Професійна самосвідомість викладача закладу вищої освіти: аспект професійної комунікації

Асертивність

- практичний метод з галузі міжособистісної комунікації.

Інцидент

— ситуативна провокація конфліктної ситуації, що виникла в результаті збігу обставин і зумовила привід для конфлікту.

«Ефект ореолу» (галоефект)

означає вплив загального враження про іншу людину на сприйняття й оцінку часткових властивостей її особистості.

Кооперація

позначає такі види взаємодії, що сприяють організації спільної діяльності. Тут психологічний механізм діяльності спи-рається на взаємодопомогу людей, на їхнє співробітництво.

Міжособистісна комунікація

— взаємний обмін суб'єктивним досвідом людей, які перебувають в просторовій близькості і мають можливість бачити, чути, торкатися один одного, легко здійснювати зворотний зв'язок.

Мовна поведінка

— використання мови людьми в передбачуваних обставинах, у різноманітті реальних життєвих ситуацій; сукупність мовленнєвих вчинків.

Конфлікт

— виникнення важкорозв'язуваних протиріч, зіткнення протилежних інтересів на підставі суперництва, відсутності взаєморозуміння з різних питань, зв'язаних з гострими емоційними переживаннями.

«Его»

— відносно незалежні і відособлені у внутрішньому світі людини сукупності емоцій, станів і схем поведінки, що ніби дискретні і можуть виявлятися в поведінці окремо.

Імідж (від англ. Image — образ)

— візуальна привабливість особис-тості. Імідж — спрямоване формування враження про себе, спеціальним чином організоване і структуроване в контексті «Я», що має відсилання до більш загальної, престижної категорії людей.

Стереотип

— деякий стійкий образ будь-якого явища чи людини, який використовують, як певне «скорочення», у взаємодії з цим явищем.

Мовний акт

— елементарна одиниця мовленнєвого спілкування, проголошення тим, хто говорить, вислову в безпосередній ситуації спілкування з тим, хто слухає.

Ритуали

— звичні, повторювані дії, що не несуть значеннєвого навантаження. Вони можуть носити неформальний характер (вітання, прощання, подяка) чи бути офіційними (дипломатичний етикет).

Комунікативна компетентність

— здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми. Комунікативна компетентність — це сукупність знань, умінь і навичок, що включають: функції спілкування й особливості комунікативного процесу; види спілкування й основні його характеристики; засоби спілкування (вербальні і невербальні); репрезентативні системи і ключі доступу до них; види слухання і техніки його вико-ристання; «зворотний зв'язок» (питання і відповіді); психологічні і комунікативні типи партнерів, специфіку взаємодії з ними; форми і методи ділової взаємодії; технології і прийоми впливу на людей; методи генерування ідей і інтеграції персоналу для конструктивної комунікації; самопрезентацію і стратегії успіху.

Психологічний вплив

— зміна психологічних характеристик особистості, групових норм, суспільної думки чи настрою за рахунок використання психологічних, соціально-психологічних закономірностей.

Суб'єкт конфлікту

— конфліктна особистість чи проблеми, здатні спровокувати конфлікт.

Самопрезентація

— короткочасний, специфічно мотивований і організований процес пред'явлення інформації про себе у вербальній і невербальній поведінці.

Узгодження

— механізм взаємодії, що стосується спілкування з погляду мотивацій та потреб. Його результатом є відносна згода з метою, змістом, намірами, що задає основний тон міжособистісним відносинам, визначає їхнє емоційне забарвлення.

Переконання

— механізм впливу на особистість, що здійснюється за допомогою логічного обґрунтування інформації. Переконання являє собою переважно інтелектуальний вплив.

Взаєморозуміння

— механізм міжособистісної взаємодії, пов'язаний у першу чергу з когнітивними процесами, який забезпечує формування спільного значеннєвого поля учасниками взаємодії, об'єднання інтересів сторін, вироблення подібного бачення за-вдань у конкретній ситуації.

Рефлексія

— механізм самопізнання у процесі спілкування, в основі якого лежить здатність людини уявляти, як вона сприймається партнером по спілкуванню.

Каузальна атрибуція

— механізм інтерпретації вчинків і почуттів іншої людини (прагнення до з'ясування причин поведінки суб'єкта). Каузальна атрибуція — механізм соціальної перцепції в ситуаціях соціальної взаємодії у спільній діяльності.

Наслідування

— механізм, спосіб впливу людей один на одного в результаті відтворення індивідом рис і зразків поведінки, яка демонструється.

Психотип

— модель поведінкової структури особистості і її взаємодій з навколишнім середовищем.

Постурологія

— наука про пози, про значення того, як ми стоїмо, сидимо чи лежимо.

Трансактний аналіз

— наукова теорія, що дозволяє проаналізувати вплив позицій, які займають ті, що спілкуються, на ефективність процесу спілкування. У трансактному аналізі передбачається, що усі взаємодії в спілкуванні складаються з використання і динаміки міжособистісних позицій.

Зараження

— несвідома, мимовільна схильність індивіда до певних психологічних станів. Вона виявляється не через більш-менш усвідомлене прийняття якоїсь інформації чи зразків поведінки, а через передачу певного емоційного стану, чи, так би мовити, «психічного настрою».

Редуційований діалог

— обмін «згорнутими», короткими, ніби пунктирними, репліками.

Трансакція

— одиниця взаємодії партнерів по спілкуванню, що супроводжує визначення позицій кожного.

Міжособистісний простір

— організація всіх елементів міжособистіс-ної взаємодії у певному порядку, що припускає: 1) вибір позиції у відношенні до іншого, прибудову до позицій один одного; 2) чітке визначення просторових і часових меж ситуації взаємодії, поза якими обрана позиція стає недоречною; 3) оформлення зайнятої позиції за допомогою вербальних і невербальних засобів комунікації.

Навіювання

— особливий вид впливу, а саме: цілеспрямований, неаргументований вплив однієї людини на іншу чи на групу людей. За навіювання здійснюється процес передачі інформації, засно-ваний на її некритичному сприйнятті. Навіювання являє собою переважно емоційно-вольовий вплив.

Статусна роль

— поведінка, запропонована людині її соціальним (віковим, статевим, посадовим і ін.) положенням чи статусом.

Координація

— пошук таких засобів спілкування, що найкраще відповідають намірам і можливостям партнерів. Результатом координації є сумісність у діях, погодженість в операціях.

Об'єкт конфлікту

— проблемна ситуація на основі пересічних інтересів опонентів, що бажають контролювати її і керувати нею.

Предмет конфлікту

— протиріччя (проблема), що протиборчі сторони намагаються вирішити.

Педагогічне спілкування

— професійне спілкування викладача з учнями на уроці і поза ним (у процесі навчання і виховання), що має певні педагогічні функції і спрямоване (якщо воно повноцінне й оптимальне) на створення сприятливого психологічного клімату, оптимізацію навчальної діяльності і стосунків між педагогом і учнями усередині учнівського колективу. Педагогічне спілкування — це спілкування педагога з вихованцями в педагогічних цілях.

Ділове спілкування

— процес взаємозв'язку і взаємодії, у якому відбувається обмін діяльністю, інформацією і досвідом, що передбачає досягнення певного результату, вирішення конкретної проблеми чи реалізацію певної мети. Будь-яке спілкування партнерів, яке спрямоване на вирішення ділових питань, можна назвати «діловою комунікацією».

Мовне спілкування

— процес встановлення і підтримки цілеспрямованого, прямого чи опосередкованого контакту між людьми за допомогою мови.

Спілкування керівника

— процес передачі й одержання інформації, за рахунок чого відбувається вплив на вчинки і стан членів колективу.

Стратегія мовленнєвого спілкування

— процес побудови комунікації, спрямований на досягнення довгострокових результатів. Стратегія містить планування мовленнєвої взаємодії в залежності від конкретних умов спілкування й особистостей комунікаторів, а також реалізацію цього плану, тобто лінію бесіди.

Тактика спілкування

— реалізація в конкретній ситуації комунікативної стратегії на основі опанування технік спілкування і знання правил спілкування.

Діалогічна мова

— розмова, бесіда двох чи більше учасників спілкування, що поперемінно видають власні повідомлення. Характер-ною ознакою діалогу є наявність в інших учасників спілкування інтересу не тільки до переданої інформації, але і до позиції того, хто говорить.

Кінесика

— різновид невербальної комунікації, яка використовує оптико-кінетичну систему знаків, що містить жести, міміку, пантоміміку.

Репрезентативна система (сенсорний канал)

— система, за допомогою якої суб'єктом сприймається та утилізується інформація, яка надходить із зовнішнього світу.

Спілкування

— специфічна міжособистісна взаємодія людей як членів суспільства, представників певних соціальних груп, що здійснюється на основі відображення соціальної дійсності. Спілкування — процес взаємодії і взаємин суб'єктів (особистостей, соціальних груп), у якому відбувається взаємообмін діяльністю, інформацією, емоціями, навичками, уміннями, а також вольовий контакт.

Мовленнєва діяльність

— спеціалізоване вживання мовлення в процесі взаємодії між людьми, окремий випадок діяльності спілкування.

Ідентифікація

— спосіб пізнання іншої людини, за якого припущення про її внутрішній стан будується на основі спроб поставити себе на місце партнера по спілкуванню.

Міжособистісне сприйняття

— сприйняття іншої людини, відображення її зовнішніх ознак, співвіднесення їх з особистісними властивостями індивіда, якого сприймають, і здійснення на цій основі розуміння його внутрішнього світу і поведінки.

Привабливість

— ступінь наближення до того типу зовнішності, що максимально схвалюється певною групою, до якої належать індивіди.

Педагогічна техніка

— сукупність використовуваних педагогом прийомів. Її засобами є мова і невербальні засоби спілкування.

Техніка спілкування

— сукупність конкретних комунікативних умінь, що дозволяють використовувати різноманітні, придатні для конкретної ситуації взаємодії прийоми і методи спілкування.

Тактика мовленнєвого спілкування

— сукупність прийомів ведення бесіди і лінії поведінки на певному етапі в рамках окремої розмови. Вона включає конкретні прийоми залучення уваги, встановлення і підтримки контакту з партнером і впливу на нього, переконання адресата, приведення його у певний емоційний стан і т. ін.

Комунікативна поведінка педагога

— така організація мовлення і відповідної йому мовленнєвої поведінки педагога, що впливає на створення емоційно-психологічної атмосфери спілкування педагогів і учнів, на характер взаємин між ними, на стиль їхньої роботи.

Емпатія

— такий механізм сприйняття і розуміння іншого, коли пізнання іншого відбувається через «відчуття» в іншого, «перевтілення в нього», «вживання в його світ», «співчутливу ідентифікацію».

Конкуренція

— тип поведінки, що охоплює взаємодії, які так чи інакше розладнують спільну діяльність.

Стиль педагогічного спілкування

— усталена система способів та прийомів, які використовує вчитель у взаємодії. Вона залежить від особистісних якостей педагога і параметрів ситуації спілкування.

Атракція (залучення)

— форма пізнання іншої людини, яка заснована на формуванні стійкого позитивного почуття до неї.

Фасцинація

— функція невербальних засобів спілкування, яка збільшує семантично значиму інформацію, але не за допомогою додаткових мовних включень, а завдяки «білямовленнєвим» прийомам.

Комунікативний намір (чи комунікативна інтенція)

— це бажання вступити в спілкування з іншою особою.

Педагогічний такт

— це міра педагогічно доцільного впливу педагога на тих, хто вчиться, уміння встановлювати продуктивний стиль спілкування.

Маніпулювання суб'єктом

— це приховані чи явні дії конфліктної особистості, спрямовані на суб'єкт відносин для досягнення певного результату, значимого для особистості.

Опоненти

— це учасники конфлікту. Ними в конфліктній ситуації можуть виступати окремі особи, групи людей, організації.

Темпоритм

— швидкість у цілому і тривалість звучання окремих слів, складів, а також пауз у сполученні з ритмічною організованістю, розміреністю мовлення.

Міжособистісна взаємодія

— інструментально-технологічна сторона спілкування; взаємні дії учасників спілкування, спрямовані на співвіднесення цілей кожної зі сторін і організацію досягнення їх в процесі спілкування.

Мовна комунікація

— інформативна і комунікативна сторона мовленнєвої діяльності.

Соціальний ритуал

— історично сформована форма неінстинктивного, передбачуваного, соціально санкціонованого, упорядкованого символічного поводження, у якому спосіб і порядок виконання дій строго канонізовані і не піддаються раціональному поясненню в термінах засобів і цілей.