🥰їбуча хуйня🥰

65. Новий тип логіки, трансцендентальний, висунув:

І. Кант

57. Науково-дослідна програма (НДП) - основне поняття концепції науки:

І. Лакатоса

41.Метод наукового пізнання, коли на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне-це:

Індукція

42.Метод мисленого відволікання частини властивостей, зв'язків, відношень об'єкта пізнання, з метою його спрощення і виділення найістотніших і найсуттєвіших ознак-це:

Абстрагування

43.Особливий пізнавальний прийом, при допомозі якого вивчені властивості одних об'єктів переносяться на інші-це:

Аналогія

35.Одна з перших спроб класифікації наук належить давньогрецькому філософу, великому систематизатору:

Аристотелю

45.Антиномії чистого розуму, за І. Кантом, свідчать про:

Безсилля людського розуму у пізнанні світу

34. Основним здобутком схоластики, яка оформилася у ІХ-ХІІ ст., є:

Вдосконалення логічного апарату

51.На емпіричному рівні пізнання дослідник орієнтується на:

Вивчення явищ та поверхових, чуттєво фіксованих зв'язків між ними

40.Метод наукового пізнання, коли є рух нашого мислення від загального до часткового, окремого-це:

Дедукція

13. Назвіть хронологічні рамки періоду розвитку некласичної філософії:

Друга пол. ХІХ-ХХ ст.

33.Загальнонаукові методи дослідження поділяють:

Емпіричні та теоретичні

46.Що із зазначеного нижче не є законом діалектики, сформульованим Гегелем:

Закон включеного третього

49.Некласична наука характеризується:

Залежністю наукової картини об'єкта від методів його дослідження

60.Розвиток знань йде шляхом поступового накопичення-це:

Кумулятивна модель пізнання

77. Вчений, який вважав, що головне для соціології вивчати осмисленні дії людей у їх співвідношенні з об'єктами зовнішнього й внутрішнього світу («розуміюча соціологія») - це:

М.Вебер

36.Р. Декарт виробив дедуктивний метод пізнання, спираючись на метод:

Математики

56.До дисциплінарної організації та диференціації науки призвела:

Наукова революція XVIII - поч. XIX ст.

55. Появу класичного природознавства, коли усі наукові досягнення вбудовувались в загальну галієвсько-ньютонівську картину світу, знаменувала:

Наукова революція ХVII ст.

58. Ідею методологічного анархізму, стверджуючи, що в пізнанні не може бути універсального методу, висунув:

П. Фейєрабенд

32.Система усталеного, організовано впорядковано достовірного знання, апробованого практикою-це:

Парадигмальне знання

31. Початкові принципи класифікації знань були розроблені:

Платоном та Аристотелем

61.Об'єктом якої науки стають «людинорозмірні» комплекси, невід'ємним компонентом яких є людина?

Постнекласичої

37.У науці Нового часу пропагандистом дедуктивного методу пізнання був:

Р. Декарт

52.На теоретичному рівні пізнання дослідник орієнтується на:

Розкриття сутнісних причин та зв'язків між явищами

59. Еволюцію наукових теорій у зв'язку зі зміною історичних типів раціональності розглянув:

С. Тулмін

38.Метод наукового пізнання, в якому різні елементи з'єднуються не механічно, а узагальнюючо-аналітично виділених у відповідності до вивчення особливостей об'єкта-це:

Синтез

50. Метатеоретичний рівень наукового пізнання обґрунтував:

Т. Кун

21. Поняття «наукової революції» стало центральним у концепції:

Т. Куна

54. Наукова революція − період руйнування парадигми, конкуренція між альтернативними парадигмами й утвердження нової парадигми-це концепція розвитку науки:

Т. Куна

39.Фундатором класичного індуктивного методу пізнання був:

Ф. Бекон

64. Основи індуктивної логіки розробив:

Ф.Бекон

44.Що, згідно з К. Поппером, є найважливішим джерелом зростання світу об'єктивного знання?

Фальсифікація

53.Постнекласична наука характеризується такою рисою, як:

Формування дисциплінарної структури науки

47.У чому полягають сутнісні ознаки наукової парадигми (Т.Кун)?

Це - визнані всіма наукові досягнення, які протягом певного часу дають науковому співтовариству модель постановки проблем та їх вирішення

91. Метод теоретичного дослідження та побудови наукової теорії, за яким деякі її твердження беруть як вихідні аксіоми, а всі інші положення виводять з них шляхом міркування за певними логічними правилами-це:

аксіоматичний метод

70. Уявне розчленовування предметів на їхні складові частини, уявне виділення в них ознак-це:

аналіз

79. Синергетика є у нинішній час методологічно продуктивною науковою концепцією, тому що вона:

вміщує в собі нові пріоритети сучасної картини світу з її нестабільністю, багатоальтернативністю розвитку, ідеєю виникнення порядку з хаосу

27. Основне завдання наукового пізнання-це:

відкриття об'єктивних законів дійсності

63. Головна мета та вища цінність наукового пізнання, це:

відкриття об'єктивної істини

1. Природу пізнання, закономірності пізнавальної діяльності людини, її пізнавальні можливості та здібності вивчає:

гносеологія

89. Принцип - це:

головне вихідне положення будь-якої наукової теорії, вчення, науки чи світогляду

Форма і засіб наукового пізнання, за допомогою яких формується один із можливих варіантів вирішення проблеми, істинність якої ще не встановлена і не доведена-це:

гіпотеза

92. Метод наукового дослідження, який полягає у висуванні гіпотез про причини досліджуваних явищ і у виведенні з цих гіпотез висновків шляхом дедукції-це:

гіпотетико-дедуктивний метод

20. Погляд на світ і природу, згідно з яким вся дійсність виступає як незворотній і невпинний рух природних сил-це:

динамізм

72. істинність якого була раніше встановлена і перевірена людською практикою-це:

доказ

17. Вчення про універсальні зв'язки буття та розвиток, теоретична і методологічна основа пізнання та діяльності, наука про найзагальніші закони розвитку природи, суспільства і свідомості. Історії філософії відомі три основні її форми: антична, німецького класичного ідеалізму і матеріалістична-це:

діалектика

96. Напрям у теорії пізнання, що визнає чуттєвий досвід джерелом знань і стверджує, що всі знання ґрунтуються на досвіді. Протистоїть раціоналізму та містицизму-це:

емпіризм

Узагальнений опис даних спостереження та експерименту у вигляді безлічі фактів і емпірично спостережуваних (феноменологічних) законів-це:

емпіричне знання

25. Галузь філософії, що вивчає проблеми природи пізнання, ставлення знання до реальності, досліджує загальні передумови пізнавального процесу, з'ясовує умови його істинності-це:

епістемологія

100. Уявлення про те, що наука може досягнути та представити абсолютну істину-це:

есенціалізм

90. Сукупність дії багатьох законів; система істотних, необхідних загальних зв'язків, кожна з яких складає окремий закон - це:

закономірність

98. Концентрує увагу на об'єкті у більшій мірі ніж на суб'єкті, її характеризує впевненість в можливості створення єдиного методу завдяки якому можна пізнати увесь світ, віра в розум та розумність як єдино вірний критерій істинності знання, визнання лінійного розвитку науки-це:

класична раціональність

10. Форма та засіб наукового пізнання, яка є способом розуміння, пояснення, тлумачення основної ідеї теорії, це науково обґрунтоване і в основному доведене вираження основного змісту теорії-це:

концепція

29. Фундаментальне знання з соціальногуманітарних наук та природничих математичних наук, філософські принципи і підстави, етичні, економічні та екологічні регулятиви і обмеження, оцінювання соціального і практичного характеру-це:

метатеоретичне знання

84. У структурі загальнонаукових методів можна виділити такі три рівні:

методи емпіричного дослідження, методи теоретичного пізнання, загальнологічні методи і прийоми дослідження

95. Пізнання законів розвитку природи і суспільства, їх вплив на предмети та явища, їх властивості та відношення, що виконується за допомогою логічного та абстрактного мислення-це мета:

науки

30. Інтуїтивне пояснення явища без проміжної аргументації, без усвідомлення всієї сутності зв'язків, на базі яких робиться висновок-це:

наукова ідея

24. Провідний елемент наукового простору, впорядкована в просторі й часі знаково-символічна система вираження пізнавальної діяльності людини-це:

наукове знання

23. Поняття науки містить три складові:

наукові знання, діяльність, соціальні інститути

28. Елементи, що складають основу наукового знання, що відбивають об'єктивні властивості речей і процесів-це:

наукові факти

76. Розподіл наук на «науки про природу» та «науки про культуру» було здійснено:

неокантіанцями В.Віндельбандом та Г.Ріккертом

26. Фрагмент (частина) будь-якої реальності (природної, соціальної, суб'єктивної, розумової, душевної та ін.), який не збігається у цей момент з інтелектом, що пізнає, та на який спрямована пізнавальна активність-це:

об'єкт пізнання

80. Структурно методологія наукового пізнання містить два змістовно відмінні елементи:

онтологічний та гносеологічний

Сукупність конкретно-історичних когнітивних і ціннісних засобів пізнання., що визнані науковим співтовариством і забезпечують реалізацію наукової діяльності-це:

парадигма

16. Започаткований французьким філософом О. Контом, філософський напрям, що об`єднав ті течії, школи, концепції, які у розв`язанні філософських проблем надавали перевагу не абстрактно-метафізичним підходам, а науковим засобам або «позитивному» знанню-це:

позитивізм

66. Форма мислення, в якій відбиваються істотні ознаки одноелементного класу чи класу однорідних предметів-це:

поняття

69. Уявне встановлення подібності чи відмінності предметів за істотними чи неістними ознаками-це:

порівняння

62. Складні, складноорганізовані системи, надскладні системи, що спроможні до самоорганізації досліджує:

постнекласична наука

14. Науку кінця ХХ - початку ХХІ ст. називають:

постнекласичною

97. Повністю реабілітує метафізику і розкриває сутнє науки через її аналіз в історичних та соціокультурних контекстах, внаслідок чого кардинально трансформується вся епістемологічна проблематика-це:

постпозитивізм

93. Методика - це фіксована сукупність прийомів:

практичної діяльності, що призводить до заздалегідь визначеного результату

82. Емпіричний метод порівняння - це:

пізнавальна операція, що лежить в основі умовиводів щодо схожості чи відмінності об'єктів

18. Сукупність філософських напрямків, які вважають розум основою пізнання і поведінки людей-це:

раціоналізм

19. Напрямок філософської думки, заснований на презумпції наділення того або іншого феномена онтологічним статусом незалежної від людської свідомості сфери буття-це:

реалізм

15. Методологічний принцип наукового, культурологічного, філософського мислення, світоглядно-філософська позиція, що виявляється в абсолютизації відносності змісту і значення феноменів духовної культури та соціального життя -це:

релятивізм

48. Як, за Т. Куном, відбувається перехід до нової парадигми в розвитку науки?

різко, революційним шляхом

12. Синергетика як теорія, досліджує складні:

самоорганізуючі системи

Міждисциплінарна концепція самоорганізації складних систем у процесі їх еволюції-це:

синергетика

78. Біфуркація - це термін, що стосується методу:

синергетики

81. Сукупність будь-яких елементів, одиниць, частин, об'єднувальних за спеціальною ознакою, призначенням-це:

система

Системність науки реалізується становленням та розвитком її як окремого:

соціального інституту

85. До методів емпіричного дослідження відносять:

спостереження, експеримент, порівняння, опис, вимірювання

22. Виокремлюють два типи класифікації знання:

структурний та дескриптивний

67. Форма мислення, в якій що-небудь стверджується чи заперечується про предмети, їхні властивості чи відносини-це:

судження

99. Зведення складного до простого, суми його елементів чи частин-це:

суматизм

8. Логічно-системний опис властивостей, відносин і законів певної множини ідеальних об'єктів-це:

теоретичне знання

75. Найбільш розвиненою формою наукового пізнання є:

теорія

истема достовірного, об'єктивного, доведеного, перевіреного практикою, знання сутнісних характеристик певного фрагменту реальності-це:

теорія

11. Аксіологія-це:

теорія цінностей

71. Логічна операція, в результаті якої відбувається перехід від поняття з вужчим обсягом (видового) до поняття з ширшим обсягом (родового) шляхом збіднення його змісту, тобто вилучення специфічних для вихідного поняття видових ознак-це:

узагальнення

68. Форма мислення, за допомогою якої з одного чи декількох суджень, названих посилками, за визначеними правилами виходить висновок-це:

умовивід

88. Назвіть структурні елементи теорії:

факти, категорії, аксіома, постулати, принципи

86. До методів теоретичного пізнання відносять:

формалізацію, аксіоматичний метод, гіпотетико-дедуктивний метод і сходження від абстрактного до конкретного

74. Наукове дослідження починається з:

формулювання проблеми

83. Методи наукового пізнання за ступенем загальності і сфери дії поділяють на три основні групи:

філософські методи; загальнонаукові методи; часткові методи наук (внутрішньо- та міждисциплінарні)

87 Емпіричний метод опису - це пізнавальна операція:

що полягає у фіксуванні результатів досліду (спостереження чи експерименту) за допомогою певних систем позначень

6. Форма наукового пізнання, яка відображує зв'язки і закономірності дійсності та спрямована на її перетворення, а також поєднує істинне знання про дійсність та суб'єктивну мету її перетворення-це:

ідея

73. Міркування, аргумент, який спирається на розум і логіку-це:

інтуїція

94. Елемент, що конституює науку, і водночас основна її цінність-це:

істина