом громадян, розгляд звернень (запитів) громадян, платників податків (платників єдиного внеску), органів державної влади, правоохоронних органів, органів судової влади та інших суб'єктів права на звернення з питань, пов'язаних із діяльністю ДПС, та запитів на отримання публічної інформації; 70) надає індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС; 71) надає Мінфіну пропозиції щодо необхідності підготовки узагальнюючих податкових консультацій; 72) подає Мінфіну узагальнену практику застосування законодавства з питань оподаткування, законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС; 73) формує інформаційну політику ДПС та її територіальних органів, інформує суспільство про показники роботи, напрями та підсумки діяльності ДПС у порядку та способи, передбачені законодавством; 74) оприлюднює на офіційному веб-сайті ДПС акти та інші офіційні документи та інформацію з питань, що належать до її компетенції, зокрема інформацію, яка підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства; 75) виступає засновником засобів масової інформації з питань, що належать до компетенції ДПС; 76) організовує у засобах масової інформації роз'яснювальну роботу, пов'язану із застосуванням законодавства з питань, що належать до компетенції ДПС; 77) забезпечує оприлюднення (оновлення) наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних на офіційному веб-порталі ДПС та єдиному державному веб-порталі відкритих даних, в установленому законодавством порядку; 78) співпрацює з інститутами громадянського суспільства, забезпечує проведення консультацій з громадськістю, зокрема через громадську раду, з питань реалізації державної податкової політики; 79) провадить дослідження і експертну діяльність у податковій сфері; 80) організовує наукову, науково-технічну, інвестиційну, інформаційну, видавничу діяльність, є засновником державних підприємств, навчальних закладів та науково-дослідних установ; 81) проводить перевірку достовірності відомостей, зазначених у пункті 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади"; 82) здійснює прогнозування та планування видатків на матеріально-технічне забезпечення і розвиток діяльності ДПС; 83) здійснює відомчий контроль за додержанням вимог законодавства, виконанням службових, посадових обов'язків в апараті ДПС, її територіальних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, що належать до сфери її управління; 84) здійснює внутрішній аудит, спрямований на удосконалення системи управління, внутрішнього контролю, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у ДПС, її територіальних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, що належать до сфери її управління; 85) здійснює інші повноваження, визначені законом.

фінансово-контрольні органи казначейство

Державне казначейство як орган фінансового контролю здійснює контроль за організацією виконання Державного бюджету України і за надходженням і використанням коштів державних позабюджетних фондів і позабюджетних коштів установ і організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Крім того, Державне казначейство веде облік касового виконання Державного бюджету України, складає звіт про стан виконання Державного бюджету України.

інший контроль

Державний фінансовий контроль, який здійснюється державними органами як законодавчої, так і виконавчої гілок влади. Він, у свою чергу, поділяється на: загальнодержавний (здійснюється органами державної влади незалежно від відомчої підпорядкованості підконтрольних суб'єктів) і відомчий (здійснюється міністерствами, Іншими органами виконавчої влади за фінансовою діяльністю підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій). Муніципальний фінансовий контроль — це контроль, що здійснюється органами Місцевого самоврядування під час реалізації бюджетного процесу, муніципальних програм розвитку відповідної території, а також вирішення інших питань місцевого значення в галузі формування, розподілу й використання фінансових ресурсів місцевого самоврядування. Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюють керівники підприємств, установ, організацій, інші уповноважені посадові особи, відповідні структурні підрозділи підприємств, установ, організацій. Він спрямований на процес фінансово-господарської діяльності цих підприємств, установ та організацій. Метою цього контролю є реалізація фінансово! стратеги та запобігання кризовим ситуаціям, які можуть погіршити фінансовий стан вказаних суб'єктів контролю. Аудиторський фінансовий контроль здійснюють незалежні аудитори або аудиторські фірми як за ініціативою суб'єкта господарювання, так і за вимогою чинного законодавства. Він спрямований на перевірку інформації щодо фінансово- господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх фінансової і бухгалтерської звітності й обліку, відповідності такої діяльності чинному законодавству.

дефіцит бюджету

Дефіцит бюджету - перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та поверненням кредитів до бюджету) (п. 21 ч. 1 ст. 2 БК України)

децентралізовані фонди

Децентралізовані фонди коштів утворюються в усіх галузях господарства, підприємствах, установах, організаціях, тобто в окремих суб'єктах господарювання за рахунок власних прибутків. Наприклад, відсотки на депозитні кошти юридичної особи.

джерела фінансування бюджету

Джерелами фінансування бюджету є: 1) кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень; 2) кошти від приватизації державного майна (включаючи інші надходження, безпосередньо пов'язані з процесом приватизації) - щодо державного бюджету; 3) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів; 4) вільний залишок бюджетних коштів з дотриманням умов, визначених цим Кодексом. Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Національного банку України.

методи формування фондів грошових коштів

Для формування фондів грошових коштів держава використовує метод обов'язкових та добровільних платежів (у деяких підручниках перший засіб називають методом мобілізації). Метод мобілізації полягає у безумовному та примусовому вилученні частини грошових коштів у власників на користь держави. Найпоширенішими видами обов'язкових платежів є податки, збори до цільових бюджетних фондів та позабюджетних фондів, платежі за використання природних ресурсів, митні платежі, адміністративні стягнення та фінансові санкції, штрафи. Ці платежі стягують згідно з Бюджетним кодексом України, Податковим кодексом України, щорічними законами про Державний бюджет України та іншими нормативноправовими актами. Метод добровільної мобілізації грошових коштів охоплює отримання доходів від державної та комунальної власності, підприємницької діяльності, доходи від некомерційного та побічного продажу, доходи від операцій з капіталом, трансферти, гранти і дарунки та інші платежі.

фінансово-контрольні органи гкру

До основних завдань Головного контрольно-ревізійного управління віднесені: підготовка пропозицій по формуванню державної політики у сфері державного фінансового контролю і забезпечення реалізації даної політики в діяльності міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, бюджетних установ, підприємств і організацій, що отримують кошти з бюджетів чи державних цільових фондів. Контрольно-ревізійні органи проводять ревізії і перевірки фінансової діяльності по використанню коштів, матеріальних цінностей і їх збереженню, стану достовірності бухгалтерського обліку і фінансової звітності; проводить ревізії і перевірки використання і збереження державного і комунального майна (у тому числі майна, переданого в користування); проводить перевірки використання бюджетних коштів і коштів державних цільових фондів; належного виконання державних контрактів, проавансованих за рахунок бюджетних коштів. Національний банк України в системі органів фінансового контролю займає особливе місце. Чинним законодавством на нього покладене здійснення банківського регулювання і нагляду; здійснення сертифікації аудиторів, що проводять аудиторські перевірки банків; організація і здійснення валютного контролю за банками та іншими фінансовими установами; аналіз стану грошово-кредитних, фінансових, цінових і валютних відносин

інституціалізація відповідальності

Ефективність фінансово-правового регулювання визначається станом виконання суб'єктами фінансових правовідносин своїх обов'язків, закріплених у фінансово-правових нормах. У суспільстві з високим рівнем правової культури виконання обов'язків забезпечується головним чином за рахунок переконання учасників суспільних відносин у необхідності суспільно корисної поведінки, про зміст юридичної відповідальності говорять у сенсі соціального капіталу. Як самостійний вид відповідальності розглядають і фінансово-правову відповідальність. Певно, найґрунтовнішою теоретичною розробкою у сфері теорії фінансово-правової відповідальності можна назвати роботу А.Й. Іванського «Фінансово-правова відповідальність: теоретичний аналіз». Він аналізує правову природу, суть, значення, функції, особливості фінансово-правової відповідальності. Трансформація системи фінансово-правового регулювання та інтенсивний розвиток фінансового законодавства в Україні призвели до формування значного законодавчого масиву, в якому закріплені підстави відповідальності, санкції за порушення фінансово-правових норм та визначено процесуальний порядок застосування цих санкцій: було встановлено кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи наданий кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням; до Кодексу України про адміністративні правопорушення були включені окремі статті, які передбачали адміністративну відповідальність за порушення фінансового законодавства; у Бюджетному та Податковому кодексах України закріплено фінансові санкції за порушення бюджетного та податкового законодавства так само, як і у Декреті Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» закріплені фінансові санкції за порушення валютного законодавства. На підставі вищевикладеного слід зазначити, що відповідальність за порушення фінансового законодавства виступає як форма реалізації державно-владного примусу, що виникає у разі вчинення порушення приписів фінансово-правових норм і полягає у застосуванні спеціально уповноваженими державними органами до правопорушника передбачених законом санкцій. Відповідальність за порушення фінансового законодавства є складним міжгалузевим правовим інститутом, що включає як фінансову, так й інші види відповідальності (адміністратив¬ну, кримінальну, дисциплінарну тощо) у разі порушення фінансово-правових норм. Отже, поняття «фінансово-правова відповідальність» включає такі різновиди: податкова, банківська, валютна та відповідальність за порушення розрахунково-касових операцій тощо. Фінансово-правова відповідальність - це міра державного осуду, яка виявляється у нормативному та забезпеченому державним примусом у фінансовому праві обов'язку суб'єкта фінансового правопорушення зазнавати заходів державного примусу у вигляді фінансових санкцій (штраф, пеня, припинення бюджетного фінансування) за вчинене ним правопорушення у сфері публічної фінансової діяльності. Особливість фінансово-правової відповідальності проявляється в тому, що вона полягає в позбавленнях саме майнового (матеріального) характеру. «Формально це обумовлено специфікою фінансово-правових санкцій, що мають майновий характер і, таким чином, що впливають на економічні інтереси правопорушників». За своєю суттю фінансові правовідносини є майновими, тому і дія на правопорушника відбувається у властивих фінансовому праву формах. Фінансово-правова відповідальність покликана, насамперед, відновлювати порушені фінансові інтереси. Фінансово-правова відповідальність означає зменшення майна (майнових благ, прав) правопорушника. Таке зменшення полягає в зменшенні майнової сфери (маси, фондів) без надання якого-небудь еквівалента. Ще одна важлива характерна ознака фінансово-правової відповідальності полягає в тому, що при її реалізації відбуваються накладення обов'язку майнового характеру, який є додатковим, новим, таким, що не існував раніше, до здійснення фінансового правопорушення. Виконання фінансово-правового обов'язку, що існував до правопорушення, не може бути визнане відповідальністю, оскільки не спричиняє додаткових майнових втрат. Таким чином, фінансово-правова відповідальність полягає в накладенні обов'язку майнового характеру, який є додатковим, новим, що не існував раніше, до вчинення фінансового правопорушення. Фінансово-правова відповідальність повинна ґрунтуватися на загальних принципах юридичної відповідальності (принцип законності, принцип відповідальності лише за провину, принцип справедливості, принцип невідворотності тощо). Заходи фінансово-правової відповідальності реалізуються через спеціально уповноважені органи, що володіють владними повноваженнями. Негативний аспект реалізації фінансово-правової відповідальності характеризують такі ознаки: фінансово-правовий обов'язок, що витікає з юридичного факту фінансового правопорушення, засудження фінансового правопорушника, що полягає у рішенні компетентного органу; державний примус; несприятливі наслідки, передбачені санкцією порушеної норми.

дсфм

ЗАКОН УКРАЇНИ Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення 66) фінансовий моніторинг - сукупність заходів, що вживаються суб'єктами фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу; Стаття 6. Система та суб'єкти фінансового моніторингу 1. Система фінансового моніторингу складається з первинного та державного рівнів. ПОЛОЖЕННЯ про Державну службу фінансового моніторингу України 1. Державна служба фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. 2. Держфінмоніторинг у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. 8. Держфінмоніторинг у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання. 9. Держфінмоніторинг очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства про державну службу. 11. Голова Держфінмоніторингу має заступників, у тому числі одного першого, які призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства про державну службу.

бебу

ЗАКОН УКРАЇНИ Про Бюро економічної безпеки України 1. Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави. Відповідно до покладених завдань Бюро економічної безпеки України виконує правоохоронну, аналітичну, економічну, інформаційну та інші функції. 2. Діяльність Бюро економічної безпеки України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Закон України "Про центральні органи виконавчої влади", інші закони, що регулюють діяльність органів виконавчої влади, а також Закон України "Про державну службу" застосовуються до Бюро економічної безпеки України та його працівників у частині, що не суперечить цьому Закону. 3. Правову основу діяльності Бюро економічної безпеки України становлять Конституція України, міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цей Закон та інші закони України, а також прийняті відповідно до них нормативно-правові акти. Стаття 3. Принципи діяльності Бюро економічної безпеки України 1. Бюро економічної безпеки України здійснює свою діяльність на основі принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) пріоритетності додержання прав, свобод і інтересів фізичних та юридичних осіб; 4) оперативності; 5) відкритості та прозорості діяльності Бюро економічної безпеки України для суспільства та громадського контролю, підзвітності і підконтрольності визначеним законом державним органам; 6) політичної нейтральності та позапартійності; 7) незалежності від інших, крім державних, інтересів; 8) персональної відповідальності кожного працівника; 9) справедливості; 10) неупередженості; 11) єдиноначальності у реалізації повноважень Бюро економічної безпеки України; 12) взаємодії з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями. Стаття 4. Завдання Бюро економічної безпеки України 1. Основними завданнями Бюро економічної безпеки України є: 1) виявлення зон ризиків у сфері економіки шляхом аналізу структурованих і неструктурованих даних; 2) оцінювання ризиків і загроз економічній безпеці держави, напрацювання способів їх мінімізації та усунення; 3) надання пропозицій щодо внесення змін до нормативно-правових актів з питань усунення передумов створення схем протиправної діяльності у сфері економіки; 4) забезпечення економічної безпеки держави шляхом запобігання, виявлення, припинення, розслідування кримінальних правопорушень, що посягають на функціонування економіки держави; 5) збирання та аналіз інформації про правопорушення, що впливають на економічну безпеку держави, та визначення способів запобігання їх виникненню в майбутньому; 6) планування заходів у сфері протидії кримінальним правопорушенням, віднесеним законом до його підслідності; 7) виявлення та розслідування правопорушень, пов'язаних з отриманням та використанням міжнародної технічної допомоги; 8) складання аналітичних висновків і рекомендацій для державних органів з метою підвищення ефективності прийняття ними управлінських рішень щодо регулювання відносин у сфері економіки. Стаття 8. Повноваження Бюро економічної безпеки України 1. Бюро економічної безпеки України відповідно до покладених на нього завдань: 1) здійснює оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування у межах передбаченої законом підслідності; 2) здійснює інформаційно-пошукову та аналітично-інформаційну роботу з метою виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Бюро економічної безпеки України; 3) здійснює інформаційну взаємодію з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, органами судової влади, іншими державними органами, підприємствами, установами та організаціями, компетентними органами іноземних держав та міжнародними організаціями; 4) здійснює розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання за вчинення кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності; 5) збирає, обробляє та аналізує інформацію щодо кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності; 6) залучає в межах компетенції у передбачений законодавством спосіб, у тому числі на договірних засадах, кваліфікованих спеціалістів та експертів, у тому числі іноземців; 7) здійснює міжнародне співробітництво з компетентними органами іноземних держав на підставі законів та міжнародних договорів України; 8) забезпечує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників Бюро економічної безпеки України; 9) формує аналітичні матеріали з метою оцінювання загроз та ризиків вчинення (зростання кількості) кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності; 10) витребовує та одержує у встановленому законом порядку від інших правоохоронних та державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій інформацію, необхідну для виконання повноважень Бюро економічної безпеки України; 11) ініціює у компетентних органах іноземних держав розгляд справ про захист прав та інтересів держави з питань, що стосуються виконання обов'язків Бюро економічної безпеки України, виступає як представник держави під час розгляду таких справ. За потреби Бюро економічної безпеки України має право залучати до такого розгляду експертів за відповідними напрямами; 12) приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до компетенції Бюро економічної безпеки України; 13) звітує про свою діяльність у порядку, визначеному цим Законом, та інформує суспільство про результати своєї роботи; 14) укладає міжнародні договори міжвідомчого характеру з відповідними органами іноземних держав; 15) у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень; 16) використовує гласних і негласних штатних та позаштатних працівників на підставах та в порядку, встановлених законом, дотримуючись умов добровільності і конфіденційності таких відносин, матеріально і морально заохочує осіб, які надають допомогу в запобіганні, виявленні, припиненні і розслідуванні кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Бюро економічної безпеки України; 17) укладає договори відповідального зберігання з підприємствами, установами, організаціями з метою зберігання речових доказів, вилучених у ході досудового розслідування, які потребують особливих умов зберігання; 18) здійснює інші повноваження, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, цим Законом та іншими законами України. Стаття 9. Повноваження Бюро економічної безпеки України у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення 1. Бюро економічної безпеки України здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для виконання своїх завдань, визначених цим Законом. 2. Бюро економічної безпеки України у рамках інформаційно-аналітичної діяльності: 1) формує банки (бази) даних та створює на їх основі на базі сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологій єдину інформаційну систему Бюро економічної безпеки України; 2) отримує, обробляє та користується інформацією з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів, банків (баз) даних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, доступ до яких здійснено з урахуванням положень статті 7 цього Закону; 3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу. 3. Бюро економічної безпеки України може створювати власні системи (мережі) обміну інформацією з обмеженим доступом, бази даних, необхідні для забезпечення щоденної діяльності підрозділів Бюро економічної безпеки України у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, документообігу, а також брати участь у створенні та функціонуванні міжвідомчих інформаційно-аналітичних систем, необхідних для виконання покладених на правоохоронні органи завдань.

нацбанк

ЗАКОН УКРАЇНИ Про Національний банк України Стаття 2. Правова основа діяльності Національного банку України Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України. Місцезнаходження Ради Національного банку України (далі - Рада Національного банку), Правління Національного банку України (далі - Правління Національного банку) та центрального апарату Національного банку - місто Київ. Стаття 3. Статутний капітал Національний банк має статутний капітал, що є державною власністю. Розмір статутного капіталу становить 10 мільйонів гривень. Розмір статутного капіталу може бути збільшений за рішенням Ради Національного банку. Джерелами формування статутного капіталу Національного банку є частина його прибутку до розподілу, а при необхідності - Державний бюджет України. Стаття 4. Економічна самостійність Національний банк є економічно самостійним органом, який здійснює видатки за рахунок власних доходів у межах затвердженого кошторису адміністративних витрат, а у визначених цим Законом випадках - також за рахунок Державного бюджету України. Правова природа і статус Національного банку Україні. Гарантії незалежності Національного банку України. Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної власності і закріплено за ним на праві господарського відання. Національний банк не відповідає за зобов'язаннями органів державної влади, а органи державної влади не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання. Національний банк не відповідає за зобов'язаннями фінансових установ, а фінансові установи не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання. Національний банк може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва за її межами. Національний банк, його установи, філії та представництва мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Стаття 6. Основна функція Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. При виконанні своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Стаття 10. Склад та формування Ради Національного банку До складу Ради Національного банку входять члени Ради Національного банку, призначені Верховною Радою України та Президентом України. Верховна Рада України призначає чотирьох членів Ради Національного банку шляхом прийняття відповідної постанови. Президент України призначає чотирьох членів Ради Національного банку шляхом видання відповідного указу. Голова Національного банку, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, входить до складу Ради Національного банку за посадою. Членом Ради Національного банку може бути громадянин України, який постійно проживає в Україні, має повну вищу освіту у галузі економіки, фінансів чи права або науковий ступінь у галузі економіки, фінансів чи права і при цьому має не менше 10 років досвіду роботи в органі законодавчої влади або на керівних посадах в інших органах державної влади та державних органах, які забезпечують проведення та реалізацію державної фінансової, економічної чи правової політики, або на керівних посадах у міжнародних фінансових організаціях, або на керівних посадах у банку, або наукової роботи за фінансовою, економічною чи правовою тематикою та має бездоганну ділову репутацію, зокрема не має судимості, не погашеної і не знятої в установленому законом порядку. Стаття 51. Підзвітність Національний банк підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень. Підзвітність означає: 1) призначення на посаду та звільнення з посади Голови Національного банку Верховною Радою України за поданням Президента України; 2) призначення та звільнення Президентом України половини складу Ради Національного банку; 3) призначення та звільнення Верховною Радою України половини складу Ради Національного банку; 4) доповідь Голови Національного банку Верховній Раді України про діяльність Національного банку; 5) надання Президенту України та Верховній Раді України двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі. Національний банк України щоквартально надає інформацію Президенту України, Кабінету Міністрів України та Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності щодо безготівкової емісії у відповідному періоді, а саме: проведення операцій з рефінансування банків; проведення інтервенцій на міжбанківському валютному ринку; проведення операцій на фондовому ринку. Національний банк України має право подавати Президенту України у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України. Національний банк щорічно подає Президенту України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України: до 1 березня поточного року - орієнтовну інформацію про розрахунок частини прогнозованого прибутку до розподілу, яка підлягатиме перерахуванню до державного бюджету, на три наступні роки; до 15 березня поточного року - прогнозні монетарні показники і показники валютно- курсової політики (у тому числі обмінний курс гривні у середньому за рік та на кінець року) на три наступні роки; до 15 квітня поточного року - уточнену інформацію про розрахунок частини прогнозованого прибутку до розподілу, яка підлягатиме перерахуванню до державного бюджету, на три наступні роки.

відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад

ЗУ "Про місцеве самоврядування" Стаття 28. Повноваження в галузі бюджету, фінансів і цін До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) складання, схвалення та подання на розгляд відповідної ради прогнозу місцевого бюджету, складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів; 2) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, послуги з постачання гарячої води, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги; 3) встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад; 4) здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету; 5) залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища; 6) об'єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад; 7) укладення з юридичними і фізичними особами договорів на справляння місцевих зборів, обов'язковість укладення яких установлена законодавством; 8) підготовка та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів; 9) участь в організації та фінансуванні капітальних ремонтів житлових будинків, капітальних ремонтів майна, що перебуває у спільній власності співвласників багатоквартирного будинку, в межах бюджетних програм, визначених за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради; б) делеговані повноваження: 1) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності; 2) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів; 3) сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповідній території. Стаття 26. Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад 1. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 20) прийняття рішень про наділення органів самоорганізації населення окремими власними повноваженнями органів місцевого самоврядування, а також про передачу коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення; 21-1) схвалення угод про об'єднання єврорегіонального співробітництва, прийняття рішень про утворення об'єднання єврорегіонального співробітництва, про приєднання до такого об'єднання або про вихід з нього, затвердження статуту об'єднання єврорегіонального співробітництва та внесення до нього змін; 21-2) прийняття рішень про вступ до європейського об'єднання територіального співробітництва та про вихід з такого об'єднання; 22) затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно- територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування; 23) розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; 24) встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; 25) утворення цільових фондів, затвердження положень про ці фонди; 26) прийняття рішень щодо здійснення місцевих запозичень; 27) прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету; 28) прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку; 29) встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету; 30) прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади. Реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради; Стаття 43. Питання, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях 1. Виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання: 15-1) укладення та схвалення угод про об'єднання єврорегіонального співробітництва, прийняття рішень про утворення об'єднання єврорегіонального співробітництва, про приєднання до такого об'єднання або про вихід з нього, затвердження статуту об'єднання єврорегіонального співробітництва та внесення до нього змін; 15-2) прийняття рішень про вступ до європейського об'єднання територіального співробітництва та про вихід з такого об'єднання; 16) затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідно району, області, цільових програм з інших питань, заслуховування звітів про їх виконання; 17) розгляд прогнозів відповідно районних, обласних бюджетів, затвердження таких бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; 18) розподіл переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення; 19) вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку; 20) вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників; 37) встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств. Стаття 42. Повноваження сільського, селищного, міського голови 4. Сільський, селищний, міський голова: 9) забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання; 10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів; 13) є розпорядником бюджетних коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; 16) укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради;

фінансові послуги

ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг 5) фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів; 6) ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів; 7) учасники ринку фінансових послуг - особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, які провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; клієнти. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг; 7-1) споживач фінансових послуг - фізична особа, яка отримує або має намір отримати фінансову послугу для задоволення особистих потреб, не пов'язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю; 7-2) клієнт - фізична особа (у тому числі споживач фінансових послуг), фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує або має намір отримати фінансову послугу; 10) державне регулювання ринків фінансових послуг - здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту прав та інтересів клієнтів фінансових установ, фізичних осіб - підприємців, які надають фінансові послуги, та запобігання кризовим явищам;

аудиторська служба

Закон про основні засади здійснення фінансового контролю в Україні 2012, Положення про держаудитслужбу 2016. Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Основними завданнями Держаудитслужби України є забезпечення формування і реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів; надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг.. Відповідно до цього, згідно зі ст. 8 Закону, орган державного фінансового контролю: 2) здійснює державний фінансовий контроль за: використанням і збереженням держ. фінанс. ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюдж. коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухг. обліку і фінанс. звітності у міністерствах та інших органах викон. влади, держ. фондах, фондах загальнообов'язкового держ. соц. страхування, бюдж. установах і суб'єктах господарювання держ. сектора економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, держ. фондів та фондів загальнообов'язкового держ. соц. страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) держ. чи комун. майно, за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів; дотриманням законодавства про державні закупівлі; діяльністю суб'єктів господарювання незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, ухваленим на підставі клопотання слідчого, прокурора для забезпечення розслідування під час кримінального провадження; Методами контролю є державний фінансовий аудит, перевірка державних закупівель, інспектування (ревізії), моніторинг закупівель. 3) здійснює контроль за: виконанням функцій з управління об'єктами державної власності; цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), отриманих під державні (місцеві) гарантії; складенням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; - усуненням виявлених недоліків і порушень; 4) вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; 5) отримує та аналізує звітність про результати діяльності підрозділів внутрішнього аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; Муніципальний фінансовий контроль — це контроль, що здійснюється органами Місцевого самоврядування під час реалізації бюджетного процесу, муніципальних програм розвитку відповідної території, а також вирішення інших питань місцевого значення в галузі формування, розподілу й використання фінансових ресурсів місцевого самоврядування. Громадський фінансовий контроль, який можуть здійснювати як окремі громадяни, так і їх об'єднання (трудові колективи, професійні спілки тощо), громадські організації щодо контролю за дотриманням вимог чинного законодавства насамперед владними структурами в процесі фінансової діяльності, зокрема пов'язаної зі сферою прав і законних інтересів громадян.

загальний і спеціальний фонди

Згідно з Бюджетним кодексом України Державний бюджет складається з двох фондів: загального та спеціального. До загального фонду відносять кошти, що призначені для реалізації загальних функцій, а до спеціального - кошти, що мають конкретне призначення, у тому числі позабюджетні кошти бюджетних установ та організацій. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди, їх складові частини визначаються виключно Бюджетним кодексом та законом про Державний бюджет України. Підставою для рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої ради про створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключно БК та закон про Державний бюджет України. Розподіл бюджету визначається законом про Державний бюджет України, джерела формування спеціального фонду - виключно законами України. Спеціальні фонди в бюджеті України в середньому складають п'яту частину. їх обсяги та використання чітко регламентовані і залежать від надходжень. У структурі загального фонду державного бюджету надходження від п'яти податків і зборів (податку на прибуток, ПДВ, акцизного податку, ввізного мита, рентних платежів) становлять 85,1 відсотка. У складі бюджетів має передбачатися певний обсяг нерозподілених видатків у вигляді резервного фонду для здійснення протягом року непередбачених видатків, що не мають постійного характеру та не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету. Порядок використання коштів із резервного фонду бюджету визначається КМУ (ст. 24 БК). Резервний фонд не може перевищувати 1 % обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету. Розподіл бюджету на загальний і спеціальний фонди стосується не тільки державного бюджету України, а й місцевих бюджетів, які можуть бути поділені на загальний і спеціальний фонди за наявності такої норми у відповідному законі.

напрями фінансової діяльності

Згідно з функціями, які держава виконує в суспільстві, доцільно розглядати зміст фінансової діяльності держави за такими напрямами: 1) формування централізованих і децентралізованих фондів коштів; 2) розподіл фондів коштів; 3) використання фондів коштів; 4) контроль за забезпеченням законності формування, розподілу та використання фондів коштів.

значення бюджету

Значення бюджету для функціонування держави проявляється через його сутність та функції. Суть бюджету полягає в тому, що він виступає найважливішим засобом розподілу й перерозподілу грошових коштів між виробничою та невиробничою сферами. У бюджетних правовідносинах відображається розподільча й контрольна функції фінансів. Розподіляючи бюджетні ресурси між виробничою та невиробничою сферами у процесі надходження й використання коштів, бюджет слугує засобом контролю за цими процесами, а також за функціонуванням фінансів у цілому. Політичне значення бюджету полягає в тому, що представницький орган влади своїм волевиявленням затверджує обсяг видатків та доходів бюджету на плановий рік і цим ставить уряд та місцеві органи виконавчої влади під свій контроль.

фінансово-правова компетенція вру

КУ визначає загальні засади і характер участі у процесі фінансового контролю ВРУ та її комітетів, у першу чергу Комітету з питань бюджету та Комітету з питань фінансів і банківської діяльності, які здійснюють безперервний парламентський контроль за станом і рухом державних фінансів. У ст. 85 Конституції закріплено такі повноваження ВРУ, пов'язані зі здійсненням фінансового контролю: - затвердження Держ. бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Держ. бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; - здійснення контролю за діяльністю КМУ відповідно до КУ; - затвердження рішень про надання Україною позик та економічної допомоги іноземним державам і міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Держ.бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням; - призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати; - призначення на посаду та звільнення з посади Голови Нац. банку України за поданням ПУ; - призначення та звільнення половини складу Ради Національного банку України; - здійснення парламентського контролю у межах, визначених Конституцією. Ст. 109 БКУ. Повноваження Верховної Ради України по контролю за дотриманням бюджетного законодавства 1. До повноважень ВРУ належить контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу. 2. Комітети ВРУ беруть участь у підготовці до розгляду ВРУ проекту закону про Держ. бюджет України, готують і попередньо розглядають питання щодо контролю за виконанням та звіту про виконання Держ. бюджету України в частині, що віднесена до компетенції комітетів. 3. До повноважень ВРУ по контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить: 1) заслуховування звітів про стан виконання Держ.бюджету України, в тому числі заслуховування звітів розпорядників бюджетних коштів про використання коштів Держ. бюджету України; 2) контроль за використанням коштів резервного фонду державного бюджету. 4. До повноважень Комітету ВРУ з питань бюджету по контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить: 1) контроль за відповідністю поданого КМУ проекту закону про Держ. бюджет України Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та підготовка відповідного висновку; 2) контроль за відповідністю законопроектів, поданих на розгляд ВРУ, бюджетному законодавству. Стаття 92. Конституції України Виключно законами України встановлюються: Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.

фінансово-контрольні органи кму

Кабінет Міністрів України, будучи вищим органом виконавчої влади, керує державними фінансами і здійснює загальний фінансовий контроль. Кабінет Міністрів розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку країни; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує його виконання після затвердження, направляє у Верховну Раду звіт про виконання Держбюджету; здійснює і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики.

фінансово-контрольні органи рп

Контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата (постійно діючий орган контролю, що створюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй). її діяльність регулюється Законом України від 11 липня 1996 р. «Про Рахункову палату». До завдань Рахункової палати слід віднести: - організацію і здійснення контролю за своєчасністю виконання видаткової частини Державного бюджету України, використанням бюджетних коштів; - здійснення контролю за створенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності і доцільності витрат державного бюджету, валютних і кредитно-фінансових ресурсів; - контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку охорони навколишнього середовища; - контроль за дотриманням законності при наданні Україною кредитів і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України; - контроль за законністю і своєчасністю руху коштів Державного бюджету України і коштів в установах Національного банку України й уповноважених банків; - аналіз установлених відхилень від показників Державного бюджету України і підготовка пропозицій з їх усунення, а також з удосконалення бюджетного процесу в цілому.

метод фінансової діяльності держави

Метод фінансової діяльності держави - це конкретні засоби, які держава використовує для управління фінансовою системою. Вибір цих засобів залежить від ряду чинників: від завдань діяльності держави; від джерел надходжень доходів держави та цілей їх використання; від співвідношення обсягів фінансових ресурсів, що знаходяться у розпорядженні різних суб'єктів фінансової діяльності, та інших.

міжбюджетні відносини

Міжбюджетні відносини - відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

мінфін

Мінфін України є ГОЛОВНИМ ОРГАНОМ у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику у сфері державного пробірного контролю, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного внутрішнього фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, забезпечує формування державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності та забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової, митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. No 442 через Міністра фінансів України спрямовується і координується діяльність Державної казначейської служби України, Державної служби фінансового моніторингу України, Державної податкової служби України та Державної митної відтепер))) Основними завданнями Мінфіну України є: 1) забезпечення формування та реалізація державної фінансової та бюджетної політики, державної політики у сфері державного пробірного контролю, бухгалтерського обліку, випуску та проведення лотерей; 2) забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного внутрішнього фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; 3) забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової і митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, державної фінансової політики у сфері співробітництва з іноземними державами, банками і міжнародними фінансовими організаціями, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку; 3-1) забезпечує формування державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності; 4) забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямах соціально-економічного розвитку України.

фінансово-контрольні органи мінфін

Міністерство фінансів України є центральним спеціалізованим органом державної виконавчої влади з керування і контролю за фінансами. Воно здійснює контроль за складанням проекту і виконанням Державного бюджету, за дотриманням банками правил касового виконання Держбюджету по доходах, установлює порядок ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів витрат бюджетних установ, координує відомчий фінансовий контроль. Крім того, міністерство фінансів контролює: схоронність і ефективність використання державного майна, закріпленого за підприємствами; випуск і оборот цінних паперів, видає дозволи на здійснення цієї діяльності; веде загальний реєстр випуску цінних паперів в Україні. У системі Міністерства фінансів діють такі спеціальні контрольні служби, як Державне казначейство і Головне контрольно-ревізійне управління.

аудиторська діяльність

На міжнародному рівні аудиторська діяльність регулюється Комітетом з міжнародної аудиторської практики (КМАП), який оприлюднює Міжнародні стандарти аудиту (МСА) та положення про аудит і супутні аудиту послуги з метою встановлення єдиної аудиторської практики на міжнародному рівні. МСА містять основні принципи та процедури, що необхідні для застосування при проведенні аудиту та супутніх аудиту послуг. Разом із тим у кожній країні аудит фінансової інформації тою чи іншою мірою регулюється місцевими нормативними актами. Такі акти можуть мати силу закону або положень, що розроблені органами регулювання або професійними організаціями окремої країни. Національні нормативи аудиту і супутніх аудиту послуг, що прийняті в багатьох країнах, є різними за своєю формою та змістом. У разі якщо національні стандарти відрізняються або суперечать Міжнародним нормативам аудиту за окремими його аспектами, то організаціям—членам Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ) потрібно дотримуватись зобов'язань федерації, які передбачені Кодексом МФБ. У Кодексі МФБ зазначено, що організації—члени МФБ повинні дотримуватись принципів діяльності МФБ та включати до своїх національних стандартів аудиту принципи, на яких базуються Міжнародні нормативи аудиту, що розроблені МФБ. Країни, що є членами МФБ, можуть приймати Міжнародні нормативи аудиту за національні нормативи на підставі поданої заяви, розробленої КМАП. Аудиторська діяльність в Україні регулюється Законом України «Про аудиторську діяльність» № 3125-XII від 22 квітня 1993 року, Стандартами аудиту та Кодексом етики професійних бухгалтерів, запровадженими рішенням Аудиторської палати України № 122 від 18 квітня 2003 року, положеннями Аудиторської палати України та іншими нормативно-правовими актами. Законом України «Про аудиторську діяльність» визначено суть аудиторської діяльності, суб'єктів аудиторської діяльності, об'єкти і напрямки аудиту, порядок сертифікації аудиторської діяльності, порядок створення та діяльності Аудиторської палати України, громадської організації аудиторів України, права, обов'язки та відповідальність аудиторів та аудиторських фірм. Основним завданням цього Закону є створення в Україні незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Стандарти аудиту визначають основні принципи виконання аудиторських процедур. Це директивні документи, які за значенням прирівнюються до законів у частині аудиторської діяльності. Стандарти використовують незалежно від умов, за яких проводиться аудит, вони включають у себе також пояснення, інструкції та інші норми аудиту, які є керівництвом до проведення аудиторських процедур, їх застосовують до окремих об'єктів перевірки та підготовки аудиторських висновків. У разі відхилення від вимог стандартів аудиту аудитор повинен дати пояснення про причини таких відхилень. Важлива роль належить і внутрішньофірмовим стандартам аудиту, що розробляються та затверджуються конкретною аудиторською фірмою і потребують дотримання працівниками аудиторської фірми. Внутрішньофірмові стандарти аудиту — це сукупність способів, принципів, методів та прийомів, що розробляються та використовуються аудиторською фірмою для надання аудиторських послуг, та порядок документального оформлення результатів перевірки. Такі стандарти є індивідуальними для кожної аудиторської фірми і розробляються з метою вдосконалення організації праці аудиторів, контролю за виконанням проведених процедур, підвищення якості надання аудиторських послуг та репутації діяльності аудиторської фірми.

бюджетний федералізм

На основі бюджетного федералізму організовані міжбюджетні відносини у США, Канаді, Німеччині, Австрії, Швейцарії. бюджетний федералізм — це організація міжбюджетних відносин в багаторівневій бюджетній системі, за якої в законодавчому порядку встановлені бюджетні права і обов'язки федерації та суб'єктів федерації, визначені правила їх взаємодії на всіх стадіях бюджетного процесу, кожен рівень бюджетної системи самостійний, володіє власними фінансовими ресурсами і виконує закріплені за ним бюджетні повноваження. Основними відмінностями бюджетного федералізму є: самостійність бюджетів різного рівня, яка повинна забезпечуватися достатніми надходженнями від власних чи закріплених на довготривалій основі податків та зборів, а також правом самостійно визначати напрями використання власних фінансових ресурсів; договірно-правовий характер взаємовідносин центру і суб'єктів федерації; право вибору форми взаємовідносин між органами влади федерації та суб'єктів федерації; розмежування відповідальності та повноважень щодо фінансування послуг між різними рівнями влади, а також видатків, джерел доходів між рівнями бюджетної системи; відповідність між наявними фінансовими ресурсами та функція ми, що закріплені за певним рівнем бюджетної системи - Правове регулювання міжбюджетних відносин здійснюється розділом 4 Бюджетного кодексу України. - Міжбюджетні відносини - відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України (ст. 81 БКУ)

рахункова палата

На підставі ст. 98 Конституції України контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата. Згідно з ст. 1 вказаного Закону Рахункова палата є державним колегіальним органом, підзвітна Верховній Раді України та регулярно її інформує про результати своєї роботи (щороку готує та не пізніше 1 травня року, наступного за звітним, подає Верховній Раді України щорічний звіт про свою діяльність). Повноваження, покладені на Рахункову палату здійснюються через провадження заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту). Державний зовнішній фінансовий контроль (аудит) забезпечується Рахунковою палатою шляхом здійснення 1) фінансового аудиту (полягає у перевірці, аналізі та оцінці правильності ведення, повноти обліку і достовірності звітності щодо надходжень і витрат бюджету, встановлення фактичного стану справ щодо цільового використання бюджетних коштів, дотримання законодавства при здійсненні операцій з бюджетними коштами), 2) аудиту ефективності (передбачає встановлення фактичного стану справ та надання оцінки щодо своєчасності і повноти бюджетних надходжень, продуктивності, результативності, економності використання бюджетних коштів їх розпорядниками та одержувачами, законності, своєчасності і повноти прийняття управлінських рішень учасниками бюджетного процесу, стану внутрішнього контролю розпорядників бюджетних коштів), 3) експертизи, 4) аналізу та інших контрольних заходів. Стаття 7 ЗУ ПРО РАХУНКОВУ ПАЛАТУ: 1) здійснює фінансовий аудит та аудит ефективності щодо: надходжень до державного бюджету податків, зборів, обов'язкових платежів та інших доходів, включаючи адміністрування контролюючими органами таких надходжень; проведення витрат державного бюджету, включаючи використання бюджетних коштів на забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Вищої ради правосуддя, Генеральної прокуратури України та інших органів, безпосередньо визначених Конституцією; використання коштів державного бюджету, наданих місцевим бюджетам та фондам загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування; здійснення таємних видатків державного бюджету; управління об'єктами державної власності, що мають фінансові наслідки для державного бюджету, включаючи забезпечення відрахування (сплати) до державного бюджету коштів, отриманих державою як власником таких об'єктів, та використання коштів державного бюджету, спрямованих на відповідні об'єкти; надання кредитів з державного бюджету та повернення таких коштів до державного бюджету; операцій щодо державних внутрішніх та зовнішніх запозичень, державних гарантій, обслуговування і погашення державного та гарантованого державою боргу; здійснення державних закупівель за рахунок коштів державного бюджету; стану внутрішнього контролю розпорядників коштів державного бюджету; інших операцій, пов'язаних із надходженням коштів до державного бюджету та їх використанням 2) проводить експертизу поданого до Верховної Ради України проекту закону про Державний бюджет України (включаючи матеріали, що додаються до цього проекту закону) та готує відповідні висновки; 3) аналізує виконання Державного бюджету України та готує відповідні висновки, а також пропозиції щодо усунення виявлених відхилень і порушень; 4) аналізує річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України, поданий Кабінетом Міністрів України, та готує відповідні висновки з оцінкою ефективності управління коштами державного бюджету, а також пропозиції щодо усунення виявлених порушень та вдосконалення бюджетного законодавства; 7) здійснює за зверненням органів місцевого самоврядування, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування, державних підприємств та інших суб'єктів господарювання державного сектору економіки заходи державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) щодо відповідних місцевих бюджетів та діяльності суб'єктів звернення; 8) направляє за результатами заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) обов'язкові для розгляду рішення Рахункової палати; 11) у разі виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення інформує про них відповідні правоохоронні органи тощо. Порядок, правила та процедура проведення заходів державного зовнішнього контролю встановлюються Законом та регламентом РП. Результат таких заходів (аудит) оформлюється як: - АКТ контрольної групи - ЗВІТ (акт , висновки та рекомендації (пропозиції). Звіт підписує та представляє на засіданні РП відповідальний член РП - РІШЕННЯ РП (надсилається та розглядається у місячний строк об'єктом контролю) (Закон України "Про Рахункову палату" від 02.07.2015 р.)

фінансово-правова компетенція пу

Найбільш значущим за юридичною силою обсягом повноважень щодо управління економічними процесами в державі володіє Президент України. Вони встановлені Конституцією України (ст. 106) і полягають насамперед у тому, що Президент визначає основні напрями зовнішньої і внутрішньої, у тому числі й економічної політики, впливає на розстановку кадрів і утворення управлінських структур у даній сфері. Для якнайефективнішої реалізації своїх повноважень Президент України, згідно з п. 28 ст. 106 Конституції України, створює різні допоміжні структури. До них насамперед належить Адміністрація Президента Украї¬ни, у складі якої функціонує управління економічної та соціальної політики для забезпечення здійснення конституційних повноважень Президента України. Адміністрація Президента України аналізує економічні процеси; розробляє пропозиції щодо за¬безпечення економічного розвитку та економічної безпеки держави; за дорученням Президента України організовує контроль за виконанням його указів і розпоряджень, зокрема, у сфері економіки. Ян Бернадзюк Повноваження Президента України в бюджетному процесі Реалізуючи визначені Конститу- цією України функції, в першу чергу, функцію гаранта додержання прав і свобод людини і громадянина, Прези- дент України повинен бути наділений повноваженнями стосовно впливу на формування Державного бюджету Ук- раїни, що є централізованим фондом державних ресурсів. Згідно з чинною редакцією Кон- ституції України (статті 96 та 116) винятково до повноважень Кабінету Міністрів України віднесено питання розроблення проекту закону про Дер- жавний бюджет України та внесення його на розгляд Верховної Ради Ук- раїни, забезпечення виконання Дер- жавного бюджету України, підго- товка відповідного звіту та доповідь про хід його виконання в поточному році. При цьому, відповідно до ст. 37 Бюджетного кодексу України, Кабі- нет Міністрів України приймає поста- нову про схвалення проекту закону про Державний бюджет України та по- дає його разом із відповідними мате- ріалами Верховній Раді України та Президенту України. Після 1996 р. (від моменту втрати права вносити проект закону про Державний бюджет на відповідний рік) Президент України з метою впливу на формування Державного бюджету використовував низку інших правотворчих повноважень, зокрема формулював в указах відповідні до- ручення Кабінету Міністрів України (наприклад, збільшувати щорічно у проектах Державного бюджету Ук- раїни видатки на національну оборо- ну та реформування Збройних Сил Ук- раїни пропорційно зростанню валово- го внутрішнього продукту [27], перед- бачити під час розроблення проекту закону про Державний бюджет Ук- раїни на 2011 рік видатки на фінансу- вання підготовки та забезпечення здійснення заходів, пов'язаних із голо- вуванням України у Комітеті міністрів Ради Європи [28], передбачати під час розроблення проекту закону про Дер- жавний бюджет України на наступні роки видатки на реалізацію проектів із пріоритетних напрямів соціально- економічного та культурного розвитку [26]) або використовував рішення Ради національної безпеки та оборо- ни України [30]. Крім того, Президент України з метою участі у бюджетному процесі застосовував механізм, що має ознаки загальноприйнятого у світі інституту «бюджетного послання». На нашу думку, попри всі існуючі гарантії (механізми) впливу Пре- зидента України на бюджетний про- цес, він потребує вдосконалення. Аналіз Конституції та законів України, які стосуються повнова- жень Президента України у сфері бюджетного процесу, практики засто- сування главою держави відповідних повноважень, а також ознайомлення з працями вчених, які досліджували суміжні питання, можна виснувати таке: 1. Президента України наділено значним обсягом повноважень, які дозволяють йому безпосередньо впли- вати на бюджетний процес. Ці повно- важення можна переділити на право- творчо-стимулювальні та контрольні. До першої групи слід віднести: право видавати укази та розпорядження, які містять норми права, що регулюють або впливають на бюджетний процес, а також установлюють індивідуальні приписи у формі доручень Кабінету Міністрів України щодо розробленняпроекту закону про Державний бюджет України або ініціювання вне- сення змін до нього; право законодав- чої ініціативи у Верховній Раді Украї- ни щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України; право, застосовуючи вето, надавати Верхов- ній Раді України вмотивовані та сфор- мульовані пропозиції до прийнятого закону про Державний бюджет Ук- раїни; звертатися до Конституційного Суду України щодо офіційного тлума- чення Конституції України та законів України, в частині, що стосується бюджетного процесу; вводити в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України, які містять дору- чення Кабінетові Міністрів України стосовно закону про Державний бюд- жет України; звертатися зі щоріч- ними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внут- рішнє і зовнішнє становище України; право звертатися з вимогою до Голо- ви Верховної Ради України про скли- кання позачергової сесії Верховної Ради України для розгляду проекту закону про Державний бюджет Украї- ни або визначати такий законопроект як невідкладний. До контрольних повноважень у сфері бюджетного процесу можна віднести: право вето на закон про Державний бюджет України та право звернення до Конституційного Суду щодо відповід- ності Конституції України цього закону.

неправові форми фінансової діяльності

Неправові форми фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування слугують інструментом втілення неправових форм і забезпечують насамперед відповідні передумови для їх реалізації. До таких форм фінансово! діяльності належить проведення різноманітних дій організаційного характеру (засідань і нарад органів влади, конференцій, круглих столів тощо), роз'яснення фінансового законодавства, підготовка матеріалів для фінансового планування, прогнозування, звітності і т.п.

обстеження

Обстеження, як і перевірка, також охоплює окремі сторони діяльності підприємств, установ, організацій, але на відміну від перевірки проводиться по значно ширшому колу показників і виявляє фінансовий стан господарюючих суб'єктів, перспективи їх розвитку, необхідність реорганізації чи переорієнтації виробництва.

бюджетна класифікація

Одним Із заходів, що забезпечують єдність бюджетної системи країни, є бюджетна класифікація. Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація —це єдине систематизоване групування доходів, витрат і фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціонально діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України і міжнародних стандартів. З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями й економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України. Бюджетна класифікація існує для досягнення трьох цілей: контроль, регулювання й планування, а також для забезпечення трьох типів інформації: про видатки, результативність та ефективність. Бюджетна класифікація має такі складові частини: 1) класифікація доходів бюджету; 2) класифікація видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету; 3) класифікація фінансування бюджету; 4) класифікація боргу. а) класифікація доходів Доходи бюджету—це всі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Вони класифікуються за такими розділами: 2) податкові надходження; 3) неподаткові надходження; 4) доходи від операцій з капіталом: 5) трансферти. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та Інші обов'язкові платежі. Неподатковими надходженнями визнаються: 2) доходи від власності та підприємницької діяльності; 3) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; 4) надходження від штрафів та фінансових санкцій; 5) інші неподаткові надходження. Трансферти—це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. До доходів від операцій з капіталом належать доходи від продажу основного капіталу, землі, нематеріальних активів, майна, що є в державній або комунальні власності, доходи від реалізації державних запасів, товарів тощо. б) класифікація видатків Видатки бюджету — це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Видатки бюджету класифікуються за: 1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків); 2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків); 3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків); 4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків). Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації: 1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави. Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування; 2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави. Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування. За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України. Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно- цільовим методом. в) класифікація фінансування Фінансування бюджету — це надходження та витрати у зв'язку із зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів по бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету. Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї категорії належать платежі з погашення основної суми боргу). Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками: 1) фінансування за типом кредитора— за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань; 2) фінансування за типом боргового зобов'язання—за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту. г) класифікація боргу Державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) — це загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання. Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування.

фінансово-правова компетенція цовв

Органи виконавчої влади, що здійснюють управління фінансами, поділяють на: 1) органи управління загальної компетенції (Кабінет Міністрів України, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування); 2) органи управління спеціальної (галузевої, міжгалузевої) компетенції, що включають дві підгрупи: а) органи, що здійснюють фінансову діяльність поряд зі своїми основними функціями (міністерства, за винятком Міністерства фінансів України); б) органи, для яких фінансова діяльність є основною (Міністерство фінансів та ін.). Ці органи створено спеціально для здійснення фінансової діяльності. Президент України має певні повноваження, що стосуються фінансової сфери, наприклад, подає на затвердження Верховній Раді України кандидатуру Голови Національного банку України (далі - Нацбанк України). Значними повноваженнями у сфері управління фінансами наділеноКабінет Міністрів України. Він забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної і податкової політики; розроблення проекту Закону про Державний бюджет України; виконання затвердженого Державного бюджету України; надання звіту про виконання Державного бюджету України. Оперативне управління фінансами здійснюється через спеціальні державні органи виконавчої влади. Система фінансових органів України очолюється Міністерством фінансів (далі - Мінфін України) - центральним органом виконавчої влади з управління фінансами. Мінфін України прогнозує розвиток економіки, розробляє проект Державної програми економічного і соціального розвитку, проект Державного бюджету України. Для управління фінансами Мінфін України наділено повноваженнями, що становлять три групи: 1) повноваження, пов'язані з функціями щодо складання і виконання Державного бюджету України, контролю за його виконанням; 2) повноваження щодо застосування заходів у разі порушень установленого порядку виконання Державного бюджету України, призупинення фінансування; 3) повноваження, що стосуються регулювання співвідношення коштів Державного бюджету України і місцевих бюджетів у процесі їх формування. Органами Мінфіну України на місцях є фінансові органи місцевих державних адміністрацій, що розробляють проекти відповідних бюджетів, організують їх виконання, забезпечують надходження коштів, установлюють на основі рішення ради розмір місцевих зборів і оголошують місцеві добровільні позики. Особливим центральним органом виконавчої влади, статус якого прирівняний до державного комітету України, є Державна казначейська служба України. Основними завданнями казначейської служби є: організація виконання Державного бюджету України; контроль за його виконанням і регулюванням відносин між Державним бюджетом України і позабюджетними фондами; короткострокові прогнози обсягів державних фінансових ресурсів і надання інформації Верховній Раді України та Президенту України. Органом державного фінансово-економічного контролю є Рахункова палата, яка здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких органів держави. Рахункова палата забезпечує єдину систему контролю за виконанням Державного бюджету України та використанням позабюджетних фондів. Функціонування грошового ринку, статус національної валюти, іноземних валют на території України встановлюються виключно законами. Здійснення контролю за проведенням грошово-кредитної політики покладено на Нацбанк України, який регулює грошовий обіг як шляхом установлення нормативів щодо готівки, так і проведенням політики у сфері ставок, операцій із цінними паперами тощо. Він визначає офіційний валютний курс гривні, виходячи з валютного (обмінного) курсу. Курс гривні щодо іноземних валют забезпечується Нацбанком України шляхом використання золотовалютного резерву, купівлі і продажу цінних паперів, встановлення і зміни плати за кредити та інших інструментів регулювання грошової маси в обігу. Для здійснення уповноваженими банками та іншими кредитно- фінансовими установами валютних операцій, що підпадають під режим ліцензування, Нацбанк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не вимагають індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. В основі розмежування на резидентів та нерезидентів лежить відмежування зовнішньоекономічних відносин від операцій, що стосуються внутрішньоекономічних процесів.

функції бюджету

Основні функції бюджету полягають у наступному: - через бюджет державні органи або органи місцевого самоврядування концентрують певну частину національного доходу та централізовано розподіляють її на розвиток економіки, соціальний захист населення, утримання органів влади, оборону країни тощо: - формування, розподіл І використання бюджетних ресурсів створює умови для впливу на темпи суспільного виробництва: - створення державного або місцевого фонду коштів дає можливість регулювати ефективність, пропорційність і збалансованість розвитку виробничої і невиробничої сфери держави в цілому та її окремих регіонів.

принципи розподілу доходів та видатків між бюджетами різних рівнів

Основоположним для таких відносин є принцип рівності Державного бюджету у взаємовідносинах з місцевими бюджетами та рівності місцевих бюджетів у взаємовідносинах між ними, що передбачає встановлення єдиних для всіх бюджетів нормативів відрахування від загальнодержавних податків та зборів, а також єдиного порядку їх сплати тощо. - Крім того, такі відносини мають ґрунтуватися на принципах: · розподілу та закріплення видатків за відповідними рівнями бюджетної системи; · розмежування та закріплення на постійній основі та за тимчасовими нормативами регулювальних доходів; · вирівнювання мінімальної бюджетної забезпеченості бюджетів, що необхідно для виконання певних функцій; · забезпечення рівномірного надходження доходів та запобігання касовим розривам; · забезпечення зацікавленості у виконанні планів надходження доходів у Державний та місцеві бюджети тощо. Розмежування доходів і видатків між окремими бюджетами починається з розподілу видатків. Оскільки бюджет є фінансовою базою держави, то в основі розмежування видатків лежить визначення меж функцій між окремими рівнями державної влади й управління. Розподіл видатків може ґрунтуватися на двох принципах: відомчій підпорядкованості і територіальному розташуванні об'єктів фінансування. • Принцип відомчої підпорядкованості означає, що суб'єкт бюджетного фінансування отримує кошти з того бюджету, який відповідає рівню органу управління цим суб'єктом (наприклад, ЛНУ фінансується з Державного бюджету України, оскільки університет підпорядкований Міністерству освіти України). • Принцип територіального розташування означає, що фінансування здійснюється з бюджету тієї адміністративної одиниці, на території якої знаходиться суб'єкт фінансування. На даний час основним є принцип відомчої підпорядкованості. Розподіл доходів є похідним від розподілу видатків і має в своїй основі такі принципи: • забезпечення надійної фінансової бази для фінансування закріплених видатків; • встановлення залежності між зусиллями органів влади й управління та формуванням доходів відповідних бюджетів; • встановлення заінтересованості місцевих органів влади у пошуку і мобілізації фінансових ресурсів і недопущення адміністративного вилучення доходів для бюджетів вищого рівня. Розподіл доходів ґрунтується на встановленні загальнодержавних податків і платежів та місцевих податків і зборів. принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача; - Доходи і видатки всіх бюджетів відповідно розподіляються, оскільки держава намагається виділити для всіх суб'єктів бюджетного права необхідні для виконання їх функцій обсяги доходів. - При цьому мають бути забезпечені збалансованість усіх бюджетів, зацікавленість місцевих органів у збільшенні бюджетних надходжень, запобігання касовим розривам (незбіг строків надходження і використання бюджетних коштів), бездефіцитність бюджетів тощо. - Крім того, доходи й видатки кожного бюджету мають бути найбільшою мірою пов'язані з підвідомчим господарством і соціальною сферою.

особливості фінансів

Особливості фінансів: 1. Тісно пов'язані з природою і функціями держави, визначаються її формами та завданнями державного розвитку на певному етапі. 2. Виражають специфічні, однорідні відносини між державою, юридичними і фізичними особами з приводу формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів. 3. Нерозривно пов'язані з існуванням товарно-грошових відносин. 4. Пов'язані з розподілом і перерозподілом частини сукупного суспільного продукту. Отже, фінанси - це система економічних відносин, які пов'язані з формуванням, утворенням, розподілом (перерозподілом) і використанням фінансових ресурсів.

казначейство

ПОЛОЖЕННЯ про Державну казначейську службу України Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Основними завданнями Казначейства України є: 1) реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; 2) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах. 11. Казначейство в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну, а також доручень Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання. 12. Казначейство очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства про державну службу. 15. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Казначейства, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Казначействі може утворюватися колегія. Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом видання відповідного наказу Казначейства. Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у Казначействі можуть утворюватися інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи. Рішення про утворення чи ліквідацію колегії, інших постійних або тимчасових консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, їх кількісний та персональний склад, положення про них затверджує Голова Казначейства. 16. Граничну чисельність державних службовців та працівників Казначейства затверджує Кабінет Міністрів України. Структуру апарату Казначейства затверджує Голова Казначейства за погодженням з Міністром фінансів. Штатний розпис та кошторис апарату Казначейства затверджує Голова Казначейства за погодженням з Мінфіном. 17. Казначейство є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в Казначействі і банках.

перевірка

Перевірка — це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій чи їх підрозділів. Результати перевірки оформлюються довідкою чи доповідною запискою.

бюджет

Поняття бюджету можна розглядати в декількох аспектах: 1. Бюджет як економічна категорія — це система економічних (грошових) відносин з приводу формування, розподілу й використання особливого централізованого фонду грошових коштів держави чи місцевого самоврядування—державного чи місцевих бюджетів. Ці економічні відносини виникають у результаті розподілу валового внутрішнього продукту країни. 2. Бюджет за матеріальним змістом є централізованим фондом грошових коштів держави або місцевого самоврядування. Обсяг бюджету—це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. 3. За формою прояву бюджет являє собою основний фінансовий план формування, розподілу й використання фонду грошових коштів держави або місцевого самоврядування. 4. Бюджет як юридична категорія — це нормативно-правовий акт (у формі закону чи рішення місцевої ради), прийнятий відповідними представницькими органами, яким затверджується основний фінансовий план формування, розподілу й використання коштів держави або місцевого самоврядування. У чинному бюджетному законодавстві закріплене наступне визначення бюджету (стаття 2 Бюджетного кодексу України): бюджет— план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

види фінансового контролю

Попередній фінансовий контроль: здійснюється на етапі розгляду і прийняття рішень щодо фінансових питань; здійснюється на стадії розробки і прийняття законів та інших нормативних актів з фінансових питань; передує витрачанню фінансових ресурсів і прийняттю будь-яких рішень з фінансових (і не тільки фінансових) питань. Поточний фінансовий контроль — це контроль за безпосередньо оперативною фінансовою діяльністю, а саме — за власне фінансовим процесом. Він полягає в систематичній перевірці дотримання фінансової дисципліни, тобто дотримання вимог фінансових норм і нормативів. Наступний фінансовий контроль — це контроль за фінансовими результатами діяльності. Він проводиться після здійснення фінансових операцій і, як правило, після завершення певних етапів діяльності з метою з'ясування її ефективності. За формою проведення фінансовий контроль поділяється : Обов'язковий фінансовий контроль здійснюється: в силу вимог нормативних актів; за рішенням компетентних органів держави. Ініціативний фінансовий контроль здійснюється на підставі власних рішень господарюючих суб'єктів. За суб'єктним складом органів, що здійснюють фінансовий контроль, його поділяють на такі види: 1) фінансовий контроль органів законодавчої влади і місцевого самоврядування; 2) фінансовий контроль Президента України; 3) фінансовий контроль органів виконавчої влади загальної компетенції; 4) фінансовий контроль органів виконавчої влади спеціальної компетенції; 5) фінансовий контроль фінансових установ; 6) відомчий фінансовий контроль; 7) внутрішньогосподарський фінансовий контроль; 8) громадський фінансовий контроль; 9) аудиторський фінансовий контроль.

правові форми фінансової діяльності

Правові форми фінансової діяльності здійснюються шляхом прийняття й реалізації фінансово-правових актів, які є рішеннями органів державної влади й місцевого самоврядування, прийняті в межах їхньої компетенції згідно з чинним законодавством у процесі формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави й місцевого самоврядування. Фінансово-правові акти можна класифікувати за різними критеріями: 1) за юридичною природою: o - нормативні— правові акти, які містять загальні правила регулювання однотипних фінансових відносин, розраховані на тривале застосування й відповідно не вичерпують свою регулятивну силу їх одноразовим застосуванням; o - індивідуальні—акти застосування норм права, які стосуються конкретного життєвого випадку, звернені до конкретно визначених учасників фінансових відносин і призводять до виникнення, зміни або припинення конкретних фінансових правовідносин; o - змішані— акти, які містять разом з нормами права також Індивідуальні приписи стосовно конкретних життєвих випадків щодо сфери фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування; 2) за юридичної силою: o - законодавчі, до яких відносяться закони, що приймаються Верховною Радою України з питань фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування; o - підзаконні — акти всіх інших органів влади (як органів державної влади, так і органів місцевого самоврядування), які не повинні суперечити законам і мають прийматися для їх виконання; 3) за суб'єктами, які їх приймають: o - фінансово-правові акти Верховної Ради України; o - фінансово-правові акти Президента України: o - фінансово-правові акти Кабінету Міністрів України: o - фінансово-правові акти центральних органів виконавчої влади; o - фінансово-правові акти Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим; o - фінансово-правові акти місцевих органів виконавчої влади; o - фінансово-правові акти органів місцевого самоврядування o - фінансово-правові акти адміністрацій підприємств, установ, організацій. 4) за сферою дії: o - фінансово-правові акти, що діють на всій території держави; o - фінансово-правові акти, що діють у межах окремого регіону, o - фінансово-правові акти, що діють у межах окремого підприємства, установи, організації; 5) за порядком прийняття: o - фінансово-правові акти, які приймаються єдиноначально; o - фінансово-правові акти, які приймаються колегіально; o - фінансово-правові акти, які приймаються за узгодженням.

фінансово-правова компетенція мда

Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим Стаття 15. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у сфері економіки, планування економічного і соціального розвитку 1. Повноваженнями Ради міністрів Автономної Республіки Крим у сфері економіки, планування економічного і соціального розвитку є: 1) забезпечення збалансованого економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, складення необхідних для управління соціально-економічним розвитком відповідної території балансів трудових, матеріальних, у тому числі фінансових, та інших ресурсів, визначення необхідного рівня обслуговування населення відповідно до нормативів мінімальних соціальних потреб; 2) забезпечення раціонального використання фінансових та інших матеріальних ресурсів; 3) розроблення проектів програм соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим та стратегії розвитку Автономної Республіки Крим і подання їх на затвердження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, забезпечення їх виконання, звітування перед Верховною Радою Автономної Республіки Крим про їх виконання; 4) погодження проектів міжнародної технічної допомоги, реалізація яких передбачається на території Автономної Республіки Крим; 5) визначення напрямів використання субвенції з державного бюджету Автономної Республіки Крим на виконання інвестиційних програм (проектів), затвердження переліку об'єктів та заходів, які фінансуються за рахунок зазначеної субвенції; 6) внесення Верховній Раді Автономної Республіки Крим пропозицій щодо соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, проведення моніторингу показників соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим, районів, міст республіканського Автономної Республіки Крим значення; 7) подання Кабінетові Міністрів України пропозицій щодо надання населеним пунктам статусу гірських; 8) подання в установленому законодавством порядку пропозицій щодо створення спеціальних (вільних) економічних зон, зміни статусу та меж таких зон, створення територій пріоритетного розвитку; 9) сприяння інноваційній діяльності та діяльності, спрямованій на підвищення рівня енергоефективності в Автономній Республіці Крим, і створенню сучасної інфраструктури; 10) забезпечення розвитку малого підприємництва, сприяння розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та соціальної спрямованості економіки; 11) сприяння розвитку інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим, організація здійснення заходів щодо спрощення процедури отримання документів, необхідних для провадження інвестиційної діяльності; 12) здійснення ліцензування певних видів господарської діяльності відповідно до закону. Стаття 16. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим у сфері фінансової, кредитної та цінової політики 1. Повноваженнями Ради міністрів Автономної Республіки Крим у сфері фінансової, кредитної та цінової політики є: 1) складення і внесення на затвердження Верховної Ради Автономної Республіки Крим проекту бюджету Автономної Республіки Крим та забезпечення його виконання, звітування перед Верховною Радою Автономної Республіки Крим про його виконання, розроблення порядку використання коштів бюджету Автономної Республіки Крим; 2) подання в установленому порядку до відповідного центрального органу виконавчої влади фінансових показників і пропозицій до проекту Державного бюджету України на відповідний рік, пропозицій щодо розподілу коштів державного бюджету між територіальними громадами, обсягу дотацій і субсидій, даних про внесення змін до переліку об'єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню, балансу фінансових ресурсів для врахування їх під час визначення розміру субвенцій, а також для бюджетного вирівнювання виходячи із забезпеченості мінімальних соціальних потреб; 3) здійснення відповідно до закону контролю за відповідністю бюджетному законодавству показників затверджених бюджетів, розпису бюджету, кошторисів бюджетних установ та інших документів, які використовуються у бюджетному процесі; 4) об'єднання на договірній основі бюджетних коштів з коштами підприємств, установ, організацій та населення для будівництва, розширення, реконструкції, ремонту та утримання виробничих підприємств, транспорту, мереж тепло-, водо-, газо- та енергопостачання, зв'язку, автомобільних доріг, служб з обслуговування населення, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, культури, соціального забезпечення, торгівлі, житлово-комунальних об'єктів, у тому числі їх придбання для задоволення потреб населення, фінансування таких заходів, організація особистого страхування; 5) прийняття рішень щодо виділення коштів з резервного фонду бюджету Автономної Республіки Крим; 6) внесення Верховній Раді Автономної Республіки Крим пропозицій щодо випуску місцевих позик, визначення порядку створення цільових фондів; 7) регулювання (встановлення) цін (тарифів) на окремі види продукції (товари, роботи і послуги) відповідно до законодавства та здійснення контролю за застосуванням таких цін (тарифів). Стаття 119 Конституції України Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують: 1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; 4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів; 5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм; 6) взаємодію з органами місцевого самоврядування. Стаття 16. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р. Місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі; Стаття 18 того ж Закону. Місцева державна адміністрація: 1) складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання; 2) подає в установленому порядку до органів виконавчої влади вищого рівня фінансові показники і пропозиції до проекту Державного бюджету України, пропозиції щодо обсягу коштів Державного бюджету України для їх розподілу між територіальними громадами, розмірів дотацій і субсидій, дані про зміни складу об'єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню, баланс фінансових ресурсів для врахування їх при визначенні розмірів субвенцій, а також для бюджетного вирівнювання виходячи із забезпеченості мінімальних соціальних потреб; 4) здійснює фінансування підприємств, установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, переданих у встановленому законом порядку в управління місцевій державній адміністрації вищими органами державної та виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також заходів, пов'язаних із розвитком житлово-комунального господарства, благоустроєм та шляховим будівництвом, охороною довкілля та громадського порядку, інших заходів, передбачених законодавством.

профіцит бюджету

Профіцит бюджету - перевищення доходів бюджету над його видатками (з урахуванням різниці між поверненням кредитів до бюджету та наданням кредитів з бюджету);

фінансова діяльність

Реалізація завдань, які постають перед державою, пов'язана з необхідністю використання відповідних елементів фінансової системи. Тобто фінансова діяльність зумовлена об'єктивною необхідністю збирання, розподілу, перерозподілу та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, що забезпечують практичне виконання функцій держави. Фінансова діяльність - це організована, регламентована нормами права діяльність уповноважених державних органів влади й органів місцевого самоврядування з формування, розподілу, використання фондів коштів, необхідних для створення умов соціально-економічного розвитку країни. Українська держава, управляючи фінансами та виступаючи у фінансових відносинах як суб'єкт влади і як власник засобів виробництва, встановлює відповідний порядок мобілізації та використання грошових фондів. Від імені держави у цих відносинах виступають компетентні органи. Діяльність держави та її органів у галузі мобілізації, розподілу і витрачання централізованих і децентралізованих фондів коштів називають фінансовою діяльністю. Відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності, є не тільки економічними. За допомогою правових норм держава надає їм юридичного характеру. Правове регулювання фінансової діяльності є однією з форм державного управління економікою.

ревізія і види

Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального розкриття недоліків, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За результатами ревізії складається акт. За змістом ревізії поділяють на фактичні і документальні. Фактична ревізія передбачає перевірку всієї сукупності сторін фінансової діяльності об'єкта перевірки. Документальні ревізії передбачають лише перевірку різних фінансових документів, у тому числі рахунків, платіжних відомостей, чеків, звітів, кошторисів і т. д. За часом проведення ревізії поділяють на планові та позапланові. Залежно від періоду діяльності, який аналізується, ревізії поділяють на вибіркові і фронтальні. Вибіркова (часткова) ревізія є перевіркою фінансової діяльності за певний проміжок часу. При фронтальній (повній) ревізії перевіряється вся фінансова діяльність підконтрольного об'єкта за якісно цільний час, наприклад за період з моменту одержання до повного використання бюджетних коштів університетом в якомусь конкретному році чи за кілька років підряд. Залежно від об'єкта діяльності, що перевіряється, розрізняють комплексні та тематичні ревізії. Комплексна ревізія — це перевірка фінансової діяльності обраного об'єкта в різних сферах і, як правило, в ній беруть участь ревізори одночасно кількох перевіряючих органів. Тематична ревізія — це обстеження будь-якої однієї сфери фінансової діяльності (наприклад, правильності сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів).

фінансово-контрольні органи вру

Розглянемо більш докладно найбільш важливі органи фінансового контролю. Відповідно до ст. 85 Конституції України Верховна Рада України здійснює фінансовий контроль при затвердженні Державного бюджету і внесенні змін у нього, при його виконанні, ухваленні рішення по звіту про його виконання. Дуже важливий також парламентський контроль за використанням Україною кредитів, отриманих від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій і не передбачених Державним бюджетом України. Слід зазначити, що фінансовий контроль Верховна Рада України здійснює також і через свої комітети і тимчасові спеціальні комісії. До їх компетенції входить законопроектна робота, підготовка і попередній розгляд питань, що віднесені до повноважень Верховної Ради України. Природно, що основне навантаження в здійсненні фінансового контролю припадає на спеціалізовані комітети Верховної Ради України — Комітет з питань бюджету і Комітет з питань фінансів і банківської діяльності.

методи розподілу фондів грошових коштів

Розподіл мобілізованих державою кошті у необхідні фонди також здійснюється притаманними йому методами. Розподіл залежить від цілей, які держава встановлює на певний час, і може здійснюватися тільки відповідно до Конституції України, Бюджетного кодексу та закону про Державний бюджет України на поточний рік. Внаслідок розподілу коштів формуються доходи та видатки бюджетів усіх рівнів. Вони становлять бюджетну систему України, через яку отримують кошти всі бюджетні споживачі. Ці кошти також закріплюються у рішеннях про місцеві бюджети як підзаконних актах. Для розподілу державних фінансових ресурсів у фінансовій практиці склалися теж два методи: фінансування та кредитування. Фінансування базується на таких принципах: безповоротність, безплатність, безстроковість, цільове призначення. Якщо фінансові ресурси виділяються з державного бюджету, то це є бюджетним фінансуванням, якщо з відомчих фондів, наприклад з міністерств, то це є відомчим фінансуванням. Тобто вид фінансування залежить від фонду, з якого воно здійснюється. У бюджетних відносинах як метод фінансування зараз використовуються міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно та безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Трансферти бувають у вигляді дотацій вирівнювання, субсидій, субвенцій та ін. Кредитування відбувається на принципах зворотності, строковості, платності, гарантованості, цілеспрямованості наданих фінансових ресурсів. Кредитування як метод отримання грошових коштів здійснюється шляхом запозичення. Запозичення - це операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких виникають зобов'язання держави, АР Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами. Умови банківського кредитування встановлює Національний банк України та комерційні банки.

система фінансових органів

Систему фінансових органів України очолює Міністерство фінансів (далі - Мінфін України) - центральний орган виконавчої влади з управління фінансами: прогнозує розвиток економіки, розробляє проект Державної програми економічного і соціального розвитку, проект Державного бюджету України. Для управління фінансами Мінфін України наділений такими повноваженнями: 1) що випливають із функцій щодо складання і виконання Державного бюджету України, контролю за його виконанням; 2) щодо вжиття заходів у разі порушень установленого порядку виконання Державного бюджету України, призупинення фінансування; 3) регулювання співвідношення коштів Державного бюджету України і місцевих бюджетів у процесі їх формування. Органами Мінфіну України на місцях є фінансові органи місцевих державних адміністрацій, що розробляють проекти відповідних бюджетів, організують виконання бюджетів, забезпечують надходження коштів, встановлюють на основі рішення ради розмір місцевих зборів і організовують місцеві добровільні позики. Особливим центральним органом виконавчої влади, статус якого прирівняний до державного комітету України, є Державне казначейство України. Основні його завдання такі: організація виконання Державного бюджету України; контроль за його виконанням і регулюванням відносин між Державним бюджетом України і позабюджетними фондами; короткострокові прогнози обсягів державних фінансових ресурсів і надання інформації Верховній Раді та Президенту України. Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС. 2. ДПС у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. 3. Основними завданнями ДПС є: 1) реалізація державної податкової політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону; 2) внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування: державної податкової політики; державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС, здійснення контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів; державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального; державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску; державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону. 1. Державна митна служба України (Держмитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів. Держмитслужба реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи. 2. Держмитслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. 3. Основними завданнями Держмитслужби є: 1) забезпечення реалізації державної митної політики, зокрема забезпечення митної безпеки та захисту митних інтересів України і створення сприятливих умов для розвитку зовнішньоекономічної діяльності, збереження належного балансу між митним контролем і спрощенням законної торгівлі; 2) забезпечення реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи, запобігання та протидії контрабанді, боротьби з порушеннями митних правил; 3) внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної митної політики на розгляд Міністра фінансів. Органом державного фінансово-економічного контролю є Рахункова палата, що здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких державних органів. Вона забезпечує єдину систему контролю за виконанням Державного бюджету України і використанням позабюджетних фондів. Функціонування грошового ринку, статус національної валюти, іноземних валют на території України установлюються виключно законами. Контроль за проведенням грошово-кредитної політики покладено на Національний банк України. Функції Нацбанку у сфері грошового обігу закріплені Законом України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. Нацбанк України здійснює регулювання грошового обігу як установленням визначених нормативів щодо готівки, так і проведенням політики щодо ставок, операцій з цінними паперами та ін. Він визначає офіційний валютний курс гривні, виходячи з валютного (обмінного) курсу. Курс гривні щодо іноземних валют Нацбанк України забезпечує через використання золотовалютного резерву, купівлю і продаж цінних паперів, установлення і зміну плати за кредити й інші інструменти регулювання грошової маси в обігу. Для здійснення уповноваженими банками й іншими кредитно-фінансовими установами валютних операцій Нацбанк України видає генеральні й індивідуальні ліцензії. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України для здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам для здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. В основі розмежування на резидентів і нерезидентів лежить відмежування зовнішньоекономічних відносин від операцій, що стосуються внутрішньоекономічних процесів.

бюджетне законодавство

Склад бюджетного законодавства визначено в статті 4 Бюджетного кодексу України, відповідно до якої нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є: 1) Конституція України; 2) Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року; 3) закон про Державний бюджет України; 4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів; 5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України; 6) нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади; 7) рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування. Розгляд законопроектів, які впливають на доходну чи видаткову частину бюджетів, здійснюється за особливою процедурою, що визначається статтею 27 Бюджетного кодексу, згідно з положеннями якої кожен законопроект, внесений до Верховної Ради України, протягом семи днів подається до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету для проведення експертизи щодо його впливу на доходну та (або) видаткову частину бюджетів та виконання закону про Державний бюджет України у поточному бюджетному періоді. Протягом двох тижнів, якщо Верховною Радою України не визначено інший термін. Комітет Верховної Ради України з питань бюджету забезпечує підготовку експертного висновку щодо впливу відповідного законопроекту на доходну та (або) видаткову частину бюджетів. До проектів законів, набрання чинності якими в поточному чи наступному бюджетних періодах призведе до збільшення видатків або скорочення доходів бюджету, суб'єктом законодавчої ініціативи додаються пропозиції про видатки, які належить скоротити, та (або) пропозиції про джерела додаткових доходів для покриття збільшення видатків. Жодна з таких змін не повинна призвести до збільшення державного боргу і державних гарантій, розмір яких встановлений законом про Державний бюджет України. При цьому: 1) законопроекти, які згідно з експертним висновком та рішенням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету не впливають на доходну та (або) видаткову частину бюджетів, вносяться до порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України для їх розгляду в загальному порядку, встановленому Регламентом Верховної Ради України; 2) законопроекти, які згідно з експертним висновком та відповідним рішенням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету впливають на доходну чи видаткову частину бюджетів, протягом трьох днів передаються Міністерству фінансів України для експертного висновку щодо визначення вартісної величини впливу законопроектів на доходну чи видаткову частину бюджетів та для пропозицій щодо доцільності їх прийняття, можливості та терміну набрання ними чинності. Міністерство фінансів України у двотижневий термін готує експертний висновок та пропозиції до законопроектів і передає Комітету Верховної Ради України з питань бюджету для підготовки висновків Щодо доцільності їх прийняття Верховною Радою України і термінів набрання ними чинності. Закони України, які впливають на формування доходної чи видаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до 15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі норми відповідних законів, що впливають на формування доходної та(або) видаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початку бюджетного періоду.

спостереження

Спостереження — це загальне ознайомлення зі станом фінансової діяльності бюджетної установи, підприємства, відомства. Як правило, спостереження передує в часі застосуванню інших методів фінансового контролю.

фінансові повноваження мс

Ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Органи місцевого самоврядування мають повноваження в галузі бюджету, фінансів і цін, що поділяються на: - власні (самоврядні); - делеговані. Власні повноваження органів місцевого самоврядування у сфері фінансів і бюджету: • складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету, щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних,обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів; • встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронения побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснюєдержавне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги; • встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад; • здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету; • залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природногосередовища; • об'єднання на договірних засадах коштів відповідного місцевого бюджету та інших місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування комунальних підприємств, установ та організацій, вирішення інших питань, що стосуються спільних інтересів територіальних громад; • укладення з юридичними і фізичними особами договорів на справляння місцевих зборів, обов'язковість укладення яких установлена законодавством; • підготовка та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів. Делеговані повноваження органів місцевого самоврядування у сфері фінансів і бюджету: • здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності; • здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів; • сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповідній території. Формування місцевих бюджетів передбачене у ст. 61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

фінансово-правова компетенція кму

Стаття 116 Конституції України 1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; 3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; 4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; 6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; 8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; 9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; 9-1) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; 9-2) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України. Стаття 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (у ред. Закону від 27.02.2014 р.) забезпечує проведення держ. економ. політики, здійснює прогнозування та держ. регулювання націон. економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодерж. програм економ. та соціал. розвитку; визначає доцільність розроблення держ. цільов. програм з урахуванням загальнодерж. пріоритетів та забезпечує їх виконання; забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України; розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України; обслуговує державний борг України, приймає рішення про випуск облігацій державних внутрішніх та зовнішніх позик; організовує та забезпечує здійснення митної справи; бере участь у складанні платіжного балансу та організовує роботу із складання зовнішньоторговельного балансу України, забезпечує раціональне використання державних валютних коштів; виступає гарантом щодо позик, які у визначених законом про Державний бюджет України межах надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями, а в інших випадках - відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 р. No 3-рп/2012, (п. 2 резолютивної частини) визначено, що положення ч. 2 ст. 96, п.п. 2, 3, 6 ст. 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Більше того, в мотивувальній частині цей присуд Конституційного Суду України аргументував можливістю Верховної Ради надавати-передавати частину повноважень Кабінету Міністрів України, фактично закріпивши інститут делегування фінансово-правових повноважень, що є порушенням конституційних принципів та загальних принципів фінансової діяльності.

відання Автономної Республіки Крим

Стаття 138 Конституції України До відання Автономної Республіки Крим належить: 4) розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим на основі єдиної податкової і бюджетної політики України; Стаття 9. Закон України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» від 10.02.1998 р. 2. До відання Верховної Ради Автономної Республіки Крим належить: 7) затвердження бюджету Автономної Республіки Крим та внесення змін до нього, контроль за його виконанням, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; 8) встановлення податків і пільг на податки відповідно до законів України; 9) прийняття рішень щодо випуску місцевих позик; 10) утворення позабюджетних цільових (у тому числі валютних) фондів, затвердження положень про ці фонди; затвердження звітів про використання зазначених фондів; обласних, районних, сільських, 12) затвердження програм Автономної Республіки Крим з питань соціально-економічного і культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони довкілля згідно із загальнодержавними програмами, внесення змін до них і контроль за їх виконанням; 23) затвердження за поданням Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим структури і чисельності Ради міністрів, апарату Ради міністрів Автономної Республіки Крим та кошторису витрат на їх утримання.

дефіцит та профіцит бюджету, залишок бюджетних коштів

Стаття 14. Дефіцит та профіцит бюджету, залишок бюджетних коштів 1. Затвердження бюджету з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування бюджету з урахуванням особливостей, визначених статтею 72 цього Кодексу. 2. Профіцит бюджету затверджується з метою погашення боргу, забезпечення встановленого розміру оборотного залишку бюджетних коштів та придбання цінних паперів з урахуванням особливостей, визначених статтею 72 цього Кодексу. 3. Оборотний залишок бюджетних коштів - частина залишку коштів загального фонду відповідного бюджету, яка утворюється для покриття тимчасових касових розривів. Оборотний залишок бюджетних коштів встановлюється у розмірі не більше 2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету Граничний розмір профіциту передбачається у щорічних актах про бюджет, зважаючи на мету його затвердження у акті про бюджет. Граничний обсяг державного (місцевого) боргу, граничний обсяг надання державних (місцевих) гарантій визначаються на кожний бюджетний період законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет). Загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60 відсотків річного номінального обсягу ВВП України.

мета регулювання ринків фін послуг

Стаття 19. Мета державного регулювання ринків фінансових послуг 1. Метою державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні є: 1) проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг; 2) захист прав та інтересів споживачів фінансових послуг; 3) створення сприятливих умов для розвитку та функціонування ринків фінансових послуг; 4) створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасниками ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства; 5) забезпечення рівних можливостей для доступу до ринків фінансових послуг та захисту прав їх учасників; 6) додержання учасниками ринків фінансових послуг вимог законодавства; 7) запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринках фінансових послуг; 8) контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг; 9) сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

форми регулювання ринків фін послуг

Стаття 20. Форми державного регулювання ринків фінансових послуг 1. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом: 1) ведення державних реєстрів фінансових установ і реєстрів осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг; 2) нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ; 3) нагляду за діяльністю учасників ринків фінансових послуг (крім клієнтів); 4) застосування органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг заходів впливу; 5) проведення інших заходів з державного регулювання ринків фінансових послуг. Стаття 21. Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг 1. Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринків цінних паперів та похідних (деривативів), професійної діяльності на ринку цінних паперів та діяльності у системі накопичувального пенсійного забезпечення - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо ринку банківських послуг та інших, ніж зазначені в абзаці другому цієї частини, ринків небанківських фінансових послуг - Національним банком України. Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом. 2. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до цього Закону та інших законів України. 3. Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, та їх посадові особи здійснюють нагляд за додержанням законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів фінансових послуг у межах своєї компетенції, визначеної законом, у порядку, встановленому нормативно-правовими актами таких органів, зокрема: 1) розглядають звернення споживачів фінансових послуг (у тому числі щодо наявності в договорах умов, що обмежують права споживачів фінансових послуг), роз'яснюють їм законодавство з питань захисту прав споживачів фінансових послуг; 2) здійснюють контроль за дотриманням законодавства України про рекламу (в частині реклами у сфері фінансових послуг); 3) за результатами розгляду справ про порушення прав споживачів фінансових послуг застосовують до фінансових установ, інших суб'єктів господарювання, що надають фінансові послуги, та осіб, що надають посередницькі послуги на ринках фінансових послуг, у тому числі кредитних посередників, заходи впливу та накладають на посадових осіб юридичної особи або фізичних осіб - підприємців, які надають фінансові послуги, адміністративні стягнення; 4) перевіряють у фінансових установах та в інших суб'єктах господарювання, що надають фінансові послуги, додержання правил надання фінансових послуг та законодавства про захист прав споживачів; 5) одержують безоплатно від фінансових установ та інших суб'єктів господарювання, що надають фінансові послуги, діяльність яких перевіряється, інформацію, документи та їх копії (на паперових носіях або в електронній формі), письмові пояснення з питань діяльності, які характеризують фінансові послуги, які надаються цією установою, та щодо дотримання ними законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг; 6) узагальнюють практику застосування законодавства з питань захисту прав споживачів фінансових послуг та публікують на своїх веб-сайтах щоквартальні огляди; 7) розробляють пропозиції щодо вдосконалення законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг; 8) забезпечують проведення роз'яснювальної роботи щодо захисту прав споживачів фінансових послуг; 9) видають методичні рекомендації щодо підвищення рівня фінансової обізнаності споживачів фінансових послуг, враховуючи необхідність охоплення фінансовими послугами якомога ширших верств населення.

принципи бюджетної системи

Стаття 95 Конституції України встановлює, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Бюджетний кодекс України (ст. 7) встановлює принципи, на яких будується сучасна бюджетна система: 1) принцип єдності бюджетної системи - єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносив, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності; 2) принцип збалансованості - полягає в тому, що повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період (ст. 95 КУ); 3) принцип самостійності. Держава коштами Державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади АР Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. 4) принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування; 5) принцип обгрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил; 6) принцип ефективності - при складанні та виконанні бюджетів yd учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів; 7) принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен бути заснований на потребі у максимально ефективному зближенні безпосереднього споживача із наданням йому гарантованих державою послуг; 8) принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями; 9) принцип справедливості і неупередженості - бюджетна система України будується на засадах справедливого та неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами (ст. 95 КУ); 10) принцип публічності та прозорості - Державний бюджет країни та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про к виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою АР Крим та відповідними радами. Інформація про бюджет публікується в офіційних урядових виданнях та ЗМІ; 11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу - кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу. Впровадження цього принципу потребує подальшої розробки законодавства з контрольних відносин у бюджетному процесі. Таким чином, принципи бюджетної системи України складають підставу для створення бюджетно- правових норм, що встановлюються Бюджетним кодексом та іншими нормативно-правовими актами, та реалізуються через виконання бюджетного законодавства.

структура бюджету "по вертикалі"

Структура бюджету "по вертикалі" 1) Надходження (дохідна частина): 1) доходи -податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ); 2) повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цін. Паперів; 3) кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету) ; 4) кошти від державних (місцевих) запозичень; 5) повернення кредитів до бюджету. 2) Витрати (видаткова частина): 1) видатки - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом; 2) повернення надмірно сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та ін. доходів, проведення їх бюджетного відшкодування; 3) розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів; 4) погашення боргу; 5) надання кредитів з бюджету Основною ознакою виділення доходів з системи надходжень бюджету та видатків з витрат бюджету - їх зворотність (поверненість).

функції фінансів

Суть фінансів концентровано виражена у виконанні ними таких функцій: 1) розподільчої; 2) контрольної; 3) стимулюючої. Об'єктами дії розподільчої функції фінансів виступає грошова форма вартості валового суспільного продукту і частина національного багатства. На основі цієї функції: - здійснюється заміщення вартості спожитих засобів виробництва і утворення первинних доходів у вигляді прибутку, нарахувань на соціальне страхування, утворення резервних і страхових фондів; - забезпечуються загальнодержавні потреби, формуються ресурси на утримання і розвиток невиробничої сфери, здійснюється внутрішньогалузевий, міжгалузевий і міжрегіональний розподіл національного доходу. При формуванні та регулюванні фінансових ресурсів фінанси як економічна категорія відображають діяльність держави зі створення і використання грошових фондів у процесі розподілу і перерозподілу суспільного продукту. Контрольна функція фінансів виникає з розподільчої і пов'язана з нею. Вона передбачає здійснення перевірки дотримання суб'єктами господарювання порядку акумулювання та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів суспільного призначення та виконання фінансових зобов'язань перед державою. Через фінансове законодавство держава регламентує і регулює процес нарахування, отримання, зміну та відміну платежів у бюджет і позабюджетні фонди, фінансову діяльність усіх суб'єктів господарювання. Стимулююча функція фінансів спрямована на підвищення ефективності виробництва, на створення достатніх умов для проведення режиму економії, поліпшення продуктивності праці та якості продукції. Будь-яке порушення цієї функції негайно підриває економічну і соціальну стабільність суспільства, провокує економічно невиправдане зростання цін, спад виробництва та інфляцію.

фінансово-контрольні органи класифікація

У здійсненні фінансового контролю задіяна ціла система органів, наділених відповідною компетенцією (їх формування в Україні ще не завершене). Різноманіття і багатовекторність даних органів вимагають їх класифікації. Підстави класифікації таких органів можуть бути різними. Залежно від рівня органів контролю: а) загальнодержавні: - верховна Рада України; - Президент України; - Кабінет Міністрів України; б) органи місцевого самоврядування. Залежно від інститутів: - податкові органи; - контрольно-ревізійні органи; - органи державного казначейства; - фінансово-кредитні установи тощо. Залежно від компетенції органів: - загальної компетенції (для яких здійснення фінансового контролю не є основною діяльністю); - спеціальної компетенції (спеціально створені для діяльності у сфері фінансового контролю).

фінансова система

У структурі фінансових відносин як цілісної, базової категорії із загальними властивостями присутні декілька взаємопов'язаних ланок (інститутів). Це обумовлено різноманітністю матеріальної і нематеріальної сфери, багатогранністю суспільних та людських потреб. Наявність різноманітних умов господарювання, суб'єктів господарювання, їхніх потреб призводить до різних фінансових зв'язків. Об'єктивним критерієм класифікації фінансових відносин і є роль суб'єкта у фінансових відносинах. Згідно з цим критерієм складається фінансова система. Кожна країна має власну фінансову систему, на складові елементи якої впливають соціальні, економічні, політичні та інші фактори суспільного розвитку. Фінансова система держави - це сукупність фінансових інститутів, за допомогою яких держава збирає, розподіляє та використовує кошти.

фінансово-правова компетенція органів державної влади загальної компетенції

У фінансовій діяльності беруть участь практично всі державні органи залежно від їх компетенції, встановленої Конституцією України та іншими законами України, нормативними актами, що визначають їх правовий статус та ін. Державну політику у фінансовій сфері здійснює Верховна Рада України, що затверджує загальнодержавні програми, Державний бюджет і вносить зміни до нього, здійснює контроль за використанням Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання. Найважливіші питання у фінансовій сфері регулюються винятково законами України.

фінансово-контрольні органи вступ

ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ - це регламентована правовими нормами діяльність уповноважених державою органів, органів місцевого самоврядування та недержавних організацій, щодо своєчасності і точності планування, обґрунтованості й повноти надходження коштів у відповідні фонди, правильності та ефективності їх використання, цілеспрямованості дій у сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів держави і суб'єктів місцевого самоврядування, а також застосування заходів впливу до порушників встановлених правил з метою найбільш ефективного соціально-економічного розвитку всіх учасників фінансових правовідносин і здійснення ефективної фінансової політики в державі. Залежно від природи суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль виділяють: - НЕДЕРЖАВНИЙ: Муніципальний; Громадський; Аудит - ДЕРЖАВНИЙ - Який залежно від обсягу поширення контрольних повноважень поділяється: 1. Загальнодержавний 2. Внутрішньовідомчий (підрозділи внутрішнього аудиту ЦОВВ) 3. Внутрішньогосподарський (підрозділи установ, підприємств, організацій) Загальнодержавний фінансовий контроль залежно від організаційного зв'язку між контролюючим та підконтрольним суб'єктами буває: - Зовнішній (незалежний): парламентський Рахункова палата, президентський, судовий, прокуратура - Внутрішньо системний: урядовий (ДФС, Держаудитслужба України) Принципи фінансового контролю за Лімською декларацією: До них відносяться такі універсальні принципи, як незалежність і об'єктивність, компетентність і гласність. Незалежність контролю повинна бути забезпечена: а) фінансовою самостійністю контрольного органу; б) більш тривалими в порівнянні з парламентськими строками повноважень керівників органів контролю; в) закріпленням в Конституції їх статусу. Об'єктивність та компетентність обумовлюються неухильним дотриманням контролерами чинного законодавства, високим професійним рівнем роботи контролерів на основі чітко встановлених стандартів проведення ревізійної роботи. Гласність передбачає постійний зв'язок державних контролерів з громадськістю та засобами масової інформації. З цих базових принципів випливають і інші, що носять більш прикладний характер, в тому числі: результативність; чіткість і, логічність пропонованих контролерами вимог; непідкупність суб'єктів контролю; Відповідно до ст. 1 Лімської Декларації: контроль - це не самоціль, а невід'ємна частина загальнодержавної системи регулювання суспільних відносин, що розкриває допущені відхилення від прийнятих стандартів і мали місце порушення принципів законності; ефективності та економії витрачання матеріальних ресурсів на більш ранній стадії, з тим щоб мати можливість прийняти відповідні коригувальні заходи, а в необхідних випадках - притягти винних до відповідальності.

фінанси: вступ

Фінанси формують життєдіяльність суспільства, забезпечуючи реалізацію завдань і функцій держави в цілому. Це є досить складне, багатогранне суспільне явище, що характеризується різноманітними сутнісними ознаками й формами прояву. Термін "фінанси" походить від лат. finantia, від фр. finance -платіж. У XVII ст. цей термін отримує міжнародне визнання й застосовується для визначення усіх відносин, пов'язаних із витратами та доходами. В економічній літературі фінанси розглядаються як сукупність економічних відносин, пов'язаних з формуванням та використанням централізованих і децентралізованих грошових фондів. У науці фінансового права під фінансами здебільшого розуміється система економічних відносин, пов'язаних із планомірним утворенням і розподілом публічних централізованих і децентралізованих фондів коштів, необхідних для функціонування держави й органів місцевого самоврядування та інших утворень, визнаних державою необхідними. Для виконання перед суспільством своїх обов'язків і завдань держава визначає відповідним суб'єктам права та обов'язки, завдання і функції. У межах встановлених повноважень компетентні державні органи влади, органи місцевого самоврядування, посадовці здійснюють діяльність у фінансовій сфері. Однією з головних ознак фінансів є їх грошова форма, яка відображає фінансові відносини через реальний рух грошових коштів. Умовою функціонування фінансів є наявність грошей, а причиною появи фінансів служить потреба суб'єктів господарювання і держави в ресурсах, що забезпечують їх діяльність. За допомогою державних фінансів відбувається регулювання масштабів суспільного виробництва в галузевому і територіальному аспектах, захист навколишнього середовища та задоволення інших суспільних потреб. Фінанси об'єктивно необхідні, оскільки обумовлені потребами суспільного розвитку. Держава може, враховуючи об'єктивну необхідність фінансових відносин, розробляти різні форми їх використання: вводити або відміняти різні види платежів, змінювати форми використання фінансових ресурсів і т. ін. Держава не може створювати те, що об'єктивно не підготовлене ходом суспільного розвитку. Вона встановлює тільки форми прояву об'єктивно назрілих економічних відносин за допомогою права.

принципи фінансової діяльності

Фінансова діяльність держави базується на таких принципах: 1) законності; 2) публічності, гласності, відкритості; 3) розподілу компетенції між законодавчими, виконавчими та судовими органами влади; 4) відповідальності уповноважених суб'єктів: 5) економічної та соціальної спрямованості; 6) економічної безпеки фінансової діяльності держави; 7) єдності цілей фінансової діяльності всіх суб'єктів господарювання; 8) самостійності у встановлених чинним законодавством держави межах фінансової діяльності органів місцевого самоврядування.

форми фінансової діяльності

Фінансова діяльність держави й місцевого самоврядування проявляється у відповідних формах як зовнішньому вираженні такої діяльності, що зумовлено змістом останньої. Такі форми можна розмежувати на правові та неправові.

значення фінансової діяльності

Фінансова діяльність держави та органів місцевого самоврядування виступає як важлива та необхідна складова механізму соціального управління. Це відображається в тому, що грошові кошти, які акумулюються державою, направляються в галузі народного господарства, соціальну та інші сфери з урахуванням пріоритетності заходів, що фінансуються на відповідному етапі розвитку держави, її зовнішньої та внутрішньої політики. Саме завдяки фінансовій діяльності створюється матеріальна база, що є необхідною для функціонування органів державної влади та управління, правоохоронних органів, забезпечення оборони та безпеки держави.

фінансова діяльність мс

Фінансова основа місцевого самоврядування визначається Конституцією України, Бюджетним кодексом України, законами України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про Державний бюджет України» Фінансову діяльність здійснюють усі без винятку органи місцевого самоврядування, оскільки виконувати покладені на них функції не можна без використання фінансів. Залежно від повноважень цих органів визначається і обсяг бюджетних фондів, що знаходяться в їх розпорядженні, і форми участі безпосередньо у фінансовій діяльності відповідних адміністративнихтериторій. Місцеві фінанси - це сукупність відносин, врегульованих нормами фінансового права, що виникають між органами місцевого самоврядування та територіальними громадами, органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями з приводуформування, розподілу та використання фондів коштів органів місцевого самоврядування з метою задоволення публічного інтересу територіальної громади та виконання органами місцевого самоврядування державних функцій у процесі реалізації власних таделегованих державою повноважень Самостійність у формуванні, затвердженні і виконанні місцевого бюджету є основною гарантією життєдіяльності територіальної громади. Основним джерелом доходів місцевих бюджетів є місцеві податки та збори. Органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах самостійно вирішуються питання в фінансовій сфері щодо: • утворення цільових фондів та затвердження положень про фонди; • прийняття рішень щодо здійснення місцевих запозичень; • прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету; • прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг за місцевими податками і зборами, а також земельним податком; • встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету; • прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; • вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; • затвердження ставок земельного податку відповідно доПодаткового кодексу України.

фінансовий контроль

Фінансовий контроль визначають як цілеспрямовану діяльність законодавчого і виконавчих органів публічної влади і недержавних організацій, спрямовану на забезпечення законності, фінансової дисципліни і раціональності в ході мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих і децентралізованих грошових фондів держави з метою найефективнішого соціально-економічного розвитку всіх суб'єктів фінансових правовідносин. Основний зміст фінансового контролю у відносинах, що регулюються фінансовим правом, зводять до такого: перевірка виконання юридичними і фізичними особами фінансових зобов'язань перед державою та органами місцевого самоврядування; перевірка правильності використання державними і комунальними підприємствами, установами й організаціями грошових ресурсів, що перебувають в їх господарському віданні чи оперативному управлінні; перевірка дотримання правил здійснення фінансових операцій, розрахунків і зберігання грошових коштів підприємствами, установами і організаціями на рахунках у фінансових установах; виявлення внутрішніх резервів виробництва — можливостей підвищення продуктивності праці, рентабельності, економії грошових і матеріальних ресурсів і т. д.; попередження і усунення виявлених порушень фінансової дисципліни. Залежно від критеріїв, взятих за основу, фінансовий контроль поділяється на кілька видів.

методи фінансового контролю

Фінансовий контроль здійснюється різними методами. Під методом фінансового контролю розуміють засоби, прийоми і способи його здійснення. Вони дуже різноманітні і обираються не довільно, а залежно від сукупності факторів, насамперед від: 1) суб'єкта контролю; 2) об'єкта контролю; 3) мети і завдань, що стоять перед суб'єктом контролю; 4) підстав виникнення контрольних правовідносин та ряду інших обставин. Найчастіше застосовують такі методи фінансового контролю — ревізії, перевірки, обстеження, інспекції, спостереження.

фінансово-планові акти

Фінансово-планові акти - це акти, прийняті в процесі фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування, які містять конкретні завдання в галузі фінансів на певний період, тобто є планами по мобілізації, розподілу та використання фінансових ресурсів. Існування фінансово-планових актів обумовлено дією принципу плановості в процесі утворення, розподілу і використання фінансових ресурсів відповідно до програм і планів економічного і соціального розвитку. До фінансово-планових актів відносяться Державний та місцевий бюджети, фінансові плани та кошториси органів державного управління, підприємств, установ та організацій тощо. (кошторис - затверджений у встановленому порядку або прийнятий належним чином фінансово-плановий документ, який містить відповідні статті і суми витрат коштів на утримання органів державної влади, установ та організацій);

фінансові ресурси

Фінансові ресурси країни охоплюють публічні та приватні фінанси. Публічні фінансові ресурси - це фінансові ресурси, які є в розпорядженні органів державної влади й управління, органів місцевого самоврядування та використовуються для забезпечення відтворення суспільних потреб країни в цілому або її регіонів. Приватні фінансові ресурси, на відміну від публічних, використовуються для задоволення потреб приватних установ, фізичних осіб - підприємців, громадян.

централізовані фонди

Централізовані фонди коштів відображають відносини, пов'язані з мобілізацією, розподілом і використанням грошових фондів, які знаходяться в розпорядженні держави як суб'єкта публічної влади. За рахунок цих фондів фінансуються видатки держави на управління, судову та правоохоронну діяльність, соціальний захист населення, міжнародну діяльність, капітальне будівництво, інвестиційну діяльність та інші галузі.