Тема 7. Індивідуальна свідомість людини як вища форма психічного відображення
Я-концепція людини: компоненти, особливості, функції.
Внаслідок взаємодії предметної свідомості та самосвідомості формується «Я-концепція» - динамічна система уявлень людини про саму себе. 1) когнітивний - образ "Я", який характеризує зміст уявлень про себе; 2) емоційно-оцінний, афективний, що відображає ставлення до себе загалом чи до окремих боків своєї особистості, діяльності й проявляється в системі самооцінок; 3) поведінковий, який характеризує прояви перших двох елементів у поведінці.
Загальна характеристика індивідуальної свідомості.
Рене Декарт - свідомість ототожнюється з психікою Готфрід-Вільгельм Лейбніц - психіка вища частина свідомості Вільям Джеймс - свідомість неперервний потік, динамічний процес Ми розглядатимемо свідомість як одну з властивостей психіки людини. Основним джерело усвідомлення зовнішнього та внутрішнього світу є засвоєний загальнолюдський досвід. Індивідуальну свідомість людини, насамперед, характеризує сукупність знань про навколишній світ та про себе самого Однак, свідомість - це не лише знання людини про себе; це також знання людини про сам факт свого знання. Індивідуальна свідомість людини зажди рефлексивна. Нарешті, для індивідуальної свідомості людини характерні планування та керування діями, контроль за поведінкою і передбачення результатів діяльності
Особливості індивідуальної свідомості людини.
Свідомість людини як вища форма психічного відображення має низку особливостей, а саме: рефлективність, цілеспрямованість, тотожність, неперервність, цілісність, константність, вибірковість, зосередженість та інертність. 1.Рефлексинвість (від лат. reflexio - відображення) - це спрямованість психічної діяльності людини на усвідомлення своїх власних дій та станів. 2. Цілеспрямованість виявляється в тому, що, приступаючи до тої чи іншої свідомої дії, людина ставить перед собою певну мету. 3. Мотивованість - це усвідомлення людиною чинників, матеріальних чи ідеальних, які спонукають і скеровують діяльність людини. 4. Тотожність - це при рівняння, уподібнення кожною свідомою людиною себе до певного «Я-образу». 5. Неперервність свідомості виявляється в тому, що ті психічні процеси чи стани, які відбуваються перед чи після певного моменту часу, людина усвідомлює як частини однієї і тієї ж самої індивідуальної свідомості. 6. Цілісність свідомості - це поєднання в одному акті трьох основних характеристик свідомості (пізнання оточуючого світу та себе, переживання дійсності, контролю за своєю поведінкою). Лише за умови такого поєднання психічний акт стає свідомим. 7. Константність (від лат. сonstans - незмінний, постійний) - це відносна сталість станів свідомості. 8. Вибірковість виявляється в тому, що у свідомості постійно відбувається вибір одних станів і відхилення інших. 9. Зосередженість свідомості виявляється у концентрації психічної діяльності на певному об'єкті чи явищі. Свідомість - це вища інтегруюча форма психічного відображення, результат впливу суспільно-історичних умов на формування психіки людини у процесі її творчої діяльності при постійному спілкуванні з іншими людьми за допомогою мовлення. Індивідуальна свідомість - це вища інтегруюча форма психічного відображення, що забезпечує константу і неперервну єдність індивідуальних знань і переживань, які внаслідок рефлексії та цілеспрямованої діяльності людини забезпечують її особисту тотожність та мотивованість вчинків.
Структура індивідуальної свідомості.
Свідомість людини є єдиним цілим. Але, в цьому єдиному цілому можна виділити окремі структурні компоненти. А.Спіркін - свідомість - це цілісний та неподільний духовний витвір, в якому розрізняють такі елементи: відчуття, сприймання, мислення, пам'ять, уяву, увагу, емоції та волю. до структури свідомості включає пізнавальні, емоційні та вольові психічні процеси. Жоден з тих процесів, на його думку, не може бути значимим в акті свідомості як самодостатній, поза дотичністю з іншими. За О.Леонтьєвим (1979) до структури свідомості входить чуттєва тканина образу, значення та особистий сенс інформації В. Зінченко (1991) доповнив цю структуру біодинамічною тканиною дії. Свідомість складається з буттєвого та рефлексивного рівнів. На буттєвому рівні відбувається процес відображення предметів та явищ навколишнього світу; на рефлексивному - усвідомлення значення та сенсу відображеного. До буттєвого рівня свідомості належить біодинамічна тканина дії та чуттєва тканина образу. Біодинамічна тканина дії - це зовнішня форма живого руху. З неї вибудовуються довільні рухи та дії людини. Чуттєва тканина образу є сукупністю різноманітних параметрів сприймання (наприклад, простір, рух, колір, форма тощо), з яких витворюється психічний образ. Чуттєву тканину образу суб'єктивно людина переживає як «відчуття реальності». При порушенні цього відчуття виникає специфічне переживання нереальності ситуації, світу, самої себе. Біодинамічна та чуттєва тканини мають здатність трансформуватись одна в одну. Так, розгорнений у часі рух може трансформуватись у моментальний образ простору, а просторовий образ може розгортатись у рух. До рефлексивного рівня свідомості належать значення та сенс. Значення - це усвідомлене узагальнене відображення дійсності, вироблене людством і зафіксоване у формі понять, знань, норм поведінки тощо. Значення фіксує той факт, що індивідуальна свідомість людини формується всередині певного культурного простору. Розрізняють три види значення: операціональне, предметне і вербальне. Операціональне значення пов'язане з біодинамічною тканиною дії, предметне - з чуттєвою тканиною образу, вербальне - з особистим сенсом. Сенс - це ідеальний зміст свідомості, який виражає ставлення суб'єкта до явищ об'єктивної дійсності.
Форми свідомості людини.
Суспільна свідомість - це духовний бік життя суспільства; тут у сукупності відображені філософські погляди цього суспільства та його науково-теоретичний рівень. Групова свідомість - це узагальнена свідомість групи людей. Вона посідає проміжне становище між суспільною та індивідуальною свідомістю. Індивідуальна свідомість - це свідомість конкретної особистості.
Самосвідомість людини, її основні функції.
Якщо свідомість людини спрямована на себе, на свій внутрішній світ, то її називають самосвідомістю. Самосвідомість - це усвідомлене ставлення людини до самої себе та свого місця в житті. Залежно від цілей та задач, які стоять перед людиною, самосвідомість може виконувати різні функції: · Самопізнання · Самоприйняття · Самоконтролю Самовдосконалення
Предметна свідомість людини, її основні функції.
Якщо свідомість спрямована назовні, на предметний світ, то її називають предметною.