мовознавство терміни: фонетика

Побічний наголос

додатковий наголос у багатоскладовому слові

Осцилографія

еретворення звукових коливань на електричні, запис їх на екрані і встановлення таким чином довготи, висоти та інтесивності звуків

Алофони

звуки, в яких проявляється певна фонема залежно від місця в слові, характеру сусідніх звуків, місця наголосу і тд

Фарингальні (глоткові)

звуки, що творяться в порожнині глотки

Акомодація

зміна одного звука під впливом іншого, сусіднього; часткове пристосування сусідніх звуків

Мелодика

зміна частоти основного тону, його діапазовнів, інтервалів, підвищень і понижень, напрямку його руху (вгору, вниз, рівно тощо)

Фізичні характеристики звуків (ВИСОТА)

зумовлюється частотою коливань

Африкати

зімкнені приголосні, вимова яких закінчується щілинною фазою

Зв'язаний (фіксований) наголос

наголос є постійним для всіх слів у всіх їхніх граматичних формах (французька, польська мови)

Емфатичний наголос

наголос, за допомогою якого підкреслюється не смислове, а емоційне значення слова

Прокліктика

наголошене слово, що стоїть ПЕРЕД наголошеним і приєднується до нього, утворюючи з ним одне фонетичне ціле, об'єднане спільним наголосом

Фразовий наголос

наголошення неоднакової сили, яке дістають слова та мовні відрізки в межах фрази

Передньоязикові (АПІКАЛЬНІ)

кінчик язика (апекс) притискається до зубів, альвеол, ясен або загинається до твердого піднебіння

Фонема

мінімальна звукова одиниця мови, яка служить для розпізнавання й розрізнення значеннєвих одиниць — морфем і слів

Ряд (передній середній, задній)

місце язика при просування в горизонтальному напрямі під час творення голосних, що надає їм специфічного тембру

Метатеза

взаємна перестановка звуків або складів у межах слова

Загальна фонетика

вивчає загальні особливості, характерні для звуків усіх мов

Експериментальна фонетика

вивчає звуки мови за допомого точних приладів та апаратів

Конкретна фонетика

вивчає звуки певної мови, або якоїсь групи мов

Описова фонетика

вивчає звукову систему мови на певному етапі її розвитку

Акустична фонетика

вивчає фізичні властивості мовного сигналу

Артикуляторна фонетика

вивчає фізіологічний аспект звука

Логічний наголос

виділення більшою силою голосу найважливішого слова в реченні

Квантитативний (кількісний) наголос

виділення складу більшою тривалістю звучання

Наголос

виділення складу в слові або слова в реченні властивими для певної мови фонетичними засобами

Тонічний наголос

виділення складу чи слова висотою звучання

Складовий наголос

виділення у слові одного зі складів властивими даній мові артикуляційними засобами

Палатографія

визначає місце зіткнення язика з піднебінням при творенні звука

Редукція голосних (КІЛЬКІСНА)

голосні ненаголошених складів утрачають силу і довготу, але зберігають характерний для них тембр

Лабіалізованість (огубленість)

голосні, при вимові яких губи заокруглюються й витягуються вперед

Рентгенографія

дає змогу визначити положення всіх органів мовлення при творенні звука

Дифтонгоїди

проміжна ланка між монофтонгом і дифтонгом; характеризується плавною артикуляцією, не відбувається радикальної змін якості звучання голосного

Монофтонги

прості голосні звуки

Темп

швидкість мовлення, вимірювана кількістю виголошуваних за секунду складів

Фонологія

розділ мовознавства, що вивчає звуки мови як засіб творення, розпізнавання і розрізнювання морфем, слів і їхніх форм, тобто функціональні властивості фонем

Довгота/короткість

розрізнення голосних за тривалістю звучання

Інтонація

рух, зміна, динаміка тону, що супроводжує висловлювання; ритміко-мелодійний малюнок мовлення

Вокалізм

система голосних звуків

Консонатизм

система приголосних

Функції фонеми (СИГНІФІКАТИВНА (дистинктивна?))

смислорозрізнювальна функція фонеми

Дифтонги

тип звука, що є сполученням двох голосних (складотворчого і нескладотворчого) у межах одного складу

Рекурсія

третя фаза артикуляції, повернення органів мовлення у вихідне положення

Нерухомий наголос

у будь-яких формах слів падає на один і той самий склад

Рухомий наголос

у формах одного й того ж слова падає на різні склади

Передньоязикові (КАКУМІНАЛЬНІ)

утворюються при піднятому вгору краї частини спинки язика

Функції фонеми (ДЕЛІМІТАТИВНА)

функція фонеми, що пов'язана з сигнальною вказівкою на межі слів і морфем (пограничні сигнали)

Функції фонеми (КОНСТИТУТИВНА)

функція фонеми, що пов'язана з творення одиниць вищого рівня

Функції фонеми (КУЛЬМІНАТИВНА)

функція фонеми, що полягає в забезпеченні цілісності та виділенні слова, що досягається завдяки наголосу і сингармонізмові

Функції фонеми (ПРЕЦЕПТИВНА)

функція фонеми, що полягає у здатності фонем сприйматись

Спектрографія

фіксування спектра звука, тобто визначення його загальної акустичної картини, сукупності значень амплітуд його частотних складників

Язичкові (увулярні)

характеризуються активною артикуляцією маленького язичка (увули)

Варіації фонем

це індивідуальні, територіальні і позиційні видозміни фонем, які не впливають на смисл, не утруднюють сприйняття

Акомодація (РЕГРЕСИВНА)

наступний звук впливає на попередній

Фонетика

наука, яка вивчає звуки мови

Енкліктика

ненаголошене слово, що стоїть ПІСЛЯ наголошеного й приєднується до нього, утворюючи з ним одне фонетичне ціле, об'єднане спільним наголосом, тобто слово, яке підпало енклізі

Вільний наголос

нефіксований наголос: у різних словах може припадати на різні склади

Лабіодентальні

нижня губа змикається з верхніми зубами

Циркумфлексний наголос

низхідний наголос

Словесний наголос

об'єднує слово у фонетичну одиницю і виділяє у слові один склад зміною сили або висоти звука

Ознаки фонеми (ДИФЕРЕНЦІЙНІ)

ознаки, за якими розрізняють значення слів чи морфем

Ознаки фонеми (ІНТЕГРАЛЬНІ)

ознаки, які не розрізняють значення слів чи морфем

Опозиції фонем (ЕКВІПОЛЕНТНА (рівнозначна))

опозиція фонем, в якій обидва члени рівноправні

Опозиції фонем (ПРИВАТИВНА)

опозиція фонем, в якій один член має якусь ознаку, а інший її не має

Опозиції фонем (ГРАДУАЛЬНА (ступінчаста))

опозиція фонем, в якій члени характеризуються різним ступенем, градацією однієї і тієї самої ознаки

Опозиції фонем (КОРЕЛЯТИВНА)

опозиція, члени якої різняться тільки однією ознакою, а за іншими ознаками збігаються

Акомодація (ПРОГРЕСИВНА)

попередній звук впливає на наступний

Протеза

поява перед голосним, що стоїть на початку слова, приголосного для полегшення вимови

Нелабіалізованість (неогубленість)

при вимові голосних губи нейтральні

Білабіальні

при творенні цих приголосних звуків нижня губа змикається з верхньою

Середньоязикові

приголосний звук, при вимові якого середня частина язикової спинки піднімається до твердого піднебіння боковими краями, утворює посередині щілину, через яку проходить струмінь повітря

Задньоязикові

приголосний звук, що утворюється при зімкненні задньої частини язика з м'яким піднебінням

Носові

приголосні, утворені з опущнним м'яким піднебінням, що дає змогу повітрю виходити через ніс

Зімкнені або проривні

приголосні, утворені зімкненням двох артикуляторів, що створюють перешкоду, яку повітря з силою прориває

Сонанти

приголосні, характеризуються перевагою тону над шумом

Щілинні або фрикативні

приголосні, що утворюються при неповному змікненні активного й пасивного органів, внаслідок чого утворюється щілина, крізь яку проходить повітря і треться об стінки цієї щілини, утворюючи шум

Епентеза

(ВІД rp. epenthesis "вставка") - поява у словах додаткового звука

Діереза

(від гp. diairesis "поділ, розділення") - викидання звука чи складу в слові для зручності вимови

Тембр мовлення

емоційне забарвлення (схвильоване, веселе, сумне, грайливе тощо)

Сильна позиція

позиція, в якій протиставлення і розрізнення фонеми досягають повної сили

Акомодація (ВОКАЛІЧНА)

акомодація під впливом голосних звуків

Акомодація (КОНСОНАНТНА)

акомодація під впливом приголосних звуків

Дрижачі

артикулятор (язик або язичок) дрижить і таким чином то закриває, то відкриває шлях для повітря

Експіраторний (динамічний) наголос

вимова одного зі складів слова з більшою силою, тобто сильнішим видихом струменя повітря

Акутований наголос

висхідний наголос

Редукція голосних (ЯКІСНА)

голосні ненаголошених складів стають не тільки слабшими й коротшими, але й втрачаються деякі ознаки свого тембру, тобто свою якість

Історична фонетика

встановлює формування звукової системи мови, закономірості й тенденції її ровитку

Кульмінація

друга фаза артикуляції, положення органів в момент мовлення

Артикуляція

дія мовних органів, внаслідок якої утворюються звуки

Піднесення (високе, середнє, низьке)

за ступенем піднесення язика по вертикалі розрізняють високе, середнє й низьке піднесення; ступінь розкриття рота

Фізичні характеристики звуків (СИЛА)

залежить від амплітуди коливань

Фізичні характеристики звуків (ДОВГОТА)

залежить від часу коливань

Редукція голосних

ослаблення артикуляції ненаголошених звуків і заміна їхнього звучання

Головний наголос

основний виразний інтонаційний наголос у вірші, котрий поділяє свою ритмотвірну функцію з побічними акцентами цього самого слова

Пауза

перерва у звучанні, перерва в потоці мовлення

Екскурсія

перша з трьох фаз артикуляції окремого звука, коли активні органи мовного апарату переходять у позицію дл яутворення звука і розпочинають його творення

Слабка позиція

позиція, в якій протиставлення фонем неповне або зовсім зникає (нейтралізується)

Інтенсивність

підвищення і посилення голосу на слові, яке хочуть виділити (логічний наголос)

Фізичні характеристики звуків (ТЕМБР)

специфічне забарвлення, що складається з основоного тону та шуму, їхньої комбінації, гармонічних обертонів і резонаторних тонів

Передньоязикові (ДОРСАЛЬНІ)

спинка язика торкається піднебіння, а його кінчик опускається вниз, наближаючись до нижніх зубів