фонетика

кількісна редукція

зменшення тривалості й артикуляційної напруженості при збереженні характерного тембру. В усіх позиціях ненаголошені голосні коротші за наголошені.

прогресивна дисиміляція

зміна другого приголосного звука у сполученні двох.

регресивна дисиміляція

зміна першого приголосного звука у сполученні двох.

регресивна асиміляція

коли наступний звук впливає на попередній.

прогресивна асиміляція

коли попередній звук впливає на наступний

фразовий наголос

наголошення неоднакової сили, яке дістають слова та мовні відрізки в межах фрази.

наголос

надсегментна одиниця мовлення; виділення голосом певного складу в слові.

методика(тон)

надсегментна одиниця мовлення; носієм тону виступає голосний звук, але в деяких мовах можуть і приголосні; зміна висоти голосу під час мовлення.

фонема

найменша (неподільна) структурно-семантична звукова одиниця, що здатна виконувати деякі функції у мовленні: творить, розділяє і розпізняє морфеми, слова, їхні форми в мовному потоці.

сингармонізм (гармонія голосних)

морфологічне й фонетичне явище, процес уподібнення голосних звуків афіксів голосним звукам кореня того самого слова.

субституція

вживання одного мовного елемента замість іншого, аналогічного. В залежності від мовного елемента: - зміна в запозичених словах чужого звука своїм - група способів словотворення, при яких відбувається заміна частин мови - взаємозамінювання мовних складників у межах певного контексту з урахуванням їх функціональних можливостей, ознак самтожності, парадигматичних, синтагматичних зв'язків.

редукція

видозміна звуків, що є наслідком меншої напруженості і тривалості артикуляції. На вимові голосних, особливо ненаголошених, позначається тверде чи м'яке консонанте оточення.

складовий наголос

виділення в слові одного зі складів властивим даній мові артикуляційними способами.

логічний наголос

виділення важливого слова в реченні (яке несе особливе смислове навантаження) через підвищення сили голосу.

емфатичний наголос

виділення важливої зі смислового погляду частини висловлення (групи слів, слова і навіть частини слова) у зв'язку з вираженням експресії мовлення, емоційного стану мовця.

словесний наголос

виділення за допомогою фонетичних засобів одного зі складів слова

тонічний наголос (музикальний, мелодійний)

виділення наголошеного складу інтонаційно, підвищенням основного тону.

експіраторний (динамічний, силовий) наголос

виділення одного зі складів слова (такту) більшою силою, тобто сильнішим видихом струменя повітря.

вільний наголос

виділення різних складів у різних словах.

квантитативний наголос (кількісний, довготний)

виділення складу більшою тривалістю звучання. можливий у мовах, де немає розрізнення довгих і коротких голосних (новогрецька)

руховий наголос (різновид вільного)

виділення складу залежно від того, чи зберігається наголошений склад у різних формах одного й того ж слова.

зв'язаний наголос (постійний, фіксований)

виділення у всіх формах слова припадає на той самий склад.

нерухомий наголос (різновид вільного)

виділення у всіх формах слова припадає на той самий склад.

акомодація

пристосування суміжних приголосних і голосних звуків один до одного, внаслідок чого властивості приголосного поширюються на голосний.

протеза

приєднання до слів переднього не етимологічного опорного або перехідного звука для зручності вимови. Протеза є як позиційною, так і комбінаторною фонетичною зміною, оскільки приголосний з'являється саме перед голосним, а не перед будь-яким звуком.

темп мовлення

швидкість потоку зв'язного мовлення, є одиницею надсегментного рівня.

регресивна акомодація

рекурсія попереднього звука пристосовується до екскурсії подальшого.

артикуляція

робота органів мовлення, спрямована на продукування звуків.

дистанційна дисиміляція

розподібнення звуків, розділених іншими.

контактна дисиміляція

розподібнення суміжних звуків.

асиміляція

уподібнення звука до сусіднього як в умовах його творення (артикуляції), так і в акустичному відношенні.

дистактна асиміляція

уподібнення звуків, розділених іншими звуками.

контактна асиміляція

уподібнення суміжних звуків.

тембр

характерне забарвлення звуку, за яким розрізняють звукові тони однакової висоти й завдяки якому звучання одного муз.інструмента або голосу відрізняють від іншого.

ритм мовлення

часова організація мовленнєвого потоку, його циклічність; є одним з аспектів просодії разом із наголосом, методикою, темпом мовлення, паузами та наголосом.

енклітика

ненаголошене слово, що примикає у вимові до попереднього, яке несе наголо, і утворює з ним єдине акцентуаційне ціле (фонетичне слово). Енклітиками виступають частки.

проклітика

ненаголошене слово, яке стоїть перед словом, що має наголос, і примикає до цього слова в плані наголошування. Проклітик і наголошене слово утворюють фонетичне слово (таки), що є одним акцентуаційним цілим. Проклітики частіше є службовими частинами мови.

циркумфлексний наголос

низхідний (низхідно-висхідний) тонічний наголос.

екскурсія (приступ)

одна з фраз артикуляції, початковий рух органів мовлення, підготовка органів мовлення до вимови звука.

еквіполентна/рівнозначна (опозиція фонем)

опозиція, в якій обидва члени рівноправні (п - т)

приватна опозиція фонем

опозиція, в якій один член має якусь ознаку, а інший її не має. (д - т)

градуальна опозиція фонем

опозиція, в якій член характеризується різним ступенем, градацією однієї й тієї самої однак (е - і)

корелятивна (опозиція фонем)

опозиція, члени якої різняться тільки однією ознакою, а за іншими ознаками збігаються.

кульмінація (витримка)

положення органів мовлення в момент вимовлення звуків.

якісна редукція

полягає у тому, що ненаголошений, втративши напруженість, утворюється при нейтральному або близькому до нейтрального положенні мовних органів, унаслідок чого змінюється якісні характеристики голосних.

епентеза

поява у словах додаткового звука, протилежне дієрезі явище.

неповна асиміляція

звук уподібнюється сусідньому частково.

повна асиміляція

звук цілком уподібнюється сусідньому

дієреза

випадання приголосного при словотворі або відмінюванні, спрощення в групах приголосних для зручності вимови.

акутований наголос

висхідний наголос

прогресивна акомодація

екскурсія наступного звука пристосовується до рекурсії попереднього

дисиміляція

заміна одного із двох однакових щодо способу творення приголосних звуків у межах одного слова на інший звук, відмінний щодо способу творення (може бути з приголосними чи голосними).

метатеза

перестановка звуків, рідше складів у слові. Обумовлене намаганням уникнути важковимовних або не властивих даній мові звукосполучень.

рекурсія (відступ)

повернення органів мовлення у вихідне положення.

вокалічна акомодація

під впливом голосних звуків

консонантна акомодація

під впливом приголосних звуків

інтенсивність

підвищення і посилення голосу на слові, яке хочуть виділити (логічний наголос)

алофон

реалізація фонеми, її варіант, зумовлений конкретним фонетичним оточенням.

гаплологія

спрощення звукового складу слова внаслідок дисимілятивного випадання одного з двох сусідніх близьких за звучанням складів

інтонація

сукупність так званих просодичних елементів або надсегментних одиниць мовлення: мелодики (тону), ритму, темпу, наголосу, завдяки яким передають смисловий емоційно-експресивний і модальний характери висловлення, комунікативні значення та ситуативну зумовленість, стилістичні забарвлення тексту, індивідуальність виражальних прийомів мовця.

пауза

тимчасова коротка перерва у мовленні, що виконує роль словоподілу, відмежовує одну фразу від іншої.

функції фонеми:

• конститутивна: фонеми - матеріал, з допомогою якого творяться одиниці вищих рівнів. • перцептивна (розпізнавальна)(різновид дистинктивної) - звукові одиниці пов'язані відношенням контрасту. • сигніфікативна (смислорозрізнювальна)(різновид дистинктивної) - звукові одиниці пов'язані відношенням опозиції • деліміативна (розмежувальна) - пов'язана з сигнальною вказівкою на межі слів і морфем. Це є можливим завдяки наявним обмеженням на появу певних елементів у мовленнєвому ланцюжку

ознаки фонеми:

• інтегральні - ознаки фонеми, які не розрізняють значень слів чи морфем. • деференційні - ознаки фонем, за якими розрізняють значення слів чи морфем. 1) участь голосу/шуму (дзвінкість/глухість) 2) місце творення (губність, передньоязиковість, задньоязиковість, гортанність тощо) 3) спосіб творення (проривність, фрикативність, африкативність) 4) твердість/м'якість 5) короткість/довгота 6) назальність/неназальність 7) відкритість/закритість голосних